Щоби вас читали і коментували, Дмитре, ви повинні читати і коментувати інших наших авторів.
Відповідно - рівень вашої уваги до інших стане запорукою уваги до вас.

"Нестача людяності"- стосовно кого? Чи не означає це, що публікація чиїхось віршів є доброчинністю? Аби редактор сказав, що мої вірші погані і немає сенсу їх друкувати, я б сприйняла це як свою власну поразку, яка відносно світу Поезії не має ніякого значення, але коли відсіч може отримати і людина, набагато талановитіша за мене, тільки тому що за нею ніхто не стоїть і не хочеться платити за її працю це вже проблема.

Тетяно, особисто я не вважаю, що існує категорична проблема - обов'язково опублікуватись у "ранньому" творчому віці. І здебільшого редактори мають рацію, відмовляючи багатьом. Але з іншого боку, редактори знають смаки своєї "пастви", яку самі і деформують своїми публікаціями.
Але якщо автор на досить високих щаблях, наприклад, ПМ R-рейтингів, то невеличка редакторська правка завжди допоможе автору видати дуже вдалу книжку.

Навіщо сміятися. Важливо мати тверді переконання.
Ви, Дмитре, напевно не будете проти, якщо я ось опублікую коментарем перший ж ваш вірш, який потрапив мені на очі? Якщо проти, то я видалю цей свій коментар.
Якщо ж це не той вірш, то запропонуйте інший, і я зміню експозицію.
Тож ось, за словами шановного Дмитра, вірш справжнього поета. А значить - справжня поезія.

я скоро здохну
Третім оком ліхтарів
витріщаються сни.
Схотів та не схопив
образів мотив.
Повне обличчя роси.

Між півкулями затиснув
забагато потреб.
Ненавмисне скисло,
ця мить для істин
надихає мене.

Кудись неначе шлях,
і білий шов хай-вею.
І час іде не в такт,
і порожньо в руках.
Все сказане - вже за межею.

Дмитре, навіщо спростовувати?
Підтвердити.
Хіба наші твори не підтверджують наші слова?

Безумовно, Стус правий, але писати вірші, це ж далеко не тільки покривати папір словами?

Ні, Дмитре, ви просто не вірно оперуєте термінами. Якби ви користались правильним розумінням - то не вживали би таких висловлювань, як "геніїв робите ви самі"

Населення планети все більше, а читачів усе менше?
Тобто, у Господа, що сотворив цей світ - хомо-читачів-користувачів стає все більше, а у самих хомо їх усе менше? Може оцим хомо потрібно йти у напрямку Творця, тоді і людьми стануть ("Ми восени таки похожі, хоч крапельку на образ Божий..."), і їх читатимуть теж?

математичний факт- з кожною хвилиною на планеті Земля стає все більше людей і все менше читачів якогось певного автора, але тим більша потреба в більшій кількості авторів

:-)

Ось-ось, один відсоток від 46.000.000 це буде 460 тисяч українських читачів. Як на мене - перспективно. :)
Може потрібно просто щось і цікаве, і красиве, і корисне писати, аби у читача був сенс придбати книжку?
Особисто у мене враження, що пересічний читач нині інтелектуально на дві голови вищий пересічного автора віршів.

Цікаві думки, Тетяно - "...поки читач не отримає своєї долі уваги, читацька зацікавленість не збільшиться". Я це для себе тлумачу так - зрілий автор просто зобов'язаний нести якусь відповідальність за братів своїх і сестер, себто, якщо ти щось вже із речей Божественних робити умієш, то повинен не тільки собою піклуватись, але і оточенням. А значить відповідати і на ті питання, які стоять і перед іншими.

А щодо клубу читачів, то давайте ми самі спочатку читачами станемо, один одного уважніше читатимемо?

Мені здається, що сучасним читачам набридло бути пасивною масою споживачів і вони взагалі не згодні, аби за них хтось думав чи відповідав на питання. Сучасна молодь більш активна, незаангажована, інформована, любить бути у центрі подій, обожнює живе спілкування і терпіти не може повчань. Поки ПМ будуть варитись у своєму соку, можуть відстати від життя, наче ізольовані племена. Бо сучасні напрями мистецтва і сучасне суспільство чим далі, то тим далі одне від одного.
А щодо уважного читання авторами один одного, то я, наприклад, читаю набагато більше, ніж ставлю оцінок чи пишу коментарів. І у мене на це, як і у всіх інших, є свідома і підсвідома мотивація. Я впевнена, що багато хто, так само, як я, уникає хвалити захвалених і ганити тих, у кого не досить добре виходить – щоб руки не опустились, а раптом проріжеться. І прорізається ж – за цей рік у мене була можливість поспостерігати за ростом деяких авторів, яких спочатку майже не сприймали, а зараз мені залишається тільки заздрити їм білою заздрістю:) А крім цього є й інші причини, наприклад, я уникаю оцінювати верлібри. А хтось навпаки, визнає тільки верлібри, а все інше вважає несучасним. А ще хтось оцінює не вірш, а описану у ньому ситуацію по шкалі спорідненості з собою – і це нормальне явище, бо ми живі люди, хоч і не дуже добре для якості поезії. А інколи дух суперництва комусь заважає бути об’єктивним – знову ж, живі люди з усіма їхніми позитивними якостями і недоліками. Існують і інші мотиви. Тому, думаю, кількість прочитаного набагато перевищує кількість оціненого.

Я знову ж таки, майже зі всім згідний, Тетяно, окрім одного, що справжній автор може відстати від життя. Бо якщо автор справжній, то він і є життя. Але на жаль, справжнього людського, як мені видається, дуже мало навколо нас.
І цивілізація - це ж бо швидше за все спосіб і рівень обману? Коли ти, не будучи справжнім, можеш деякий час самообманюватись?
Так чи інакше, Тетяно, після ваших коментарів адміністрація вирішила зробити експеримент - коментуються всі оцінки, окрім, 5 і 5,5.

Прямо, як Ціцерон, ви, Олександре, виступили. Красиво.

Я теж вважаю, що деяке пострадянське одужання і зростання мови (див. наприклад словник словозміни) поступово відбудеться.

I think it's like in the joke:
Professor had to give an A to a student, who answered the question
- What's the difference between ignorance and apathy?
with
- I don't know and I don't care...

?????
:)

OnLi - :)) nice joke

дякую :)

До пункту 6) можна сміливо віднести, наприклад, підозрілу (інтелектуальну) обмеженість укладачів наших офіційних тлумачних словників, - ось взяли би ці укладачі, наприклад, денники шановного Петра Сороки - скільки тисяч слів, що відповідають новим означенням!, звідти можна почерпнути! А скільки діаспорних означень живіші всіх живих! У нашого Лазірка їх теж тисячі.
А скільком образам ще назв не придумано, бо, як то говорилося, "у нас сексу не має, а тільки нестримний потяг до членства в КПРС" так?...

Та трохи потрібно "відпрацювати" про-персидськими візерунками текстів і східнотканими залицяннями до наших вибагливих дам. :)

Скільки випили?
Від 200 грам вогонь не запалає - тягніть до півлітри!