ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.05.25 13:57
Бризками сміху виринаєте з моря –
Демонстрація грації,
В дивній в’язі м’язи...
«Не зникайте!»
Ще не встигли літні юність свою відтворити.
«Не зникайте!»
Ще не встигли ви символом стать для малечі.
«Не зникайте!!!»

Олександр Сушко
2024.05.25 11:41
Жінка варить курячі пупи,
В мене ж дума визріла в макІвці:
Генія по носі не лупи,
А погладь поштиво по голівці.

А мене - будь-ласка! Тільки за!
Дозволяю торсати й за вуха.
Бо в літературі байбуза,

Володимир Ляшкевич
2024.05.25 10:45
Обійми мене, будь-ласка.
Нічка темна,
Нічка-казка -
Відчуттями заворожить,
Буде лячно - cкажу "досить".

І тонкі п'янкі торкання,
серця запальне дихання...

Світлана Пирогова
2024.05.25 08:10
А музика звучить завжди по-різному:
То хвилею бурхливою, а то дощем,
То громовицею здається грізною,
То зігріває сонцем теплим серця щем.

А музика легка летить пір*їною,
Мов вільна пташка лине до святих небес.
Здається світ навкруг аквамариновим,

Микола Соболь
2024.05.25 07:20
У вранішнім тумані клекіт,
бузьки вернулися на став,
і на стовпі стоїть лелека,
неначе птах не відлітав
і хоч весна не надто рання
та буде тепла ще бодай,
птахів не стримати бажання
вернутися у ріднокрай.

Віктор Кучерук
2024.05.25 05:29
Тіло пронизує вітер холодний
І порожніє садок гамірний, –
Як же так сталось, що я відсьогодні
Буду надалі незвично сумний?
Згнічений вітром спішить перехожий
Швидше потрапити в затишний дім, –
Як же так сталось, що я вже не зможу
Тішити губи цілу

Наталя Мазур
2024.05.25 01:46
У час війни, у час біди,
Щоб Україну зберегти,
Ти не втікав бозна-куди,
Зробив свій вибір.
До оборони мужньо став,
Життя свого не шкодував!
Тобі – спасибі!
Ти бачив ворога в степах,

Наталя Мазур
2024.05.25 01:43
Чую, як шепче до мене велика ріка,
Чую, як молиться сонцю і небові вітер.
Час, що ловила, сюди, поміж товтри втікав,
От якби він все болюче із пам’яті витер.

«Що у минулім? Дивись безупинно вперед!» -
Рада хороша і їй опиратися марно.
Тільки минул

Артур Курдіновський
2024.05.25 01:38
Живу, неначе не живу...
А кожний видих - мов останній.
Тінь безпорадного кохання
Вже не призначить рандеву.

Дивлюсь на скошену траву,
Як на даремні сподівання.
Живу, неначе не живу...

Ілахім Поет
2024.05.25 00:11
Переводиться сірим побутом
Кількість днів у нічну неякість.
Ось тому і пропало пропадом
Все, чим жив я до тебе якось.
То й займаюся побудовою.
З цегли слів та цементу рими
Вийшло з сірістю побутовою
Апріорі непримириме.

Борис Костиря
2024.05.24 23:32
Крик пролунав у пустелі.
Як у просторах німих,
У безкінечній пожежі
Здибався я із людьми?

Крик пролунав… Хтось на поміч
Кличе безтямно мене.
Хочу побачити поруч

Роксолана Вірлан
2024.05.24 20:32
Мандрівка пахне димом і золою,
рудим цілунком ватри в небозвід,
мов лис гибкий, стежею торопкою,
хвостом вильнувши, внюхується в слід.

Серпанком пахне, дивом реп'яховим,
терпкавим соком зел, де навкруги, небесним барвом голубої крові, яскріють Пер

Володимир Каразуб
2024.05.24 19:46
Гучні слова: любов, відвертість, докір,
Слова зашерхлі: кров, вино, вуста.
Заледве слухаю про що вона говорить.
Які у тишу кидає слова?!
І чую, щось достоту: мандри, треба,
Кудись, тягнути, далі, до кінця.
Гучні слова: фатальність, воля, небо.
Сл

Леся Горова
2024.05.24 18:09
До півонії лащиться вітер. Узявся нізвідки.
Мить назад порозборсував хмари порожні, і зверху,
Певно, вглядів це диво яскраве - незайману квітку,
Яку тільки-но ранок згубив із рожевого глеку,
Що висів у зорі на тонкого проміння позлітку.

І всотавши

Юрій Гундарєв
2024.05.24 12:07
У бою на Харківському напрямку поліг доброволець, грузин
Серго Горнакашвілі.
Він виступав за український футбольний клуб «Колос».
У нього залишилося троє дітей…

Він покинув свою родину,
хоч у серці забрав Грузію…
Та для себе відкрив Україну,

Іван Потьомкін
2024.05.24 11:28
По довгих блуканнях, по нетрях –
Широка галява.
Це ще не вихід.
Ще густіші попереду нетрі.
Але трава гамірлива
Та мірковні статечні дерева,
Та навскісне, наскрізне сонце ранкове...
Слухаю Гріга.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Лайоль Босота
2024.04.15

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майстерень Адміністрація / Критика | Аналітика

 Леонід Шульман. ХТО Я ТАКИЙ: СІОНІСТ ЧИ АНТИСЕМІТ?

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-03-26 19:22:58
Переглядів сторінки твору 9369
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 3.803 / 5.5  (0.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 3.803 / 5.5  (0.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.772
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
Соціум
Автор востаннє на сайті 2017.03.02 00:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-04-07 14:12:06 ]
Безумовно, що до цієї вельми щирої, та мудрої статті ми повернемося не раз і за спокійнішої ситуації. Бо як жити (а також - творити) без ясності в голові щодо нашої, української, національної ідеї, без урівноваження найважливішого - життєвих інтересів особистості, з із вторинним - громадським життям. На тлі священного для Українців поняття України. Досить насильства над особистістю, у т.ч. і над належною особистості українською культурою, - не держава над усе, а Українець. "Україна для українців!", у т.ч. і російськомовних, іншомовних...
Пора домовлятись. АЛЕ після ПЕРЕВИБОРІВ, після ПЕРЕЗАПУСКУ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2007-08-11 22:36:13 ]
А ТИ ЗАПИСАВСЯ У ВОРОГИ УКРАЇНИ?
Леонід Шульман


Немає лиха без добра. Коли наприкінці липня на сайті Комуністичної партії України з’явилося звернення різноманітних людей інтелектуальної праці до Януковича, Симоненка та Мороза з проханням протидіяти українському націоналізму, в мене промайнула думка: добре, що антиукраїнці вирішили скласти і оприлюднити свій список. Буде кому з часом виставляти рахунок за зраду батьківщини.

Потім я зрозумів, що перебільшую. Більша частина підписантів "Звернення" – просто політично неграмотні люди, не обізнані ані з історією, ані з політичним обличчям та справжніми намірами тих, до кого вони апелюють.Звичайно, серед
них є й свідомі супротивники державної самостійності України. Ці заперечують право українців мати власну державу і, у крайньому разі, згодні на нічийну, а фактично російську, Україну. Незалежну Україну вони вважають політичним нонсенсом, історичним курйозом, а розпад СРСР – тяжкою геополітичною катастрофою, як про це відверто казав президент Росії. Українська Україна для них просто жах, а відновлення “союза нерушимого республик свободных” – омріяна мета.

Свідомі антиукраїнці за ухвалу закону про непотрібність української мови.
Вони роблять вигляд, ніби не розуміють, що надання російській мові статусу державної автоматично робить непотрібним знання української. Розводять теревені навколо ситуації в країнах, де існує кілька державних мов, приховуючи, що в таких країнах населення має знати всі загальнодержавні мови: в Канаді всі володіють анґлійською та французькою, у Швейцарії кожен швейцарець знає на рівні рідної мови німецьку, французьку та італійську, в Індії всі знають хінді та анґлійську. А ось місцеві мови знають не всі.
Шведська в Фінляндії поширена тільки в районі міста Турку і на Аландських островах. Бенгальська – тільки в Бенгалії тощо.

Неозброєним оком видно, що більшість підписантів просто не розуміли, що саме вони підписують. Суть звернення міститься в одному його абзаці. Ось він без перекладу

“Они (йдеться про українських націонал-демократів – Л.Ш.) постоянно, вопреки фактам, утверждают, что «у одной нации может быть только один язык» и публично провозглашают намерение построить такую «украинскую Украину», где «лишь украинец должен быть на первом месте». Всё больше в их выступлениях откровенно русофобских и ксенофобских высказываний, все чаще используется ОУНовская риторика. По их инициативе в столице пышно отметили годовщину со
дня рождения командира фашистского батальона «Нахтигаль» Романа Шухевича, с
благословения Президента Ющенко был создан так называемый «музей советской оккупации»”.

Бачимо стандартний набір комуністичних російських тез, заснованих на імперській ідеології. Все, що суперечить ідеї величі Росії та заперечує її право на панування, на їхній розсуд, вкрай огидне. Про те, скільки мов може
мати одна нація, вже йшлося. Жодного протиріччя з фактами. Там, де нація має кілька мов, вона вся володіє всіма мовами, а наші антиукраїнці (не тільки підписанти, а й натхненники звернення) виборюють право не знати української
в Україні. Підписанти вимагають «принять новый закон о языках, который гарантировал бы всем носителям языков Украины правовой статус в соответствии с европейскими стандартами». З цими стандартами вони не знайомі. Нещодавно Німеччина ухвалила закон, яким зобов’язала всіх іміґрантів опанувати німецьку мову. Тих, хто ухилиться, спочатку штрафуватимуть, а за подальший опір німецькій – депортують із Німеччини. Може, й нам привести мовне законодавство у відповідність до цієї європейської практики? Зауважте, туркові в Німеччині ніхто не забороняє розмовляти турецькою. Його лише зобов’язують знати німецьку. А кому в нас заборонено ромовляти росіською?

За роки незалежності з боку Росії здійснено безліч недружніх актів стосовно України. Згадаймо Тузлу, Феодосійський десант, вимогу реєстрації у триденний термін громадян України, що приїхали до Росії з різною метою, захоплення
маяків на Чорному морі і небажання вивести Чорноморський флот після 2017 р, втручання російських політтехнологів у наші вибори, масове поширення в Україні антиукраїнської, але зареєстрованої в Україні, преси російського
походження, різні прояви економічного диктату, один з яких – поява “РосУкрЕнерго” у газопостачанні України. Намагання “прикрасити” Сімферополь та Одесу пам’ятниками Катерині ІІ, роль якої в історії України виключно неґативна (впровадила кріпацтво, зруйнувала Запорозьку Січ, знищила залишки української державності, впровадила межу осілості для євреїв), – теж
демонстрація антиукраїнської спрямованості. Чи дають перелічені події привід для русофілії? Чи є критика російської політики, сучасної і минулої, проявом русофобії? Адже ані історики, ані політологи не критикують росіян як націю,
а адресують свої кпини політиці правлячої верхівки Росії. Де тут ксенофобія?

Серед підписантів є люди, які знайомі мені особисто. Я зателефонував одному з них і спитав, чому він підписав те звернення. Відповідь була така: він уважає блок НУ-НС ксенофобським, бо, на його думку, до нього входить “Правиця”, яка включає до себе партію Тягнибока. А ця, мовляв, відверто ксенофобська. Мій знайомий дуже здивувався, коли дізнався від мене, що Тягнибока у НУ-НС немає.

