Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.05
09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!
Зрости одним махом,
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!
Зрости одним махом,
2026.10.05
09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.
2026.10.05
09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?
2026.10.05
07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко
2026.10.05
06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл
2026.10.04
23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне
2026.10.04
21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.
Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.
Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.
2026.10.04
21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.
У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.
У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.
2026.10.04
18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.
Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.
Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,
2026.10.04
15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза
2026.10.04
13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п
2026.10.04
13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.
До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.
До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство
2026.10.04
10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ
(замість Післямови)
Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат
2026.10.04
10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.
2026.10.04
07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.
2026.10.03
22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Вовк (1973) /
Проза
"Арсіноя. Забута тінь на сходах Артеміди" (продовження 4)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Арсіноя. Забута тінь на сходах Артеміди" (продовження 4)
Вага Римського золота
«Ті, хто хотів бачити моє приниження,
побачили власну жорстокість».
З уст царівни Єгипту Арсіної
Мої пальці торкаються срібного амулета на шиї жриці. Він легкий, майже невагомий – не те що ланцюги, які римський центуріон поклав на мої плечі, намагаючись зламати хребет єгипетській царівні. Потім був Рим. О, цей страшний, брудний, крикливий Рим! Повітря було густим від диму кадильниць, пахощів лавру та запаху поту тисяч плебеїв, що зібралися вздовж Священної дороги під час чотириразового тріумфу Юлія Цезаря.
Мене везли через натовп, і за наказом Цезаря на мені були не залізні, а золоті ланцюги-«поножі». Це золото, покликане підкреслити багатство підкореного Єгипту, важило більше, ніж моє власне тіло. Воно впивалося в мої зап'ястя і щиколотки – кожен порух рук лягав вогняним змієм-Сетом на мої рамена, кожен крок завдавав нестерпного болю і залишав кривавий слід на камінні Священної дороги. Я знала, що в кінці мене чекає зашморг у підземній Мамертинській в'язниці. Мені хотілося впасти, але я згадувала обличчя Клеопатри… й прямувала далі. Я дивилася на римських плебеїв зневажливо, як на рабів.
…І раптом натовп замовк. Усе потонуло в тиші. Величезний, хижий Рим, який хвилину тому ревів у передчутті кривавого видовища, раптом занімів. Натовп, що звик глузувати з повержених ворогів, плювати в обличчя царям, дивився на мене й не знаходив чудовиська, яким його лякали. Замість криків прокотився глухий, наче підземний, шепіт. О диво з див!.. Вони співчували мені. Жіночі очі заблищали від сліз, а загартовані в боях чоловіки ховали погляди, не витримуючи моєї ганьби. Тріумф Цезаря захлинувся – повітрям розлився гіркий, липкий сором. Юлій надто добре вмів читати по обличчях плебсу; він зрозумів, що моя смерть стане не його перемогою, а його тавром. І кат відступив.
Він залишив мені життя, але відібрав усе інше: Ганімеда, чий слід назавжди загубився в темних лабіринтах римських в’язниць, і… саму свободу. Мене знову закували в залізо і, наче живий трофей, під посиленою вартою відправили сюди, в Ефес.
Далі буде.
«Ті, хто хотів бачити моє приниження,
побачили власну жорстокість».
З уст царівни Єгипту Арсіної
Мої пальці торкаються срібного амулета на шиї жриці. Він легкий, майже невагомий – не те що ланцюги, які римський центуріон поклав на мої плечі, намагаючись зламати хребет єгипетській царівні. Потім був Рим. О, цей страшний, брудний, крикливий Рим! Повітря було густим від диму кадильниць, пахощів лавру та запаху поту тисяч плебеїв, що зібралися вздовж Священної дороги під час чотириразового тріумфу Юлія Цезаря.
Мене везли через натовп, і за наказом Цезаря на мені були не залізні, а золоті ланцюги-«поножі». Це золото, покликане підкреслити багатство підкореного Єгипту, важило більше, ніж моє власне тіло. Воно впивалося в мої зап'ястя і щиколотки – кожен порух рук лягав вогняним змієм-Сетом на мої рамена, кожен крок завдавав нестерпного болю і залишав кривавий слід на камінні Священної дороги. Я знала, що в кінці мене чекає зашморг у підземній Мамертинській в'язниці. Мені хотілося впасти, але я згадувала обличчя Клеопатри… й прямувала далі. Я дивилася на римських плебеїв зневажливо, як на рабів.
…І раптом натовп замовк. Усе потонуло в тиші. Величезний, хижий Рим, який хвилину тому ревів у передчутті кривавого видовища, раптом занімів. Натовп, що звик глузувати з повержених ворогів, плювати в обличчя царям, дивився на мене й не знаходив чудовиська, яким його лякали. Замість криків прокотився глухий, наче підземний, шепіт. О диво з див!.. Вони співчували мені. Жіночі очі заблищали від сліз, а загартовані в боях чоловіки ховали погляди, не витримуючи моєї ганьби. Тріумф Цезаря захлинувся – повітрям розлився гіркий, липкий сором. Юлій надто добре вмів читати по обличчях плебсу; він зрозумів, що моя смерть стане не його перемогою, а його тавром. І кат відступив.
Він залишив мені життя, але відібрав усе інше: Ганімеда, чий слід назавжди загубився в темних лабіринтах римських в’язниць, і… саму свободу. Мене знову закували в залізо і, наче живий трофей, під посиленою вартою відправили сюди, в Ефес.
Далі буде.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
""Арсіноя. Забута тінь на сходах Артеміди" (продовження 5)"
• Перейти на сторінку •
""Арсіноя. Забута тінь на сходах Артеміди" (продовження 3)"
• Перейти на сторінку •
""Арсіноя. Забута тінь на сходах Артеміди" (продовження 3)"
Про публікацію
