Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Самослав Желіба (2000)

Інфо
* Народний рейтинг 4.936 / 5.49
* Рейтинг "Майстерень": 4.402 / 5.38
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Переглядів сторінки автора: 6439
Дата реєстрації: 2022-05-01 20:59:37
Школа та стилі: Неокласицизм, символізм, сюрреалізм, необароко, магічний реалізм, метамодернізм
У кого навчаюсь: По, Бодлер, ваґанти, Фет, Теогнід
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2023.03.31 11:28
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Український поет і мислитель, політолог, поліглот

Найновіший твір
До мавки
А пам’ятаєш ти, як я ходив слідами,
   Завжди шукав тебе і просто дратував?
Я був тоді малий – ні розуму, ні дару,
   Які тобі би міг віддати просто так;
Я тільки серце мав, лиш вірність і відвагу,
   І тільки їх тобі присвячував щодня.

О... юність і краса, ти сяяла, кохана,
   І окриляла ти, надіє радих днів...
Я бився й захищав і виступав зухвало
   Супроти лютих юрб сильніших ворогів,
Яким твоє ім’я хотілось оскверняти,
   Нехай не чув тоді від тебе вдячних слів.

Я був тоді, як тінь, незнана, непотрібна,
   Що всюди і ніде, що звична та страшна;
Я мріяв про той час, коли моя святиня
   І сонце золоте, велична й чарівна,
Своїх сумних очей подарувать проміння
   Захоче лиш на мить, аби у них розтав.

Аж ось, кохана тут, і я в її обіймах,
   Цілує, вся горить і пестить у жару,
І голова її до мене похилилась,
   А очі голубі їдять мене та п’ють;
І я щасливий сам, і знову я на крилах
   Віддати хочу їй усю тремтячу суть.