ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2019.12.08 07:44
На щастя вішати підкову,
скажу відверто – марний труд.
Відчуєш вільно себе знову,
із з шиї скинувши хомут!

Микола Соболь
2019.12.08 05:48
Переродися! Духу не убити,
а наше тіло належить землі.
Прокинься, люде, страхом оповитий –
свіча волає у моїм вікні
та плаче. То материнські сльози,
які ж вони у розпачі гіркі.
Лежать малі роздягнуті на возі,
А небо сипле сотнями зірки…

Володимир Бойко
2019.12.08 01:46
По свежевыпавшему снегу
Меня лыжня ведет, скользя,
И как мне хочется, с разбегу,
Достичь всего, чего нельзя.

Но цепко белая пустыня
Места заветные таит.
Где, в околдованной твердыне,

Тетяна Левицька
2019.12.07 14:09
Дорогі друзі, всіх запрошую на презентацію моєї нової книги, "Долю пишуть небеса", яка відбудеться 14 грудня о 15,00 у Національній Спілці письменників, вул. Банкова 2.
Рада Вас буду бачити, бо хто ж, як не Ви були поряд зі мною усі ці десять років пер

Ярослав Чорногуз
2019.12.07 14:07
Бузок біліє в сонячнім саду,
і небеса прозорістю дивують.
Весні назустріч нареченим йду,
тебе обожнюю, її - люблю я!

Рапсодія любові нам звучить,
і водограєм розливає звуки.
Яка зворушлива, жадана мить

Сергій Губерначук
2019.12.07 11:00
Оце моє таке життя.
Мої продовження у дітях.
Цвіт яблуневого злиття
в обіймах цих, немов на вітях.

Любистком пахне тихий одр.
На кораблі з рожевих весен,
де гомонів живий народ,

Іван Потьомкін
2019.12.07 10:21
Привелось мне несколько раз дежурить с одним страшно любознательным человеком. Хоть он и не имел высшего образования, как это уже стало традицией в израильских фирмах по охране и уборке, но не страдал комплексом неполноценности, а старался наверстать упущ

Ольга Паучек
2019.12.07 10:01
Тривожиться душа моя
за долю України...
Невже святий наш Боженько
дозволить у руїни
перетворити рай земний,
святі поля, прадавні,
загине рід козацький весь
і справи його славні

Ігор Деркач
2019.12.07 09:41
Чи я поет, чи хуліган
і чи творю, чи витворяю,
а як видумую, не знаю:
де істина, а що – обман?

Усі ми і ремісники,
і трудоголіки – од Бога.
Одному випали стежки,

Галина Сливка
2019.12.07 09:16
По льодах розлук, на хиткі мости,
По стежках думок тужних
Я до тебе йду, йдеш до мене ти.
І пощо зими стужі?
Зі світів перги залягли сніги,
А зимі їх все мало...
На кругах туги не знайшла снаги,
Послизнулася, впала.

Уляна Світанко
2019.12.06 20:45
Відмежуйся від мене, звіре!
Не полохай безликих ще сліз
І тремтячи (помітно) сили
Позбавляєш, зробивши надріз.

Я не плачу, ти бачиш, крига
Замережила серце живе,
До лиця мені одяг білий,

Ігор Деркач
2019.12.06 17:58
Іду у край забутої оази,
минаючи приватні береги,
украдені багатіями бази,
циганами освоєні луги.

І досі тут ще водиться усяке –
і патерчата, і басаврюки,
буває, ще хіхікає русалка

Олексій Кацай
2019.12.06 17:26
Рве світ на світло в об’єктивах
і ми, пливкі мов акварель,
розпочинаємо дуель
в інопланетних перспективах.

Твій постріл перший болем лине
в перетинах добра і зла
і він розмазує людину

Юрій Сидорів
2019.12.06 15:55
Як міллю виїдений шовк,
Побита інеєм отава -
Газонна, хакі, золотава.
Місцями люд її потовк.
Отак.

Містки - обидва-обидва,
Скульптурні групи, арка, плити...

Сергій Губерначук
2019.12.06 10:59
Не розумію. Що це? Фатум?
Зла доля чи такий собі маразм
як дивний прояв особистої історії
у схемах світових надбань?
Чи дату цю запам’ятати?
Чи, може, мій тривкий екстаз
лише чиєсь самозакохане повторення?
І не потрібно жодних знань ані бажань?

Галина Сливка
2019.12.06 10:21
Зав'язала хустку так святочно.
На плечах - коромисло з роками.
Силуету лінії жіночні
У свічаді неба, між зірками,
Міряєш, немов звіряєш долю.
А вона хлюпоче у відерцях.
Ранок дневі вигаптував льолю,
День у ночі топить своє серце.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юра Ясінський
2019.11.13

Станіслав Н
2019.11.12

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Олег Вишень
2019.06.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валентин Ліпчинський / Проза / МлмжCЧ*Z

 Моряк із Марселя
Після феєричного виступу танцівниць канкану у знаменитому паризькому кабаре "Crazy Horse" Франсуа вийшов на вулицю, витяг пачку цигарок «Gauloises» і смачно затягся. Нічне повітря було свіже і прохолодне, вулиці порожні і тихі, а вдалині виднівся освітлений силует la Tour Eiffel.
Зненацька з-за рогу будинку з’явилась компанія захмелілих чоловіків, які щось голосно обговорювали і час від часу гомерично реготали. Франсуа відступив у затінок біля входу в кабаре. Коли чоловіки проходили повз нього, в одному із них Франсуа зауважив схожість зі своїм давнім – скажімо так, не те щоб і знайомим, але й не те щоб і незнайомим – коротше, кимсь зі свого, так би мовити, минулого життя.
«Звідкіля він тут, у Парижі, за тридев’ять земель від місця, де приніс мені стільки зла?" - думав Франсуа, поки недобрі згадки і невгамовна лють поволі затуманювали йому мозок.
«Хоча, кажуть, ледь не в кожної людини на Землі є щонайменше один двійник...» - прокинулись у Франсуа залишки homo sapiens і, аби відкинути чи підтвердити свої здогади, він вирушив назирці за компанією, тоді в якийсь момент прискорив кроки і, обігнавши молодиків, зупинився, чиркаючи запальничкою біля затиснутої у губах цигарки.
Коли компанія порівнялась із ним, він неголосно звернувся до них, показуючи несправну запальничку:
- Огоньку не найдется?..
Ті здивовано зупинилися:
- Земляк, что ли?.. – здивовано запитав один із них.
- Да нет, – протягло, з навмисним акцентом відповів Франсуа, - моряк. Из Марселя. Русский знаю - как это? - немножко...
- Понятно... – розчаровано кивнув головою той, витяг запальничку і, клацнувши нею, підніс вогонь до цигарки Франсуа.
За правилами хорошого тону, у відповідь Франсуа простяг їм свою відкриту пачку, пропонуючи сигарети в знак вдячності. Ті здивувались, але не відмовились від несподіваного дарунку і, витягши кожен запальничку, припалили.
В цей момент Франсуа пильно вдивився в їхні обличчя і, упізнавши бородавку під оком і шрам на підборідді одного з них, впевнився у своїх підозрах – так, це був саме той, кого він ніколи і нізащо не хотів би більше зустріти на своєму життєвому шляху.
- Не узнал меня? – глибоко затягуючись і випускаючи дим цівкою уверх, запитав Франсуа у бородавчатого.
Той здивовано глипнув на Франсуа, уважно вдивляючись в риси обличчя, і тінь здогаду майнула в його примружених очах.
Наступної миті він сягнув рукою у кишеню. Блискавично перехопивши лівою руку супротивника, Франсуа правою зацідив йому з усієї сили в щелепу.
Потужний удар збив давнього недруга Франсуа з ніг, і він упав на бруківку, широко розкинувши руки.
- Ах ты ж су..! – замахнувся кулаком на Франсуа товариш полеглого, але Франсуа спритно ухилився від удару і натомість втопив свого кулака йому у сонячне сплетіння, а коли той зігнувся, хапаючи повітря відкритим ротом, наче велетенська акула, щойно витягнута на палубу риболовецького траулера, щосили вдарив у ніс. Він несподіваного удару його голова відкинулася назад і він зі схлипом упав навзнак на бруківку, а кров із розбитого, а можливо, і зламаного носа вдарила фонтаном, заливаючи футболку із написом "Россия".
Третій, зрозумівши, що несподіваний забіяка йому теж явно не по зубах, чимдуж кинувся тікати через дорогу. Франсуа побіг за ним широкими кроками, потужно відштовхуючись ногами від землі і наче злітаючи над нею.
Відчуваючи подих переслідувача за спиною, той озирнувся - і зовсім даремно, бо, вжахнувшись спотвореного люттю обличчя Франсуа, спіткнувся і упав на одне коліно.
Франсуа, скориставшись цим, на льоту щосили ударив його у потилицю - і третя жертва Франсуа розпласталась долілиць, обіймаючи теплу паризьку бруківку, наче випадкову коханку.
Зупинившись, задиханий Франсуа просканував поглядом навколишній пейзаж.
Жодного запізнілого перехожого чи якоїсь підозрілої тіні у затінку дерев, жодного автомобіля, що проїжджав би повз, жодне вікно не засвітилося у прилеглих будинках...
«C'est bien!» - відзначив подумки Франсуа, не обертаючись, перейшов на протилежну сторону вулиці і швидким кроком повернувся у кабаре.
Його супутниця у захваті спостерігала за виступом танцівниць.
- Où avez-vous été si longtemps?.. – запитала вона розсіяно.
- Brûlée un couple de cigarettes, de respirer l'air de la nuit…- почав пояснювати Франсуа, але, зауваживши, що вона його майже не слухає, притулився губами до вуха Катрін, в якому блиснула сережка з діамантом, та інтимно прошепотів:
- Je t'aime, mon amour...
Катрін обернулась і, звабливо усміхнувшись, відповіла:
- Je t'aime trop, cher ami...
- Catherine, est-il pas temps nous rentrons chez nous?.. – запитав трохи згодом, коли закінчився черговий виступ, Франсуа, промовисто дивлячись в очі Катрін.
Та, зрозумівши натяк, грайливо позирнула на нього, і її обличчя набуло дивного виразу, де, окрім хіті, були присутні ще якісь досі не розшифровані Франсуа емоції.
Катрін любила і вміла кохатися, а Франсуа подобалося дивитися, як її струнке юне тіло вигинається під ним, час від часу здригаючись у хвилях оргазму.
Вона була саме такою, яку він шукав усе своє життя: ефектною красивою дівчиною модельної зовнішності, розумною і веселою, запальною і пристрасною - коротше, ідеальною коханкою і в перспективі не менш ідеальною дружиною.
- Eh bien, si vous le voulez vraiment... - закопилила нижню губу Катрін, з готовністю піднімаючись і знімаючи з бильця крісла клатч.
- Oui, vraiment... - в тон підіграв їй Франсуа, витяг з кишені гаманця і підставив під денце склянки з недопитим ромом крупну купюру.
- Garçon! - покликав офіціанта Франсуа і, коли той наблизився, показав йому поглядом на купюру. Офіціант з вдячністю витяг її і почав прибирати склянки.
Катрін взяла Франсуа під руку і, оскільки на сцені знову запалали прожектори, ніхто з нічних відвідувачів навіть не помітив, коли саме вони разом покинули яскраве кабаре.
Надворі вже почало світати.
Увагу Катрін привернув невеличкий натовп перехожих, котрі збиралися біля поліцейської машини і карети швидкої допомоги на розі вулиці.
- Je me demande ce qui est arrivé?.. - запитала вона Франсуа.
- Je ne sais pas... Probablement prochain combat fans britanniques et russes?.. - пожартував Франсуа, відчиняючи їй дверцята білого "Peugeot" з відкритим верхом.
Катрін усміхнулась у відповідь на його жарт і, вдячно кивнувши, примостилася на передньому сидінні, високо піднявши поділ вечірньої сукні, при цьому наче ненавмисно оголивши високі стрункі ніжки. Франсуа залюблено помилувався ними, перш ніж зачинити дверцята, і, швидко обійшовши кабріолет, сів за кермо автомобіля, вставив ключ запалювання і натиснув на газ.
"Peugeot" різко рвонув з місця і помчав вузькими паризькими вуличками. Франсуа крутив ручку налаштування приймача, аж поки в салоні не зазвучав голос Джо Дасена, що співав про своє нерозділене кохання, яке врешті-решт і згубило його:

- Et si tu n'existais pas
Dis-moi pourquoi j'existerais
Pour traîner dans un monde sans toi
Sans espoir et sans regrets.

В унісон зі словами пісні в голові Франсуа крутилось: "Я тебе знайшов і ніколи, нікому і нізащо не віддам, хоч би хто він був і хоч би що для цього треба було зробити..."
Білий кабріолет вихопився за межі Парижа і помчав у напрямку Марселя, де Франсуа і Катрін чекала каюта першого класу на гігантському круїзному лайнері, що вирушав у першу навколосвітню подорож.


17.06.2016

Примітки:

* la Tour Eiffel (франц.) – Ейфелева вежа.

** homo sapiens (лат.) – людина розумна

*** Огоньку не найдется?..(рос.) - Вогнику не знайдеться?..

**** Земляк, что ли?.. (рос.) – Бува, не земляк?..

***** Да нет, моряк. Из Марселя. Русский знаю - как это? - немножко... (рос.) - Та ні, ... моряк. Із Марселя. Російську знаю - як це? - трішки...

****** Понятно... (рос.) - Зрозуміло...

******* Не узнал меня? (рос) - Не впізнав мене?..

******** Ах ты ж су..! (рос) - Ах ти ж су..!

********* C'est bien! (фр.) - Це добре!

********** Où avez-vous été si longtemps?.. (франц.) - Де ти був так довго?..

*********** Brûlée un couple de cigarettes, de respirer l'air de la nuit…(франц.) - Випалив пару цигарок, подихав нічним повітрям...

************ Je t'aime, mon amour... (франц.) - Я кохаю тебе, моя любове...

************* Je t'aime trop, cher ami... (франц.) - Я тебе теж, милий друже...

************** Catherine, est-il pas temps nous rentrons chez nous?.. (франц.) - Катрін, чи не пора нам додому?..

*************** Eh bien, si vous le voulez vraiment... (франц.) - Ну, добре, якщо ти цього дуже хочеш...

**************** Oui, vraiment... (франц.) - Так, дуже...

***************** Garçon!.. (франц.) - Хлопче! (звичне звертання до офіціанта у Франції)

****************** Je me demande ce qui est arrivé?.. (франц.) - Цікаво, що там сталось?..

******************* Je ne sais pas... Probablement prochain combat fans britanniques et russes?.. (франц.) - Не знаю... Можливо, чергова бійка британських і російських вболівальників?..

******************** “- Et si tu n'existais pas Dis-moi pourquoi j'existerais Pour traîner dans un monde sans toi Sans espoir et sans regrets.” - цитата із пісні Джо Дасена "Якщо би не було тебе" (Joe Dassin "Et Si Tu N'Existais Pas" - https://www.youtube.com/watch?v=y6c...)




Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Джемма Хадид Девушка из Нагасаки Текст Вера Инбер



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-06-17 16:04:27
Переглядів сторінки твору 4643
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.063 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.995 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Еротична проза
Автор востаннє на сайті 2019.12.06 10:33
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-12-11 10:27:36 ]
кста - там в тебе лг розглядає лице, коли припалює - що, загалом, в корені невірно, якраз навпаки, коли припалюєш, то своє лице освітлюєш, а не чуже. Ну і той побитий незнайомець - чого це він не те щоб знайоми, ні те, щобні, а так, з минулого життя - ящо в наступному абзаці він виявляється яких капостей лг наробив, і то таких, що йому не ліньки дорогий костюм мнути і кулаки в кров збивати (до речі, дивно, що він тим хлопцям щелепи поламав, а на руці навіть синця якого немає, хоч мав би кісточки в кров розбити, ну і зрозуміло, що бодай засапатись - тобто, якщо ти побив трьох чоловік, причому за одним біг - ну, не можеш ти виглядати так, ніби просто попісяв, причому за вітром, і перекурив, щоб фізіологічності уникнути в розмові)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2016-12-11 20:13:44 ]
це цікаве зауваження (щодо освітлення при припалюванні) - аж захотілось перевірити на практиці, найближчим часом так і зроблю - підійду до когось на темній вулиці і попрошу припалити - чи побачу я риси його обличчя
а от чи збиваються кулаки в кров при ударі в щелепу - треба буде запитати якогось забіяку, бо щось не хочетьсяя самому перевіряти )
а що ліргер задихався - так це у мене є
дякую, Андрію, що допомагаєш мені вже вкотре відшліфовувати текст - твоя допомога для мене просто неоціненна


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2017-02-09 13:10:37 ]
дослідницьких робіт не проводив, але нарешті дійшли руки змінити зауважений тобою епізод - дякую, Андрію!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2016-12-11 20:33:05 ]
а, забув ще відповісти, як це - знайомий чи незнайомий, хтось з минулого життя - таке буває, що робить капості незнайомець - згадай хоча би моє попереднє оповідання, яке я спершу назвав "Незнайомець", а тоді перейменовував кілька разів - зараз воно називається "Диявол криється в дрібницях", тобто "The devil is in the details".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-12-11 23:57:50 ]
а, той жежик з вечірки? ну да, тоді да


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2016-12-12 08:15:07 ]
чесно кажучи, коли я писав "Моряка...", то і уявляв цей текст як продовження "Незнайомця" - може, колись їх і об'єднаю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-12-11 11:59:30 ]
Кристіане, вже втретє читаю цей твір, відколи Ви його виставили, небайдужа до Вашої творчості)), і не подякувала ні разу. А, ще й коментами насолодилася. То дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2016-12-11 20:25:44 ]
Аж втретє? Мені це надзвичайно приємно чути, Ларисо. Я теж часто перечитую речі, які мені дуже подобаються - наприклад, Хемінгуея, Скотта Фіцджеральда, Маріо П'юзо, Ільфа і Петрова, Булгакова. Дякую й Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-12-11 21:54:40 ]
)) Коментарі розтягнуті в часі, тому щоразу перечитую, щоб краще вникнути в суть зауважень. Люблю дрібнички смакувати)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2016-12-11 23:51:22 ]
слушно


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-12-12 00:01:29 ]
о, завше казав, що комент - найкраща промоція текст на ресурсі


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2016-12-12 08:22:33 ]
так, погоджусь - отже, текст не залишив байдужим читача
як бачимо, навіть кількість переглядів завдяки цьому вища - щоправда, тоді не знати, що більше читають - текст чи коментарі )
тому я й не розумію авторів, в тому числі і на цьому ресурсі, які виставляють свої тексти і забороняють коментування для всіх (а не тільки для тих, кого вони відправили у чорні списки) - для чого тоді взагалі публікуватися на сайті? зразу на папір і в чергову збірку! ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2016-12-11 12:51:18 ]
А що, мені сподобалося - і фабула, і стиль. Розумієш, що 99% вигадки, а хочеться вірити...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2016-12-11 20:28:13 ]
Радий це чути, Олександре! Ну, не 99% - дещо з описаного я бачив, деякі герої мають прототипів у реальному житті - а все останнє так, вигадка. Головне, аби ця вигадка сподобалачь читачам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2017-04-03 10:57:45 ]
Оповідання отримало першу літературну критику, надруковану в № 81 міжнародного літературно-мистецького журналу "Склянка Часу Zeitglas". Цитую.

"Чи є на світі справедливість? Трапляється. Про це свідчить оповідання "Моряк із Марселя"." (Микола Проценко "На українсько-німецькому пароплаві" (розділ "ІІІ.1.2. Справедливість") (ст.101 ))

"Людину скривдили. Чи має та людина право на помсту?
В оповіданні "Моряк із Марселя" (ст.111-113) автор дав своєму герою Франсуа не лише таке право, а й можливість тим правом скористатися.
Побачивши своїх давніх кривдників, Франсуа не випустив з рук можливість помститися.
Бійка описана в оповіданні кваліфіковано. " Блискавично перехопивши лівою руку супротивника, Франсуа правою зацідив йому з усієї сили в щелепу.
Потужний удар збив давнього недруга Франсуа з ніг, і він упав на бруківку, широко розкинувши руки.
- Ах ты ж су..! – замахнувся кулаком на Франсуа товариш полеглого, але Франсуа спритно ухилився від удару і натомість втопив свого кулака йому у сонячне сплетіння, а коли той зігнувся, хапаючи повітря відкритим ротом, наче велетенська акула, щойно витягнута на палубу риболовецького траулера, щосили вдарив у ніс." (с.111). Про дальший перебіг бійки читач дізнається, прочитавши оповідання.
Еротика (Франсуа і Катрін) теж подана в тому оповіданні виразно." (Микола Проценко "На українсько-німецькому пароплаві" (розділ "ІІІ.1.2.2. Гнів праведний") (ст.102))).

""Моряк із Марселя": задиристе, сексуальне оповідання під настрій французької музики та кіно." (Юрій Шеляженко "56 цвірінькань про конкурс короткої прози" (ст. 161)).

Далі Юрій Шеляженко відмічає особисті симпатії і в окремій номінації пише про те, що випив би зі мною, як автором оповідання "чорного чаю з бергамотом... при обговоренні життя." (Юрій Шеляженко "56 цвірінькань про конкурс короткої прози" (ст. 164)).

Я, зі свого боку, щиро дякую Миколі Проценку та Юрію Шеляженко за відгуки, а редакції журналу - за друк критичних статей, де згадано і моє оповідання.