Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.10
00:00
Дошкуляє запах димового нікотину,
який осів на шторах ще не твоєї квартири,
але ти знаєш, що багато чого є тимчасовим,
і кинеш палити, як тільки отримаєш запрошення –
ні, не до пульмонолога, а до берега зустрічей
і прогулянок - ні, не там, де тусуєть
2026.05.09
21:45
Атман танцює в TikTokсамсарі,
Карма лайкає пост про Шиву,
Брахман сміється в WiFiмарані,
Йога в сторіз — без альтернативи.
Крішна з кавою — mood на ранок,
Прана бурлить, як Red Bull, у венах,
Мантра звучить крізь Bluetoothекрани,
Карма лайкає пост про Шиву,
Брахман сміється в WiFiмарані,
Йога в сторіз — без альтернативи.
Крішна з кавою — mood на ранок,
Прана бурлить, як Red Bull, у венах,
Мантра звучить крізь Bluetoothекрани,
2026.05.09
19:11
Як захочеться дізнатись,
Відкіля взялись п’яниці,
То не Лота пригадаймо,
Але праведного Ноя.
Звісно, що після потопу.
Посадив спасенний Богом
Виноградник із синами.
Сатана тут нагодився.
Відкіля взялись п’яниці,
То не Лота пригадаймо,
Але праведного Ноя.
Звісно, що після потопу.
Посадив спасенний Богом
Виноградник із синами.
Сатана тут нагодився.
2026.05.09
17:42
Не я то чую - Незвід чує мною:
крадливі кроки здовженої тіні,
розхвиль осінніх огняні прибої,
гілок врізання гостре в небо синє,
Він бачить мною - я його зіниця -
як в ятір часу наловилось листя.
В'юнкий лебедик озеру божиться,
крадливі кроки здовженої тіні,
розхвиль осінніх огняні прибої,
гілок врізання гостре в небо синє,
Він бачить мною - я його зіниця -
як в ятір часу наловилось листя.
В'юнкий лебедик озеру божиться,
2026.05.09
17:35
Коли війні немає краю
і цим завідує балбес,
стає на вуха світ увесь...
«побєдобєсіє» триває,
але як іноді буває –
у супостата збита «спєсь».
Та це, напевне, не поможе
урятувати білий світ,
і цим завідує балбес,
стає на вуха світ увесь...
«побєдобєсіє» триває,
але як іноді буває –
у супостата збита «спєсь».
Та це, напевне, не поможе
урятувати білий світ,
2026.05.09
13:33
Я чекаю фатальних листів,
Громових, як стальні урагани,
Як послання прийдешніх віків,
Неспростовних, ясних, бездоганних.
Хай цей лист розірве суєту,
Хай затопить болото печальне,
Подолає навік пустоту
Громових, як стальні урагани,
Як послання прийдешніх віків,
Неспростовних, ясних, бездоганних.
Хай цей лист розірве суєту,
Хай затопить болото печальне,
Подолає навік пустоту
2026.05.09
09:46
себе обожнюємо ще
комусь реально смішно
не причаститися води
із тих господніх діж нам
плекаючи залежну мить
вичавлюючи прищик
оскільки завтра інший щем
не глибший просто інший
комусь реально смішно
не причаститися води
із тих господніх діж нам
плекаючи залежну мить
вичавлюючи прищик
оскільки завтра інший щем
не глибший просто інший
2026.05.09
09:25
Айвенго! Будь коханим! Будь живучим!
Ба більше – як потужний вовк-вольфрам.
Життя відтворюється у пляшках комбучі,
Співає газом , суне з телеграм.
Але щасливе сховане в Парижі -
Біжить вперед алюром юний Вакх
До лісу за вікном, де ті хто став на л
Ба більше – як потужний вовк-вольфрам.
Життя відтворюється у пляшках комбучі,
Співає газом , суне з телеграм.
Але щасливе сховане в Парижі -
Біжить вперед алюром юний Вакх
До лісу за вікном, де ті хто став на л
2026.05.09
09:13
— Я прийшла до вас не за цим,
Що у голову вбили, друже?
На столі — сигаретний дим,
Самогон і зів'ялі ружі.
Я прошу, не торкайтесь пліч,
Ваші пальці такі холодні.
Наче ця кришталева ніч
Снігопадом зійшла з безодні.
Що у голову вбили, друже?
На столі — сигаретний дим,
Самогон і зів'ялі ружі.
Я прошу, не торкайтесь пліч,
Ваші пальці такі холодні.
Наче ця кришталева ніч
Снігопадом зійшла з безодні.
2026.05.08
23:03
Я і Red Bull - друзі,
Як то кажуть - нерозлийвода,
Я люблю Red Bull пити,
Red Bull любить вливатись в мої уста.
Когось наша дружба харить,
І ми з редбулом - як серед акул,
Та нам начхати, що хто там каже,
Як то кажуть - нерозлийвода,
Я люблю Red Bull пити,
Red Bull любить вливатись в мої уста.
