ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.04.15
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Мандри в космосі 59.4. Вступ. ІІІ. Філософія має потребу…
Мандри в космосі 59.4. Вступ. ІІІ. Філософія має потребу…
...Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму”(вибрані тексти не Поетичних Майстерень).
ІІІ. Філософія має потребу у вченні про можливість, принципи та об’єм усіх апріорних знань.
Про набагато маштабніші можливості (для розуміння світобудови) , аніж ті, які було окреслено раніше, ітиметься тоді, коли певні знання вийдуть за межі усякого можливого досвіду і коли (в аналітичному процесі) будуть задіяні такі поняття, для яких у досвідному полі ніде не знайдеться відповідного об’єкта, і (тож) вони, ті поняття, розширять обсяг наших суджень поза всі межі досвіду.
І саме в цих, наступних пізнаннях, які підносять знання понад те чуттєве пізнавальне поле досвіду, у якому губиться провідна логічна нитка та втрачається можливість керувати і бути засобом перевірки знань, там, де зникає відчуття об’єкта, наш розум знайде знання набагато важливіше усього того, чого його зазвичай може навчити здоровий глузд у царині буденних явищ, і така можливість (отримати апріорні-передуючі знання) за кінцевою метою благородніша настільки, що тут ми згідні іти на що завгодно з ризиком там (в знаннях) заблудитись, аніж покинути наші важливі дослідження через сумнів, зневагу чи байдужість. Суть (мета) цих обов’язкових для чистого здорового розуму завдань - Бог, свобода та безсмертя. Наука, яка налаштована на такий кінцевий результат і, власне, спрямована в будь-який спосіб вирішити лише ці завдання, називається метафізикою; її метод на початку видаватиметься нам догматичним - немов закінчена вічна істина в тому розумінні, що вона (метафізика) сміливо, без попередньої перевірки розумової спроможності на такого роду пізнання, береться виконати таке значуще завдання.
Природно, що тільки-но ледь піднявшись над нижчим, досвідним полем, проблематично буде нагально зводити будівлю нового (вищого) знання, керуючись сумнівними, невідомо звідки узятими основними положеннями і, безсумнівно, що спочатку потрібно збудувати міцний фундамент, це вже давно мало бути зроблено шляхом визначення методу, тобто того, у який спосіб розум може охопити всі передуючі (апріорні) знання та який їх (апріорних знань) об’єм, сила та значення. Однак тут, на мою думку, найперше слід визначитися з розумінням поняття емпіричний (досвідний), бо ж недарма на самому початку цього дослідження Кант зазначає: “те твердження, що все наше пізнання розпочинається з досвіду, сумніву не підлягає…”, тобто очевидно мається на увазі, окремо, емпіричне (досвідне) знання та емпіричний (досвідний) метод для визначення уже апріорності знання, ставлячи в основу того (логічного) методу певні інструменти - необхідну наявність та строгу загальність… що було б природно. Насправді під словом природно слід розуміти усе те, що стається правильно та розумно (логічно); якщо ж під цим словом (природно) розуміють те, що стається просто так, зазвичай (буденно, в межах досвідного знання), хоча і в буденному багато що стається правильно та розумно… то знову ж природнім і зрозумілим (логічним) стає те, чому подібне дослідження досі не відбулося. І справді, деякі знання, наприклад, математичні, давно мають репутацію достовірних, і це правомірно викликає очікування того, що й інші знання із зовсім іншою, відмінною природою можуть розвиватись також поза досвідом. При цьому бажання такого розширення меж знання настільки велике, що зупинитись у цьому поступі можна лише за наявності очевидних суперечностей. До цього додається ще й спокуса піднятися понад поле досвіду та не бути ніколи ним (досвідом) спростованим. Але до цього процесу (розширення меж знання) слід підходити обережно, бо наші вимисли залишаються вимислами, не зважаючи на всю серйозність наших намірів. Все ж математика дає блискучий приклад того, як багато можна досягнути у передуючому (апріорному) знанні незалежно від досвіду. Щоправда, вона (математика) займається лише споглядальними предметами та знаннями. Та цю обставину можна й упустити, оскільки згадуване споглядання само собою може бути передуючим (апріорним), а отже ледь відмінним від чистого апріорного (передуючого) поняття. І прийнявши такий доказ могутності розуму, наше устремління до розширення знання не знає меж. Так легкий голуб в своєму леті, зустрічаючи опір повітря, міг би подумати (помилково), що у безповітряному просторі він летів би значно краще. От і Платон, покинувши світ чуттєвих асоціацій (узагальнень), бо той (світ) ставить пізнання в рамки розуму недосконалого (досвідного) і наважився здійнятися на крилах ідей у вільний простір розуму чистого. Але він (мов той голуб), на жаль, не зробив й кроку на тій, здавалось би, безперешкодній дорозі, не маючи на що опертись, щоб зрушити розум із місця. Такою зазвичай буває доля людського пізнання, якщо розум вдається до спекуляцій, сподіваючись чим скоріш звести споруду і вже потім з’ясовувати, чи добре закладено підмурки, а виправдання й аргументи, щоб не робити нищівну та хоча б запізнілу перевірку, завжди знайдуться. Бути ж вільним від сумнівів та побоювань упродовж будівництва, допомагає, підтримуючи впевненість своєю ілюзорною ґрунтовністю ось такий аргумент: начебто велику і, можливо, найбільшу частину пізнавальної діяльності у свідомості займає розчленування вже наявних там понять про предмети (об’єкти), коли не аналізується докладно звідкіля вони (знання) там (у свідомості) взялись. І хоч цей процес (розчленування понять) надає нам масу, начебто нових знань, котрі насправді є скоріше роз’ясненням чи тлумаченням того, що вже мислилося в наших поняттях (хоча ще в заплутаному вигляді), вже тепер, після нових переглядів (розчленувань), за формою вони (ті знання) цінуються однаково з новими знаннями, хоч за змістом лише розтлумачують, а не розширюють уже існуючі поняття. Оскільки в такий спосіб можна отримати і реальні передуючі (апріорні) знання, що само по собі є корисним прогресом, але окрім них розум сам того не знаючи підставляє нам під виглядом таких (начебто передуючих-апріорних) знань знання зовсім іншої, дивної якості, у яких він примішує до вже існуючих понять поняття передуючі (апріорні), не тямлячи, звідки вони взялись, та й навіть не задумуючись над тим питанням (апріорності - емпіричності) взагалі. Ось тому спочатку я буду потрактовувати ці два знання для визначення різниці між ними. Той факт, що здобуте апріорне (передуюче) знання буде обов’язково задіяне у досвідному полі і що його, апріорне, можна здобути лише емпіричним шляхом, мені здається природнім, але чи можна досягнути апріорного знання якимсь “апріорним” чином… Шляхом яснобачення (“споглядання”) чи як?
05.10.2014
Вдячний Богдану Манюку.
худ. Я. Саландяк, композиція на тему… (фотошоп)
"Мандри в космосі 59.5.. Вступ. IV. Про різницю…"
• Перейти на сторінку •
"У тінях словоблуддя…"
ІІІ. Філософія має потребу у вченні про можливість, принципи та об’єм усіх апріорних знань.
Про набагато маштабніші можливості (для розуміння світобудови) , аніж ті, які було окреслено раніше, ітиметься тоді, коли певні знання вийдуть за межі усякого можливого досвіду і коли (в аналітичному процесі) будуть задіяні такі поняття, для яких у досвідному полі ніде не знайдеться відповідного об’єкта, і (тож) вони, ті поняття, розширять обсяг наших суджень поза всі межі досвіду.
І саме в цих, наступних пізнаннях, які підносять знання понад те чуттєве пізнавальне поле досвіду, у якому губиться провідна логічна нитка та втрачається можливість керувати і бути засобом перевірки знань, там, де зникає відчуття об’єкта, наш розум знайде знання набагато важливіше усього того, чого його зазвичай може навчити здоровий глузд у царині буденних явищ, і така можливість (отримати апріорні-передуючі знання) за кінцевою метою благородніша настільки, що тут ми згідні іти на що завгодно з ризиком там (в знаннях) заблудитись, аніж покинути наші важливі дослідження через сумнів, зневагу чи байдужість. Суть (мета) цих обов’язкових для чистого здорового розуму завдань - Бог, свобода та безсмертя. Наука, яка налаштована на такий кінцевий результат і, власне, спрямована в будь-який спосіб вирішити лише ці завдання, називається метафізикою; її метод на початку видаватиметься нам догматичним - немов закінчена вічна істина в тому розумінні, що вона (метафізика) сміливо, без попередньої перевірки розумової спроможності на такого роду пізнання, береться виконати таке значуще завдання.
