ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Публіцистика
Любовь моя, цвет зеленый....
К тому времени Федерико уже стал знаменитым поэтом и драматургом. Да что там говорить - если не творчество, то имя Лорки знали все, а его гений вышел далеко за пределы испаноязычного мира.
Я знаю творчество Лорки по переводам - полагаю, что испанские сердца захлестывают слезы и любовь на его
Verde que te quiero verde
verde viento verdes ramas
el barco sobre la mar
el caballo en la montana
так же, как и мое сердце на русский перевод
Любовь моя, цвет зеленый.
Зеленого ветра всплески.
Далекий парусник в море,
Далекий конь в перелеске...
Но политические потрясения и гражданская война вмешались в дыхание этого гения. Поэт, как и следовало ожидать, оказался левее правых, а правые в Испании, как и везде, не чурались грубых методов. 16 августа 1936 года Лорка был арестован франкистами и - предположительно - расстрелян на следующий день. До самой смерти генерала Франко - до 1975 года! - книги Федерико Гарсия Лорки были запрещены в Испании. Никакого тебе "любовь моя, цвет зеленый"...
Однако достоверных данных о его судьбе нет.
Есть версии: будто бы захоронили поэта в неизвестной могиле - однако в 2008 году при эксгумации тел расстрелянных в то время и в том месте не обнаружили никаких останков Лорки. Судья Гарсон, который дал разрешение на эксгумацию тел, потерял должность и подвергся уголовному преследованию за превышение полномочий.
По другой версии, поэт выжил, но потерял память, и скитался по миру, не имея никакого представления о том, кем он был раньше.
Но достоверно ничего неизвестно. Поэт исчез; остались только сборники поэзии, пьесы и легенда - легенда о гении, оказавшемся в конфликте со своим жестоким временем. Любовь моя, цвет зеленый...
А еще полагают, что поэт непостижимым образом предугадал свою судьбу в стихотворении 1930 года:
Но хрустнули обломками жемчужин
скорлупки чистой формы —
и я понял,
что я приговорен и безоружен.
Обшарили все церкви, все кладбища и клубы,
искали в бочках, рыскали в подвале,
разбили три скелета, чтоб выковырять золотые зубы.
Меня не отыскали.
Не отыскали?
Нет. Не отыскали.
Но помнят, как последняя луна
вверх по реке покочевала льдиной
и море — в тот же миг — по именам
припомнило все жертвы до единой.
...Вот так она и выглядит - бессмысленная, безрезультатная, жестокая, слепая, глухая и немая гражданская война. Вот это и есть - реальная политика в своем реальном измерении.
Любовь моя, цвет зеленый... - поэта убили, буквально стерли с лица земли, и книги его запретили, но оказались ни в силах стереть из памяти человечества эти строки. Они живут и вселяют надежду. Если уж какие-то буквы, составленные в слова, сплетенные в певучие строки о нежном и беззащитном - о зеленом цвете и о любви - превозмогают политический режим, оружие и саму смерть, значит, не все для нас потеряно. Значит, есть не только надежда - но будет и свершение надежды.
Читайте Лорку. Надейтесь. Верьте. Любите. И воздастся тогда вам по вашим надежде, вере и любви.
Любовь моя, цвет зеленый...
2015
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Любовь моя, цвет зеленый....
Де гілля зімкнулось над поетом,
ніч у накрохмалених манжетах
тишу зашморгнула, як петля,
вивести веліла грифелям
прямо на розколині роялю
строгу каліграфію печалі.
І лягла, як пасмо, навздогад
на понурий вигаданий сад.
Все затихло. Тільки плакав гірко
чорний бик, прив'язаний до зірки.
Сергій Осока
Жил-был в Испании человек по имени Федерико - а полностью звали его Федерико Гарсия Лорка. Жил он недолго - всего 38 лет, потому что родился в 1898 году, а в июле 1936 года в Испании началась гражданская война. И уже в августе 1936 года Лорка был убит.К тому времени Федерико уже стал знаменитым поэтом и драматургом. Да что там говорить - если не творчество, то имя Лорки знали все, а его гений вышел далеко за пределы испаноязычного мира.
Я знаю творчество Лорки по переводам - полагаю, что испанские сердца захлестывают слезы и любовь на его
Verde que te quiero verde
verde viento verdes ramas
el barco sobre la mar
el caballo en la montana
так же, как и мое сердце на русский перевод
Любовь моя, цвет зеленый.
Зеленого ветра всплески.
Далекий парусник в море,
Далекий конь в перелеске...
Но политические потрясения и гражданская война вмешались в дыхание этого гения. Поэт, как и следовало ожидать, оказался левее правых, а правые в Испании, как и везде, не чурались грубых методов. 16 августа 1936 года Лорка был арестован франкистами и - предположительно - расстрелян на следующий день. До самой смерти генерала Франко - до 1975 года! - книги Федерико Гарсия Лорки были запрещены в Испании. Никакого тебе "любовь моя, цвет зеленый"...
Однако достоверных данных о его судьбе нет.
Есть версии: будто бы захоронили поэта в неизвестной могиле - однако в 2008 году при эксгумации тел расстрелянных в то время и в том месте не обнаружили никаких останков Лорки. Судья Гарсон, который дал разрешение на эксгумацию тел, потерял должность и подвергся уголовному преследованию за превышение полномочий.
По другой версии, поэт выжил, но потерял память, и скитался по миру, не имея никакого представления о том, кем он был раньше.
Но достоверно ничего неизвестно. Поэт исчез; остались только сборники поэзии, пьесы и легенда - легенда о гении, оказавшемся в конфликте со своим жестоким временем. Любовь моя, цвет зеленый...
А еще полагают, что поэт непостижимым образом предугадал свою судьбу в стихотворении 1930 года:
Но хрустнули обломками жемчужин
скорлупки чистой формы —
и я понял,
что я приговорен и безоружен.
Обшарили все церкви, все кладбища и клубы,
искали в бочках, рыскали в подвале,
разбили три скелета, чтоб выковырять золотые зубы.
Меня не отыскали.
Не отыскали?
Нет. Не отыскали.
Но помнят, как последняя луна
вверх по реке покочевала льдиной
и море — в тот же миг — по именам
припомнило все жертвы до единой.
...Вот так она и выглядит - бессмысленная, безрезультатная, жестокая, слепая, глухая и немая гражданская война. Вот это и есть - реальная политика в своем реальном измерении.
Любовь моя, цвет зеленый... - поэта убили, буквально стерли с лица земли, и книги его запретили, но оказались ни в силах стереть из памяти человечества эти строки. Они живут и вселяют надежду. Если уж какие-то буквы, составленные в слова, сплетенные в певучие строки о нежном и беззащитном - о зеленом цвете и о любви - превозмогают политический режим, оружие и саму смерть, значит, не все для нас потеряно. Значит, есть не только надежда - но будет и свершение надежды.
Читайте Лорку. Надейтесь. Верьте. Любите. И воздастся тогда вам по вашим надежде, вере и любви.
Любовь моя, цвет зеленый...
2015
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію