ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2017.04.27 23:39
Буття - кав`ярня, цирк,
Мажорна баркарола.
Застигнув поводир
У позі дискобола.

Вирує хвильний плац,
Пливуть макітри в Лету...
Вареник - за ерзац

Олександр Сушко
2017.04.27 19:54
Майбутнє роду вперлось у реактор,
Зітхає тяжко знівечений ліс,
Навік своїм корінням тут уріс
Приречений до смерті гладіатор.

Сумний самітник пекло рукотворне
Не проміняв на дем вдалині,
Печуть його невидимі огні,

Ігор Шоха
2017.04.27 16:33
Іду від отчого порогу
у рай, додому, ...на війну.
Якби не ці мої дороги,
то як би бачив я весну?

Уже поорані окопи
і маки, краплями крові,
які посіяли укропи,

Анонім Я Саландяк
2017.04.27 14:14
роздуми невігласа) Параметри ідеального... ... питання розміру, сьогодні, вийшло на передній план людської свідомості в зв’язку із запануванням, там, ідеї: розширення всесвіту в наслідок великого вибуху*. Тут-тепер величина (розмір) матеріальног

Нінель Новікова
2017.04.27 10:44
БАБУСІ

Трохи довгастий, точений овал,
Чорної сукні розтруби…
Юна бабусенько! Хто цілував
Ваші погордливі губи?

Руки, що в залах палацу колись

Вікторія Торон
2017.04.27 03:44
Під ліхтарями -- тепло, непорушно,
немов у ваті.
Культі асфальту втоплені у тінях
і ніздрюваті.
Поснули люди. Блякла скатертина –
в нерівних складках.
Засохлі плями. Скніє недопите
вино в карафках.

Олександр Сушко
2017.04.27 03:21
У кожного народа свій Христос,
Пілат байдужий, зрАдливий Іуда.
Навергали своїх гріхів обоз,
І понесли чужим богам до суду.

Своє лайно - сусіду за паркан,
Неначе із балкона папіросу.
І усихає з люті Іордан,

Ігор Шоха
2017.04.26 23:32
Зі мною поряд, мирно, звично,
як іноді в одній сім'ї,
здавалось, будуть жити вічно
усі ровесники мої.

Здавалося, усі сусіди –
моя родина по крові,
коли обманюючи біди,

Галина Михайлик
2017.04.26 23:08
Шановні колеги по перу! Кременчуцька поетеса і педагог, а також наша колега по "Поетичних майстернях" Тая Цибульська, організовує колективну збірку творів, присвячену Т.Г.Шевченку. Кого зацікавить цей проект - заходьте на сторінку проекту у Фейсбу

Лариса Пугачук
2017.04.26 22:22
Нижче плінтуса опустився…
Радикулiтна криза?
Чи може тарганів
людина ця шукає
або зарядку робить?..

26.04.2017

Ярослав Чорногуз
2017.04.26 21:59
Ці чари музики святої,
Яка підносить і п”янить –
Доба епохи золотої,
І золотого чуда нить -

Коли душа зліта над світом,
Як лебідь, маючи крильми,
І сонця золотого квіту

Ігор Шоха
2017.04.26 15:17
На етюди
Минають покаянні дні.
Гріхів уже немає,
та є Амур, що навесні
на інші спокушає.

Лукавий ангел у серцях
ламає перепони

Нінель Новікова
2017.04.26 11:50
Переклад з російської мови

З-під плюшу пледу, як знемога,
Сон учорашній визирав.
Що це було? Чи перемога? –
І хто програв?

Все передумую щоразу.

Олександр Сушко
2017.04.26 06:25
Не питай, чом заплакані очі,
Чом сховала обличчя в кущах;
Плаче серце від горя дівоче,
Бо на носі нагнало прища.

Я боюся з’явитись на люди,
Телефона до рук не беру.
Від ридання здригаються груди,

Володимир Бойко
2017.04.26 00:14
Вечір жагою мене напоїв,
Я вже хмелію думками про тебе,
Більше нічого мені і не треба,
Ані жар-птиці, ані солов’їв.

Решту візьму я від теплої ночі –
Руки твої, що мене оповили,
Ніжне, тремтливе від дотику тіло,

Ніна Виноградська
2017.04.25 21:54
Я вперше приїжджаю не до мами,
А до її могили і хреста.
Весни початок і квітневі гами
Птахи вивчають з нотного листа.

Немає квітів і не квітне слово,
Із-за парканів зиркне кропива.
Пусті гніздечка ластівок, діброви,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Іншомовна поезія):

Андрій Грановський
2017.02.24

Андрій Кудрявцев
2017.01.02

Мирослава Шевченко
2016.11.13

Юрій СЛАЩОВ
2016.04.15

Олько Нетудихата
2016.04.11

Інна Руснак
2016.03.30

Руслан Лиськов
2016.03.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ванда Савранська (1979) / Іншомовна поезія

 Дім-1, Дім-2 (із С.Маршака)
Кішка
Як, Цапе Цаповичу, справи?
Давно вас в гості жду на каву!

Козел
М-м-моє вам шанування!
Під дощ попали зрання,
Нас трохи пром-мочило,
Калюжами брели м-ми.

Коза
Так, м-ми сьогодні з м-мужем
Потрапили в калюжу.

Кішка
Привіт, співцю великий!

Півень
Моє вам кукурі́ку!

(уривок)





С.Маршак

Кицин дім

Дійові особи

Кішка
Двоє кошенят
Кіт Василь
Граки
Козел
Бобри
Коза
Поросята
Півень
Баран
Курка
Вівця
Свиня
Казкар

У дворі ― високий дім.
Дінь-дон! Ділі-дім!
Стіни пофарбовані,
Вікна розмальовані.
Сходи килим устилає,
Золотом узор палає.
По узорах тим щоранку
Сходит пані киця з ганку.

А в неї, у кішки,
Чобітки на ніжках,
На стрічка́х мережки,
У ву́шках сережки.
На чобо́тях ―
Лак, лак.
А сережки ―
Бряк-бряк.

А на ній нове вбрання,
Тисяча рублів ціна,
Та півтисячі тасьма,
Золотиста бахрома.

Вийде киця погуляти
Та провулком походжати,
Кажуть люди: "Подивіться,
Ну яка ж гарненька киця!"

Та не так вона сама,
Як гаптована тасьма,
Як гаптована тасьма,
Золотиста бахрома.

Та не так тасьма у киці,
Як будівлі та землиця.

Про багатий кицин дім
Я вам казку розповім.
Ви ж тихесенько сідайте,
Гарну казку зустрічайте!

Казкар
Слухайте, діти:
Жила собі кішка на світі,
Заморська,
Ангорська.
Жила не так, як звичайні кішки:
Спала не на поріжку,
А в покої гарненькому,
На ліжку маленькому,
Теплим покривалом
Ніжки укривала,
Поринала вушком
В пухову́ подушку.

Ділі-ділі-ділі-дім!
Був новий у кішки дім,
Стіни пофарбовані
Вікна розмальовані.
Двір широкий, наче лан,
З чотирьох сторін паркан.

Проти дому край воріт
У сторожці мешкав кіт.
Вік у двірниках служив,
Дім хазяйський сторожив,
Підмітав доріжки
На подвір'ї в кішки.
На воротях він стояв,
Всіх мітлою відганяв.

Ось прийшли до киці-тітки
Два племінники-сирітки.
Під віконцем вирізним
Просяться в багатий дім.

Кошенята
Тітко, тітко кішко,
Вийди до поріжка.
Це ми́, кошенята.
Ти живеш багато,
Обігрій нас, кішко,
Погодуй нас трішки!

Кіт Василь
А хто це там біля воріт?
Я тут двірник, суворий кіт!

Кошенята
Ми ― кицині небоги!

Кіт Василь
Тікайте геть, убогі!
Усіх вас не злічити,
Всі хочуть їсти й пити!

Кошенята
Скажи ти нашій тітці,
Що круглі ми сирітки,
Без даху в нас хатина,
А вітер дме в щіли́ни,
А миші діл сточили,
А хліб давно ми з'їли.
Ми бідні кошенята...

Кіт Василь
Ану, пішли, старчата!
Вершки вже хтось нанюхав?
Ось я намну вам вуха!

Кішка
З ким говорив ти, вірний коте,
Мій двірнику Василю?

Кіт Василь
Там кошенята під ворота
Прийшли, харчів просили.

Кішка
Яка ганьба! Були і ми
Дитятами колись-то.
Не лазили в чужі доми,
Не йшли просити їсти.

Нероби знають лиш своє ―
Просити що завгодно.
Притулки в нашім місті є
Для кошенят голодних.

Життя нема від них усім,
Аби їх потопити!

Чути дзвінок і шум голосів.
Це прийшли гості.

Ласкаво прошу, друзі, в дім,
Я рада вас зустріти!

Казкар
Прийом почався в домі.
Прийшов козел відомий
Із сивою і строгою
Козою довгорогою.

З'явився півень бойовий,
За ним дружина-квочка,
У ніжній шалі пуховій
Прийшла свиня охоче.

Кішка
Як, Цапе Цаповичу, справи?
Давно вас в гості жду на каву!

Козел
М-м-моє вам шанування!
Під дощ попали зрання,
Нас трохи пром-мочило,
Калюжами брели м-ми.

Коза
Так, м-ми сьогодні з м-мужем
Потрапили в калюжу.

Кішка
Привіт, співцю великий!

Півень
Моє вам кукурі́ку!

Кішка
Вас, квочечко-сусідко,
Я бачу дуже рідко!

Курка
Ви живете́ неблизько!
Іти і мокро й слизько,
А ми, хоч і сусіди,
Такі вже домосіди!

Кішка
А ось і тітонька свиня!
Як там живе твоя рідня?

Свиня
Спасибі, кішечко моя,
Живе незле моя сім'я.
Я вдячна за увагу,
Хро-хро, і за повагу.

Свій виводок свинячий
Воджу в садок дитячий,
Кабан господарює,
А я в цей час гостюю.

Коза
Прийшли вп'ятьох не просто так,
А подивитись, що і як:
Про дім ваш тільки й мови!

Кішка
Ах, про́шу, це чудово!
Пройдіть в їдальню, любі.
Всі меблі тут із дуба.
Оце стілець ―
На нім сидять.
Оце мій стіл ―
За ним їдять.

Свиня
Оце ваш стіл ―
На нім сидять!

Коза
Оце стілець ―
Його їдять!

Кішка
Ви помиляєтесь, однак,
Сказала зовсім я не так.
Стільці ж навіщо їсти?
На них я про́шу сісти!
Хоч меблі й не смачні,
Але вони зручні!

Коза
Ми з цапом, ніде правду діти,
Не звикли за столом сидіти,
Нам любо на свободі
Обідати в городі.

Свиня
А посади свиню за стіл ―
Я ноги покладу на стіл!

Півень
Отож про вас по праву
Не дуже гарна слава!

(Кішці)
Дозвольте запитати,
А що у тій кімнаті?

Кішка
Це двері в шафу! В шафі я
Тримаю плаття й шуби.
Ліворуч ― спаленька моя,
Лежанка, ліжко, груба.

Півень
(тихо ― курці)
Поглянь, перина пухова́!

Курка
(тихо)
Чи не курчат краде́, бува?

Козел
Що це у вас?

Кішка
Обновка ―
Сталева мишоловка.
Мишей ловити не люблю,
Їх мишоловкою ловлю.
Як тільки хлопне кришка,
В полон попалась мишка!

В краях, звідкіль я родом,
Мишей не ловлять зроду.
Я із сім'ї заморської,
Мій прадід ― Кіт Ангорський!
Його портрет висить он там,
Василю, покажи гостям.

Курка
Який пухнастий!

Півень
І пригожий!

Кішка
На мене трошечки він схожий...

А далі в мене зала,
Тут килими й дзеркала.
Це піаніно зліва,
Осел продав мені.
Щодня уроки співів
Беру я навесні.

Козел
Які дзеркала! Глянь сюди:
У кожнім цап якийсь сидить...

Коза
Та що це ти таке сказав!
Тут в кожнім дзеркалі коза.

Свиня
Вам це здається: бачу я,
Що в кожнім дзеркалі свиня!

Курка
Та ні! Яка вже там свиня!
Тут тільки півень мій і я!

Козел
Сусіди, до яких же пір
Триватиме безглуздий спір?
Шановна господине,
Зіграй на піаніно!

Курка
Хай заспіває півень мій!
Я не хвалюся марно,
Та в нього голос золотий
І слух у нього гарний.
.
Півень
Співати звик в ранковий час
На сідалі у себе.
Та разом з вами і для вас
Співатиму, як треба.

Козел
Цього́ я тільки-но й чекав,
Щоб хтось чудово заспівав:
"На городі пусто,
Виросла капуста"!

Кішка
(сідає за піаніно, грає й співає)
Ня́в-няв! Ніченька спустилась,
Місяць світить молодий.

Півень
Ах, куди ж це ви поділись,
Кукурі́ку! Куд-куди?

Коза
(козлу, тихо)
Слухай, дурню, перестань
Їсти з горщика герань!

Козел
(тихо)
Дуже смачно. Спробуй ти ―
Як капу́стяні листи.
Гарну квіточку скуштуй,
На ось горщик, поласуй!

Півень
(співає)
Ах, куди ж це ви поділись,
Кукурі́ку! Куд-куди?

Козел
(дожувавши квіти)
Неповторно! Браво, браво!
Заспівали ви на славу!
Просимо іще співати!

Кішка
Краще нумо танцювати!
Можу я на піаніно
Грати котильйон швидкий.

Козел
Ні, зіграй галоп козлиний!

Коза
Танець кізок запальний!

Півень
Пі́внячий танок завзятий,
Я прошу́, мені заграй!

Свиня
Душко, грай "Трьох поросяток"!

Курка
Курко-вальс мій "Де-воляй"!

Кішка
Всім одразу, вибачайте,
Догодить не в змозі я.
Ви як хочете стрибайте,
Аби танець звеселяв!

Усі танцюють. Раптом музика різко обривається й чути
голоси кошенят.

Тітко, тітко кішко,
Вийди до поріжка!
Поклади нас в ліжко,
Дай поїсти трішки!

Можем спати уночі
І на лаві, й на печі,
Долі можемо лягти,
Тільки нас у дім впусти!
Вкритись дай рогожу,
Тіточко хороша!

Кішка
Василю мій, завісь вікно,
Надворі сутінки давно.
Та запали дві свічки
Скоріше у їдальні.
І затопи нам пічку!

Кіт Василь
Готово! Прошу, пані!

Кішка
Ще не підводив ти ніколи.
Що ж, любі гості, сядьмо в коло,
Усім є місце біля пе́чі,
Триває наш приємний вечір.
Хай лупить дощ чи сніг у скло,
Нас гріє затишне тепло.
Запрошую казки складати.
Вам, цапе, личить починати,
А потім півень і свиня,
Коза і курка, далі ― я!

(козлу)
Ну, почали!

Козел
Давним-давно
Жив цап один...

Півень
Дзьобав пшоно...

Свиня
В гноярку ліз...

Коза
Капусту гриз..

Курка
І от він раз яєчко зніс!

Кішка
Він якось мишку в лапи ― хап...

Козел
Хто ― цап?

Півень
Та півень, а не цап!

Свиня
Свиня, свиня!

Коза
Ні-ні, коза!

Курка
Така ж бо курка, як і я!

Кішка
Була це кішка, кішка, кішка!

Козел
Помовчте, друзі, ви хоч трішки!
Прощаймось, пізня вже година,
Хай відпочине господиня.

Курка
Який прийом і антураж!

Півень
О так, курник чудовий ваш!

Курка
Як затишно в гніздечку цім!

Півень
Який прекрасний кицин дім!

Козел
Яка смачна у вас герань!

Коза
(тихо)
Тю, що ти, дурню, перестань!

Свиня
Рох-ро́х, хазяєчко, бувай,
Я щиро вдячна нині,
А ти в неділю завітай ―
У мене іменини.

Курка
А в середу я в гості про́шу
До мене на обід хороший.
В простому курнику́ моєму
Пшонця ми з вами поклюємо,
А ще на сідалі рядком
Ми подрімаємо гуртом!

Коза
А у вівторок вас прийти
Ми просимо близько шести
На мій пиріг козиний
З капустою й малиною.
Тож не забудьте, я вас жду!

Кішка
Так, неодмінно я прийду,
Хоч я і домосідка
І в гості їжджу рідко...
Й мене не забувайте!

Півень
Сусідко, так і знайте:
Я ваш слуга віднині
До смертної години!

Свиня
Ну, кішечко моя, прощай,
Мене частіше навіщай!

Кішка
Прощайте, до побачення,
Усім вам дуже вдячна я.
Я і Василь, старий мій кіт,
Проведемо́ вас до воріт.

Голоси
(зі сходів, а потім з двору)
- Помалу йдіть, держіться,
Глядіть не оступіться!
- Ліворуч тут канава ―
Будь ласка, йдіть направо!
- Спасибі, друзі, що прийшли!
- Ми гарно вечір провели!
- Усім вам дуже вдячна я!
- Бувайте! До побачення!

Казкар
Ось так не поспішали
Хазяйка й вірний кіт,
Довгенько проводжали
Сусідів до воріт.

Текло за словом слово ―
Й нова розмова знову.
А вогник з дров злетів
І килим пропалив.

І ось вже перед піччю
Все запалало вмить,
І дрова, наче свічі,
І дим навкруг летить.

В шпалерах зазміївся,
Заліз вогонь на стіл
І роєм розлетівся
Золотокрилих бджіл.
.
Ледь на поріг ступили
Хазяйка й кіт, умить
Вони заголосили:
"Пожежа! Дім горить!"

Чути тріск, шипіння, грім ―
Вибрався вогонь на дім.
Озирається кругом
І махає рукавом.

А граки на каланчі
Бачать той вогонь вночі.
Затрубили,
Задзвонили:

Ділі-ділі,
Ділі-ділі,
Ділі-ділі-ділі-дім!
Загорівся кицин дім!
Загорівся кицин дім,

Біжить курочка з відром,
Біжить півень з помелом,
Порося із ситом ―
Воду ним носити,
Цап з ліхтариком ― за ним.
Ділі-дім!
Ділі-дім!

Граки
Рятувальники, спішіть,
Щоб пожежу загасить!
Запрягайте десять пар.
Їдьмо, їдьмо на пожар.

Поспішіть іще хоч трішки,
Наливайте воду в діжку.
Ділі-ділі-ділі-дім!
Загорівся кицин дім!

Свинко, цапе, постривайте!
Очі так не витріщайте!
Воду відрами носі́те.

Свиня
Я несла вам воду в ситі,
У новому решітці́,
Розтрусила по ріці!

Граки
Чим пожежу загашати?
Звідки воду набирати?

Чи не знаєш ти, баране,
Де були пожежні крани?
Чи не знаєш ти, вівце́,
Де ріка чи озерце́?

Вівця
Ні, сказати не скажу,
Чи була тут річка зранку:
Я на березі сиджу,
Нам її не видно з ганку.

Граки
Ну, від цих нам толку мало ―
Всі прибігли з чим попало.
Гей, бобри, часу не гайте,
А сокири розбирайте.
Балки ви хисткі крушіть
І вогонь жаркий гасіть.
Бо вже скоро, мов свіча,
Запалає й каланча!

Старий бобер
Ми, бобри, народ робочий,
Греблі га́тимо до ночі.
Беручкі ми до роботи,
Помогти ми вам не проти.

Розійдіться ви, роззяви,
Приступаємо до справи!
Влаштували ви базар.
Тут не ярмарок ― пожар!

Бобри
Гей, паркани повалімо,
На землі вогонь гасімо.
Не дамо повзти тинами,
Пропаде вогонь із нами!

Кішка
Бо́бре, бо́бре, почекай,
Нам паркана не валяй!
Ви пожежу зупиніть,
Наші меблі збережіть!

Крісла, дзеркало, стілець...
Піде все це нанівець.
Попроси ти їх, Василю,
Наші меблі щоб носили!

Бобри
Не врятуєте добра ―
Рятуватися пора.
Вилізати час давно
На горищі у вікно.
Там ставайте на карниз,
А з карниза ― прямо вниз!

Кішка
Килимів нам перських жалко!

Бобер
Поспішай! Бо вдарить балка ―
Килимів ти не знайдеш,
І сама ти пропадеш!

Старий бобер
Бережись! Покрівля рухне!

Свиня
Що таке? Не чую! Рух-рух...

Бобер
Розбігайтесь хто куди!

Курка
Ой, біда! Куди-куди?

Кицин дім падає

Півень
Ось і рухнув кицин дім!

Козел
Погорів з добром усім!

Киця
Де тепер ми будем жити?

Кіт Василь
Що я буду сторожити?

Казкар
Чорний дим за вітром віється,
Плаче киця-погорільця...
Ні будинку, ні подушки,
Ані ковдри, ні дерюжки!

Кішка
Ох, Василю мій, Василю!
У курник нас запросили.
Чи піти до півня й курки?
Є перина в шкабатурки.
Курчин пух такий жорсткий,
Та мені вже хоч який!

Кіт Василь
Що ж, хазяєчко, ходім
Ночувати в курчин дім!

Казкар
Ось чалапає дорогою
Кіт бездомний клишоногий.
Він спіткається, бреде,
Кицю кіт старий веде.
На віконце ледь замуркав:
"Півень тут живе і курка?"
Так і є, уже стрічають:
В сінях півники співають.

Кішка
Ох ти, кумо моя, квочко,
Пожалій нас серед ночі!
Все згоріло в нас дотла.
Вже немає в нас житла...
Я й Василь тут, мій двірник.
Ти пусти нас у курник!

Курка
Я взяла б вас серед ночі,
Та когу́т мій не захоче.
Він завжди тремтить від злості,
Коли в нас бувають гості,
Бо такого злого роду ―
Кохінхінської породи...
І такі у нього шпори,
Що боюся з ним я спору!

Півень
Ко-ко-ко́-ко! Кукурі́ку!
Спокою нема одвіку!
Спати я лягаю з вами,
Прокидаюся з півнями.
Уночі не стулиш очі:
Я співаю опівночі.
Закуняєш ― де там спати,
Треба вже зорю стрічати.
І утретє на зорі
Я співаю: "Ку-ку-рі!"
Так на варті я щоднини,
Спокою ж ані хвилини!

Курка
Чуєш, вже кричить, хвостатий.
Гарно чує все із хати.
Коли він буває вдома,
Навіть курочка знайома
Не зайде посокоріти,
Щоб часину скоротити!

Кішка
Чом на середу ти, мила,
На обід нас запросила?

Курка
Звала я не назавжди,
Й довго ще до середи.
Живемо́ ми тіснувато,
Підросли у нас курчата.

Ці півники крикливі,
Задиристі й битливі,
Одне лише ― скубуться,
Від ранку тільки й б'ються,
Й вночі немає спасу:
Співають не до часу.

Ось дивися ― б'ються знову!

Молоді півники
- Кукурі́ку! Бий рябого!
- Тім'ячко йому проб'ю!
- Кукурі́ку! Заклюю!

Курка
Ах, розбійники, бандити!
Краще, кумо, поспішити:
Візьмуться вони до бою ―
Попаде і нам з тобою!

Півники
Гей, тримай кота і кішку!
Дай їм проса на доріжку!
Рви у кішки і кота
Пух і пір'ячко з хвоста!

Кішка
Що ж, тікаймо вже Василю,
Поки нас тут не побили...

Курка
Далі йдіть ― живуть за рогом
Цап з козою довгорогі.

Кіт Василь
Ох, невесело бездомним
Уночі блукати сонним!

