ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.08
05:07
Не боюся сьогодні нічого
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
2024.05.08
00:19
Йому здавалося, що він сходить, як зоря над світом. Насправді він сходив з розуму.
Пітьма для москаля – не просто звичне середовище, але й стан душі.
Росія без України – недодержава з недоісторією.
Що для українця відродження – то для москаля пог
2024.05.07
18:44
«Чи ти знаєш, чому я без остраху бавлюся з тобою?»- спитав якось хлопчик змійку.
«Ані разу не спадало на думку».
«А тому, що, як запевнив тато, із зубів твоїх висотали яд. Це, мабуть, після того, як чоловік із милосердя підібрав і поклав за пазуху напі
2024.05.07
12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
2024.05.07
09:38
Зорані очі
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
2024.05.07
07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
2024.05.07
06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
2024.05.07
01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.30
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.10
2024.04.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Галина Кожушко (1957) /
Вірші
Біля криниці Якова
По дорозі в Галилею
з учнями Ісус мандрує,
сів спочити на цямриння,
раптом кроки тихі чує.
Бачить: жінка чорнобрива
з відрами підходить -
здивувалась Незнайомцю,
що очей не зводить.
Глянув Господь пильним зором:
"Та ж вона, небога,
хоч вродлива, та обдерта
та ще й босонога!"
"Хто тебе, - Ісус питає, -
скривдив так жахливо,
звідки смуток на обличчі
і сльоза тужлива?"
"Ой, була я і під ляхом,
себто польським паном,
скуштувала я нагайки,
плачучи в кайданах.
І мадяри, і австрійці,
турки, і татари
панували в моїм домі,
мене зневажали.
Та найгірше брат молодший,
як виріс великий,
придушив мою свободу
брудним черевиком.
Заніміла я від болю,
коли хоронила
своїх діток безталанних,
що нужда скосила.
Та минулось лихоліття,
і тепер я вільна.
Помогла мені, напевно,
молитва всесильна."
А Ісус їй: "Жінко добра,
дай води напитись,
йшли ми довго із Юдеї,
як тут не втомитись?"
"Ой, не смію, Добрий Пане,
зачерпнуть з криниці.
Може маєш власний посуд,
щоб дістать водиці?"
"Маю Я не тільки посуд,
але й цілі ріки -
джерело води живої,
що тече повіки.
Хто води тої святої
хоч раз закуштує,
той ніколи в житті спраги
більше не відчує."
"Дай нам, Пане, цього ліку,
щоб не знали спраги,
та щоб нашому народу
додалось відваги.
Щоб не втрапить знову в рабство,
щоб забуть кайдани,
щоби Дух Святий і Правда
панували з нами.
Щоб не лились на Майданах
кривавії ріки,
щоб живились Словом Божим
ми по вічні віки!"
Контекст : Український художник Олександр Антонюк
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Біля криниці Якова
" Буде день. Чистий, без меж".
Олександр Антонюк
2014По дорозі в Галилею
з учнями Ісус мандрує,
сів спочити на цямриння,
раптом кроки тихі чує.
Бачить: жінка чорнобрива
з відрами підходить -
здивувалась Незнайомцю,
що очей не зводить.
Глянув Господь пильним зором:
"Та ж вона, небога,
хоч вродлива, та обдерта
та ще й босонога!"
"Хто тебе, - Ісус питає, -
скривдив так жахливо,
звідки смуток на обличчі
і сльоза тужлива?"
"Ой, була я і під ляхом,
себто польським паном,
скуштувала я нагайки,
плачучи в кайданах.
І мадяри, і австрійці,
турки, і татари
панували в моїм домі,
мене зневажали.
Та найгірше брат молодший,
як виріс великий,
придушив мою свободу
брудним черевиком.
Заніміла я від болю,
коли хоронила
своїх діток безталанних,
що нужда скосила.
Та минулось лихоліття,
і тепер я вільна.
Помогла мені, напевно,
молитва всесильна."
А Ісус їй: "Жінко добра,
дай води напитись,
йшли ми довго із Юдеї,
як тут не втомитись?"
"Ой, не смію, Добрий Пане,
зачерпнуть з криниці.
Може маєш власний посуд,
щоб дістать водиці?"
"Маю Я не тільки посуд,
але й цілі ріки -
джерело води живої,
що тече повіки.
Хто води тої святої
хоч раз закуштує,
той ніколи в житті спраги
більше не відчує."
"Дай нам, Пане, цього ліку,
щоб не знали спраги,
та щоб нашому народу
додалось відваги.
Щоб не втрапить знову в рабство,
щоб забуть кайдани,
щоби Дух Святий і Правда
панували з нами.
Щоб не лились на Майданах
кривавії ріки,
щоб живились Словом Божим
ми по вічні віки!"
Ось на які рядки надихнула мене робота художника-філософа Олександра Антонюка (співзвучні, зокрема, з подіями цього року).
Контекст : Український художник Олександр Антонюк
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію