ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2025.09.17 08:56
вересня - День народження видатного українського письменника

Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…

Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.

М Менянин
2025.09.17 02:36
Прийшла ця година,
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.

Ярослав Чорногуз
2025.09.17 00:22
О життя ти мойого -- світання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.

Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,

Федір Паламар
2025.09.16 23:55
Ты могла бы наконец
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.

Я унижен – спору нет!

Борис Костиря
2025.09.16 22:19
Дощі йдуть і змивають усе,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,

Іван Потьомкін
2025.09.16 21:05
Рабби Шимон бен Элазар в молодости ушел из своего родного города и много лет изучал Тору в иешиве. Со временем он стал большим мудрецом и получил право обучать Закону других. Решил однажды рабби Шимон Бен Элазар поехать в свой родной город навестить род

Юхим Семеняко
2025.09.16 16:00
Під сувору музику Шопена
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,

Світлана Пирогова
2025.09.16 14:47
Причепурила осінь землю
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,

Віктор Кучерук
2025.09.16 07:42
Перекреслений стежками
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.

Борис Костиря
2025.09.15 22:21
Осіннє листя падає за комір
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,

Артур Сіренко
2025.09.15 11:24
Вікно було відчинено не просто в густу теплоту ранку ранньої осені, вікно (доволі прозоре) було відчинено в безодню Всесвіту. І мені здавалось, що варто мені стрибнути з вікна, я не впаду на клумбу з жовтими колючими трояндами, а полечу незачесаною голово

Ігор Шоха
2025.09.15 10:40
А від «охочих» дуже мало толку,
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.

***
А після європейського фуршету

Юрій Гундарєв
2025.09.15 09:33
Коли спецпредставник президента США Кіт Келлог перебуває в Києві, агресор не завдає масованих ударів. Отже, кияни можуть трохи виспатися…

Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!

Ко

Віктор Кучерук
2025.09.15 05:57
Вона приходить на світанні,
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.

Володимир Бойко
2025.09.15 00:57
Використаний корисний ідіот перестає бути корисним, але не перестає бути ідіотом. Без корисних ідіотів жодна корисна справа не обходиться. Всякий корисний ідіот комусь та шкідливий. Люди борються із шкідниками, але самі шкодять набагато більше.

Борис Костиря
2025.09.14 21:39
Я хочу поринути в розпад.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вікторія Торон / Проза

 Порада

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-01-12 11:05:17
Переглядів сторінки твору 2142
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.834 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.839 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.798
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.02.14 09:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2020-01-12 11:50:01 ]
Озвуся. Вибачте мою відвертість. Попри відхід від ПМ...я це прокоментувати забажала.
Жінка, яка була особливо привабливою, красунею, лишається для чоловіка люблячого тією ж - рідною. бажаною. Вони поряд... повільно йдуть у листопадну завію...
Якщо чужий чоловік намислює, витає в паралельних світах з нею, а потім отримує відмову бачитися чи бачить зміни у зовнішності... реагує по-різному.
Мені довелося бути в ролі фатальної жінки: заради мене ладні були кидати дружин, кликали за собою... Я дивувалася: чому?
Подруга казала: ти яскрава, як метелик. Я зупиняла чоловіків - хоча не прагнула цього.
А нині, у 56, коли я, на щастя, виглядаю на 45, тішуся, що можу відчувати незрадну любов того, хто зі мною вже 31 рік поряд... і зацікавлені погляди чужих... тішать... Років дванадцять тому на мене холодно дивилися старші жінки, бо чоловіки прагли обняти, притулитися... Є такі, що звикли до перемого. "О...вона не лягає на диванчик, на якому я м'яв жіноцтво"... - реготав один функціонер місцевий...
Розумію, що мій вік - це літо, червень... Звісно, є жалі, згадки про тих, з ким було б, можливо, ще ліпше.
Ви дуже мудра жінка, цей допис, оповідка - саме те, чого потребує сайт.
Бо тема дражлива і... для обговорення вельми цікава, широка.
Можна подумати: предмет мого захоплення теж постарів... не та картинка....і промовчати.
А можна ганятися сторінками нету, шукати світлини і ... "а вона вже не та мавка, що років надцять тому..."... Чому? Адже я намислив, це ж балерина... актрисв... поетка...а на фото звичайна жінка з юрми. Ми не однакові в різні пори року, за різних обставинах.
А самі чоловіки...здатні критично оглянути постать власну, зупинитися... поліпшити себе... Гіркота - був легінем, а тепер лагомину наледве жує...)))))
Якщо порядний, шляхетний - сприймає як даність. Мені розповідали про спроби зійтися на старість... але ж сім'ї... відстані.
Красива людина - не менш красиві вчинки. Красу, гармонію всі ж розуміють по-своєму. Як можна стьобати словами за те, що предмет зацікавлення... земний і спесивий...
Поради не реагувати...
А хай приміряють на себе жінки сайту цю ситуацію, коли увага збочена чи гіпертрофована, зелена мста...А причини...та чоловіки не завжди признаються собі: що саме спонукує так нервуватися, кидати шкаралущами... горіхами...
"Ой ти дівчино, з горіха зерня..."
А краще б порозумітися - хоча б мовчки.
Є у мене знайома, подруга якої зібралася заміж за свого коханого, залишився удівцем, їм за 70...Кидає обійстя, дітей, онуків...
Знайомі шоковані.
А вона лине до чоловіка, який потребує її любові, догляду... бо студентами любили один одного.
В іншу область їде.
Дякую за публікацію, дуже тонко і життєво, пані Вікторіє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2020-01-12 12:14:39 ]
Дякую Вам за такий розлогий коментар. У ситуації , яку тут описано, мене засмутила реакція чоловіка, який, сам того не бажаючи, викликав у хворій жінці пристрасне почуття, до якого виявився цілком не готовим. Замість приємних романтичних спогадів, які він сподівався оживити, щоб прикрасити собі життя, він зіткнувся із реальною життєвою трагедією і породженою нею надривною любов’ю, якої злякався. Це, власне, твір про нашу -- людську --слабкодухість, неготовність до того, що твої сподівання можуть разюче не співпадати із одержаним результатом, а також про те, як ми на це реагуємо: чи просто ховаємось, обриваємо стосунки, чи мужньо беремо на себе тягар відповідальності. Ніхто не знає, доки його самого це не торкнеться.
З повагою, Вікторія


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2020-01-12 11:54:17 ]
(перемого-перемоги)
Вашу прозу перечитаю ще раз, як ліки)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Іванченко (Л.П./Л.П.) [ 2021-01-08 12:51:45 ]
Ситуація характерна для будь-якого віку. Коли надмірна активність жінки збиває відповідну чоловічу.
А з минулим обізнані люди радять чимскоріше прощатись, назавжди.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2021-02-24 13:04:37 ]
Я думала, що тут уже мова не йде про жінок-чоловіків, мова йде про щось загальнолюдське. Щось на зразок:"Ми назавжди відповідальні...".
Я не знаю, чи це вірно -- якнайскорше прощатись із минулим. Воно може приємно здивувати.