ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Шепче молитвами
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Любов доктора Фрейда
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
І знову бузок
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
* * *
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
Доведеться вибирати
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Як литвин дівчину провчив
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
Ізраїль - це Тори сувій
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, вона і Маркес
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Валерій Хмельницький / Вірші / Поетичні переклади текстів пісень Володимира Висоцького (з російської мови)

 Володимир Висоцький. Пісня про сентиментального боксера (переклад з російської)
Удар, удар, іще удар, і знов удар - і от
Борис Будкеєв (Краснодар) проводить аперкот.
Він притиснув мене в кутку, заледве я утік,
Ось - аперкот, і я хитнувсь, подумав, що гаплик.

І думав Будкеєв і в щелепу бив:
"Мені це найкращий в житті позитив!"

Суддя рахує до "семи", а я немов на дні,
Встаю, пірнаю зверху вниз, і бали йдуть мені.
Неправда, наче б на фінал я сили приберіг, -
Не варто ставити фінгал і бити навідліг.

Та думав Будкеєв і в корпус гатив:
"Мені це найкращий в житті позитив!"

В трибунах крик навперебій: - Ату, він боягуз!.. -
Будкеєв лізе в ближній бій, я до канатів трусь.
Та він проліз - він сибіряк, настирливі вони.
І я сказав йому: - Дивак! Втомився, відпочинь!

А він не почув, лиш мене возвістив,
Що це є найкращий в житті позитив.

А він все б'є - здоровий чорт! Ой, не було б біди.
Та бокс - не бійка, тільки спорт відважних і т. д.
Ось він ударив раз, два, три - і сам позбувся сил.
Підняв ту руку рефері, якою я не бив.

Бо скільки б ти, дурню, кого б не гатив,
Утямиш запізно, що це - негатив.


20.04.2015




Текст оригіналу для ознайомлення:

Удар, удар, еще удар, опять удар - и вот
Борис Будкеев (Краснодар) проводит апперкот.
Вот он прижал меня в углу, вот я едва ушел,
Вот - апперкот, я на полу, и мне нехорошо.

И думал Будкеев, мне челюсть кроша:
"И жить хорошо,и жизнь хороша!"

При счете "семь" я все лежу, рыдают землячки.
Встаю, ныряю, ухожу, и мне идут очки.
Неправда, будто бы к концу я силы берегу, -
Бить человека по лицу я с детства не могу.

Но думал Будкеев, мне ребра круша :
"И жить хорошо,и жизнь хороша!"

В трибунах свист,в трибунах вой: - Ату его, он трус!...-
Будкеев лезет в ближний бой, а я к канатам жмусь.
Но он пролез - он сибиряк, настырные они.
И я сказал ему : - Чудак! Устал ведь, отдохни!

Но он не услышал, он думал, дыша:
Что жить хорошо и жизнь хороша.

А он все бьет - здоровый черт! Я вижу - быть беде.
Ведь бокс - не драка, это спорт отважных и т. д.
Вот он ударил раз,два,три - и сам лишился сил.
Мне руку поднял рефери, которой я не бил.

Лежал он и думал: что жизнь хороша...
Кому - хороша, а кому - ни шиша.

1966

http://rockbaro.net/topics/2505/


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Володимир Висоцький. Пісня про сентиментального боксера


    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2015-04-20 17:08:41
Переглядів сторінки твору 4775
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.063 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.995 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.718
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2023.04.12 17:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2015-04-20 20:35:50 ]
І я, коли перебував у лавах державних службовців, маскувався. І я не відвідував жодний зі сторонніх сайтів - погодних, рекламних, бізнесових etc. Ні з корпоративного Інтернету, ні з власного, мобільного, смартфонного. Бо час моїх публікацій все одно збігався б зі службовим. І це було б приводом до ганебного звільнення - і прощавай, високе фінансове забезпечення та соціальні пакети з їхніми та усіма ліфтами (кар'єрними, звичайно).
То кому як не мені, зрозуміло, чому Іванов підписується Сідоровим, а Степанов - кимсь іншим? До того ж це є їхньою особистою справою, - ким їм підписуватись, тим більше, якщо їх мало цікавить питання власної популярності. Коли цікавить - то, нмсдд, інша справа. То вже якась технологія штучної популярності.
Та всьому є кінець так само як був і початок.
Ми повертаємось до справжніх імен. Чесним пенсіонерам немає чого боятися. Сидорів - то Сидорів, Іванов - то Іванов, Есамбаєв - то Есамбаєв. Немає мене в міністерстві. Воно працює, а я відпочиваю. І немає чого боятися.
Зі всією сміливістю, яка лише може бути,
Ю.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-04-21 08:06:26 ]
:)))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2015-04-25 12:35:43 ]
навіщо?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-04-26 20:28:22 ]
Філософське питання. Світова література ще знає "Что делать", "Камо грядеши" - що там ще, підкажіть, Владиславе.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2015-04-26 20:58:06 ]
Що вам сказати, будкеєви?
З часом переклади можуть набути серйозної ваги, бо ніхто не бажатиме вчить оту імперську мову радянського і пострадянського загарбника.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-04-26 22:43:05 ]
От і я про те ж! Тому зріє навіть думка перекласти всього Володимира Семеновича. Надто вже люблю його пісні. А його не так і легко перекладати, як дехто собі думає-гадає.)
Дякую за підтримку, Семене!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2015-04-27 22:39:25 ]
Яка в біса імперська мова? до чого тут мова? яке відношення амбіції політичної верхівки мають до культури? якщо вже асоціюати ці антагоністичні речі, то чому б не ізолювати себе і від Висоцького в тому числі? від Пушкіна, Срібного сторіччя і т.д., від українських поетів, які пишуть російською на кшталт Є. Більченко, чи писали довгий час, на кшталт Кисельова? ну а чого, творять же імперською, загарбницькою мовою. Якщо кажете А, то кажіть і Б. Митець у відривності від мови не існує. Тому не варто протирічити собі.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-04-28 08:51:39 ]
Ну, напевно, мову носіїв імперської загарбницької ідеї можна назвати імперською, чому б і ні? Адже це не верхівка прагне загарбати весь світ, це народ, який вибрав собі таку верхівку, прагне загарбати весь світ. А Висоцький завжди боровся проти системи. І Пушкіна недарма, напевно, на дуель викликали. Взагалі, будь-який справжній письменник апріорі борець з системою, а якщо ні, то висновок напрошується сам собою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2015-04-28 10:38:26 ]
Мову носіїв імперської загарбницької ідеї не можна назвати імперською, і баста. Мова тут ні до чого. Не чіпайте російську мову, нею у нас розмовляє і пише пів-країни, причому не найгірших людей. Певна частина народу прагне загарбати, але не весь народ. І якщо вони собі обрали верхівку агресивну, то ми собі обрали верхівку цинічну, жадібну і продажну. Не знаю, що й гірше. І Ви так і не відповіли - як бути з Вашим перекладом з імперської мови, як бути з українськими російськомовними поетами? Добре, допустимо, борці з системою і т.д. але ж мова апріорі, мова сама по собі імперська, значить будь-який російськомовний поет - знаряддя в руках імперії агресорів. Та по-Вашому виходить? І взагалі, вишиватники доволі протирічні створіння. То кричать МОСКАЛЬ МЕНІ НЕ БРАТ, КОЛИ Ж УЖЕ ПЕРЕДОХНЕ ЦЯ ІМПЕРСЬКА НАЦІЯ, ВСІ ВОНИ ТАМ ПОГОЛОВНО АНТИУКРАЇНСЬКІ АЛКАШІ і т.д., то прихолять додому і читають письменників та поетів цієї нації. Іноді навіть перекладають.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-04-28 11:08:26 ]
Та що ж це у Вас усі, кого не візьмеш, вишиватниками виявляються? Вже до другого автора на моїй пам'яті Ви чіпляєте цей ярлик.

"Вишиватник, як продукт брудних PR-технологій.

Ярлик, який активно прикріплюють до патріотично налаштованих громадян, використовують з метою дискримінації українського націоналізму.

2014 рік відзначився, як відродження української національної свідомості, сплеску патріотизму в Україні. Вперше національна символіка отримала належну любов від народу. Інколи - наївну, інколи - стриману. Але вперше це стало тією рушійною силою, що здатна об'єднати українців. Мабуть, когось це неабияк дратує, тому й прагне дискримінувати паростки національної свідомості в головах українців. Отже, у який спосіб це робиться.

1) Прикріплюється ярлик "вишиватник", який викликає негативну аналогію в суспільства, бо асоціюється з "ватою". "Вата" - це об'єкт політики рашизму, що продукує культ Путіна. "Вата" на Донбасі - це сепаратисти, що принесли війну у нашу країну. Тобто, даний ярлик викликає доволі негативну асоціацію з губкою, яка бездумно вбирає пропаганду і не має здатності самостійно та критично мислити.

2) Який ефект приносить використання такого ярлика? Для цього розглянемо приклад: скажімо, я - українська націоналістка й дуже люблю українську національну символіку, з радістю прикріплюю жовто-блакитну стрічку до сумочки й цим демонстративно підкреслюю свою національну приналежність. Але суспільству нав'язали негативну аналогію з такими вчинками, а тому мене не сприймають за адекватну, нормальну людину. Часто можна почути насмішки чи зневагу на адресу таких, як я. У підсумку, побоюючись зневаги оточення, я перестаю демонструвати свою національну приналежність. Тобто, це - крок до розмивання ідентифікації себе з Україною.

...І, наостанок. У кожній європейській країні патріотизм сприймається, як позитивне явище. Якщо громадянин одягає майку з символікою своєї країни, то його ніхто не обзиває різновидом "вати.""

(http://espreso.tv/blogs/2014/12/28/vyshyvatnyk__yak_produkt_brudnykh_pr_tekhnolohiy)


А з російськомовними авторами в Україні взагалі дивна ситуація: з одного боку, їх вважають своїми в нас, з іншого - в Росії. Наприклад, зі здивуванням колись дізнався, що Анна Ахматова на Заході вважається українською поетесою, оскільки була одеситкою. Подібна ситуація з Гоголем.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2015-04-28 15:30:31 ]
Ваші постійні апелювання до сторонніх сумнівних суб'єктивних джерел - це, я так розумію, звичка. В моєму розумінні вишиватник - це не плід ворожої пропаганди, це протирічна істота, яка кидається націоналістичними гаслами і при цьому продовжує існувати в "ворожому" культурному середовищі. Що я хотів донести: якщо мова імперська, не користуйтесь нею, відріжте себе від усього, що створене цією мовою та пов'язане з нею. Ви ж не імперець. Тоді у Ваших словах буде хоч якась істина, хоча би не протирічна, але радикальна. Тоді Ви будете не вишиватником, а скорше інтегральним націоналістом, хоча невідомо, що гірше. А краще відкинути всю цю маячню і усвідомити, що не варто асоціювати озброєну злюмпенізовану російську публіку із російським народом, не варто прирівнювати імперські промови Хуйла до творів Гумільова, Цветаєвої або Окуджави, не варто чіпати мову і культуру. Або, раз чіпаєте, то чіпайте до кінця, а не МОВА ІМПЕРСЬКА, АЛЕ ВИСОЦЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ. Тим більше не варто писати про це пафосні патріотичні вірші, хоча це більшою мірою не Вам адресовано. Краще покласти декілька купюр у волонтерську скриньку або купити кульок медикаментів чи консервів і віднести до локальної організації - користі буде більше.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-04-28 16:12:06 ]
Владиславе, а хто тут кидається націоналістичними гаслами? З самого початку мова йшла про тексти, варто про них і далі її вести. І літературна діяльність - не перешкода займатись благодійною. Одне доповнює інше. Кажуть, невідомо, що більше важить для збереження світу - молитви чи здобування хліба насущного. Без одного не було б і іншого.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-04-28 11:07:28 ]
Весело тут у Вас, колего.
Чому такі пристрасті?
Російську мову можна називати і мовою Директорії.
Вона настільки домінує за нашої пасивності та невігластва, що ми не пишемо та не кажемо "хибне", а кажемо "невірне". Втрачається дух мови, якщо так можна висловитись. Ми не використовуємо дієприслівникові звороти, а спрощуємо їх на промосковський лад. Так, оці вибрики знайшли свої місця у словниках. А хто є їхніми укладачами?
Складна тема, і доки хтось береться за зброю з приводу геополітичних прагнень, то, може, хоч ми якось вгамуємось? Як обидві сторони штучного конфлікту.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-04-28 11:24:34 ]
Та у мене де не зайдеш, весело. Напевне, такий вже я "Вєсєльчак У".
Звісно, 400-хлітнє панування московитського улусу на прадавній території укрів дало свої плоди.
Залишається сподіватись, що наші словесні суперечки у віртуальній реальності не перейдуть у збройне протистояння в реальній реальності і переможе здоровий глузд сперечальників, адже кожна суперечка, як стверджують прадавні індійські мудреці - це просто спалах пітти, і не веде, на противагу висловам інших древніх мудреців, до жодної істини, адже остання відома лише Абсолюту.