Здається, досі в українському законодавстві не було окремого визначення пародії (важко знайти чорну кішку в темній кімнаті, особливо, якщо її там немає), на відміну, наприклад, від США, де вони стали легальними в результаті судового прецеденту 1994 року (справа Campbell проти Acuff-Rose_Music,_Inc[1]), чи, навпаки, РФ, де у 2008 році в законодавстві з'явився пункт: «Створення твору в жанрі літературної, музичної або іншої пародії на основі іншого (оригінального) правомірно опублікованого твору і використання цієї пародії дозволяються без згоди автора або іншого правовласника виключного права на оригінальний твір і без виплати йому винагороди.»"
Нещодавно я отримав інформацію про те, що у нас, на противагу згаданим законодавствам, до закону про авторське право начебто збираються внести пункт, згідно з яким автор пародії не матиме права на її публікацію без дозволу автора твору, на який вона написана. Можливо, тоді автор оригіналу претендуватиме і на частку гонорару пародиста? Ну, про це не в курсі...
Але, якщо вищезгадані зміни збираються внести, це, на мою думку, означатиме кінець пародійного жанру в Україні.
Адже у випадку, коли пародія сподобається автору оригіналу внаслідок його особистих чеснот, тобто чи то наявності почуття гумору, чи то схильності до самокритики, або (о, чудо!) він не є самозакоханим мешканцем літературного Олімпу і з радістю дасть дозвіл на її публікацію, може виникнути сумнів, чи відповідатиме вона критеріям якісної пародії у справжньому значенні цього слова.
Коли ж, навпаки, пародія виявиться справді гострою і влучною і так або інакше зачепить самолюбство автора оригіналу, або, що чи не найгірше, останній геть позбавлений почуття гумору - їй світить доля ніколи не бути опублікованою незалежно від того, наскільки якісним літературним продуктом вона може виявитись.
От аж цікаво стає, з якої такої радості автор пародії повинен просити у автора оригіналу дозвіл на її публікацію?
Це що, специфічний вид цензури по відношенню до пародійного жанру?

А ви не чули про підготовку подібних змін у законодавстві України?
Цікаво, як це питання вирішується в законодавстві передових європейських країн?


17.04.2015


P.S. від 07.10.2016 р.

Верховна Рада дозволила використання літературних, художніх і музичних творів для створення на їхній основі пародій, попурі або карикатур без згоди автора, але із зазначенням його імені і джерела запозичення.

За прийняття в цілому законопроекту №3586 проголосували 227 депутатів при мінімально необхідних 226.

Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення законом дозволено використання літературних, художніх, музичних та інших творів для створення на їхній основі іншого твору в жанрі літературної, музичної чи іншої пародії, попурі або карикатури, а також для використання такої пародії, попурі або карикатури.

Пародія визначена в законі як твір, що є творчою переробкою іншого правомірно оприлюдненого твору або його частини і за своїм змістом має очевидний комічний, сатиричний характер або скерований на висміювання певних подій чи осіб.

Джерело: http://litakcent.com/2016/10/05/rada-skasuvala-avtorske-pravo-na-objekty-karykatur/


P.P.S. від 26.05.2017 р.

Повністю витяг із Закону України "Про авторське право та суміжні права", де йдеться про це:

Стаття 21. Вільне використання твору із зазначенням
імені автора

Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право),
але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення,
допускається:

1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих
творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі
цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо
воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним
характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання
цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до
фонограми (відеограми) або програми мовлення;

2) використання літературних і художніх творів в обсязі,
виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях,
передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального
характеру;

3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне
сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей
з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних
питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у
випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або
інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;

4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами
фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше
публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час
перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних
публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для
висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у
комерційних цілях; ( Пункт 5 частини першої статті 21 в редакції
Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

6) видання та відтворення випущених у світ творів
рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих та аудіотворів
(аудіодокументів, аудіокниг) з нанесенням спеціального цифрового
формату для сліпих, осіб з порушеннями зору та осіб з дислексією,
розмітки для зручної навігації з метою розповсюдження між
інвалідами по зору та осіб з дислексією, а також поповнення
бібліотечних фондів спеціалізованих бібліотек, бібліотек
навчальних закладів та центрів реабілітації для інвалідів і дітей
- інвалідів по зору, громадських організацій сліпих, підприємств,
установ, організацій, де працюють інваліди по зору, крім випадків
прямого чи опосередкованого використання цих творів з комерційною
метою;
{ Пункт 6 частини першої статті 21 в редакції Закону N 927-VIII
( 927-19 ) від 25.12.2015 }

7) відтворення творів для судового і адміністративного
провадження в обсязі, виправданому цією метою;

8) публічне виконання музичних творів під час офіційних і
релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому
характером таких церемоній;

9) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших
періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення
публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних
творів у обсязі, виправданому поставленою метою;

9-1) використання правомірно оприлюднених літературних,
художніх, музичних та інших творів для створення на їх основі
іншого твору в жанрі літературної, музичної або іншої пародії,
попурі або карикатури;
{ Частину першу статті 21 доповнено пунктом 9-1 згідно із Законом
N 1651-VIII ( 1651-19 ) від 05.10.2016 }

10) відтворення твору в цілях і за умов, передбачених
статтями 22-25 цього Закону;

11) адаптація існуючих і створюваних аудіовізуальних творів
для сліпих, осіб з порушеннями зору та осіб з дислексією шляхом
застосування аудіодискрипції (тифлокоментування).
{ Частину першу статті 21 доповнено пунктом 11 згідно із Законом
N 927-VIII ( 927-19 ) від 25.12.2015 }

Цей перелік вільного використання творів є вичерпним.

Джерело: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3792-12/page2