Поетичні майстерні

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2019.03.23 14:36

Емілі Дікінсон (1830-1886)

А що як скажу я не в змозі чекать!
А що як Ворота Хтивості висаджу –
І шлях порятунку – до нього!
А що як пущу в небуття Смерть -
Глянь де мені болить – цього задосить
І проберуся в Свободу!
Вони нізащо не зможуть мене схопить!
Зможе голос -

Вікторія Лимарівна

2019.03.22 14:09

Цена жизни

По мотивам телесериала "Позднее раскаяние")

Как важно в буднях, суете
Уметь ценить, что жизнь даёт.
Избегнув пагубных страстей,
Чтоб не увлёк водоворот,

Где ложь бесчинствует, порок.

Володимир Бойко

2019.02.02 20:26

Предчувствие

Воистину русские скрепы
Почиют во русские склепы,
И, может, закончатся войны
И мир заживет поспокойней.

Вікторія Лимарівна

2019.01.25 11:54

Татьянин день

В январе Татьянин день!
И собраться нам не лень
Было раньше – а теперь
Не всегда открыта дверь
Для общения и встреч.
Отдохнуть бы да прилечь.
Жизнь – сплошной водоворот!
Груз проблем неся, забот,

Іван Потьомкін

2019.01.18 11:48

Халіна Посьвятовска (1935-1967)

Якщо хочеш мене затримать (поглянь відходжу) подай мені руку
іще може мене затримать тепло твоєї долоні
усміх теж має магнетичні властивості, слово
якшо хочеш мене затримать, вимов моє ім’я

слух має гостро окреслені межі
і плече набагато коротше н

Володимир Бойко

2018.12.21 23:06

Уймись, немытая

Я не хочу с Россией жить,
Пусть даже чем-то ей обязан.
Не ей дела мои судить,
И пуп земли не в ней завязан.

Уймись, немытая, окстись,
Изыдь в азийскую пучину.
Не отравляй соседям жизнь,

Іван Потьомкін

2018.11.25 15:37

Семен Надсон (1862-1887)

Я ріс тобі чужим, відринутий нарід,
І не тобі співав я в миті натхнення.
Легенд твоїх і печалей твоїх гніт
Мені чужий, як і твої вчення.

І якби, як задавна, у щасті ти й при силі був,
Зневажений не був би цілим світом,
Іншим пориванням захоплен

Іван Потьомкін

2018.10.13 12:21

Тадеуш Ружевич (1921-2014) "Обличчя вітчизни"

Вітчизна це край дитинства
Місце народження
Це наша найближча
Вітчизна

Місто містечко село
Вулиця дім подвірко

Володимир Бойко

2018.09.10 10:45

Всплеск

Улыбка женщины – такая благодать,
Которую словами не измерить.
Приятно на себе ее поймать,
Еще приятней женщине поверить.

Но по улыбке женщину познать
Нельзя - она всегда непостижима.
И тщетно ты пытаешься понять,

Іван Потьомкін

2018.08.15 09:20

Халіна Посьвятовска (1935-1967)

без тебе
як без усмішки
похмурніє небо
сонце
встає так вільно
протирає очиці
заспаними долоньми
день –

Іван Потьомкін

2018.07.15 11:54

Дижур Белла (1903-2006)

Бачу світ, як у напівсні,
Без співу і плачу,
Мовби віднині мені
Інший світ призначено.
Світ незнаної країни,
Цей світ перевтілень,
Наче бачу сни тії ж,
Але в новім вимірі.

Володимир Бойко

2018.07.02 20:41

Путаница

От Распутина и до Путина
По Россиии все перепутано.

Ни отдушины, ни прогалины –
Ни при Ленине, ни при Сталине.

А при Брежневе, да Андропове
Стали далее от Европы вы.

Іван Потьомкін

2018.06.17 20:55

Урі Цві Грінберг "На вушко оповім дитині"

Єврейський хлопчику, ти в моїм домі,
в зневаженім Сіоні. Вечір. Сутінки.
Я схиливсь, а ти – на моїх колінах.
Тобі, мій любий, оповім історію
про доброго Месію, котрий не прийшов.
Старшим тут од тебе не оповім, мій милий.
У старших немає таких оче

Іван Потьомкін

2018.06.16 08:25

Рабі Нахман з Брацлава (уривки з книги "Перлини мудрості")

Якщо віриш, що можна щось зіпсувати, повір, що можна також і полагодити.
2. Краще вірить у дурниці й ошуканство і вірить також у правду, аніж не вірить ні в що.
3. Той, хто завжди говорить правду, матиме успіх.
4. Усе, що ти бачиш на світі, – це для ви

Іван Потьомкін

2018.06.01 17:04

Мар’я Павліковска-Ясножевска (1891-1945)

Чоловік, котрий винен, що райський сад
Змінивсь на шлях страждань прочан,
Де на розпутті кожна стріча,
А дні без мук за радість лічать,
Де неврожайне кожне жниво,
Розчаруванням кожна надія,
Плачу межею сліз нових початок,
Розтерзаному серцю

Іван Потьомкін

2018.05.06 20:55

Александр Коренєв (1921-1989)

Хуга, ніч…Поле, повне мертвих.
Поле бою заметіль замела.
Кров фонтанами так і замерзла
На задублих тілах.
На хлоп’ячих трупах застиглих
Холонуть конуси червоного льоду.
Мій товаришу, ти стогнеш, ти живий ще,
Чом повзеш через поле в негоду?

Володимир Бойко

2018.04.25 02:01

* * *

Уже давно я отступил
С твоей дорожки прихотливой.
Хотел забыть, но не забыл
Коварный взгляд очей игривых.

Давно стихов я не писал,
Себя не мучил рифмой строгой,
Но сон спокойнее не стал,

Іван Потьомкін

2018.04.24 19:41

Станіслав Єжи Лєц "Думки непричесані"

Протягом усього життя не вдалось йому стояти під ганебним стовпом громадської думки.
В домі повішеного не говорять про вірьовку. А в домі ката?
Боги лишають по собі гідність і вірних.
Рак червоніє по смерті. Яка ж гідна прикладу делікатність у жертви.

Іван Потьомкін

2018.04.14 10:47

Посвятовска Халіна

Ангел мені за сусіда
він стереже людські сни
тому-то вертається пізно додому
на сходах чую притлумлені кроки
і шурхіт
згорнутих крил
він рано стає в моїх дверях
відчинених навстіж

Мирослава Шевченко

2018.03.30 22:41

***

I see you in my dreams each moon night
I touch you softly in the moonlight,
You still defend my world from suffering and from lies.
You’re brave and strong, you’re wise and clever,
You fight and you defeat your enemies…
But you just hide behind the c

Іван Потьомкін

2018.01.15 12:35

Осип Мандельштам

Як по вулицях Києва-Вія
Шука чоловіка бозна чия жінка,
І на щоки її восковії
Не скотилась жодна сльозинка.

Не гадають циганочки кралям,
Не грають в Купецькім скрипки,
На Хрещатику коні впали,

Іван Потьомкін

2018.01.04 19:20

Анна Ахматова "Луна"

У минуле шлях давно закрито,
Тай нащо минувшина тепера?
Що там?- закривавленії плити
Чи навік замуровані двері,
Чи луна, котра іще негодна
Замовчать, хоча я так прошу…
Із луною сталась та ж пригода,,
Що і з тим, що в серці я ношу.

Володимир Бойко

2017.12.28 14:50

* * *

Умом Россию не понять –
Здесь вообще ума не надо.
Россия знает лишь стрелять,
Она умеет только гадить.

Володимир Бойко

2017.12.24 18:43

* * *

Я твоих очей улыбкой околдован,
Рук твоих касаньем тронут и смущен,
Слов твоих лукавством я смятен, взволнован,
В таинство твое, как в омут погружен.

Я молчу в раздумьи, все слова забыты,
Связан я сомненьями вдоль и поперек.
Я, как чудный терем, с

Володимир Верста

2017.12.13 17:36

Селена

Стремится ввысь богиня на заре,
Ночь подмигнула ей красиво в танце,
Смотря высоко на неё, быстрей —
Поют ей волки тихо сероманцы.

И взор умчался к той уже поре,
Где мысли тонут в тысяче субстанций.
И не найти красавицы Луны,

Олександр Олехо

2017.11.14 08:39

В две строчки

Я как то вышел утром ранним,
а вечер поздний прямо в лоб…

Случайно сел не в свои сани,
а после долго не мог сесть…

Умны мы до, умны и после,
а в промежутке… как-то нет…

Володимир Верста

2017.10.15 10:16

ІІ. Черная роза

Пытался всё сжечь,
А покрыл одним льдом,
Что из сердца сочится огнем,
И потом,
Взявши красную розу,
Арбалет на плечо,
Я ушел из Ада, где так горячо,
И лучом да с небесным ключом

Володимир Верста

2017.10.15 10:16

I. Красная роза

Красная роза плетётся по руке,
И разрушу те все города,
Что везде
Тут построил я здесь.
И не лезь!
Пусть сгорят в пепелище,
Где кострище пылает.
В сознании ярко —

Володимир Верста

2017.10.11 10:27

Цикл

Снова прыжки в пустоту.
Разбиться иль выстоять —
Вновь же предать всё костру
В этой мелодии струн.

Слово неведомых рун.
Ложится опять же на
Сердце тяжелый валун

Володимир Верста

2017.10.11 10:26

Призрачная память

На кладбище архангелов мы пели, танцевали
И душу мерзкую свою мы пламени предали,
Забытых, мертвых призраков, что мы когда-то знали,
Мы медленно и медленно всех в пламени сжигали.

© Володимир Верста
Дата написання: 13.09.17

Володимир Верста

2017.10.10 20:39

Древнее заклинание

Среди пустых, неведомых дорог
Я видел сны, они тянули руку
Мою за сотни веданных тревог,
Где не было и слышно даже звука.

Среди разлуки, скорби и печали,
Где нет огня и свет давно погас,
В Каирне бесконечно мы блуждали,

Володимир Верста

2017.10.10 20:38

Метаморфоза

Достаточно прошел метаморфоз
Путями мертвых, вечно чёрных роз,
И я теперь, как призрак Берлиоз,
Потерян среди этих мертвых грёз.

© Володимир Верста
Дата написання: 06.09.17

Володимир Верста

2017.10.09 09:27

Кино

Есть только время и грёзы,
Они осветят путь к звёздам,
Кометам далей гипнозных,
Затем — уйти виртуозно.

И только слово навеки
Сияет вечно в завете,
И мы на этой планете

Володимир Верста

2017.10.09 09:26

Ночь и свеча

Теряет смысл поэзия тогда,
Когда писать для некого уже,
И как бы не пытался что создать,
Любой банален кажется сюжет.

И хоть закончен стих уже давно,
На части рвешь ты всё равно его,
Плевать, что сил потрачено полно,

Володимир Верста

2017.10.07 11:53

Крест и звезда

Слышно звон ассасина в огне,
Пожирает их пламя бесследно.
Томным ходом ступая во мгле,
Тамплиеры шагают мгновенно.

Масиаф, блики, звоны мечей,
Кровью темной залитый ручей,
Крик, стрела, катапульты удар —

Володимир Верста

2017.10.07 11:52

Лунный танец

Ты станешь любима ветром.
Я призрачным лунным светом
Укрою нашу планету —
В глазах воссияет Eclipse.

И клипсы вновь скрепят душу.
Опять же я все разрушу.
Прошу я тебя — послушай,

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів