ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Публіцистика
НЕУМЕНИЕ ВЫРАЖАТЬ ЧУВСТВА.
Мы стремимся если не к пониманию, то хотя бы быть понятыми. Существует немало полезных психологических текстов, объясняющих, что о своих чувствах и желаниях надо говорить: к сожалению, один из самых живучих социальных стереотипов – представление о том, что любящий человек - это тот, кто без слов знает, что тебе нужно и что ты чувствуешь. А если не понимает и не догадывается, значит, не любит.
Но проблема не только в умолчании, но и в адекватном выражении, как потребностей, так и чувств.
Если вы не умеете выражать чувства, вас не поймут. Трудно гармонично общаться с людьми, когда вместо боли мы демонстрируем злость, вместо уязвимости – гнев обличителя, вместо «я боюсь тебя потерять» говорим «давай, расстанемся». Стоит ли удивляться тому, что мы остаемся не понятыми в этих случаях? Что наши истинные чувства не достигают адресата?
Сохраняя такое положение дел, трудно строить счастливые отношения. Потому, что нас настоящих, с нашими истинными чувствами и искренними желаниями во взаимодействии просто нет. Кроме прочего, от этого страдают те, с кем мы взаимодействуем. Но даже если человек научился правильно доносить свои сегодняшние чувства до других, нередко остается проблема неотреагированных чувств, накопленных в течение жизни. Старые переживания превращаются в подтачивающие нас душевно аффекты: например, человек нередко испытывает либо слишком сильные чувства («обидели на копейку, а переживает на рубль»), либо его чувства неадекватны ситуации. Накопленная агрессия обычно порождает унизительную для наших близких и разрушительную для добрых отношений привычку срываться на невинных.
И даже если нам удается ни на кого не срываться, ни с кем не портить отношений накопленными негативными чувствами (впрочем, практика показывает, что это почти невозможно), всё равно они подтачивают физическое состояние человека, превращаясь в психосоматические заболевания: мышечные зажимы, головные боли, проблемы с весом.
Для работы с эмоциями можно порекомендовать тренинги выражения чувств.
Люди нередко бессознательно выбирают страдания еще и потому, что их детский опыт подсказывает: «только когда мне плохо, меня любят». Зачастую ребёнок получает от матери нежность и ласку только когда ему плохо. Это часто встречающаяся модель: поскольку мы обычно проецируем на собственных детей чувства к себе, то у нас и на «чрезмерно добрые и снисходительные» чувства к детям тоже существует запрет.
И этот запрет снимается, когда ребенку плохо. Ребёнка «становится можно» гладить, брать на руки, говорить ласковые слова ласковым голосом, только когда он болен или ушибся, например. Когда что-то плохое случилось. Фактически наша психологическая задача это быть родителями своему внутреннему ребёнку: той спонтанной, ранимой, творческой части нас, которая сохранила все детские черты. Но мы способны быть такими внутренними родителями себе в той степени, в какой наши родители были родителями нам. Вот наш внутренний ребёнок и получает дозу ласки и сочувствия только когда нам плохо. Мы не балуем себя в другое время, не смотрим на себя с приязнью или хотя бы состраданием, не думаем о своих потребностях. Это детский паттерн, возвращение в детство.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
НЕУМЕНИЕ ВЫРАЖАТЬ ЧУВСТВА.
Мы стремимся если не к пониманию, то хотя бы быть понятыми. Существует немало полезных психологических текстов, объясняющих, что о своих чувствах и желаниях надо говорить: к сожалению, один из самых живучих социальных стереотипов – представление о том, что любящий человек - это тот, кто без слов знает, что тебе нужно и что ты чувствуешь. А если не понимает и не догадывается, значит, не любит.
Но проблема не только в умолчании, но и в адекватном выражении, как потребностей, так и чувств.
Если вы не умеете выражать чувства, вас не поймут. Трудно гармонично общаться с людьми, когда вместо боли мы демонстрируем злость, вместо уязвимости – гнев обличителя, вместо «я боюсь тебя потерять» говорим «давай, расстанемся». Стоит ли удивляться тому, что мы остаемся не понятыми в этих случаях? Что наши истинные чувства не достигают адресата?
Сохраняя такое положение дел, трудно строить счастливые отношения. Потому, что нас настоящих, с нашими истинными чувствами и искренними желаниями во взаимодействии просто нет. Кроме прочего, от этого страдают те, с кем мы взаимодействуем. Но даже если человек научился правильно доносить свои сегодняшние чувства до других, нередко остается проблема неотреагированных чувств, накопленных в течение жизни. Старые переживания превращаются в подтачивающие нас душевно аффекты: например, человек нередко испытывает либо слишком сильные чувства («обидели на копейку, а переживает на рубль»), либо его чувства неадекватны ситуации. Накопленная агрессия обычно порождает унизительную для наших близких и разрушительную для добрых отношений привычку срываться на невинных.
И даже если нам удается ни на кого не срываться, ни с кем не портить отношений накопленными негативными чувствами (впрочем, практика показывает, что это почти невозможно), всё равно они подтачивают физическое состояние человека, превращаясь в психосоматические заболевания: мышечные зажимы, головные боли, проблемы с весом.
Для работы с эмоциями можно порекомендовать тренинги выражения чувств.
Люди нередко бессознательно выбирают страдания еще и потому, что их детский опыт подсказывает: «только когда мне плохо, меня любят». Зачастую ребёнок получает от матери нежность и ласку только когда ему плохо. Это часто встречающаяся модель: поскольку мы обычно проецируем на собственных детей чувства к себе, то у нас и на «чрезмерно добрые и снисходительные» чувства к детям тоже существует запрет.
И этот запрет снимается, когда ребенку плохо. Ребёнка «становится можно» гладить, брать на руки, говорить ласковые слова ласковым голосом, только когда он болен или ушибся, например. Когда что-то плохое случилось. Фактически наша психологическая задача это быть родителями своему внутреннему ребёнку: той спонтанной, ранимой, творческой части нас, которая сохранила все детские черты. Но мы способны быть такими внутренними родителями себе в той степени, в какой наши родители были родителями нам. Вот наш внутренний ребёнок и получает дозу ласки и сочувствия только когда нам плохо. Мы не балуем себя в другое время, не смотрим на себя с приязнью или хотя бы состраданием, не думаем о своих потребностях. Это детский паттерн, возвращение в детство.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію