ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.06.05 06:17
Сонце гріє й світить
Дужче, ніж завжди,
І засмагле літо
Кличе до води.
Бо прогріта річка
Так в спекотний час,
Що кипить водичка
Для зраділих нас.

Артур Курдіновський
2024.06.05 00:46
Шосте вересня. Костянтинівка.
Долі. Мрії. Бажання. Думки.
Чорний вибух. Дим. Будьте прокляті!
На віки!

Костянтинівка... Костянтинівка...
Мирний риночок у вихідний.
Буде ворогу віддзеркаленням

Борис Костиря
2024.06.04 23:06
Проростає трава на могилах.
Проростає крізь біль і красу.
Проростає на долах і схилах
Та печаль, що прийшла завчасу.

Проростає скорбота на скронях,
Проростає спокута в руках.
Проростають надія, мов сонях,

Іван Потьомкін
2024.06.04 13:25
Радиш тримати такт із тими,
Хто годен лише осуду й зневаги.
Та про який там такт мова може йти,
Коли з-за такту, немов шуліка на курчат,
Він кидається з несусвітніми прокляттями
На ошелешену од несподіванки невинну душу.
…Ні, видно, не судилось доро

Микола Соболь
2024.06.04 10:10
Мовчить журавель над криницею,
вітер гуляє селом,
діти хворіють столицею,
з дому злітають гуртом.
Зрідка прилинуть до матері,
трохи вдихнути тепла,
місто впіймало їх ятером,
мойра окутала зла

Віктор Кучерук
2024.06.04 05:02
Без історії роду
Важко нам обійтись, -
Перерив я до споду
Всі архіви колись.
Тільки жодної вістки
В установах нема
Ні про прадідів, звісно,
Чи бабусь, зокрема.

Артур Курдіновський
2024.06.04 00:38
Не зруйнував. Не зрадив. Не порушив.
Але жорстоко ставить до стіни
Самотність, що впивається у душу,
Самотність, що вгризається у сни.

Неначе сулема отруйним паром
Все нищить, замітаючи сліди.
Рішучий видих. Щастя - незабаром...

Ілахім Поет
2024.06.04 00:24
Вже слова стали зайвими - отже і дим
Біля губ в'ється, мов балерина по сцені.
Хоть повірити важко – я теж молодим
Був колись, та давно… мабуть, ще в плейстоцені.

Де солодкою посмішка вчора була,
Щось, я бачу, дедалі кислішає міна.
Ти брехати н

Світлана Пирогова
2024.06.03 21:53
Задивилась на поле пшеничне:
Колосіння зелене, зернівки налив,
А вгорі небо синє правічне,
білих хмар одиноких розмитий курсив.
Мабуть, небо писало...Не вздріли?
Бо ж підступно підкралась жахлива пора,
І летять знов ракет чорні крила,
І оговтатись

Ісая Мирянин
2024.06.03 18:59
Ти ніби мала за собою крила,
І я піддався чарам твоїх вій,
Щоби в коханні клястися одній,
Лише тобі віддати серце, мила.

І ця любов, неначе буревій,
Так легко все життя моє зломила,
Що і не знав був я, яка то сила,

Олександр Сушко
2024.06.03 10:33
Одружився, ще нема і тижня,
У алькові - любощів кальян.
Покусай мене, любаско, ніжно,
Хай вирує пристрасть-окіян.

Заціловуй кріпко, аж до дрожу,
Так, щоб непритома облягла.
Сили тануть! Рухатись не можу!

Віктор Кучерук
2024.06.03 06:51
Дочекалися ми благодатної зливи,
Упоїлись водою грунти і без неї масні, –
Яскравішими стали – вдоволена нива
Й незатьмарені житом волошок блакитні вогні.
Враз повищали в зрості зелені посіви,
Забуяли ще більш, у тісняві хлібів, бур’яни, –
Все жив

Артур Курдіновський
2024.06.03 01:59
Мені у двері серпень подзвонив.
Цей звук - лише йому властива риса.
Я відчинив. Впізнав без зайвих слів.
І бачу у руках його валізу.

У тій валізі - суміш літніх трав,
Там запах яблук, вечори спекотні.
Стояв навпроти мене і мовчав,

Ілахім Поет
2024.06.03 00:04
Зачатий ще під Донну Саммер в ритмі диско -
Свою незайманість втрачав під Депеш Мод.
Я динозавр; я із часів, коли не зиску
Чекали від життя – любові та пригод.

Девіз мій: живемо єдиний раз життя ми -
Що нині згаяв, не поверне вже ніхто.
Тому якщ

Володимир Бойко
2024.06.03 00:03
Прославлені диктатори закінчують безславно. Безголові полюбляють очолювати (по їхньому - "возглавлять". На одного діяльного злочинця припадають тисячі злочинно бездіяльних. Російський заштатний урка домігся міжнародного визнання, скоївши міжна

Борис Костиря
2024.06.02 22:46
Я загубився у гаях понять,
Я віддалився від людей натхненно.
І нависає видиво проклять,
Що поселились на землі нужденній.

Розчарувавшись в марноті доби,
Я поселився в лісі одиноко
І слухаю мелодію дубів,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Лайоль Босота
2024.04.15

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олексій Кацай (1954) / Критика | Аналітика

 Зрозуміти Ітаку (Проблема втечі в романі О.Левченка «Диявол добра»: Київ, «Дуліби», 2008)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-01-26 11:33:17
Переглядів сторінки твору 4097
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.692 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.653 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2021.04.29 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-01-26 12:37:30 ]
Вельми цікава, пане Олексію, стаття. Звичайно, потрібно її більш уважно прочитати, аніж оце зробив я зараз, та сподіваюся, ще повернуся до її тематики, і до неї.
Утім, хотів деякі моменти, що потрапили в поле зору, увиразнити.
Йдеться певно про філософію питання.
"Впровадження Добра в повсякденне життя Всесвіту" - безумовно цим прикриваються і будуть прикриватися будь які силові утворення, достатньо не збалансовані внутрішніми слабкостями.
Тобто йдеться про свідомо перекривлення на "Впровадження Добра в повсякденне життя Всесвіту" іншого - "Дотримання законів Добра у повсякденному житті Всесвіту"?

Взагалі, підняті вами питання нагадують "загальномистецькі". На кшталт, куди далі і чи можливий подальший розвиток мистецтва взагалі?
Для мене очевидно, що якщо йти в напрямку Божественному - то шлях осягнення і здобуття нескінченно прекрасний.
Якщо йти колом прокрустових лож відомих на сьогоднішній день державно-цивілізаційних стандартів, то і справді - виходу не бачиш.

Можливо через вушко голки - "ми" далі не проходить - тільки "я"?
І пора говорити про нові "я" спільноти, що позбулися вчорашнього "ми"?
У цьому сенсі мандрівка Одіссея теж дуже показова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2009-01-26 16:21:22 ]
Взагалі, в якості тупезного атеїста :)))) , я намагався відійти від якихось мудрувань не тему термінів «Добра» та «Зла» як таких, що не достатньо вивчені й визначені. Адже «добро» для окремої людини не завжди є таким для її родини, раціональне «добро» для родини не завжди є таким для територіальної громади, «добро» для громади часто-густо вступає в протиріччя з «добром для країни», те – з «добром для планети». Ну, а як співвідносяться раціональні «добри» :) планети Земля та навіть лише Сонячної системи ще взагалі невідомо. Мандрівник у Левченка є дияволом раціонального добра.

«Добри» ірраціональні є «любові». При чому в замкненій системі вони доволі раціональні (в системах окремої людини, родини і т.д.). Ірраціональність розпочинається в точках переходу з системи до системи. Коли менше підсистема шукає любові до більшої. Це є небезпечні точки біфуркації. Одна з них має назву «прогресорство».

Тема прогресорства, як на мене, є темою не «впровадження», не «дотримання», а «примушення до добра». Нічого не нагадує з всесвітньої історії минулого року? :)))

Коли елементарна підсистема (людина) любить найбільшу (всесвіт), тобто, розуміє вищі критерії добра, вона сама стає всесвітом. Більшості, до якої належу і я :( заважають на цьому шляху згадані вами «державно-цивілізаційні стандарти». Нестандартна людина Христос досяг більшого. Але це питання його етичного розвитку, внутрішніх мандрів, а не втечі. Він же не втікав від людей, ні? Мандри торують шляхи. З цієї точки зору – мистецтво дуже добре шляхобудівничне управління :))))))

Чи може збудувати модерний автобан окреме «я» без «ми»? Навіть пройшовши крізь вушко голки? Якщо його на іншому боці вушка не чекатимуть інші «я»? Яким знову потрібно проходити крізь нові й нові вушка.

Останнє підозріло нагадує теорію струн. Яка підозріло підозрює, що в основі світобудови лежать елементарні одновимірні «петельки». Або в іншій інтерпретації – вихори. Це може здатися фундаментальним. Бо, якщо - замкнені петельки, то основа світобудови - зловісна втеча, а якщо розірвані вихори – то доброзичливі мандри :)

Адже непосидючий аргонавт Орфей був теж не лише музикантом :)))))))))))))




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2009-01-26 16:31:50 ]
"...якщо - замкнені петельки, то основа світобудови - зловісна втеча, а якщо розірвані вихори – то доброзичливі мандри..."

Тобто, навпаки, вибачаюсь :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-01-26 16:54:04 ]
:)
Я так розумію, пане Олексію, що істина навряд чи залежить від наших поглядів на неї, принаймні на нинішньому рівні розвитку нашого "я" :)
Але істина явно включає в себе будь які наші висловлювання, інакше б вони і не народилися?
А раз так, то цілковито ймовірним є існування оберненої пропорції - мінімальна кількість вимірів (світу фіз.існування)-максимальна кількість можливих у подальшому варіантів?

Тобто, коли міжзоряну швидкісну автомагісталь неможливо втілити - можна переглянути безліч варіантів її здійснення. А коли вона втілюється - легко і невимушено, і одним-єдиним чином - наприклад, як повітря входить нам у груди, то про неї і говорити без сенсу.
Тобто, після вушка голки настає інша реальність, де рудиментарні речі на кшталт цивілізаційного "ми" - не відіграватимуть значення.
Тобто, фантастика, у старих, класичних рамках тривимірної реальності, приречена на девальвацію.
Глибини відкритих людських здатностей та і глибини відкритих ящиків Пандори штовхають світ, як на мене, лише в одному природному напрямку.
І нам у нинішніх умовах дитячого земного садка, потрібно тільки вимріяти собі бажане майбутнє і заслужити його.

Утім, на перший погляд видається, що нам з вами важко дійти до спільного знаменника - бо я не атеїст.
Але якщо ви поряд із безмежним хаосом бачите і безмежний порядок, чи хоча би будь який прояв невипадкової упорядкованості - то ви теж не атеїст. :)

А щодо "добра" і "зла", то я переконаний, людство вже дослідило все, що тільки можна. Далі іспити і "залік", або "незалік".