Когось наша дружба харить,
І ми з редбулом - як серед акул,
Та нам начхати, що хто там каже,
2026.05.08
21:05
Марія Вега (1898-1980)
Не дивіться ви так крізь прозурку очей,
джентельмени, піжони та денді!
За п’ятнадцять хвилин не сп’янить мене цей
перший келих духмяного бренді.
Бо я – інститутка, дочка камергера,
Не дивіться ви так крізь прозурку очей,
джентельмени, піжони та денді!
За п’ятнадцять хвилин не сп’янить мене цей
перший келих духмяного бренді.
Бо я – інститутка, дочка камергера,
2026.05.08
20:33
За обрієм шукань, уже не перших,
І скільки би їх не нарахував,
Ти знахідкою пошук не завершиш,
Бо це ілюзія і зоровий обман.
Тремке повітря оптику збиває –
Водночас ти і наче на землі,
А виднієшся перед небокраєм,
І скільки би їх не нарахував,
Ти знахідкою пошук не завершиш,
Бо це ілюзія і зоровий обман.
Тремке повітря оптику збиває –
Водночас ти і наче на землі,
А виднієшся перед небокраєм,
2026.05.08
18:10
Місто зморене – в облозі,
тліють школи і будинки,
люди маються в тривозі –
ні м’якушки, ні скоринки.
Дике ревище сирени,
гул гарматний із-за яру...
І забутий, і смиренний
тліють школи і будинки,
люди маються в тривозі –
ні м’якушки, ні скоринки.
Дике ревище сирени,
гул гарматний із-за яру...
І забутий, і смиренний
2026.05.08
17:03
Останній вірш, то все тому віддам.
Нехай із крапкою, готовий.
Звіряюся написаним листкам,
Кому не зміг сказати слова.
Шкодую, що невчасно загубив,
Коли на полі звівся серпень.
Невже напередодні довгих злив
Нехай із крапкою, готовий.
Звіряюся написаним листкам,
Кому не зміг сказати слова.
Шкодую, що невчасно загубив,
Коли на полі звівся серпень.
Невже напередодні довгих злив
2026.05.08
13:30
За цю реальність і гроша не дам я!
Хай промовчить оратор-демагог.
Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
Створили нескінченний діалог.
Для мене порятунок - тільки втеча,
І щоб нікого не було навстріч!
Навколо мене - чорна порожнеча,
Хай промовчить оратор-демагог.
Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
Створили нескінченний діалог.
Для мене порятунок - тільки втеча,
І щоб нікого не було навстріч!
Навколо мене - чорна порожнеча,
2026.05.08
13:02
Сильний вітер історії дише
У потилицю пеклом лихим.
І напружилась м'язами тиша,
І напружився голосом дим,
Увібравшись в небачені вірші.
Сильний вітер змітає людину
І непевний, фальшивий плакат.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У потилицю пеклом лихим.
І напружилась м'язами тиша,
І напружився голосом дим,
Увібравшись в небачені вірші.
Сильний вітер змітає людину
І непевний, фальшивий плакат.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Таїсія Цибульська (1975) /
Проза
/
Оповідання для дітей
Смугастик
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Смугастик
Оповідання
Хіба може бути щось гірше, ніж день народження взимку?! Ні тобі вишень, ні абрикос, ні груш, і саме головне – великих соковитих кавунів! А Сашко просто не уявляв свого життя без цих круглих зелених велетнів. Тільки де ж їх узяти взимку у селі?
Та одного дня, коли в черговий раз Сашко із батьками збирав кавуни на баштані, він просто не повірив власним очам! Такого величезного кавуна навіть у місті в супермаркеті не знайдеш!
-Та це ж просто гігант! – сплеснула руками мама.
-Такого красеня і їсти шкода, - промовив тато.
-То може й не будемо його зараз їсти? – запитала мама.
-Як то не будемо? – здивувався Сашко, - він же зіпсується!
-А ми його пізніше з'їмо, - загадково усміхнулася мама, - на твоє день народження!
-Та хіба він долежить до зими? – недовірливо мовив хлопчик.
-А ми знаємо секрет. Так, татку?
-А чому б і ні, - почухав потилицю тато, - долежить твій велетень. А секрет простий, ось приїдемо додому і все сам побачиш, ще й допоможеш.
Сашко на задньому сидінні аж підстрибував від нетерплячки, так йому кортіло дізнатися секрет, який допоможе зберегти кавуна аж до зими!
Нарешті мішки з кавунами занесені до комори і настала черга смугастого гіганта. Тато вибрав найбільший ящик і попросив Сашка наскладати у нього соломи.
-Навіщо? – здивувався хлопчик, - хіба кавун буде їсти солому?
-Звичайно, ні, - розсміявся тато, - кавуни не їдять соломи, а от м'якенька постіль твоєму здорованю не завадить, аби він не пошкодився і довго пролежав свіжим.
-То он в чому секрет! – здогадався Сашко і підстрибом побіг за соломою.
Наскладавши повен ящик, хлопчик покликав тата.
-Молодець, швидко впорався, - похвалив Сашка тато, - а тепер ми покладемо цього смугастого здоровила до ящика, але робити це треба дуже обережно, аби шкірка залишилася цілою, без подряпин.
Сашко аж дихати перестав, дивлячись як сильні батьківські руки підняли величезного кавуна і ніжно опустили його до ящика із соломою.
-Нарешті! – видихнув Сашко.
-Ось, - сказав тато, - тепер я віднесу його до підвалу і там він буде чекати твого дня народження.
-А можна я буду його навідувати? – благально подививися на батька хлопчик, - я обережненько!
-Ну, добре, - погодився тато, - заодно будеш Мурчика туди впускати, аби миші не добралися до твого подарунка.
Швидко минуло літо, пролетіла осінь, прийшла зима. А разом з нею і Сашків день народження. Цього особливого ранку хлопчик прокинувся незвично рано, швиденько вмився, одягнувся і став нетерпляче швендяти туди-сюди, чекаючи на тата.
В сінях почулися кроки і до хати зайшов…величезний кавун…а за ним тато, ледве тримаючий зеленого гіганта!
- Ох і важезний твій смугастик! – весело підморгнув Сашкові, - З днем народження, синку!
А ввечері, за святковим столом, вся родина ласувала солодким, соковитим кавуном. І було від того кавуна літньо і тепло, незважаючи на те, що за вікном лежав сніг і зима ще тільки починалася.
2015
Хіба може бути щось гірше, ніж день народження взимку?! Ні тобі вишень, ні абрикос, ні груш, і саме головне – великих соковитих кавунів! А Сашко просто не уявляв свого життя без цих круглих зелених велетнів. Тільки де ж їх узяти взимку у селі?
Та одного дня, коли в черговий раз Сашко із батьками збирав кавуни на баштані, він просто не повірив власним очам! Такого величезного кавуна навіть у місті в супермаркеті не знайдеш!
-Та це ж просто гігант! – сплеснула руками мама.
-Такого красеня і їсти шкода, - промовив тато.
-То може й не будемо його зараз їсти? – запитала мама.
-Як то не будемо? – здивувався Сашко, - він же зіпсується!
-А ми його пізніше з'їмо, - загадково усміхнулася мама, - на твоє день народження!
-Та хіба він долежить до зими? – недовірливо мовив хлопчик.
-А ми знаємо секрет. Так, татку?
-А чому б і ні, - почухав потилицю тато, - долежить твій велетень. А секрет простий, ось приїдемо додому і все сам побачиш, ще й допоможеш.
Сашко на задньому сидінні аж підстрибував від нетерплячки, так йому кортіло дізнатися секрет, який допоможе зберегти кавуна аж до зими!
Нарешті мішки з кавунами занесені до комори і настала черга смугастого гіганта. Тато вибрав найбільший ящик і попросив Сашка наскладати у нього соломи.
-Навіщо? – здивувався хлопчик, - хіба кавун буде їсти солому?
-Звичайно, ні, - розсміявся тато, - кавуни не їдять соломи, а от м'якенька постіль твоєму здорованю не завадить, аби він не пошкодився і довго пролежав свіжим.
-То он в чому секрет! – здогадався Сашко і підстрибом побіг за соломою.
Наскладавши повен ящик, хлопчик покликав тата.
-Молодець, швидко впорався, - похвалив Сашка тато, - а тепер ми покладемо цього смугастого здоровила до ящика, але робити це треба дуже обережно, аби шкірка залишилася цілою, без подряпин.
Сашко аж дихати перестав, дивлячись як сильні батьківські руки підняли величезного кавуна і ніжно опустили його до ящика із соломою.
-Нарешті! – видихнув Сашко.
-Ось, - сказав тато, - тепер я віднесу його до підвалу і там він буде чекати твого дня народження.
-А можна я буду його навідувати? – благально подививися на батька хлопчик, - я обережненько!
-Ну, добре, - погодився тато, - заодно будеш Мурчика туди впускати, аби миші не добралися до твого подарунка.
Швидко минуло літо, пролетіла осінь, прийшла зима. А разом з нею і Сашків день народження. Цього особливого ранку хлопчик прокинувся незвично рано, швиденько вмився, одягнувся і став нетерпляче швендяти туди-сюди, чекаючи на тата.
В сінях почулися кроки і до хати зайшов…величезний кавун…а за ним тато, ледве тримаючий зеленого гіганта!
- Ох і важезний твій смугастик! – весело підморгнув Сашкові, - З днем народження, синку!
А ввечері, за святковим столом, вся родина ласувала солодким, соковитим кавуном. І було від того кавуна літньо і тепло, незважаючи на те, що за вікном лежав сніг і зима ще тільки починалася.
2015
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
