Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
С миру по нитке...
" Всегда помните, дорогие сердца, что упавший в болото поднимается, ввесь покрытый грязью, а стремление принизить человека свойственно самой природе зыбучих песков жизни. Но человек может избегнуть этого и, воистину, так и делает, становясь достославным победителем, подобным лотосу, рождающемуся в болотах жизни. Я хочу, чтобы вы поняли, что просто взывая к свету Христосознания, можно преодолеть отвратительную желтоватую зелень зависти и обиды, грязно-желтый цвет згоистической рассудочности, багровые оттенки страсти и даже чернильний налет попыток лицемерного оправдания."
Кут Хуми
Жизнь прекрасная - жизнь ради Умиротворения.Невежество же призывает к уничтожению...
Творим мир, а не ковку стрел осуждения.
Жизнь с любовью - Мира суть праведная,
Она без ядовитых паров раздражения...
Тьмы ржавые века покрыли Землю
Темной пеленой злопыхательства.
Но есть сила веры - Дети Великой Расы
Переживут бурю ядовитого невежества.
Прозревая, осознает человечество
Бессмысленность войн и соперничества..
Не придет сострадание в суть мирского
Без твердого осознания того,
Что благо ближнего превыше всего.
Многие люди забывают, что Живая Этика
Положена в основу всего Сущего.
Научиться любить человечество
так, как это делают Великие Учителя*,
Весьма и весьма предельно трудно...
Но без этого устремления жить,
В лесу воплощений блуждая - бессмысленно.
Стоящим у порога пограничной черты
Пока больше мне нечего сказать,
Разве что вдали виден Новый Мир Святости,
Который возрождается на руинах
Великой Империи раздробленной Руси.**
*http://maysterni.com/publication.php?id=41577#comments
** Про поділ колись єдиної і величезною Слов'яно-Арійської Держави на окремі частини постійному читачу моїх сторінок вже відомо. Маю надію що також відомо про континет МУ, Лемурія, Гіперборея, Атлантида. Якщо цікаво - дещо є тут:
http://slavyanskaya-kultura.ru/arisk/chandarskaja-plita-skryvaemoe-dokazatelstvo-drevnei-civilizacii-rusov.html
Була священна імперія Великої Єдиної Святої Русі.
Нашими предками з Оріона і Плеяд було названо Русь - Святою.
Саме Київ являв собою древню столицю євразійської держави русів, яка займала територію від Шотландії до Чукотки і від Північного Асгарда до Шрі-Ланки. Він не одне тисячоліття вбирав в себе всю мудрість того стародавнього світу. Київ, серце цієї імперії, мав священне джерело. У ньому правили живі Боги - Кришень і Лада. Кришень — це давньоарійське Крішна. І Київ як столиця світової імперії знав пишність ведичних храмів.
Храм Святої Софії в Києві не просто церковна установа, але магніт мудрості Великої Русі. Коли слов'янство як нація була єдиною у духовному і політичному плані, у ведичної мудрості був єдиним простір — з півночі до півдня. Розколення за національною ознакою принесло з собою ослаблення Русі, як спорідненості Сонячного Народу.
Знищення ведичних святинь призвело до численних страждань всієї Російської Нації - так іменували себе нинішні українці, білоруси, болгари, серби, чехи, словенці і хорвати, а також безліч інших племен, що залишилися на самоті після розпаду Великої Імперії етрусків, що існувала за багато тисяч років до Риму. Саме етруски заклали основу державного устрою стародавнього Риму. Був час коли Рим сплачував данину для Київа.
Велика Мати Арианты - Пресвята Богородиця Оранта стоїть на сторожі в серці слов'янського світу, в славному Граді Києві.
Місто Господа Крішни, зберігає космічні магніти, може перейти в руки послідовників Конрада. Кривавих жертв вимагають духи глибин земної Темряви. Благословенний край скипає. Агні - Святе Сердце допомоги людству. Сила Небес спрямовує сили кожної чесної людини до Єдності - туди, до святинь наших великих предків, для яких світова імперія була не міфом, а реальністю. Шануймося.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Погляд на коріння актуальних проблем в Україні, однієї з "
