ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Чепурко (1964) / Публіцистика

 НАСКОЛЬКО ВАЖНА БЛИЗОСТЬ.


Ощущение душевной близости мужчины и женщины может быть настолько непереносимым, что мужчина и женщина начнут заниматься сексом, чтобы избежать переживания близости . Такой вот парадокс.

Секс стал настолько обыденным делом, а для мужчин — чуть ли не обязательным — что проще истолковать свое возбуждение при контакте с интересной женщиной как сексуальное, чем как вспышку энергии, всегда возникающую там, где начинается подлинное соприкосновение двух живых душ. Секс безопаснее, так как близость невозможна без взаимной уязвимости, а секс — вполне, особенно если он ограничивается еще и идеями о том, что «мужчина должен добиваться секса от женщины, которая ему нравится» (а это обязательно?) или «женщина должна соблазнять и быть сексуальной». Близость вытравливается, как несущая напряжение, смущение, волнение — целую гамму сложных чувств, означающих осторожное приближение двоих друг к другу. «Банзай» и штурмом на баррикады — как-то быстрее и проще…

Почему так неловко бывает после секса двух недавно познакомившихся людей? Куда девается это напряжение, бывшее еще накануне? Да так, ушло в гудок (оргазм), когда оно могло влиться в отношения. И неловкость — в которую маскируется стыд — может порождаться сожалением от того, что поторопились. Что разрушили что-то очень трепетное и важное, не дали ему взойти. Как если бы только-только появившийся росток стали заливать тоннами воды, размыв в конце концов почву и вымыв его с корнем. Вода — хороша, когда она своевременна и в нужном количестве, не больше и не меньше. Секс — тоже. Близость не исключает секса, но он не является ее условием. Стыд и смущение, естественные регуляторы темпа сближения людей, могут быть проигнорированы в момент резкого форсирования сближения, но они все равно догоняют — чуть позже…

И еще одна тенденция — желание навесить на близость какой-нибудь ярлычок. «Дружба», «любовь», «приятельство» или еще какое-нибудь обозначение формы взаимоотношений, как будто близость можно втиснуть в рамки и остановить ее развитие. Откуда столько споров о том, возможна ли дружба между мужчиной или женщиной? Дать определение отношениям и успокоиться: дескать, мы теперь знаем, что тут у нас происходит, и будем играть по правилам. Но так ли это? Если обозначить отношения как «дружба» — это разве отменяет их развитие, это гарантирует от дальнейшей трансформации близости в некое иное качество (на которое можно будет потом навесить ярлычок «любовь»)? А если у нас «любовь» — то теперь играем по правилам любви («если любишь, то…»). «Друзья не испытывают друг к другу сексуальный интерес» — это правило откуда взялось, например? Могут испытывать и ничего с этим не делать, могут испытывать и делать, могут еще что угодно… Если близость двоих со временем трансформировалась, приобрела иное качество, значит ли это, что того, что было до этой трансформации, не существовало или это не имело ценности?

Есть, правда, и игра в дружбу, когда под близость маскируется уже простое сексуальное желание. Но в этой игре нет жизни, как и в любой имитации реальности. Достаточно бывает только чуть-чуть вчувствоваться, чтобы понять.

Дайте близости развиваться, и не по правилам «дружбы» или «любви», а по естественному «хаотичному порядку», существующему между общающимися друг с другом мужчиной и женщиной. Близость не подразумевает обязательного перехода «дружбы» в «любовь» или наоборот. Она просто есть. И в «он/она близкий мне человек» нередко больше смысла и чувства, чем в «он/она друг/подруга» или «любовник/любимый человек». Не так определенно и законченно, и поэтому — живо и тепло.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-06-12 21:38:29
Переглядів сторінки твору 841
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.698 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.228 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.772
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2024.02.27 01:03
Автор у цю хвилину відсутній