Природно, що тільки-но ледь піднявшись над нижчим, досвідним полем, проблематично буде нагально зводити будівлю нового (вищого) знання, керуючись сумнівними, невідомо звідки узятими основними положеннями і, безсумнівно, що спочатку потрібно збудувати міцний фундамент, це вже давно мало бути зроблено шляхом визначення методу, тобто того, у який спосіб розум може охопити всі передуючі (апріорні) знання та який їх (апріорних знань) об’єм, сила та значення. Однак тут, на мою думку, найперше слід визначитися з розумінням поняття емпіричний (досвідний), бо ж недарма на самому початку цього дослідження Кант зазначає: “те твердження, що все наше пізнання розпочинається з досвіду, сумніву не підлягає…”, тобто очевидно мається на увазі, окремо, емпіричне (досвідне) знання та емпіричний (досвідний) метод для визначення уже апріорності знання, ставлячи в основу того (логічного) методу певні інструменти - необхідну наявність та строгу загальність… що було б природно. Насправді під словом природно слід розуміти усе те, що стається правильно та розумно (логічно); якщо ж під цим словом (природно) розуміють те, що стається просто так, зазвичай (буденно, в межах досвідного знання), хоча і в буденному багато що стається правильно та розумно… то знову ж природнім і зрозумілим (логічним) стає те, чому подібне дослідження досі не відбулося. І справді, деякі знання, наприклад, математичні, давно мають репутацію достовірних, і це правомірно викликає очікування того, що й інші знання із зовсім іншою, відмінною природою можуть розвиватись також поза досвідом. При цьому бажання такого розширення меж знання настільки велике, що зупинитись у цьому поступі можна лише за наявності очевидних суперечностей. До цього додається ще й спокуса піднятися понад поле досвіду та не бути ніколи ним (досвідом) спростованим. Але до цього процесу (розширення меж знання) слід підходити обережно, бо наші вимисли залишаються вимислами, не зважаючи на всю серйозність наших намірів. Все ж математика дає блискучий приклад того, як багато можна досягнути у передуючому (апріорному) знанні незалежно від досвіду. Щоправда, вона (математика) займається лише споглядальними предметами та знаннями. Та цю обставину можна й упустити, оскільки згадуване споглядання само собою може бути передуючим (апріорним), а отже ледь відмінним від чистого апріорного (передуючого) поняття. І прийнявши такий доказ могутності розуму, наше устремління до розширення знання не знає меж. Так легкий голуб в своєму леті, зустрічаючи опір повітря, міг би подумати (помилково), що у безповітряному просторі він летів би значно краще. От і Платон, покинувши світ чуттєвих асоціацій (узагальнень), бо той (світ) ставить пізнання в рамки розуму недосконалого (досвідного) і наважився здійнятися на крилах ідей у вільний простір розуму чистого. Але він (мов той голуб), на жаль, не зробив й кроку на тій, здавалось би, безперешкодній дорозі, не маючи на що опертись, щоб зрушити розум із місця. Такою зазвичай буває доля людського пізнання, якщо розум вдається до спекуляцій, сподіваючись чим скоріш звести споруду і вже потім з’ясовувати, чи добре закладено підмурки, а виправдання й аргументи, щоб не робити нищівну та хоча б запізнілу перевірку, завжди знайдуться. Бути ж вільним від сумнівів та побоювань упродовж будівництва, допомагає, підтримуючи впевненість своєю ілюзорною ґрунтовністю ось такий аргумент: начебто велику і, можливо, найбільшу частину пізнавальної діяльності у свідомості займає розчленування вже наявних там понять про предмети (об’єкти), коли не аналізується докладно звідкіля вони (знання) там (у свідомості) взялись. І хоч цей процес (розчленування понять) надає нам масу, начебто нових знань, котрі насправді є скоріше роз’ясненням чи тлумаченням того, що вже мислилося в наших поняттях (хоча ще в заплутаному вигляді), вже тепер, після нових переглядів (розчленувань), за формою вони (ті знання) цінуються однаково з новими знаннями, хоч за змістом лише розтлумачують, а не розширюють уже існуючі поняття. Оскільки в такий спосіб можна отримати і реальні передуючі (апріорні) знання, що само по собі є корисним прогресом, але окрім них розум сам того не знаючи підставляє нам під виглядом таких (начебто передуючих-апріорних) знань знання зовсім іншої, дивної якості, у яких він примішує до вже існуючих понять поняття передуючі (апріорні), не тямлячи, звідки вони взялись, та й навіть не задумуючись над тим питанням (апріорності - емпіричності) взагалі. Ось тому спочатку я буду потрактовувати ці два знання для визначення різниці між ними. Той факт, що здобуте апріорне (передуюче) знання буде обов’язково задіяне у досвідному полі і що його, апріорне, можна здобути лише емпіричним шляхом, мені здається природнім, але чи можна досягнути апріорного знання якимсь “апріорним” чином… Шляхом яснобачення (“споглядання”) чи як?
05.10.2014
Вдячний Богдану Манюку.
худ. Я. Саландяк, композиція на тему… (фотошоп)
"Мандри в космосі 59.5.. Вступ. IV. Про різницю…"
• Перейти на сторінку •
"У тінях словоблуддя…"
Про публікацію