Почувши таке, я віддав належне праці антиукраїнських сил. Псевдонаціоналіст Тягнибок досить кваліфіковано виконує свою функцію. В Західній Україні чимало людей спіймалося на цей гачок і вважає Тягнибока справжнім націоналістом. Чим відрізняється справжній націоналіст від псевдонаціоналіста? Справжній націоналіст прагне створення і розвитку
Української держави. Він дбає про міжнародний авторитет і позитивний імідж своєї країни. Псевдонаціоналіст виконує іншу функцію. Він не бореться за голоси виборців. Його мета – налякати обивателя екстремістськими
антилюдяними заявами, спаплюжити ідеї націоналізму в очах населення і
відштовхнути виборця від націонал-демократичного табору. Куди перейде виборець, наляканий псевдонаціоналістами? Звісно, до ворогів України, до проросійського табору, до Регіонів, комуністів чи вітренківців.

Згадаймо, що Тягнибок починав із нацистської риторики і символіки. Партія “Свобода” спочатку називалася майже як гітлерівська: соціал-націоналістична.
Символом партії був гібрид тризуба і свастики. Далі під тиском п. Віктора Ющенка Тягнибок змінив і те, й те. І все заради того, щоб його не виключили з “Нашої України” до ксенофобської промови на горі Яворині. Тягнибок – не єдиний псевдонаціоналіст у політикумі. Згадаймо Романа Козака, що реґулярно нагадував усім про „амерканське громадянство” Катерини Ющенко. Є й чимало інших.

Взагалі творення організацій, що імітують опозиційну діяльність, – давня російська традиція. Царська поліція для протидії впливу лівих партій на робітничий рух створила свій “робітничій рух” під керівництвом Зубатова.
Були гуртки, були кустарні майстерні, були артілі. І все заради того, щоб робітники не пристали до соціал-демократів. Мабуть, найжахливішим прикладом такої мімікрії під ворога була діяльність радянських чекістів, спрямована на позбавлення УПА підтримки західноукраїнського населення. У повоєнні роки в
Молдові базувалися два полки МҐБ, які в одностроях УПА здійснювали рейди до Західної України. Вони палили села, винищували селян. Зазвичай залишали життя кільком дітям і старим людям, щоб ті розповіли, що село знищили
бандерівці. Про діяльність цих частин збереглося листування М. Хрущова (який тоді очолював українських комуністів) з ЦК ВКП(б).

Далі в цитованому абзаці “Звернення” йдеться про риторику ОУН. Гадаю, підписанти, принаймні, їх більшість, із риторикою ОУН не знайомі.
Переконаний, що жоден із них не бачив на власні очі жодного документа ОУН.
Змушений ознайомити читача з цитатою із статті Василя Деревинського “Питання національних меншин в етнонаціональній концепції ОУН”.

«У першій половині 1940-х рр. з'явилася ціла низка праць провідних діячів ОУН, де чітко окреслювалась позиція щодо національних меншин. Закликаючи національні меншини до участі в українській визвольній боротьбі, ОУН наголошувала, що це принесе користь і для них та буде ґарантією їхньої лояльності до українського визвольного руху. Зокрема Д. Мирон підкреслював:
"До національних меншин в Україні український націоналізм поставиться так, як вони поставляться до визвольних змагань українського народу".

Лідери українського визвольного руху твердили, що влада в майбутній Українській державі, а зараз, у роки боротьби за її незалежність, ОУН та УПА (як виразники інтересів українського народу) ґарантують представникам інших
національностей повну рівноправність з українцями і "забезпечать їм повноту
розвитку, соціальну справедливість та культурне життя". "В нашому політичному ладі, – зазначав член ОУН Олег Рись, –– кожен нарід буде вповні
самоорганізовуватися так, як це буде відповідати його потребам, його стилеві життя, його традиціям".

Права національних меншин визначались у програмних положеннях УГВР та УПА.
Зокрема в Програмі діяльності підпільного уряду (тут маленька неточність, УГВР радше була підпільним парламентом, ніж підпільним урядом. – Л.Ш.) Воюючої України – Української Головної Визвольної Ради – наголошувалося на "забезпеченні громадських прав усім національним меншинам України". Подібне формулювання містила Програма УПА. Там зазначалося, що УПА бореться також за "рівність усіх громадян України, незалежно від їх національності, в державних і громадських правах і обов'язках; за рівне право на працю, заробіток і відпочинок".

Викладену вище політичну позицію українського національно-визвольного руху щодо національних меншин можна підсумувати словами С.Бандери: "Наше
ставлення побратимське до тих, хто разом з нами бореться за Українську Самостійну Соборну Державу, толерантне до тих, хто позитивно ставиться до наших змагань за власну державу, вороже – до тих, хто протидіє процесам
українського національного відродження і державотворення".

Герой Мольєра Журден не знав, що він розмовляє прозою. Ані автори, ані підписанти звернення не знають, що вони вимагають від правлячої коаліції
втілення засад етнонаціональної політики ОУН. Ось вам і риторика.

Об'єктом особливої ненависті автора (чи авторів) звернення є Роман Шухевич, а відтак його вшанування. За комуністичною традицією Шухевича величають не інакше, як командиром фашистського батальйону “Нахтігаль” у званні капітана.
Це правда, але тільки половина правди. Батальйони вермахту “Нахтіґаль” і “Роланд”, були створені під впливом ОУН(б), щоб отримати від німців зброю і вишкіл. Іншого вибору націоналісти не мали. Але всі ці вояки швидко перейшли до УПА, верховним головнокомандувачем якої став генерал-хорунжий Шухевич.
УПА воювала проти поляків і німців, а потім і проти більшовицької окупації.

Якщо хтось ладен закинути Шухевичу короткий період служби у вермахті, чому б не згадати й широкомасштабну співпрацію Радянської Росії, а відтак СРСР, з Веймарською та гітлерівською Німеччинами? Коли за Версальским миром Німеччині заборонили мати військову промисловість, а також авіацію й танкові частини, ще 1922 року ленінська Росія запропонувала перенести німецький
військово-промисловий комплекс на свою територію. Німці збудували в Росії завод оптичного скла і оптико-механічний завод у Ленінграді, авіаційний завод у Москві, завод для виробництва отруйних газів у Вольську, танкове
училище в Казані (де навчався Гудеріан), полігони для випробувань зброї тощо. 1933 року, коли Гітлер прийшов до влади, співробітництво
призупинилося, а відтак відновилося 1939 року після пакту Молотова-Ріббентропа. На прийомі в Кремлі Сталін виголошує тост за німецького фюрера. Так хто більше співпрацював із нацистами?

Період совєтської окупації залишив за собою гори трупів, нищення інтелігенції, нищення селян (та й городян) Голодомором. Тільки Голодомор
знищив третину української нації. Треба бути зухвалим циніком, щоб протестувати проти музею совєтської окупації. Наші підписанти, вочевидь,
цього не розуміють. Збирання підписів триває. Записуйтеся у вороги України?

Д-р фіз.-мат. наук Леонід Шульман. спеціально для І-РЕПОРТЕРА

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-10-05 14:48:36 ]
Щойно сповістили з Києва, що сьогодні вранці д-р Леонід Шульман помер.
Прикро.
Але, можливо, ще одним ангелом-охоронцем для людей стане більше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-10-07 20:03:54 ]
Що можна додати до поглядів Леоніда Шульмана, тепер уже людини з нашої пам'яті? Та мало що, хіба таке, вкрай особисте - наше покоління прийшло у цей світ, коли в ньому вже були присутні різні національності, різні культури. Віднімати щось із картини, існуючої на день дарований нам, ми не можемо і права не маємо. А ось увиразнювати себе, акцентувати себе і свою націю яскравістю особистостей і духовністю - можемо. І в цьому нам, українцям, ніхто не стоїть на заваді, як і ми нікому. Хочеться вірити, що мудрість і доброта Леоніда Шульмана, українського єврея, зійде серед нас примноженою нашою людяністю і чесністю перед собою і Богом.