ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2017.12.18 12:44
Обставини життя повільно роблять асом.
Протиснешся крізь дерен, кар'єрний турнікет...
А там віншує Гена напівтверезий Васю -
Запевнює: "...достойник, обстріляний поет".

У борошні жіноцтво, пече ньюпалянички.
Зупинишся - бо вітер, обіцяна гроза.

Лесь Українець
2017.12.18 11:47
Ой не хоче, любі друзі,
Душа моя много,
Для самого - хліба кусень
І більше нічого.

Для матусі - здоров'я
А решта прибуде;
Я вмію боротися

Ігор Шоха
2017.12.18 11:24
Наша пам'ять війну і горе
не вміщає у голові.
Негативу емоцій – море,
позитиву… А їх – аж дві:
у сусіди корова хвора
подихає і
...селяві.

Ірина Вовк
2017.12.18 10:38
Якби на квітоньки – та не морозами,
На змерзлі вітоньки – та з неба грозами,
Не мліла б душенька від болю лютого,
Від болю лютого, у кригу скутого.
Баскими конями та й дивомостами
Саньми різдвяними стежками простими –
У заметіленьку та й до родинон

Софія Кримовська
2017.12.18 10:14
Ти був моїм до кінчиків думок,
ти був моїм так довго, аж до серпня.
Спекотний час медовим був, аж терпнув.
Минулося... Лиш пам'яті пилок

розноситься чи протягом, чи вітром...
Ти був моїм. Як з цього літа вийти?

Олександр Сушко
2017.12.17 17:37
Вставай, лебідко! Годі спати!
У ковбиках уже бурчить!
Неситий дуже. Бога ради
Розклепли око хоч на мить!

Щоночі я - гарячий мачо,
Удень працюю, аж худий.
А ти - зманіжена, ледача,

Олександр Сушко
2017.12.17 16:46
Я - простий, просолений моряк.
Лаятись не буду, браття, мир вам.
Кажуть, у жінок усе не так,
Почуття глибокі, наче прірва.

Корабель штормисько підганя,
Палубою пролітають хвилі.
А у ліжку тішиться жона,

Світлана Майя Залізняк
2017.12.17 16:27
Пасіонарій - завжди в небезпеці.
Крутяться шавки, хапають за п'яти.
Ловко живеться повсюд солопеці.
Нащо звичайне-осідле міняти?

Тхняве нахабство гілки вкорінило,
Гідність розтопчуть - збираєш самотньо.
Де ті криниці: поповнити сили?

Іван Потьомкін
2017.12.17 10:56
«Звідки взялась вона така»»
«Дивиться на всіх з погордою...»
«Не співає в нашім хорі...»
«Що ж дивного? Забули її батька?»
«Того, що луснув? Але від чого?»
«Пообіцяв, що, коли схоче, стане таким, як віл».
«Ви тільки гляньте, що витворя наша горд

Володимир Бойко
2017.12.17 01:04
Відчуття печалі і свободи,
Стогін муз на кладовищі мрій
І тяжке тавро прокляття роду –
Все змішав життєвий буревій.

Запливають кров'ю небокраї,
Всі шляхи ведуть на манівці.
В грішнім світі спокою немає –

Серго Сокольник
2017.12.16 23:41
Ми збираєм друзки від карафи кохання,
Що її аж по вінця собі налили.
Наостан залюбки налили "по останній"
І розбили минуле. Були?.. Не були?..

Пам"ятаєш, шалено сприймали отрути
Виноградовий хміль... Він, солодкий, мов ти,
Так серця лоскотав...

Олександр Сушко
2017.12.16 21:00
Що краще: косовиця в полі,
Чи телевізор і софа?
Труди фізичні - це мозолі,
А сите черево - лафа.

Коли ще був стрибучим шкетом
Щодня - гульня, дівки, синці.
А нині у руках планшети,

Сергій Гупало
2017.12.16 17:24
Радію римам і тобі
На тихій вулиці.
Слова минулої журби
До мене туляться.

Як не було, а ти – така
Реальна. Світу цім
Доречний сенс, що, мов ріка,

Ніна Виноградська
2017.12.16 15:56
Синочку наш, захиснику, солдате,
Не покидай так рано білий світ.
За тебе я молюся, рідна мати,
Щоб вижив і продовжив роду цвіт.

Ти плоть моя, оця душа єдина
Летить тобі у поміч, ніби птах.
Тобі в підтримку ціла Україна -

Ніна Виноградська
2017.12.16 15:53
Іще сніги не впали на охололу землю,
Дощами потихеньку скрізь осінь полива.
Це передзим’я в світі, тому не відокремлю
Твої гарячі руки і льодяні слова.

Неначе не змінилось ніщо у нашій долі –
Робота, ліс і друзі, гітара на стіні.
Відчутне передзим

Лесь Українець
2017.12.16 15:24
Ох, мавочко, мавко,
Кохав тебе палко,
Сонце лягало,
Кохання палало,
Сонце прокидалось,
Серце калаталось...

Ой на полонині,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Ірина Вовк
2017.06.10

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02

Лариса Пугачук
2016.03.01

Ірина Ваврик
2016.02.28

Василь Дерій
2016.01.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анонім Я Саландяк (1955) / Критика | Аналітика

 Пост Канта…
    ... поняття пост (від лат. post – далі, потім), тут-нас, начебто, цікавить те, що після, але в розумінні: “не після-часі”, - а в “після-понятті, але тепер”... Є така людська “заморочка” – бути... завжди-тепер-сьогодні - бути в курсі, але якось-так, щоб крок попереду, завжди завтра… Хоч, в цьому “пості” і… незаперечний абсурд проглядає: якось воно так вже після, що воно так, аж якось ще й попереду… Так і я колись думав, що досить просто бути в курсі Ніцше - Достоєвського - Камю і… ти уже, автоматично, пост Канта є. Але з'ясувалося що, як мінімум, потрібно зробити ще вичитку з самого Канта. Тут-то виявилося - заняття це, для мене, захопливим і, навіть, ще комунізм, як, тоді здавалось, очевидне, уже після Канта… і навіть, вже, посткомунізм, як беззаперечне… - це ще, насправді, далеко не після Канта… якщо сам ти не читав самого Канта… а як вже читав, то чому ж… не перед? Зрештою, що там брехати, ці-такі питання сам Кант і поставив (мені, вже, за посткомунізму)… і, що там казати - “всіляке після”, як і “всяке до” - “смакує” не до і не після, а під час - у самому процесі… вірніше “є” - насправді є… тільки й того, - що самим тим процесом (якоїсь відносності) і є… З того ж Канта й випливає… у процесі тої самої суцільної “відносності”: ”Усе, що є обґрунтованим в природі наших спроможностей - мусить бути доцільним, а через правильне вживання - бути одноголосним, бо розум, лиш, через розсудок (Mißverstand - пані розсудливість) спроможний вберегти, себе самого, від певного непорозуміння і, власне, той-потрібний напрямок руху спромогтись віднайти”. (Іммануїл Кант Критика чистого розуму... Додаток до трансцендентальної діалектики Про регулятивне вживання ідей чистого розуму, абзац другий).
    04.08.2016 р.
Логіка... не про правду-істину-Бога, тут ітиме (брешу)…
    … в грецькій мові, начебто - спочатку, термін логіка значив – прозу. Це вже, начебто - пізніше логіка, вже закріпивши за собою усвідомлення, як не крути, схоластичної (в розумінні: завжди-усюди-всіх повчати) дії очевидно-спекулятивної, зробилась (логіка) спроможністю діалектичною – таким собі мистецтвом… бесіди, чимось схожим, якщо іде про текст (як аргумент), щонайменше на білого вірша, якщо, вже не, заданої наперед, вимоги певних: ритму-рим, чи якогось-там майстерно-втаємниченого славослов’я - звернену на небеса врочисто-пафосну тавтологію-філософію-теологію – місію ораторну... А воно: все, що потребує майстерності та красивих одеж-макіяжу, та правильно поставленого голосу… вже, автоматично, підпадає під поняття мистецтва, що своєю чергою - відтоді, насправді, отримує, вже, інші критерії, котрі можуть, собі (йому) дозволити що хочуть, й не будуть, звичайно ж - перебирати реальними засобами заради ефемерного ефекту… тобто, передбачатимуть спекуляцію, зрештою, прихований обман… чим менше помітний - тим майстерніший і, коли вже, тут, знову заходить мова про, вже обман, то, автоматично, мова іде, вже про, начебто, якусь професійність, щонайменше – конкретно-літературну майстерність… і - начебто, вже тоді, явні хиби змісту: ой, здається щось то воно, наче, дуже брехливо тлумачитися може - ого, - робляться очевидними перевагами форми: а як то, воно, ой, красиво, все-те, тепер-тут, звучить-виглядає - ага… і, тут-ще-далі природно випливає (переконливий під-аргументик) і природно, тут-же, додається: красиве брехнею бути не може! Аніяк! І пішло - поїхало… вже прямісінько на не-бе-са… і якщо десь-щось не так, то, тоді-тут, - ще й винуватим буде тобі Бог - щось так!
Аргумент … а може то було, ще, до сформулювання самого поняття логіки (задля аргументації), чи ж то й раніше - ще до появи самих понять (якогось взагалі - заради), - коли ще всякий аргумент зводився, просто, до сили фізичної, - хто сильніший - того і… аргумент вагоміший... От, начебто, тому і… проза (тепер-тут слово), - щось таке, наче, на рівні грубої фізичної сили - хто важчого каменя (тоді-там слово-прозу життя) підніме…
    … отже (ще раз, вмисне, наголошую… що брешу) – не про Бога-істину... Якщо - вже діло зайшло на поняття і… поняття Бога бачиться, десь, за межами одної, грубої, фізичної спроможності… і тим більше (коли-тобі ще не зайшло на поняття, чи, нараз, за поняття, тобі, уже вийшло) - коли поняття Бога (по любому), таки, зводиться до, одної, грубої-фізичної сили… А воно ж, зрештою, - без грубого-фізичного аргументу... який там-тобі-коли Бог? Всякий логічний аргумент повинен бути фізично спроможним, - така, от, проза… Тож, навіть, не до правди іде, - лише до механічно-логістичних варіантів потрактування всякої-там дійсності, заради дохідливості розуміння баченого, чи-то - просто яснішого бачення, уже, констатованого нагромадження… І якщо, навіть, іде про чистісіньку діалектику, і тим більше - коли іде, таки, про ту саму діалектику, - мистецтво обману свідомості свідомістю в свідомості… А якщо, вже, справа стосується аргументації, якоїсь, переконливішої, то вже, може, краще (посилаючись на Канта) бути в, так званому, просторі буття (Dasein - там-тут буття) - коли просто безпосередня груба людська “проза”, з очевидними фізично-логічними потугами, аніж (посилаючись на того ж Канта) - божественно-теоретичний туман логічного обману в просторі існування (Existenz) , там-десь на рівні мистецтва (багато-хто переконаний - що то на рівні, вже, самого бога)?!.
    … а сам ряд: правда-істина-мораль (посилаючись на Канта) , визначає, щось-десь як необхідне (Notwendigkeit – потребо-рухоме) - поза усім (уже десь - на третьому поверсі, в просторі ідеалу), беручи, тут, до уваги вже й саму логіку з усією її спекулятивною мотивацією (усіма можливими поверхами логічних надбудов ото-то-того процесу) - уже парадоксальним чином, поза всяким аргументом, де, вже, всяке припасоване слово, тут-же, однозначно визначає, насправді, навіть не, якусь мізерно-буденну, правду а, міру високої спекуляції - логічної аргументації рівня мистецтва, отже - вже не приховуючи, що всякий раз треба і просто брехати і, навіть більше, - й не будеш знати коли, вже, брешеш… ба, - забудеш як-то казати, звичайну, не красиву прозу (тобто логіку), бо... як не крути, річ ітиме, завжди, про усе-нараз, не лише про, просто відчайдушну, спробу звести все до звичайної “прози” логічного аргументу, - а й про витончену "поезію" логічного обману… де всяка спроба подати чи то: приземлену правду, чи високу істину… може ховати, і таки ховає всякий раз, й звичайну, людську користь - потребу просто наїстися… але однак - тут-же може й надихнути… Будучи, чимось елементарно-простим, бути, заодно, й чимось безконечно складним та беззаперечно необхідним (Notwendigkeit) : світлий Бог у купі гною просто має право бути…
Адекватність … з поняття елементарного психологічного здоров’я - на питання Бога, - від нього (від Бога) куди? - Мусила б (адекватність) прирівняти людину до Бога, отак: або опустивши бога до людини, або піднявши Людину до Бога… Але то - завідомо марною справою є - будь-яка спроба аргументації, тут, отже - навіть чисто-логічно: питання, так званого атеїзму, відпадає, бо поняття адекватності має, щонайменше, стикувати дійсність з дійсністю, а поняття “нема” - до чого стикувати буде що? А твердження - “є”, автоматично робиться питанням тої ж адекватності – що ж, конкретно, є Бог?
    Для Бога… добре б мати, окрему, кабінку, але добре вже й те, що можна просто мовчати, тут, чи – щось собі казати нісенітне-е-е: ... а, оскільки, всякі, так звані, логічні твердження конкретної відсутності (за якоїсь там присутності) - свідчать про, насправді, - відсутність самої логіки вже на рівні понять… але, адекватність мов та “присутність” поза поняттям (а сама ж “відсутність” можлива виключно як поняття), завжди мусить бути, а хоч-би й в межах абсурду… для чого свідомості, повсякчас, треба твердо стояти на повній та беззаперечній достовірності “поняття відсутності” як, наче, матеріальної субстанції... не-що, вже, просто логічного поняття... Тобто радіти треба уже самій присутності поняття абсурду, зійшовши, зрештою, на відносність абсурду, як аргументу на користь логіки, перебуваючи, чи-то ще (чи-то вже) поза, просто, аргументу сили... тобто, що зробиш: поняття якоїсь “відносності” є найвагомішим аргументом конкретної адекватності... Так воно є завжди... і до Канта.
    03.08.2016 р.




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-08-10 10:45:16
Переглядів сторінки твору 1067
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.909 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.529 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2017.12.14 14:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2016-08-10 13:39:53 ]
клас!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2016-08-10 15:12:41 ]
... дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-08-11 21:00:05 ]
Кант радів би такому його трактуванню, бо воно найближче, як мені здається, до істин, які він стверджував. А загалом, Ярославе, на Кантовім грунті створюєш свою цікаву теорію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2016-08-12 09:28:50 ]
...не знаю як там Кант... я ж радий - дякую тобі!