
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.09
22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,
2025.10.09
21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький
2025.10.09
20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.
Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.
Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить
2025.10.09
20:04
Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач
2025.10.09
15:56
КУЛЯ, ЯКА ПОЧИНАЄ ГРУ.
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:
2025.10.09
13:39
Я шпарку заб’ю, через неї дощить
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
2025.10.09
12:49
Яскравими фарбами осінь
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.
2025.10.09
12:18
Ти вмієш слухати мене роками поспіль.
Ти вмієш слухати мовчання навіть дужче.
Ми можем намовчатись разом вдосталь,
Допоки спілкуватимуться душі.
Юнацьких, ми позбавлені ілюзій,
І зайвої поспішності у рухах.
Ласуєм почуттям, неначе смузі
І обираєм
Ти вмієш слухати мовчання навіть дужче.
Ми можем намовчатись разом вдосталь,
Допоки спілкуватимуться душі.
Юнацьких, ми позбавлені ілюзій,
І зайвої поспішності у рухах.
Ласуєм почуттям, неначе смузі
І обираєм
2025.10.09
09:47
Сьогодні, 9 жовтня, йому могло би виповнитися 85 років. Але він пішов у захмар’я сорокарічним.
Можливо, такі яскраві особистості конче потрібні не лише тут…
До речі, одна з львівських вулиць носить його ім‘я.
Дві маленькі зелені фари
висвітлюють шл
Можливо, такі яскраві особистості конче потрібні не лише тут…
До речі, одна з львівських вулиць носить його ім‘я.
Дві маленькі зелені фари
висвітлюють шл
2025.10.08
22:17
Давно я не був
на залізничному вокзалі.
Узимку він промерзає
до самих глибин,
як серце печалі.
Вокзал став для мене
землею обітованою,
куди спрямовані мої мрії,
на залізничному вокзалі.
Узимку він промерзає
до самих глибин,
як серце печалі.
Вокзал став для мене
землею обітованою,
куди спрямовані мої мрії,
2025.10.08
16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.
2025.10.08
16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.
2025.10.08
15:15
Перед осінню ніби винною
Почуваюся без вини.
Розлітається павутиною
Перший зАзимок слюдяний.
І жовтневого дня короткого
Багровиння снує клубки.
Кривда в них примостилась котиком
Почуваюся без вини.
Розлітається павутиною
Перший зАзимок слюдяний.
І жовтневого дня короткого
Багровиння снує клубки.
Кривда в них примостилась котиком
2025.10.08
13:20
грудня 2025 року
Норвезький Нобелівський комітет
винесе рішення:
«нікому з глав держав
не присуджувати премію миру».
До такого рішення
потенційні члени комітету
прийшли заздалегідь,
ознайомившись з дослідженнями
міжнародної групи науковц
2025.10.08
11:12
Колись бункери були прихистком героїв, а нині по бункерах рятує шкуру якесь пуйло.
У майбутньому вивчення історії рашизму буде справою не політологів, а паразитологів.
Право сильного сильне, але не праве.
Малодушним завжди мало загублених душ.
2025.10.08
06:14
Зранку за вікнами осінь
Хлюпає нудно дощем, -
Плани зруйновано зовсім,
Душу охоплює щем.
Тільки корити не стану
Час дощовитий ніяк, -
Осінь - обманлива пані, -
Знати повинен усяк...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хлюпає нудно дощем, -
Плани зруйновано зовсім,
Душу охоплює щем.
Тільки корити не стану
Час дощовитий ніяк, -
Осінь - обманлива пані, -
Знати повинен усяк...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Валерій Хмельницький /
Проза
Як я Сергія Жадана не дочекався
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Як я Сергія Жадана не дочекався
У залі було парко.
Власне, це був і не зал, а велика лоджія, геть уся вкрита парасольками, які використовуються на пляжах або в торговельних ятках.
За найближчим до мене круглим столиком впритул одна до однієї сиділо кілька дівчат.
Одна з них, із яскраво нафарбованими під колір зачіски тонкими гарно вигнутими губами, пояснювала іншим двом, що сиділи спиною до мене, як потрібно відстовбурчувати мізинець.
- Ось так, відставляйте його якомога далі вбік, а безіменний опустіть… та не середній, а безіменний!
Двоє дівчат постарались повторити за нею цей жест, але їм чомусь не вдалось, і вони всі разом розреготались.
Заскочений зненацька, я теж не зміг стримати усмішки. Дівчина з яскраво нафарбованими губами, помітивши це, усміхнулась мені у відповідь.
Трохи углиб вдалині за столиком сиділа розповніла дама у зеленій сукні і розливала коньяк зі щойно відкоркованої пляшки своїм найближчим сусідкам, а позаду за ними дівчата та хлопці, яким не вистачило місця, притулились до бетонного виступу балюстради. Юнки манірно затягувались димом із тоненьких дамських цигарок і пускали його уверх цівками.
Одна з дівчат за ближнім столиком теж запалила. Я звернув увагу на шовковисту шкіру її обличчя і подумав: «Якщо продовжуватиме палити, ця краса дуже швидко зів’яне. Шкода!»
Справа дівчата і хлопці допивали пляшку вина. Кілька із них теж палили.
Раптом зовсім поряд, ледь торкнувшись мого одягу, пройшла дівчина у коротеньких шортах, що відкривали не тільки стегна, а і звабливі округлості нижньої частини сідниць.
В якийсь момент порив сильного вітру затріпотів парасольками, і у залі стало свіжіше. Глибоко вдихнувши свіже повітря на повні груди, я на якусь мить перестав відчувати задушливу атмосферу.
Але чекання поволі ставало нестерпним. Можливо, давалося взнаки і моє кількагодинне безперервне блукання по місту перед тим.
Вкотре нетерпляче зиркнув на годинник. Остання міжміська маршрутка - о шостій вечора.
Згадалось, як мій тато колись напівжартома-напівсерйозно казав: "Найгірше - чекати і тікати." Саме той випадок - перший варіант.
П'ята година...
Пора!
І я почав пробиратись до виходу...
15.09.2014
Власне, це був і не зал, а велика лоджія, геть уся вкрита парасольками, які використовуються на пляжах або в торговельних ятках.
За найближчим до мене круглим столиком впритул одна до однієї сиділо кілька дівчат.
Одна з них, із яскраво нафарбованими під колір зачіски тонкими гарно вигнутими губами, пояснювала іншим двом, що сиділи спиною до мене, як потрібно відстовбурчувати мізинець.
- Ось так, відставляйте його якомога далі вбік, а безіменний опустіть… та не середній, а безіменний!
Двоє дівчат постарались повторити за нею цей жест, але їм чомусь не вдалось, і вони всі разом розреготались.
Заскочений зненацька, я теж не зміг стримати усмішки. Дівчина з яскраво нафарбованими губами, помітивши це, усміхнулась мені у відповідь.
Трохи углиб вдалині за столиком сиділа розповніла дама у зеленій сукні і розливала коньяк зі щойно відкоркованої пляшки своїм найближчим сусідкам, а позаду за ними дівчата та хлопці, яким не вистачило місця, притулились до бетонного виступу балюстради. Юнки манірно затягувались димом із тоненьких дамських цигарок і пускали його уверх цівками.
Одна з дівчат за ближнім столиком теж запалила. Я звернув увагу на шовковисту шкіру її обличчя і подумав: «Якщо продовжуватиме палити, ця краса дуже швидко зів’яне. Шкода!»
Справа дівчата і хлопці допивали пляшку вина. Кілька із них теж палили.
Раптом зовсім поряд, ледь торкнувшись мого одягу, пройшла дівчина у коротеньких шортах, що відкривали не тільки стегна, а і звабливі округлості нижньої частини сідниць.
В якийсь момент порив сильного вітру затріпотів парасольками, і у залі стало свіжіше. Глибоко вдихнувши свіже повітря на повні груди, я на якусь мить перестав відчувати задушливу атмосферу.
Але чекання поволі ставало нестерпним. Можливо, давалося взнаки і моє кількагодинне безперервне блукання по місту перед тим.
Вкотре нетерпляче зиркнув на годинник. Остання міжміська маршрутка - о шостій вечора.
Згадалось, як мій тато колись напівжартома-напівсерйозно казав: "Найгірше - чекати і тікати." Саме той випадок - перший варіант.
П'ята година...
Пора!
І я почав пробиратись до виходу...
15.09.2014
Примітка:
* Це була розповідь про те, як я так і не дочекався презентації книги Сергія Жадана на Форумі видавців у Львові.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Переглядів сторінки автора: 100 000"
• Перейти на сторінку •
"Втопитися в любові (поетична пародія)"
• Перейти на сторінку •
"Втопитися в любові (поетична пародія)"
Про публікацію