І мені здалось, що я створив щось дійсно нове у царині образотворчості. Інакше чого ото віршувати, якщо без нового у цій самій царині?

З пошанівком,
М.Бояров.

У літгероя, так само як і в багатьох інших ЛГ та персонажів, сплін може бути звичайною відмовкою ("відмазкою") серед безлічі інших. Я йому порадив би написати і про те, що його не розуміє, поки він живий, читацька аудиторія або його оточення, і про те, що його ранима душа окликається на всі виклики зовнішніх обставин тощо. Та я не раджу, бо тоді нас накриє хвиля римованого базікання, схожого на правду, як і це. А його на сайті не бракує і без нього.
А зустріч може бути нецікавою. ЛГ може виявитись звичайнісіньким собі середньостатистичним версифікатором, або ще гірше - бабієм. В обох значеннях :)
З пошанівком і високою подякою,
М.Бояров.

Така от цікава тенденція:
- напише якийсь одноразовий лауреат чи переможець казна-що або щось путнє, а робітники та ремісники від науки на цьому наукові труди вибудовуватимуть. А хто такі ми, непримітні творчі працівники пера? В нас by default не може бути нічого визначного, неоднозначного та глибоко чи високо метафоричного;
- або новачок римує "небо" з "треба" тощо, не здогадуючись про мільйонний повтор.
Та живемо ми якось у цій спільноті, віршуючи та відшуковуючи щоразу якщо не щось нове, то унікально рідкісне. І воно є нашим.

З пошанівком,
М.Бояров.

І це значення може бути оксімороном так само як і довічним званням. Я по боксу орієнтуюсь. В ньому треба дещо комусь у деякий спосіб доводити - і доволі аргументовано та високотехнічно. І за певним графіком. І не без творчого підходу, а не з висоти своїх файтерських або інших парнасів. І не без божого дару. Одних тупих тренувань замало.

Формально дід, бо є в мене онучок. Підліток. А віку я собі додав, бо мені не стільки, а менше. А мною вказаний - це один з найближчих орієнтирів, і треба якось до нього дожити. Потім напишу собі 65 - і боротимусь за наступний результат. Це, як у спорті. Похвалився досягненнями - то продемонструй. Боксерам це відомо - особливо, переможцям , а не хваліям (наприклад, від боксу - повєткіним і іншим вгодованим кабанцям. Знаю).
І соціальна справедливість теж є важливим фактором. Усім потроху.

З пошанівком,
М.Бояров.

Зізнаюсь - не зміг я зримувати "скоромну".
1. Сьогодні вже легше, бо скуштував. Маца, курка - все як слід.
2. Якщо чогось немає або воно заборонене, то воно, звісно, омріюється, але чомусь якось важко римується. А от коли дозволене, тоді значно і мислиться, і римується легше, але, буває, що якось прозаїчно, якщо не банально. Я ж так не можу, та й місця таких ліриків зайняті. Надав би Вам електричні адреси, та Ви й самі знайдете. Воно ж тупе (а для автора яскраве), як реклама, воно щоденне, воно і несвоєчасне. І автори бувають настільки немолодими, що аж дивно та смішно оте-о читати.
Мені ж віршується про серйозне. І вно мені підкоряється.
Інакше чого б Ви ото-го цікавились моєю творчістю? Кого цікавить смішна та пустопорожня писанина? Та нікого, або таких-о читачів, як оті-о автори-поети.
С.Саровський є одним з улюблених і авторитетних для мене, щонайменше, афористів. І настанови його безцінні.
Багато чого є безцінного в теології, літературі та загалом культурі, але воно чомусь оминає або не знаходить свого адресата, так само як і мої вірші...
Майже оминає, майже не знаходить.
З пошанівком,
М.Бояров.

З огляду на події двох минулих днів (майстер-шоу двох віршів нашого колеги), то бабусі без уваги не залишились.

З пошанівком,
М.Бояров.

Бо вже немає про що. Майже 2 тижні минуло після світлого Христового воскресіння, і ми знову повернулись до усього того, в чому себе обмежували. А днями - практично за три дні, ще одна дата - дата т. зв. "апрєльской рєволюції". Може, хтось і забуває або не чув, але вона є однією з низки отих злочинів, які вчинила СССР, а потім її т.зв. правонаступниця.

З пошанівком,
М.Бояров.