ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.08
06:42
Я написав таємний звіт
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.
Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.
Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,
2024.05.08
05:07
Не боюся сьогодні нічого
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
2024.05.08
00:19
Йому здавалося, що він сходить, як зоря над світом. Насправді він сходив з розуму.
Пітьма для москаля – не просто звичне середовище, але й стан душі.
Росія без України – недодержава з недоісторією.
Що для українця відродження – то для москаля пог
2024.05.07
18:44
«Чи ти знаєш, чому я без остраху бавлюся з тобою?»- спитав якось хлопчик змійку.
«Ані разу не спадало на думку».
«А тому, що, як запевнив тато, із зубів твоїх висотали яд. Це, мабуть, після того, як чоловік із милосердя підібрав і поклав за пазуху напі
2024.05.07
12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
2024.05.07
09:38
Зорані очі
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
2024.05.07
07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
2024.05.07
06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
2024.05.07
01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.30
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.10
2024.04.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Редьярда Кіплінга
Редьярд Кіплінг Балада про "Болівара"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Редьярд Кіплінг Балада про "Болівара"
Сім людей з усього світу знов вернулись в порт.
Пий, гуляй на Реткліф-роуд, нам друзяка й чорт!
Пригости й дівиць вином -- їх не уникай:
Протягнули "Болівара" ми через Біскай!
Вийшли ми із Сандерленда з балками стальними
Й знов вернулись в Сандерленд, бо змістивсь вантаж;
Закріпивши, з Сандерленда вийшли знов ми з ними;
Аж тут буря, холоднеча, вітер входить в раж.
Борт заклепки спльовував, снасть уся -- цурпалки,
Звалене вугілля в купу, а під ним десь -- балки;
Корпус, мов казан дірявий, труби -- пропадай;
Вивели все ж "Болівара, вивели в Біскай!
Маяки нам підморгнули: "Невелика втрата!"
Й попливли ми, хоч вугілля вже малий запас.
Враз удар, що з ніг звалив -- й перебірка зм'ята;
Скель уникли все ж, хоч надто й накренило нас.
Раненою качкою під гудки натужні
Ледь повзли ми -- брязкіт, стукіт, наче в кузні;
Щогла в бризках вся -- щоразу бід нових чекай;
Й так приплентавсь "Болівар" до входу у Біскай!
Нас тріпало і жбурляло в розбурханім морі,
Що за валом вал у буйстві п'яному жене;
Скільки жить ще -- ми горлянки надривали в спорі
І в мольбі німій, що поршня Господь підштовхне.
Душить пил вугільний, руки й ноги мерзнуть,
Й так осточортіло все -- краще б йому щезнуть;
Й правий хто -- розсудить Суд Страшний нехай;
Клянучи все, "Болівара" вивели в Біскай!
Здіймався ніс до неба -- жах й для морського вовка;
Угору, вниз і вбік знов -- й на мить не продихнуть;
Тягнула нас на дно хазяїна страховка
І зорі в смертнім танці нам осявали путь.
Ні присісти, ні лягти -- світ уже немилий;
Тріском, скреготом лякає корпус проржавілий;
Й компас скаче, мов скажений -- йти всліпу звикай;
І ось так на "Боліварі" вийшли ми в Біскай!
Якось бачим раз, на хвиль гребені здійнявшись:
Лайнер мчить назустріч нам весь в вогнях кают;
Й думка в змучених одна: з нами помінявшись,
Хай вони хоча б на мить опинились тут.
Шквал раптово налетів -- й не до них вже стало.
Старий шкіпер закричав: "Румпель відірвало!
Хлопці, швидше, навались, брашпиль закріпляй!"
Без руля, на тросах лиш ми пройшли Біскай!
В'язанка дощок гнилих, скріплених смолою;
Доплелись ми до Більбао тихою ходою;
Вижили й вернулись, хоч на дно йти мали --
Обманувши море, всі шторми здолали.
Сім людей з самого пекла знов вернулись в місто.
Пий, гуляй на Реткліф-роуд, совість у нас чиста!
Й не радіє лиш хазяїн, старий скупердяй,
Що пройшли на "Боліварі" ми через Біскай!
Пий, гуляй на Реткліф-роуд, нам друзяка й чорт!
Пригости й дівиць вином -- їх не уникай:
Протягнули "Болівара" ми через Біскай!
Вийшли ми із Сандерленда з балками стальними
Й знов вернулись в Сандерленд, бо змістивсь вантаж;
Закріпивши, з Сандерленда вийшли знов ми з ними;
Аж тут буря, холоднеча, вітер входить в раж.
Борт заклепки спльовував, снасть уся -- цурпалки,
Звалене вугілля в купу, а під ним десь -- балки;
Корпус, мов казан дірявий, труби -- пропадай;
Вивели все ж "Болівара, вивели в Біскай!
Маяки нам підморгнули: "Невелика втрата!"
Й попливли ми, хоч вугілля вже малий запас.
Враз удар, що з ніг звалив -- й перебірка зм'ята;
Скель уникли все ж, хоч надто й накренило нас.
Раненою качкою під гудки натужні
Ледь повзли ми -- брязкіт, стукіт, наче в кузні;
Щогла в бризках вся -- щоразу бід нових чекай;
Й так приплентавсь "Болівар" до входу у Біскай!
Нас тріпало і жбурляло в розбурханім морі,
Що за валом вал у буйстві п'яному жене;
Скільки жить ще -- ми горлянки надривали в спорі
І в мольбі німій, що поршня Господь підштовхне.
Душить пил вугільний, руки й ноги мерзнуть,
Й так осточортіло все -- краще б йому щезнуть;
Й правий хто -- розсудить Суд Страшний нехай;
Клянучи все, "Болівара" вивели в Біскай!
Здіймався ніс до неба -- жах й для морського вовка;
Угору, вниз і вбік знов -- й на мить не продихнуть;
Тягнула нас на дно хазяїна страховка
І зорі в смертнім танці нам осявали путь.
Ні присісти, ні лягти -- світ уже немилий;
Тріском, скреготом лякає корпус проржавілий;
Й компас скаче, мов скажений -- йти всліпу звикай;
І ось так на "Боліварі" вийшли ми в Біскай!
Якось бачим раз, на хвиль гребені здійнявшись:
Лайнер мчить назустріч нам весь в вогнях кают;
Й думка в змучених одна: з нами помінявшись,
Хай вони хоча б на мить опинились тут.
Шквал раптово налетів -- й не до них вже стало.
Старий шкіпер закричав: "Румпель відірвало!
Хлопці, швидше, навались, брашпиль закріпляй!"
Без руля, на тросах лиш ми пройшли Біскай!
В'язанка дощок гнилих, скріплених смолою;
Доплелись ми до Більбао тихою ходою;
Вижили й вернулись, хоч на дно йти мали --
Обманувши море, всі шторми здолали.
Сім людей з самого пекла знов вернулись в місто.
Пий, гуляй на Реткліф-роуд, совість у нас чиста!
Й не радіє лиш хазяїн, старий скупердяй,
Що пройшли на "Боліварі" ми через Біскай!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію