Завжди чекав першого кроку ,
Ти робила його,ти ж смілива..
Крок за кроком наші стосунки берегла,
Поступалась, сердилась,
Але не проганяла..
Я користувався цим,
Зневажливо до тебе ставився
Як тільки чув твій крик
Просто підходив і обнімав
І тихо на вухо казав-
"Не плач, все буде добре,
Тебе ж я люблю.."
Ти велась на солодкі слова,
Хоч відчувала , що правди тут нема.
Я казав що прийду,
Ти чекала, але розуміла,
Що сьогодні з іншою я...
Ти плакала, сердилась,
Я тихо солоні сльози
З обличчя ніжного збирав,
Тим самим внушаючи тобі довіру...
Але одного разу,
Ти пішла закривши перед носом двері.
Не звернув уваги що охолола,
Я ж не любив тебе,
Мені подобалась твоя турбота.
Ти не дзвонила, я навіть не чекав
Проходять дні , ще досі тишина,
Напевно зрозуміла
Що не кохав...
Подзвонила, я трубку принципово не підняв,
Знаючи що ти мене змінила,
Знаючи що добре знаєш мене...
Ти невпинно набирала мій номер,
Я думав ще трохи і заспокоїшся,
Але ні ти свого
Як завжди добилась.
Розстатись захотіла,
Зрозуміла до чого це йде,
Я зізнався про дії свої,
Думав серце твоє розбилось
Але ні, ти з легкістю мене відпустила,
Сказавши одне :
" -скажи мені що не любиш"
Я змовчав, ніби відчув
Що ти всі ті дні відчувала...