ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2017.01.20 17:11
Рік 1979. Селище поблизу Комсомольска- на - Амурі… Люта зима. Мені незабаром тридцять. Гормони грають на повну. Працюю у самому престижному ресторані «Бригантина» на березі Амура музикантом. Граю на барабанах, співаю… ми популярні, вільних місць завжди бр

Лесь Українець
2017.01.20 15:43
Рим не став би йти до нас,
Візантія хитрувала.
Зовсім інші племена
По-латинськи узнавали.

Поки ми корів пасли
І кнурам хвости крутили,
Люди розумом росли,

Володимир Бойко
2017.01.20 15:25
Комусь щастить, обравши вірний шлях,
В дорозі ні на крок не оступитись,
А іншим – сотворивши ідеал,
Йому довіку віддано молитись.

Мигтять калейдоскопом у житті
Мільярди неймовірних комбінацій,
І, як не стережись, не обійти

Олександр Олехо
2017.01.20 14:54
Путі Господні вище… далі…
Прозорий замок угорі.
Напій безсмертя із Грааля
і посвіт срібної зорі.

Уздовж надії перегони.
Шукають щастя копачі.
Талан поділено на зони.

Ігор Шоха
2017.01.20 14:10
На що це існування тихе, сите,
якщо воно буває не таке,
яке я сам волію пережити, –
явитися ясним дереворитом
і метеором вийти у піке?

***
Новобудови біля рову

Сергій Гупало
2017.01.20 14:06
Ой, осінь… І думки пливуть, як тихі риби.
Співай, оспівуй, не блазнюй -- пиши творіння.
З тобою ми, поете, поріднились ніби:
Сентиментальні -- близимо журбу осінню.

І звичний листопд нічого не підкаже,
А тільки відчуття нам оголити може.
У

Світлана Мельничук
2017.01.20 13:44
Сум в долоні падає, як сніг.
З вуст холодні звуки - недієві.
Є на вибір: пряник і батіг.
От якби ж то я не на дієті!

От якби ж то роки молоді
Й ми обоє не такі уперті.
Вилами писали по воді

Світлана Мельничук
2017.01.20 13:35
Іноді мені так солодко.
Іноді за себе соромно.
Щастя ти моє "гоморрове".
І содомське теж ти - горенько.

Спогади - рої докучливі,
Як мені від вас утомливо.
Ви зі мною досі - зручно вам.

Віта Парфенович
2017.01.20 12:13
Шторм в мені –
аж на дні –
піщинки догори –
всю бери!
І вогні
злітних смуг
запали!

Михайло Карасьов
2017.01.20 08:57
Таня Малярчук ще раніше звернула на себе увагу розкішною мовою своїх оповідань і розкутою, іронічною манерою самої оповіді. Роман «Забуття», який вийшов у видавництві Старого Лева, теж не залишився непоміченим серед книг 2016 року він став переможцем лі

Марта Январская
2017.01.20 07:12
А время течет, как сквозь пальцы, в прорехи секунд.
Журчит механизм, вдохновленный волной переделок.
Бутоны часов, в ожидании, что расцветут,
Теряют минут лепестки под давлением стрелок,
Которые ходят кругами – печальный удел.
Но что есть на круглой

Віктор Кучерук
2017.01.20 07:05
День мине, як сновидіння
Незабутня, дивна мить, –
Згасне пам’ятним світінням,
Тужним співом одбринить.
Промайне, неначе дощик,
Відійде – не назавжди, –
Бо не видно досі дошок
Непоборної біди.

Ярослав Чорногуз
2017.01.20 00:19
Безвітряно-завмерлий сад
І легкий* смуток в гості кличе…
Його розвіюють синички,
У гіллі пурхаючи в лад.

Отут, між снігової вати,
Якби узяв зерна, либонь,
Я міг би їх погодувати

Світлана Майя Залізняк
2017.01.19 22:44
В сулію набрано води.
Свята із ночі, живодайна.
І віра є ... вряди-годи,
Що дух підніметься на "майна".

Хитаю мудрості візок.
Чого лише немає в купі:
Намисто, цвяшки, ланцюжок...

Микола Дудар
2017.01.19 20:04
НЕСПОДІВАНИЙ СПУРТ Я з тим біьшою зацікавленістю прочитала рукопис поетичної збірки Миколи Дударя, що знаю його віршування давно. Мушу чесно зізнатися, що такого велетенського кроку вперед я аж ніяк не чекала, тому надзвичайно приємно вражена. Бо

Ігор Шоха
2017.01.19 17:16
Я не йєті, але я живу
біля лісу, а не у Парижі.
Я шукаю бабу снігову
і стаю на палиці і лижі.
У мене є і вуса, й борода,
і до зими претензії немає.
Ярило сяє, сіє Коляда,
а Берендей поляни накриває.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02

Лариса Пугачук
2016.03.01

Ірина Ваврик
2016.02.28

Василь Дерій
2016.01.31

Христина Букатчук
2016.01.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анонім Я Саландяк (1955) / Критика | Аналітика

 Пост Канта…
    ... поняття пост (від лат. post – далі, потім), тут-нас, начебто, цікавить те, що після, але в розумінні: “не після-часі”, - а в “після-понятті, але тепер”... Є така людська “заморочка” – бути... завжди-тепер-сьогодні - бути в курсі, але якось-так, щоб крок попереду, завжди завтра… Хоч, в цьому “пості” і… незаперечний абсурд проглядає: якось воно так вже після, що воно так, аж якось ще й попереду… Так і я колись думав, що досить просто бути в курсі Ніцше - Достоєвського - Камю і… ти уже, автоматично, пост Канта є. Але з'ясувалося що, як мінімум, потрібно зробити ще вичитку з самого Канта. Тут-то виявилося - заняття це, для мене, захопливим і, навіть, ще комунізм, як, тоді здавалось, очевидне, уже після Канта… і навіть, вже, посткомунізм, як беззаперечне… - це ще, насправді, далеко не після Канта… якщо сам ти не читав самого Канта… а як вже читав, то чому ж… не перед? Зрештою, що там брехати, ці-такі питання сам Кант і поставив (мені, вже, за посткомунізму)… і, що там казати - “всіляке після”, як і “всяке до” - “смакує” не до і не після, а під час - у самому процесі… вірніше “є” - насправді є… тільки й того, - що самим тим процесом (якоїсь відносності) і є… З того ж Канта й випливає… у процесі тої самої суцільної “відносності”: ”Усе, що є обґрунтованим в природі наших спроможностей - мусить бути доцільним, а через правильне вживання - бути одноголосним, бо розум, лиш, через розсудок (Mißverstand - пані розсудливість) спроможний вберегти, себе самого, від певного непорозуміння і, власне, той-потрібний напрямок руху спромогтись віднайти”. (Іммануїл Кант Критика чистого розуму... Додаток до трансцендентальної діалектики Про регулятивне вживання ідей чистого розуму, абзац другий).
    04.08.2016 р.
Логіка... не про правду-істину-Бога, тут ітиме (брешу)…
    … в грецькій мові, начебто - спочатку, термін логіка значив – прозу. Це вже, начебто - пізніше логіка, вже закріпивши за собою усвідомлення, як не крути, схоластичної (в розумінні: завжди-усюди-всіх повчати) дії очевидно-спекулятивної, зробилась (логіка) спроможністю діалектичною – таким собі мистецтвом… бесіди, чимось схожим, якщо іде про текст (як аргумент), щонайменше на білого вірша, якщо, вже не, заданої наперед, вимоги певних: ритму-рим, чи якогось-там майстерно-втаємниченого славослов’я - звернену на небеса врочисто-пафосну тавтологію-філософію-теологію – місію ораторну... А воно: все, що потребує майстерності та красивих одеж-макіяжу, та правильно поставленого голосу… вже, автоматично, підпадає під поняття мистецтва, що своєю чергою - відтоді, насправді, отримує, вже, інші критерії, котрі можуть, собі (йому) дозволити що хочуть, й не будуть, звичайно ж - перебирати реальними засобами заради ефемерного ефекту… тобто, передбачатимуть спекуляцію, зрештою, прихований обман… чим менше помітний - тим майстерніший і, коли вже, тут, знову заходить мова про, вже обман, то, автоматично, мова іде, вже про, начебто, якусь професійність, щонайменше – конкретно-літературну майстерність… і - начебто, вже тоді, явні хиби змісту: ой, здається щось то воно, наче, дуже брехливо тлумачитися може - ого, - робляться очевидними перевагами форми: а як то, воно, ой, красиво, все-те, тепер-тут, звучить-виглядає - ага… і, тут-ще-далі природно випливає (переконливий під-аргументик) і природно, тут-же, додається: красиве брехнею бути не може! Аніяк! І пішло - поїхало… вже прямісінько на не-бе-са… і якщо десь-щось не так, то, тоді-тут, - ще й винуватим буде тобі Бог - щось так!
Аргумент … а може то було, ще, до сформулювання самого поняття логіки (задля аргументації), чи ж то й раніше - ще до появи самих понять (якогось взагалі - заради), - коли ще всякий аргумент зводився, просто, до сили фізичної, - хто сильніший - того і… аргумент вагоміший... От, начебто, тому і… проза (тепер-тут слово), - щось таке, наче, на рівні грубої фізичної сили - хто важчого каменя (тоді-там слово-прозу життя) підніме…
    … отже (ще раз, вмисне, наголошую… що брешу) – не про Бога-істину... Якщо - вже діло зайшло на поняття і… поняття Бога бачиться, десь, за межами одної, грубої, фізичної спроможності… і тим більше (коли-тобі ще не зайшло на поняття, чи, нараз, за поняття, тобі, уже вийшло) - коли поняття Бога (по любому), таки, зводиться до, одної, грубої-фізичної сили… А воно ж, зрештою, - без грубого-фізичного аргументу... який там-тобі-коли Бог? Всякий логічний аргумент повинен бути фізично спроможним, - така, от, проза… Тож, навіть, не до правди іде, - лише до механічно-логістичних варіантів потрактування всякої-там дійсності, заради дохідливості розуміння баченого, чи-то - просто яснішого бачення, уже, констатованого нагромадження… І якщо, навіть, іде про чистісіньку діалектику, і тим більше - коли іде, таки, про ту саму діалектику, - мистецтво обману свідомості свідомістю в свідомості… А якщо, вже, справа стосується аргументації, якоїсь, переконливішої, то вже, може, краще (посилаючись на Канта) бути в, так званому, просторі буття (Dasein - там-тут буття) - коли просто безпосередня груба людська “проза”, з очевидними фізично-логічними потугами, аніж (посилаючись на того ж Канта) - божественно-теоретичний туман логічного обману в просторі існування (Existenz) , там-десь на рівні мистецтва (багато-хто переконаний - що то на рівні, вже, самого бога)?!.
    … а сам ряд: правда-істина-мораль (посилаючись на Канта) , визначає, щось-десь як необхідне (Notwendigkeit – потребо-рухоме) - поза усім (уже десь - на третьому поверсі, в просторі ідеалу), беручи, тут, до уваги вже й саму логіку з усією її спекулятивною мотивацією (усіма можливими поверхами логічних надбудов ото-то-того процесу) - уже парадоксальним чином, поза всяким аргументом, де, вже, всяке припасоване слово, тут-же, однозначно визначає, насправді, навіть не, якусь мізерно-буденну, правду а, міру високої спекуляції - логічної аргументації рівня мистецтва, отже - вже не приховуючи, що всякий раз треба і просто брехати і, навіть більше, - й не будеш знати коли, вже, брешеш… ба, - забудеш як-то казати, звичайну, не красиву прозу (тобто логіку), бо... як не крути, річ ітиме, завжди, про усе-нараз, не лише про, просто відчайдушну, спробу звести все до звичайної “прози” логічного аргументу, - а й про витончену "поезію" логічного обману… де всяка спроба подати чи то: приземлену правду, чи високу істину… може ховати, і таки ховає всякий раз, й звичайну, людську користь - потребу просто наїстися… але однак - тут-же може й надихнути… Будучи, чимось елементарно-простим, бути, заодно, й чимось безконечно складним та беззаперечно необхідним (Notwendigkeit) : світлий Бог у купі гною просто має право бути…
Адекватність … з поняття елементарного психологічного здоров’я - на питання Бога, - від нього (від Бога) куди? - Мусила б (адекватність) прирівняти людину до Бога, отак: або опустивши бога до людини, або піднявши Людину до Бога… Але то - завідомо марною справою є - будь-яка спроба аргументації, тут, отже - навіть чисто-логічно: питання, так званого атеїзму, відпадає, бо поняття адекватності має, щонайменше, стикувати дійсність з дійсністю, а поняття “нема” - до чого стикувати буде що? А твердження - “є”, автоматично робиться питанням тої ж адекватності – що ж, конкретно, є Бог?
    Для Бога… добре б мати, окрему, кабінку, але добре вже й те, що можна просто мовчати, тут, чи – щось собі казати нісенітне-е-е: ... а, оскільки, всякі, так звані, логічні твердження конкретної відсутності (за якоїсь там присутності) - свідчать про, насправді, - відсутність самої логіки вже на рівні понять… але, адекватність мов та “присутність” поза поняттям (а сама ж “відсутність” можлива виключно як поняття), завжди мусить бути, а хоч-би й в межах абсурду… для чого свідомості, повсякчас, треба твердо стояти на повній та беззаперечній достовірності “поняття відсутності” як, наче, матеріальної субстанції... не-що, вже, просто логічного поняття... Тобто радіти треба уже самій присутності поняття абсурду, зійшовши, зрештою, на відносність абсурду, як аргументу на користь логіки, перебуваючи, чи-то ще (чи-то вже) поза, просто, аргументу сили... тобто, що зробиш: поняття якоїсь “відносності” є найвагомішим аргументом конкретної адекватності... Так воно є завжди... і до Канта.
    03.08.2016 р.




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-08-10 10:45:16
Переглядів сторінки твору 688
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.909 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.529 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2017.01.19 20:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2016-08-10 13:39:53 ]
клас!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2016-08-10 15:12:41 ]
... дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-08-11 21:00:05 ]
Кант радів би такому його трактуванню, бо воно найближче, як мені здається, до істин, які він стверджував. А загалом, Ярославе, на Кантовім грунті створюєш свою цікаву теорію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2016-08-12 09:28:50 ]
...не знаю як там Кант... я ж радий - дякую тобі!