ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Лимар
2025.12.01 23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи  лоно.

Повітря холодним  вкриває рядном.
Відчутна  пронизлива  туга.
Зима  перетнула  швиденько кордон.

С М
2025.12.01 12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас

Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!

Борис Костиря
2025.12.01 11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує

Софія Кримовська
2025.12.01 09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.

Микола Дудар
2025.12.01 09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по

Тетяна Левицька
2025.12.01 08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:

В Горова Леся
2025.12.01 08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.

Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав

Віктор Кучерук
2025.12.01 05:52
Бушувала ніч прибоєм,
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...

Ярослав Чорногуз
2025.12.01 02:53
Зима прийшла й теплішає усе,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.

Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,

Олександр Буй
2025.11.30 22:20
У минуле не відправити листа:
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...

Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,

Микола Дудар
2025.11.30 21:25
Очей незнана глибина…
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…

Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,

Євген Федчук
2025.11.30 19:21
Докоряла одна жінка часто чоловіку,
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч

Борис Костиря
2025.11.30 15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.

Іван Потьомкін
2025.11.30 12:48
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,

Тетяна Левицька
2025.11.30 10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад

Віктор Кучерук
2025.11.30 06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Балера (1974) / Вірші

 Маленька Червона Капелюшка та вовк (переклад з Роалда Дала)
Як тільки вовк в один із днів
Відчув, що дуже зголоднів,
До бабиних дверей прийшов.
Пережила бабуся шок,
Оскільки вийшовши надвір,
Узріла – перед нею звір
І усвідомила жахне:
«Цей вовк напевно з’їсть мене!»
У тім була права цілком,
Він з’їв її одним шматком.
Була вона худа й мала.
«Цього не досить!» – вовк волав, –
«Я не позбувся відчуттів
Того, що дуже зголоднів!»
По колу кухню він оббіг,
Їства шукаючи собі,
А потім, скалячись, додав:
«Ось прийде ще мені їда.
Червоній Капелюшці час
Додому, йде уже дівча.»
Одяг бабусин одяг він
(Не видно кігті з рукавів),
Швиденько натягнув пальто,
Взуття, щоб не впізнав ніхто.
Він хутро навіть розчесав
І схожим на бабусю став.
Дівча в червоному прийшло,
А вовк зайняв її житло.
«Які великі в тебе вуха, Ба.»
«Це щоб тебе почути краще», – вовк сказав.
«Які великі в тебе очі, Ба», –
сказала дівчинка мала.
«Щоб ліпше бачити тебе», – вовк одказав.
А сам у мріях промовля:
«Охоче з’їм оце маля.
Була бабуся застара,
Внуча – смачненьке, мов ікра.»
Дівча спитало: «Звідки це
Пухнасте вовче пальтеце?»
«Невірно!» – сірий заревів, –
«Ти не помітила зубів!
Та все одно, що скажеж ти.
Я з’їм тебе, як не крути.»
Всміхнулося дівча мале,
Дістало хутко пістолет,
Натиснуло гачок: піф-паф!
І вовк поцілений упав.
А згодом я ішов крізь ліс,
Де мешкає маленька міс.
Кмітлива дівчинка мала
Червоний капелюх зняла.
Сказала: «Гляньте на оце
Пухнасте вовче пальтеце.»

Переклад вперше опубліковано на сторінці премії METAPHORA - http://www.metaphora.in.ua/?p=10975





  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-09-06 13:43:20
Переглядів сторінки твору 2810
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.000 / 5.68)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.059 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.725
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2025.09.25 17:32
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2016-09-06 13:44:25 ]
Roald Dahl

LITTLE RED RIDING HOOD
AND THE WOLF

As soon as Wolf began to feel
That he would like a decent meal,
He went and knocked on Grandma’s door.
When Grandma opened it, she saw
The sharp white teeth, the horrid grin,
And Wolfie said, ‘May I come in?’
Poor Grandmamma was terrified,
‘He’s going to eat me up!’ she cried.
And she was absolutely right.
He ate her up in one big bite.
But Grandmamma was small and tough,
And Wolfie wailed, ‘That’s not enough!
‘I haven’t yet begun to feel
‘That I have had a decent meal!’
He ran around the kitchen yelping,
‘I’ve got to have another helping!’
Then added with a frightful leer,
‘I’m therefore going to wait right here
‘Till Little Miss Red Riding Hood
‘Comes home from walking in the wood.’
He quickly put on Grandma’s clothes,
(Of course he hadn’t eaten those.)
He dressed himself in coat and hat.
He put on shoes and after that
He even brushed and curled his hair,
Then sat himself in Grandma’s chair.
In came the little girl in red.
She stopped. She stared. And then she said,
‘What great big ears you have, Grandma.’
‘All the better to hear you with,’ the Wolf replied.
‘What great big eyes you have, Grandma,’
said Little Red Riding Hood.
‘All the better to see you with,’ the Wolf replied.
He sat there watching her and smiled.
He thought, I’m going to eat this child.
Compared with her old Grandmamma
She’s going to taste like caviare.
Then Little Red Riding Hood said, ‘But Grandma,
What a lovely great big furry coat you have on.’
‘That’s wrong!’ cried Wolf. ‘Have you forgot
‘To tell me what BIG TEETH I’ve got?
‘Ah well, no matter what you say,
‘I’m going to eat you anyway.’
The small girl smiles. One eyelid flickers.
She whips a pistol from her knickers.
She aims it at the creature’s head
And bang bang bang, she shoots him dead.
A few weeks later, in the wood,
I came across Miss Riding Hood.
But what a change! No cloak of red,
No silly hood upon her head.
She said, ‘Hello, and do please note
‘My lovely furry WOLFSKIN COAT.’


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2016-09-06 14:14:44 ]
Вдалий переклад цікавої інтерпретації старої казки)!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2016-09-06 23:58:23 ]
Дякую, Анно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2016-09-09 06:32:57 ]
ЧК - це взагалі шалена тема,
там, якщо зануритися, цілу книжку можна видати
і то швиденько, суцільний символізм

а щодо самого твору, мені саме цей, вже не знаю, чи то через
симпатії до ЧК, які дуже давні й належні,
а може ще якісь фактори ~ зі всіх трьох публікацій
цих перекладів із Дала, ~ найбільш привабливий


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2016-09-09 15:41:27 ]
Дякую, Сонце Місяцю! Мені теж цей твір Р. Дала найбільше подобається, бо там все ж добро перемагає зло, хоча бабусю все одно не повернути...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2016-09-09 20:42:43 ]
в казці у Перро все-таки вовк з’їдає ЧК
звісно, додається ще щасливий фінал про
мисливців, які вбивають звіра, і дістають
ЧК із бабусею неушкодженими, але от у
романтичній комедії Тіка, все не так
оптимістично.. а загалом, прийнято розуміти
що ЧК уособлює собою революційний епатаж
& нігілізм, тощо.. у символічному полі