Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З холодом сердечних потрясінь,
Гірша, ніж були позаторішні,
Свічу вечірню, місяць ночі.
Здавалося, доволі в неї часу,
І не лякали поторочі.
Рожеві абрикоси обіймали
Тим цвітом, що пахтів сміливо.
Пережила старенька вже чимало.
хіба що раптом
бо час
який минає зна
не сильно фактор
ми дивні
і чого би не
десь-божевільні
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
чи чуєш грому канонади,
а з юності і до сих пір
лягають думи на папір
і цьому вже немає ради.
А по ночах тривожать сни
і сюр-реальні, і пророчі,
Із туманності німих зірок.
Долинають болі нескоримі,
Як старий невивчений урок.
І, напевно, душі нелюдимі
Віднайдуть спочинок в певний строк.
Долинають образи трмвожні,
В дальнім полі любонька
жде мене,
а вже сходить сонечко
весняне,
обрій світлом сяючим
залило...
колись, багато літ тому,
але і досі в ній та сила,
що Бог послав тоді йому.
Тож хочу жити в тій країні
де весь народ – одна сім’я,
в козацькому зростать корінні,
вино немов
у часі вистояне в гротах -
якось бо мо'....
бо може мить прийде дозріла -
хтось надіп'є
на смак терпке, з дубових діжок,
вино оте.
Де він бував
Куди потрапив?
Я казав, його звільнили
Ділитися зі світом жартами
Так, ніби він створив ореол
Я чув, як його радість плине
І сльота, ніби магма мовчання.
Так вода досягає душі
У бездушнім німім проминанні.
Так вода досягає єства,
Найсвятіших основ і законів.
І народиться думка жива
Світло зробилось і чисто.
Звуки і запахи квітня
легко котились крізь місто.
Ей, зупинись незнайомцю
і охмілій з її світла.
Місто скорилося сонцю —
Коли все свистіло й жбурляло під ламаним дахом.
Чим міг пригостити її я в квартирі своїй?
Вином молодим та густим обліпиховим чаєм.
Вона не просила ніколи мене ні про що,
Дивилась в вікно, як стікають потока
Промайне, може, часом тінь.
Чи то птах який пролетить,
Чи то форкне в тумані кінь.
Попід верби вогонь горить,
Хтось багаття в траві розклав.
Дим в тумані не розрізнить.
Мабуть, хтось на спочинок став.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Протроліада (18+)
Троль — міфічна істота, одна з нелюдських рас в літературі жанру фентезі. Тролі переважно описуються як велетенські могутні істоти (вищі, сильніші і, часто, дурніші за орків, якщо останні наявні в даному художньому світі) зі шкірою сірого чи зеленого кольору. Тролі уникають сонячного світла, бо часто під його дією перетворюються на камінь.
(http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C)
В інтернет-термінології, «троль» — це людина, яка розміщує брутальні або провокаційні повідомлення в Інтернеті, наприклад, у дискусійних форумах, перешкоджає обговоренню або ображає його учасників. Слово «тролінг» може характеризувати одне конкретне повідомлення, або розміщення таких повідомлень загалом. Поняття «тролінг» також використовується, щоб описати діяльність тролів взагалі.
Найхарактернішою рисою тролінгу є те, що його постійна кінцева мета — привернути увагу до власної персони. Троль хоче відчувати свою значущість і популярність, справити незабутнє враження, і для цього застосовує будь-які засоби. Існує думка, що це люди, які страждають комплексом меншовартості, розчаровані чи стомлені повсякденною рутиною. Але слід пам'ятати, що крім цілком суб'єктивних проявів тролінг взято на озброєння бійцями інформаційних воєн. У цьому випадку мета застосування тролінгу — це, зокрема, відвернення уваги від гострих тем і переведення конструктивного обговорення в перепалку, а також один із методів нападу шляхом агресивного вкидання наклепу, компромату, чуток тощо.
(http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B3)
На полі битви не сьогодніІнформаційної війни
З'явились дикі і голодні -
Назвались тролями вони.
Жеруть кого і як завгодно.
Ані жінок, ані старих
Не пошкодують - це не модно.
Та й лихо з ними - толку з них!
Пожежі змусять запалати,
Лайном поллють не навмання -
Вони із шостої палати,
Де проживає і рідня.
Тупі й зелені підло й тихо
Замінять грішне на святе -
Язик, як меч іржавий, з піхов -
І з-поза пліч - через плече.
Ні леді ані джентльмени,
Їм плюй у очі, скажуть - дощ!
Ані із лона ні із члена -
З помийних ям базарних площ!..
26.04.2015
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Володимир Висоцький. Пісня про сентиментального боксера (переклад з російської)"
