ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.04.15
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександра Камінчанська (2014) /
Критика | Аналітика
Мій відгук на збірку Любови Сердунич
Паліндром (перевертень) – у перекладі з грецької «той, що вертається», або (давньогр.) «біжу назад тією самою дорогою».
Щодо слів-паліндромів, то їх в українській мові не так уже й багато. Звісно, створити змістовний і яскравий паліндром не так-то просто, але при належному старанні цілком вірогідно. І як добре підтвердження цьому – нова збірка талановитої української письменниці, уродженки селища Стара Синява, що на Хмельниччині, Любові Андріївни Сердунич – «ВІТРАЖІ ЖАРТІВ», яка побачила світ у 2013 році.
Напевне, є символічним той факт, що книжка вийшла з-під пера саме тоді, коли почалася революція Гідності. Слова-ПЕРЕВЕРТНІ принадили великі зміни. Як пише не без захвату сама авторка, «який же символізм має Слово! Тільки б у добрий час! Як же тут не згадати, що слово має властивість матеріалізуватись, опредмечуватися! Вітражі жартів?! О ні! Це – вже цілком серйозно!».
Пані Любов знаю лише віртуально, але маю досить приємні враження від цієї емоційної, життєлюбної, непересічної жінки. Просвітниця, фольклористка, письменниця, журналістка, громадський діяч, радіоведуча, краєзнавиця… І просто Жінка-Мати, Жінка-Патріотка, яка знає ціну істинному українському слову, добре поєднує зв’язок мови з вдачею етносу, де слово відіграє головну роль і є добрим інструментом творення народних характерів, типажів, настроїв. Микола Гоголь писав: «І всякий народ, який носить у собі запоруку сил, повний творчих здібностей душі, своєї яскравої осібности й інших дарів Божих, своєрідно відзначився своїм власним словом, що ним, висловлюючи яку тільки є річ, передає цим висловом частину власного свого характеру» («Мертві душі»).
Вірші-паліндроми – це нова грань літературної творчості Любови Сердунич.
Сама авторка не перестає дивуватися рідному слову: «О СЛОВО, ти – одвічне диво! А рідне слово – й поготів. Надто ж – українське! І віршовані паліндроми – лише одне з підтверджень тому». А хіба не так? Строфа за строфою, думка за думкою, пані Любов вимальовує, вигранульовує своє дивне дітище, яке, поза сумнівами, має належне місце в українській літературі. Межи дивними плетінками бачимо світ, у якому живемо з його болючими реаліями і метаморфозами:
вибори робив
аго(в), мере, перем(в)ога!
Велика, аки лев!
або:
віра – рів?
«од» і «до» –
вік дер предків
Пані Любов експериментує. І, скажу, експериментує досить вдало, бо чітко спресовані думки самі говорять за себе:
тепер трепет
і траві, і варті,
тепер репет:
о зело! О лезо!
Такі конструкції читаються і, тим паче, пишуться не легко, доводиться, як зазначає сучасний поет і теоретик курйозного вірша Олександр Квятковський, «думку підбирати до слів», що авторка і робить:
усип зорі розпису
і розморозь зором зорі
мориш-бо обширом
(«Ак вишивка»)
Далі цитую авторку: «Дивуєшся і можливостям дзеркальности ріднослова, і цьому порухові вишукувати їх. З одного слова вибудовується ціла конструкція!». Авжеж! І це яскраво виражено у її паліндромних віршах:
я і чети течія
я і гама – магія
я і дія
я і топ – се деспотія
я і голо ед-ідеологія
я і домра – гармонія
я – і Дана-Надія
я і Дани – надія
я і нофми – симфонія
я і цар – грація
Саме так народжуються паліндроми Любові Сердунич. Здавалося б проста, мимовільна гра слів. Але заглиблюючись у суть, бачиш тонку, філігранну роботу вправного талановитого майстра пера, де кожне слово у своєму містичному задзеркаллі гідно підкреслює глибину авторського задуму, вміння вправно володіти нелегким творчим процесом.
І хто наважиться сказати, що це – не поезія?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мій відгук на збірку Любови Сердунич
Паліндром (перевертень) – у перекладі з грецької «той, що вертається», або (давньогр.) «біжу назад тією самою дорогою».
Щодо слів-паліндромів, то їх в українській мові не так уже й багато. Звісно, створити змістовний і яскравий паліндром не так-то просто, але при належному старанні цілком вірогідно. І як добре підтвердження цьому – нова збірка талановитої української письменниці, уродженки селища Стара Синява, що на Хмельниччині, Любові Андріївни Сердунич – «ВІТРАЖІ ЖАРТІВ», яка побачила світ у 2013 році.
Напевне, є символічним той факт, що книжка вийшла з-під пера саме тоді, коли почалася революція Гідності. Слова-ПЕРЕВЕРТНІ принадили великі зміни. Як пише не без захвату сама авторка, «який же символізм має Слово! Тільки б у добрий час! Як же тут не згадати, що слово має властивість матеріалізуватись, опредмечуватися! Вітражі жартів?! О ні! Це – вже цілком серйозно!».
Пані Любов знаю лише віртуально, але маю досить приємні враження від цієї емоційної, життєлюбної, непересічної жінки. Просвітниця, фольклористка, письменниця, журналістка, громадський діяч, радіоведуча, краєзнавиця… І просто Жінка-Мати, Жінка-Патріотка, яка знає ціну істинному українському слову, добре поєднує зв’язок мови з вдачею етносу, де слово відіграє головну роль і є добрим інструментом творення народних характерів, типажів, настроїв. Микола Гоголь писав: «І всякий народ, який носить у собі запоруку сил, повний творчих здібностей душі, своєї яскравої осібности й інших дарів Божих, своєрідно відзначився своїм власним словом, що ним, висловлюючи яку тільки є річ, передає цим висловом частину власного свого характеру» («Мертві душі»).
Вірші-паліндроми – це нова грань літературної творчості Любови Сердунич.
Сама авторка не перестає дивуватися рідному слову: «О СЛОВО, ти – одвічне диво! А рідне слово – й поготів. Надто ж – українське! І віршовані паліндроми – лише одне з підтверджень тому». А хіба не так? Строфа за строфою, думка за думкою, пані Любов вимальовує, вигранульовує своє дивне дітище, яке, поза сумнівами, має належне місце в українській літературі. Межи дивними плетінками бачимо світ, у якому живемо з його болючими реаліями і метаморфозами:
вибори робив
аго(в), мере, перем(в)ога!
Велика, аки лев!
або:
віра – рів?
«од» і «до» –
вік дер предків
Пані Любов експериментує. І, скажу, експериментує досить вдало, бо чітко спресовані думки самі говорять за себе:
тепер трепет
і траві, і варті,
тепер репет:
о зело! О лезо!
Такі конструкції читаються і, тим паче, пишуться не легко, доводиться, як зазначає сучасний поет і теоретик курйозного вірша Олександр Квятковський, «думку підбирати до слів», що авторка і робить:
усип зорі розпису
і розморозь зором зорі
мориш-бо обширом
(«Ак вишивка»)
Далі цитую авторку: «Дивуєшся і можливостям дзеркальности ріднослова, і цьому порухові вишукувати їх. З одного слова вибудовується ціла конструкція!». Авжеж! І це яскраво виражено у її паліндромних віршах:
я і чети течія
я і гама – магія
я і дія
я і топ – се деспотія
я і голо ед-ідеологія
я і домра – гармонія
я – і Дана-Надія
я і Дани – надія
я і нофми – симфонія
я і цар – грація
Саме так народжуються паліндроми Любові Сердунич. Здавалося б проста, мимовільна гра слів. Але заглиблюючись у суть, бачиш тонку, філігранну роботу вправного талановитого майстра пера, де кожне слово у своєму містичному задзеркаллі гідно підкреслює глибину авторського задуму, вміння вправно володіти нелегким творчим процесом.
І хто наважиться сказати, що це – не поезія?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію