
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.06
18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.
2025.07.06
16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув
2025.07.06
10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
2025.07.06
05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
2025.07.05
21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
2025.07.05
19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
2025.07.05
10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
2025.07.05
06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
2025.07.04
17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
2025.07.04
16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
2025.07.04
12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
2025.07.04
06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
2025.07.03
21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
2025.07.03
21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
2025.07.03
10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
2025.07.03
08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Таїсія Цибульська (1975) /
Проза
/
Оповідання для дітей
Смугастик
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Смугастик
Оповідання
Хіба може бути щось гірше, ніж день народження взимку?! Ні тобі вишень, ні абрикос, ні груш, і саме головне – великих соковитих кавунів! А Сашко просто не уявляв свого життя без цих круглих зелених велетнів. Тільки де ж їх узяти взимку у селі?
Та одного дня, коли в черговий раз Сашко із батьками збирав кавуни на баштані, він просто не повірив власним очам! Такого величезного кавуна навіть у місті в супермаркеті не знайдеш!
-Та це ж просто гігант! – сплеснула руками мама.
-Такого красеня і їсти шкода, - промовив тато.
-То може й не будемо його зараз їсти? – запитала мама.
-Як то не будемо? – здивувався Сашко, - він же зіпсується!
-А ми його пізніше з'їмо, - загадково усміхнулася мама, - на твоє день народження!
-Та хіба він долежить до зими? – недовірливо мовив хлопчик.
-А ми знаємо секрет. Так, татку?
-А чому б і ні, - почухав потилицю тато, - долежить твій велетень. А секрет простий, ось приїдемо додому і все сам побачиш, ще й допоможеш.
Сашко на задньому сидінні аж підстрибував від нетерплячки, так йому кортіло дізнатися секрет, який допоможе зберегти кавуна аж до зими!
Нарешті мішки з кавунами занесені до комори і настала черга смугастого гіганта. Тато вибрав найбільший ящик і попросив Сашка наскладати у нього соломи.
-Навіщо? – здивувався хлопчик, - хіба кавун буде їсти солому?
-Звичайно, ні, - розсміявся тато, - кавуни не їдять соломи, а от м'якенька постіль твоєму здорованю не завадить, аби він не пошкодився і довго пролежав свіжим.
-То он в чому секрет! – здогадався Сашко і підстрибом побіг за соломою.
Наскладавши повен ящик, хлопчик покликав тата.
-Молодець, швидко впорався, - похвалив Сашка тато, - а тепер ми покладемо цього смугастого здоровила до ящика, але робити це треба дуже обережно, аби шкірка залишилася цілою, без подряпин.
Сашко аж дихати перестав, дивлячись як сильні батьківські руки підняли величезного кавуна і ніжно опустили його до ящика із соломою.
-Нарешті! – видихнув Сашко.
-Ось, - сказав тато, - тепер я віднесу його до підвалу і там він буде чекати твого дня народження.
-А можна я буду його навідувати? – благально подививися на батька хлопчик, - я обережненько!
-Ну, добре, - погодився тато, - заодно будеш Мурчика туди впускати, аби миші не добралися до твого подарунка.
Швидко минуло літо, пролетіла осінь, прийшла зима. А разом з нею і Сашків день народження. Цього особливого ранку хлопчик прокинувся незвично рано, швиденько вмився, одягнувся і став нетерпляче швендяти туди-сюди, чекаючи на тата.
В сінях почулися кроки і до хати зайшов…величезний кавун…а за ним тато, ледве тримаючий зеленого гіганта!
- Ох і важезний твій смугастик! – весело підморгнув Сашкові, - З днем народження, синку!
А ввечері, за святковим столом, вся родина ласувала солодким, соковитим кавуном. І було від того кавуна літньо і тепло, незважаючи на те, що за вікном лежав сніг і зима ще тільки починалася.
2015
Хіба може бути щось гірше, ніж день народження взимку?! Ні тобі вишень, ні абрикос, ні груш, і саме головне – великих соковитих кавунів! А Сашко просто не уявляв свого життя без цих круглих зелених велетнів. Тільки де ж їх узяти взимку у селі?
Та одного дня, коли в черговий раз Сашко із батьками збирав кавуни на баштані, він просто не повірив власним очам! Такого величезного кавуна навіть у місті в супермаркеті не знайдеш!
-Та це ж просто гігант! – сплеснула руками мама.
-Такого красеня і їсти шкода, - промовив тато.
-То може й не будемо його зараз їсти? – запитала мама.
-Як то не будемо? – здивувався Сашко, - він же зіпсується!
-А ми його пізніше з'їмо, - загадково усміхнулася мама, - на твоє день народження!
-Та хіба він долежить до зими? – недовірливо мовив хлопчик.
-А ми знаємо секрет. Так, татку?
-А чому б і ні, - почухав потилицю тато, - долежить твій велетень. А секрет простий, ось приїдемо додому і все сам побачиш, ще й допоможеш.
Сашко на задньому сидінні аж підстрибував від нетерплячки, так йому кортіло дізнатися секрет, який допоможе зберегти кавуна аж до зими!
Нарешті мішки з кавунами занесені до комори і настала черга смугастого гіганта. Тато вибрав найбільший ящик і попросив Сашка наскладати у нього соломи.
-Навіщо? – здивувався хлопчик, - хіба кавун буде їсти солому?
-Звичайно, ні, - розсміявся тато, - кавуни не їдять соломи, а от м'якенька постіль твоєму здорованю не завадить, аби він не пошкодився і довго пролежав свіжим.
-То он в чому секрет! – здогадався Сашко і підстрибом побіг за соломою.
Наскладавши повен ящик, хлопчик покликав тата.
-Молодець, швидко впорався, - похвалив Сашка тато, - а тепер ми покладемо цього смугастого здоровила до ящика, але робити це треба дуже обережно, аби шкірка залишилася цілою, без подряпин.
Сашко аж дихати перестав, дивлячись як сильні батьківські руки підняли величезного кавуна і ніжно опустили його до ящика із соломою.
-Нарешті! – видихнув Сашко.
-Ось, - сказав тато, - тепер я віднесу його до підвалу і там він буде чекати твого дня народження.
-А можна я буду його навідувати? – благально подививися на батька хлопчик, - я обережненько!
-Ну, добре, - погодився тато, - заодно будеш Мурчика туди впускати, аби миші не добралися до твого подарунка.
Швидко минуло літо, пролетіла осінь, прийшла зима. А разом з нею і Сашків день народження. Цього особливого ранку хлопчик прокинувся незвично рано, швиденько вмився, одягнувся і став нетерпляче швендяти туди-сюди, чекаючи на тата.
В сінях почулися кроки і до хати зайшов…величезний кавун…а за ним тато, ледве тримаючий зеленого гіганта!
- Ох і важезний твій смугастик! – весело підморгнув Сашкові, - З днем народження, синку!
А ввечері, за святковим столом, вся родина ласувала солодким, соковитим кавуном. І було від того кавуна літньо і тепло, незважаючи на те, що за вікном лежав сніг і зима ще тільки починалася.
2015
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію