Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.27
09:17
Крок за кроком… Слово в слово
Нога в ногу… свій маршрут
Лиш малесенька обмова:
Вони там, а я ще тут…
В кожнім ритмі музиченьки
В кожнім подиху вітри
Не такий щоб я маленький
Але, звісно, до пори…
Нога в ногу… свій маршрут
Лиш малесенька обмова:
Вони там, а я ще тут…
В кожнім ритмі музиченьки
В кожнім подиху вітри
Не такий щоб я маленький
Але, звісно, до пори…
2025.10.27
08:32
Накрила ніч все темною габою,
Гуляє вітер одиноким звіром.
А чи зустрінемось іще з тобою?
Лойовий каганець тріщить, мов віра.
Ми якось розійшлися по-англійськи,
Немов блукаємо у мутнім меві,
А почуттів ще теплий гріє ліжник,
Гуляє вітер одиноким звіром.
А чи зустрінемось іще з тобою?
Лойовий каганець тріщить, мов віра.
Ми якось розійшлися по-англійськи,
Немов блукаємо у мутнім меві,
А почуттів ще теплий гріє ліжник,
2025.10.27
06:13
Споконвіку невдержима,
Жвава, осяйна, -
Грає хвилями дзвінкими
Гомінка Десна.
Неглибока, неширока,
Має стільки сил,
Що розрізує потоком
Світлий виднокіл.
Жвава, осяйна, -
Грає хвилями дзвінкими
Гомінка Десна.
Неглибока, неширока,
Має стільки сил,
Що розрізує потоком
Світлий виднокіл.
2025.10.27
00:05
Рідне Слово моє —
ти і слабкість, і сила.
Ти і сонце розпечене,
і пустота.
Ти даруєш політ
моїм раненим крилам,
у простори нові
прочиняєш врата.
ти і слабкість, і сила.
Ти і сонце розпечене,
і пустота.
Ти даруєш політ
моїм раненим крилам,
у простори нові
прочиняєш врата.
2025.10.26
22:22
мов на мене раптом навели туман
я циганські очі покохав
циганські очі покохав о так
ей
циганко
на самоті усівшись біля вогнища
я циганські очі покохав
циганські очі покохав о так
ей
циганко
на самоті усівшись біля вогнища
2025.10.26
21:36
Це дуже спекотне літо,
Як втілене пекло землі.
І висохле море в молитві
Не вмістить нові кораблі.
Це дуже спекотне літо
Спалило вселенські думки.
І янгол упав із орбіти,
Як втілене пекло землі.
І висохле море в молитві
Не вмістить нові кораблі.
Це дуже спекотне літо
Спалило вселенські думки.
І янгол упав із орбіти,
2025.10.26
21:12
Зазвичай блукати там, де тільки заманеться
(Що взяти з того, в кого не всі дома?),
Зійшов Корній на гору край села
І бачить куряву, і незвичний гуркіт чує.
«Ти староста?–гукнув передній з мотоциклу.-
А де ж обіцяні хліб-сіль?»
«Та ж хліб ми вже здал
2025.10.26
18:54
Був лицарський сон і минув непорядний,
Був панцир із мушлі і голос ошатний,
Була попередня історій гомілка -
Кошлата як кішка, тремтлива як бджілка.
Пропали без вісті далеке і доля,
Пробуджені хвилі, солодка сваволя.
Втекли!
Захо
Був панцир із мушлі і голос ошатний,
Була попередня історій гомілка -
Кошлата як кішка, тремтлива як бджілка.
Пропали без вісті далеке і доля,
Пробуджені хвилі, солодка сваволя.
Втекли!
Захо
2025.10.26
17:41
Вона поїхала у далеч невідому –
Не витримавши жаху самоти.
Коли під сорок і сама удома
Із розуму так важко не зійти.
А хто він там – інтелігент чи бидло,
Що меле душу вщент, немов тартак…
Насамперед кохання. Й неважливо,
Не витримавши жаху самоти.
Коли під сорок і сама удома
Із розуму так важко не зійти.
А хто він там – інтелігент чи бидло,
Що меле душу вщент, немов тартак…
Насамперед кохання. Й неважливо,
2025.10.26
16:29
Не відчув він тепла середземних країн,
Незнайомі Берлін, Люксембург.
Що Брюссель чи Париж – навіть Києвом він
Не блукав, та й ніколи не був!
Засмагав він під сонцем донецьких степів,
Соледар у підвалах вивчав.
Хоч за віком було йому 20 років –
Ще к
Незнайомі Берлін, Люксембург.
Що Брюссель чи Париж – навіть Києвом він
Не блукав, та й ніколи не був!
Засмагав він під сонцем донецьких степів,
Соледар у підвалах вивчав.
Хоч за віком було йому 20 років –
Ще к
2025.10.26
15:27
Прадавнина з мого роду)
1
Повертався солдат зі служби у далекому Петербурзі в шістдесятих роках дев’ятнадцятого століття. Їхав на коні, бачив навкруг вишневу заметіль і радів, що йо
2025.10.26
15:13
Сидять в корчмі над шляхом козаки.
Димлять їх люльки, що аж ріже очі.
Корчмар до них підходить неохоче,
Бо вже добряче випили-таки.
Як козак випив, краще не чіпать,
Бо з’їздить кулацюгою у вухо.
Чи й шаблею… Нікого не послуха.
Отож корчмар, аби не
Димлять їх люльки, що аж ріже очі.
Корчмар до них підходить неохоче,
Бо вже добряче випили-таки.
Як козак випив, краще не чіпать,
Бо з’їздить кулацюгою у вухо.
Чи й шаблею… Нікого не послуха.
Отож корчмар, аби не
2025.10.26
14:35
І на останок зникнуть обрії і далі,
і твердю висушеному єству, в запалі
ще усього минулого свого,- як води -
спадуть, відкриються забутні насолоди.
Пребудь, хоча б тепер, у дійснім світі!
Почуйся птахою, щасливим квітом в житі,
стрімкою рибою у о
і твердю висушеному єству, в запалі
ще усього минулого свого,- як води -
спадуть, відкриються забутні насолоди.
Пребудь, хоча б тепер, у дійснім світі!
Почуйся птахою, щасливим квітом в житі,
стрімкою рибою у о
2025.10.26
06:06
Ридала мати: «Вбили сина!»
І проклинала Україну,
І рвала коси на собі.
Колола серце гостра голка,
В труні лежав її Миколка,
В якого очі голубі.
«Тебе ж, — волала рідна мати, —
І проклинала Україну,
І рвала коси на собі.
Колола серце гостра голка,
В труні лежав її Миколка,
В якого очі голубі.
«Тебе ж, — волала рідна мати, —
2025.10.26
05:33
У могилах, у руїнах
Рідна сторона, -
Кривду робить Україні
Проклята війна.
Вбивства, болі та страждання,
Де б я не ходив, -
Не існує заклинання
В світі од біди.
Рідна сторона, -
Кривду робить Україні
Проклята війна.
Вбивства, болі та страждання,
Де б я не ходив, -
Не існує заклинання
В світі од біди.
2025.10.26
00:27
Не все в цім світі українське…
З найважливіших запитань
Чому на смак, як мед, злодійське
І в шані виблядки і срань…
Чому нарід шанує панство
Можливо досить а, нарід?
Суцільно виключно зухвальство
Ми ж — джерело своїх же бід…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...З найважливіших запитань
Чому на смак, як мед, злодійське
І в шані виблядки і срань…
Чому нарід шанує панство
Можливо досить а, нарід?
Суцільно виключно зухвальство
Ми ж — джерело своїх же бід…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Валерій Хмельницький /
Проза
Party
Куда ушел Ваш китайчонок Ли? *
Нічними вулицями Сан-Франциско мчав чорний байк - Білл спішив на party, яке організовувала Елізабет. Коли він увійшов в будинок, вечірка була в розпалі. Білл пошукав поглядом Елізабет, але поміж безлічі гостей її зразу побачити не вдалось. Тоді він підійшов до бару, хлюпнув на денце склянки трохи віскі, зробив ковток і пішов блукати по будинку, розшукуючи господиню.
Десь хвилин за п'ятнадцять йому це нарешті вдалось: вона сиділа за столиком, заставленим пляшками з алкоголем, і пила брунатний коктейль через довгу соломинку. Поряд неї, майже впритул, сидів якийсь незнайомий йому чоловік. Елізабет весело щебетала, дивлячись на того закоханим, як здалось Біллу, поглядом. Виглядало на те, що Елізабет вже достатньо випила і майже не володіє собою.
Незнайомець, скориставшись сп'янінням господині, до якого, скоріше за все, був причетний і сам, вів себе досить нахабно: наче ненавмисно, доторкувався до її грудей, гладив коліна і стегна, але вона його не стримувала, а лише задоволено сміялась. Біллу, враженому непристойною поведінкою незнайомця і тим, що Елізабет дозволяє йому так себе вести, нестерпно захотілось вхопити того за комір і викинути, як шолудиве кошеня, через вікно, але, не бажаючи зчиняти скандал, він величезним зусиллям змусив себе залишатися на місці.
Елізабет встала і почала виходити з-за столу повз незнайомця, спиною до нього. Той, скориставшись моментом, провів рукою зверху донизу їй між сідницями і вона знову з прихильністю, незрозумілою Біллу, засміялась і щось тихо сказала. Тоді незнайомець теж піднявся і, обхопивши Елізабет за талію, повів її по сходах на другий поверх.
Білл помітив, як десь на середині сходів Елізабет зупинилась і з легеньким сміхом м’яко почала випручуватись із обіймів незнайомця, потихеньку витягуючи свої ніжні долоні із його величезних лап, а тоді нетвердою ходою пішла в напрямку однієї зі спалень.
Незнайомець зупинився, але за мить вперто рушив за нею.
Білл повернувся до бару, налив собі до половини склянки віскі і залпом випив. Тоді ще і ще повторив.
Коли Елізабет з’явилась у холі, розпашіла і зі скуйовдженою зачіскою, то помітила Білла за стійкою бару і поспішила до нього.
Натомість Білл, начебто не зауваживши її, встав і швидким кроком попрямував до виходу.
В последний раз я видел Вас так близко,
В пролеты улиц Вас умчал авто... **
24.06.2016
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Party
Жоден великий мистець не бачить речі такими, як вони справді є. Якби він їх такими бачив, він перестав би бути мистцем.
Оскар Вайльд
Где Вы теперь? Кто Вам целует пальцы?Куда ушел Ваш китайчонок Ли? *
Нічними вулицями Сан-Франциско мчав чорний байк - Білл спішив на party, яке організовувала Елізабет. Коли він увійшов в будинок, вечірка була в розпалі. Білл пошукав поглядом Елізабет, але поміж безлічі гостей її зразу побачити не вдалось. Тоді він підійшов до бару, хлюпнув на денце склянки трохи віскі, зробив ковток і пішов блукати по будинку, розшукуючи господиню.
Десь хвилин за п'ятнадцять йому це нарешті вдалось: вона сиділа за столиком, заставленим пляшками з алкоголем, і пила брунатний коктейль через довгу соломинку. Поряд неї, майже впритул, сидів якийсь незнайомий йому чоловік. Елізабет весело щебетала, дивлячись на того закоханим, як здалось Біллу, поглядом. Виглядало на те, що Елізабет вже достатньо випила і майже не володіє собою.
Незнайомець, скориставшись сп'янінням господині, до якого, скоріше за все, був причетний і сам, вів себе досить нахабно: наче ненавмисно, доторкувався до її грудей, гладив коліна і стегна, але вона його не стримувала, а лише задоволено сміялась. Біллу, враженому непристойною поведінкою незнайомця і тим, що Елізабет дозволяє йому так себе вести, нестерпно захотілось вхопити того за комір і викинути, як шолудиве кошеня, через вікно, але, не бажаючи зчиняти скандал, він величезним зусиллям змусив себе залишатися на місці.
Елізабет встала і почала виходити з-за столу повз незнайомця, спиною до нього. Той, скориставшись моментом, провів рукою зверху донизу їй між сідницями і вона знову з прихильністю, незрозумілою Біллу, засміялась і щось тихо сказала. Тоді незнайомець теж піднявся і, обхопивши Елізабет за талію, повів її по сходах на другий поверх.
Білл помітив, як десь на середині сходів Елізабет зупинилась і з легеньким сміхом м’яко почала випручуватись із обіймів незнайомця, потихеньку витягуючи свої ніжні долоні із його величезних лап, а тоді нетвердою ходою пішла в напрямку однієї зі спалень.
Незнайомець зупинився, але за мить вперто рушив за нею.
Білл повернувся до бару, налив собі до половини склянки віскі і залпом випив. Тоді ще і ще повторив.
Коли Елізабет з’явилась у холі, розпашіла і зі скуйовдженою зачіскою, то помітила Білла за стійкою бару і поспішила до нього.
Натомість Білл, начебто не зауваживши її, встав і швидким кроком попрямував до виходу.
В последний раз я видел Вас так близко,
В пролеты улиц Вас умчал авто... **
24.06.2016
Примітки:
* Party (англ.) – Вечірка.
** Цитати із пісні Олександра Вертинського "Лиловый негр" (https://www.youtube.com/watch?v=gjUewCIQXBc)
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
