ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує

Іван Потьомкін
2024.05.04 10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»

Ігор Деркач
2024.05.04 10:02
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.

***
Воююча частина світу

Леся Горова
2024.05.04 08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.

Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за

Віктор Кучерук
2024.05.04 05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?

Світлана Пирогова
2024.05.03 10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в

Леся Горова
2024.05.03 08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.

Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі

Артур Курдіновський
2024.05.03 06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!

Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!

Віктор Кучерук
2024.05.03 05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.

Ілахім Поет
2024.05.03 01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п

Ілахім Поет
2024.05.02 22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі

Євген Федчук
2024.05.02 19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів

Іван Потьомкін
2024.05.02 12:35
Велике пошанування до батька й матері, бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого… Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою, навіть якщо живеш милостинею" Раббі Шимон бар Йохай Давно це сталось. Тоді, як в І

Світлана Пирогова
2024.05.02 11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.

І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Волшебные часы

"Перша проблема часу: коли ти граєшся із часом, то насправді, це час грається з тобою."

Чарівні Блохи Св. Антонія

С благодарностью ЧБСА

Жил-был один мальчик. Шел он как-то в школу, да шел очень неохотно: пора стояла весенняя, хотелось ему гулять, бегать и прыгать в парке, на качелях качаться, с друзьями на речке кораблики запускать. И вот с такими мыслями шел мальчик в школу.

По пути в школу мальчик заглянул в свой любимый парк – так, просто, чтобы хоть минутку на качелях посидеть. Вдруг видит – лежат у самой дорожки часы. Большие такие, с цепочкой – такие носят в кармашке жилета, а не на руке. Мальчик часы подобрал и стал оглядываться в поисках милиционера: он знал, что чужое, даже потерянное, брать нехорошо. Но милиционера поблизости не оказалось, да и вообще никого не оказалось. И мальчик принялся рассматривать часы.

На белом циферблате с красивыми черным римскими цифрами стояла необычная марка: ТВОЕ ВРЕМЯ, а на обороте часов было выведено красивым курсивом: "Эти волшебные часы позволят тебе сделать своим столько времени, сколько понадобится. Отведи стрелки часов назад – и получи свое время!"

Глаза мальчика загорелись: ведь это именно то, что ему нужно! Время! И он решил испытать волшебные часы. Для начала он отвел стрелки назад на 15 минут: как раз успеет на качелях покачаться, а если часы не волшебные, то опоздает он в школу всего только на 5 минут. И мальчик перевел стрелки часов на 15 минут назад и принялся раскачиваться на качелях. Когда 15 минут пришло, он побежал в школу – и чудо произошло! Часы работали! Он и в самом деле опоздал только на 5 минут – ему даже в дневник запись об опоздании на урок не сделали.

И с тех пор у мальчика было столько времени, сколько ему могло понадобиться: теперь он мог гулять и заниматься любимыми делами и играми, сколько угодно, и никуда не опаздывал. Одно только было плохо с волшебными часами: у друзей мальчика таких часов не было, поэтому почти все подаренное волшебными часами время он проводил сам. Но зато времени – хоть отбавляй.

И так жил себе мальчик, имея в своем распоряжении волшебные часы и столько времени, сколько ему могло понадобиться. Постепенно потеряв счет времени – ведь его было сколько угодно – мальчик совсем не обогнал своих сверстников ни в знаниях, ни в умениях: все дополнительное время он посвящал исключительно играм, забавам, хобби и развлечениям. Никогда ему не приходило в голову потратить это время с толком или пользой для себя или для других: для учебы или там для помощи родителям он использовал волшебные часы только тогда, когда обнаруживал, что что-то забыл или не успел сделать. А так, чтобы изучить, прочитать или сделать больше или лучше прочих мальчиков и девочек, у которых было времени ровно столько, сколько положено, и ни минутой больше - никогда.

И вот как-то вечером, когда мальчик шел домой, раздумывая, не добавить ли себе еще пару часов для просмотра нового фильма в кинотеатре, к нему подошел какой-то человек и схватил его за руку. Мальчик испугался, принялся вырываться и звать на помощь, да только рядом никого не оказалось. А человек этот и сказал мальчику:
- А ну-ка, отдавай мои часы! – и протянул руку: мол, давай поскорее!

Мальчик понял, что попался: раз уж часы волшебные, то тот, кто их потерял в парке, наверняка тоже человек не простой, скорее всего – волшебник. И мальчик полез в карман, достал часы и отдал человеку.

А человек часы взял, а мальчика не отпускает. Мальчик начал хныкать:
- Я же отдал ваши часы, отпустите меня.

Человек сказал тогда мальчику:
- Часы часами, это прибор, хоть и волшебный, но теперь надо за время, тобой истраченное, рассчитаться!

Мальчик весь сжался и даже покрылся холодным потом:
- Как это – рассчитаться? Ведь время ничего не стоит, за что же платить? Да и чем?

Человек спрятал часы в карман, хитро улыбнулся и ответил:
- За время можно рассчитаться только временем. Если ты истратил время с толком, тогда – так уж и быть, прощу тебя, а если нет – не обессудь, вынужден буду взять твое время или время твоих родителей.

Мальчик, который очень хорошо знал, как он потратил «подаренное» волшебными часами время, спросил человека:
- Что значит: взять время?

- Да то и значит, что я проверю по волшебным часам, сколько ты времени истратил, да и добавлю его к твоим годам жизни, или к годам жизни твоих родителей, папы или мамы, сам выбирай. И в тот же миг тебе или кому-то из твоих родителей вдруг станет на столько-то лет больше. – И человек снова извлек часы из кармана и взглянул на циферблат. Потом он показал его мальчику и сказал:
- Смотри, вот все истраченное тобой время!

Мальчик глянул на часы: стрелки и римские цифры исчезли, а вместо них на циферблате стояли черные цифры: 48:2:12:4:14:08. Мальчик, обмирая от страха, спросил человека:
- А что это значит?

Человек качнул перед носом мальчика часами на цепочке и ответил:
- 48 лет, 2 месяца, 12 дней, 4 часа, 14 минут и 8 секунд. Все точно, как в аптеке. Да уж, за играми и забавами время течет незаметно!

Мальчик зарыдал: ведь он и подумать не мог, что истратил на игры и забавы почти 50 лет жизни, то ли своей, то ли маминой, то ли папиной! А может, это время можно разделить на троих? Но человек дернул его за руку и крикнул страшным голосом:
- А ну, говори, кто за это время платить будет – ты, твоя мама или твой папа!

Мальчик втянул голову в плечи: нет, нет, нет, это невозможно, вдруг стать старше на 50 лет! А мама или папа – ведь кому-то из них придется стать глубоким стариком! И мальчик затрясся в рыданиях, а человек продолжал кричать:
- Кто платить будет?

Мальчик, едва держать на ногах, зажмурился и уже рот раскрыл, чтобы произнести какое-то слово – он даже сам не знал, что сейчас слетит с его губ, то ли «я», то ли «папа», то ли «мама», как вдруг человек руку мальчика отпустил, кричать перестал и тронул его ласково за плечо. Мальчик раскрыл глаза.

Он стоял на дорожке в парке, держал в руке большие часы с цепочкой, а рядом стоял милиционер и держал его за плечо. Милиционер указал пальцем на часы в руке мальчика и спросил:
- Мальчик, это твои часы?
Мальчик от радости запрыгал на месте:
- Нет, дяденька милиционер, я их только что тут нашел на дорожке, и как раз собирался искать милиционера, чтобы отдать, ведь они кому-то принадлежат! Ай, дяденька милиционер, как хорошо, что вы пришли!

Милиционер улыбнулся в усы и сказал мальчику:
- Ты вот что: беги в школу, а то опоздаешь. А после уроков зайди ко мне в 12-ое отделение милиции, знаешь? – мальчик кивнул, и милиционер продолжал:
- Там мы с тобой все протоколы и бумаги составим. Ну, беги.

И мальчик побежал в школу, да так быстро, что успел вбежать в класс еще до того, как прозвенел звонок. После уроков он зашел в 12-ое отделение милиции, нашел там милиционера и рассказал ему все о том, где и когда нашел часы, умолчав, правда, о спрятанном в них волшебстве, а милиционер все аккуратно записал.

Попрощавшись с милиционером, мальчик убежал домой – делать уроки, и больше никогда в жизни времени понапрасну не терял. Ну, или почти никогда.

2014




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-12-12 12:29:12
Переглядів сторінки твору 590
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми КАЗКИ
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній