12
Розмовляють два критика:
- Як краще всього оцінювати поетичні твори?
- Сміливо завжди кажи, що вони не представляють художньої цінності, тоді ти ризикуєш помилитися лише в одному-двох випадках зі ста.

13.
- Шановний редакторе, я написав ось маленького вірша.
- Ну хіба що маленького, тоді Бог простить ... Але надалі будьте обережнішим! ...

14.
Бездарний поет написав поему й сказав:
- Хочу повісити її на міських воротах, щоб усі її читали і славили.
- Тоді зваж, якщо дізнаються, хто саме написав ці вірші, то тебе повісять поряд з ними.

15.
Один поет прочитав своєму другові свої вірші, які він нещодавно написав, - досить довгі і нудні. Після цього запитав, які саме сподобалися тому найбільше.
- Ті, - відповів друг, - які ти мені ще не читав.

16.
«Поетом можеш ти не бути!" - Сказали поету-початківцю в редакції після прочитання його віршів.
Та він зрозумів це аж надто буквально і став... критиком.

17.
Одного відомого поета запитали, як краще писати, щоб стати відомим.
- Зліва направо, - була відповідь.

18.
- Хто ви?
- Поет!
- Ваше ім'я?
- На жаль, воно ще не відоме. :(

19.
- Ось вийду на пенсію і закінчу нарешті свою збірку віршів.
- О, ви пишете??
- Ні, я читаю ...

20.
- Чи правда, що деякі письменники стають хорошими критиками?
- Так, це як із поганих вин часом виходить хороший оцет.

21.
Молодий поет дав свої вірші відомому письменнику.
- Скажіть, чи правильно я зробив, вклавши стільки вогню в свої творіння? - Запитав він, коли прийшов забрати рукопис.
- Ні, - відповів письменник, слід було не вогонь вкладати у ваші вірші, а вірші - у вогонь...

22.
Господиня гостеві:
- Будь ласка, прочитайте вашу нову поему.
- Але я не наважуся ... Стільки люду!
- Не хвилюйтеся. Нас ніхто не слухатиме.

23.
Ти зблід, схуд, обріс, нікуди не ходиш ... Що ти робиш цілими днями?
- Пишу вірші.
- Ну і дивак! Навіщо так мучитися, якщо за копійки можна купити готові?!

23.
Кімната одного «невизнаного» поета була завалена цілим возом його невдалих віршів, від яких усі відмовилися. Почалася сувора зима, і піч необхідно було чимось топити. Поет з горя вирішив кинути у грубку кілька пачок своїх віршів, і вона відразу ж розгорілася. Тут заходить сусід і не може зрозуміти в чому справа.
- Що це ви робите?- Заволав він, - це ж ваша праця!
- Ну так! І я вперше в житті грію руки на своїх творах!

24.
Незнайомий чоловік вривається в кабінет редактора і кричить:
- Руки вгору! Життя або гаманець!
- Фу-ти, слава Богу! А я було вирішив, що ви хочете змусити мене читати ваші вірші.

25.
— Знаєте, я вам скажу правду: ваша поема просто алмаз серед інших відомих мені творів!
Пробачте, але в чому ви знаходите подібність?
- О, вона так само не оброблена.

26.
- Скажіть чесно, вам сподобалася моя друга збірка віршів?
- У порівнянні з першою помітний величезний прогрес!
- О, спасибі! А в чім саме?
- Друга ваша книжка на сто сторінок менша.

27.
* * * * * *
- Ось, повертаю вам вашу збірочку. Чудові вірші!
- Так, але деякі сторінки зовсім не розрізані?
- Справді? О, ви знаєте я так захопився вашою поезією, що просто не звертав на це уваги.

28.
* * * * * *
- Ви дуже неуважна, молода людина, - каже редактор.
- О, так, я страшенно розсіяний, але як ви про це здогадалися? — дивується поет.
- З ваших віршів. Ви забуваєте вкладати в них душу.