Казкар
І далі кіт Василь бреде,
Під руку киценьку веде.
Ось перед ними дім старий
Побіля річки на горі.
У домі тім коза з козлом
У дурня грають за вікном.

Козел
З глузду з'їхала коза ―
Б'є десяткою туза!

Коза
Бурчиш ти безтолково.
Десяткою бубновою!
А бубни ― козирі у нас.

Козел
Були вони в минулий раз.
Ото ж бо трефами ходи!

Коза
(позіхаючи)
Та з ними разом пропади!
Уже мені набридла гра,
І спати вже давно пора!
За день набила п'ятку...

Козел
Ні, почнемо́ спочатку!
Зіграємо востаннє:
Хто ж зараз дурнем стане?

Коза
Мені й без карт відомо, хто ти!

Козел
Я ж можу й ро́гами сколоти!

Коза
Борода у тебе довга,
Та короткі в тебе роги,
Бо у мене довші вдвоє ―
Швидко справлюся з тобою.
Не жартуй зі мною ти!

Кішка
(стукає у хвіртку)
Гей, хазяєчко, впусти!
З Василем я, двірником...
Звала ти нас на прийом.
Довго ждати не могли,
Тож раніше ми прийшли!

Коза
Добрий вечір! Пізній час,
Що потрібно вам від нас?

Кішка
Дощ із снігом взявся йти,
На ночівлю нас пусти.

Коза
В нас немає ліжка в домі.

Кішка
Можна спати й на соломі.
Ти б куточок нам дала!

Коза
Ви спитайте у козла.
Мій козел хоч і безрогий,
А хазяїн дуже строгий!

Кішка
Мов, сусіде, від душі...

Коза
(тихо)
Місця мало в нас, кажи!

Козел
Ось коза мені сказала,
Що у нас тут місця мало.
Проти йти ― не маю змоги,
Бо у неї довші роги.

Коза
Він жартує, бородатий!
Так, у нас тут тіснувато.
Ви б до паці завітали ―
Місця в неї є чимало.
Від воріт наліво йдіть,
Недалеко хлів стоїть.

Кішка
Що ж, Василику, ходім
Стукати у третій дім.
Тяжко без житла й покрову!
Будемо проситись знову.
Прощавайте!

Коза
Будь здорова!

Кішка
Що ж робити нам, Василю?
На поріг нас не пустили,
Не знайшлось у друзів місць...
Що свиня нам відповість?

Кіт Василь
Ось її паркан і хата.
За віконцем ― поросята.
Бачу десять поросят,
Всі на лавочках сидять,
Всі на лавочках сидять,
З полумисочків їдять.

Поросята
(розмахують ложками й співають)
Я ― свиня, і ти ― свиня,
Всі ми, братці, свині.
Мама нам дає щодня
Повний чан ботвиння.
Ми на лавах сидимо,
З полумисочків їмо.
Ой-люлі́,
Ой-люлі,
З полумисочків їмо.

Їжте, чавкайте, гей-гей,
Братці-поросята!
Схожі ми вже на свиней,
Хоч іще малята.
Наші хвостики гачком,
Наші рильця п'ятачком.
Ой-люлі́,
Ой-люлі,
Наші рильця п'ятачком.

Ось несуть відерце нам,
Пійло аж парує!

Свиня
Поросята, на місця!
Хто мене не чує?
В пійло попере́д батьків
Рильцями не лазьмо!
Тут десяток п'ятачків,
Скільки ж буде разом?

Поросята
Ой-люлі́,
Ой-люлі,
Тут полтина разом!

Кіт Василь
Ох, як весело співають!

Кішка
Видно, добре серце мають!
Може, пожаліють трішки.

Свиня
Хто там стука?

Кіт Василь
Кіт і кішка!

Кішка
Ти впусти мене, подружко,
Буду я тобі, як служка,
Мити посуд й діткам рильця...
Що ж робити погорільцям!

Свиня
Не тобі мороку мати ―
Поросяток доглядати.
А помийне це корито
Нам гарніше, як немите.
Я не можу вас впустити
У свинарнику гостити.
Нам самим тут місця мало ―
Повернутись ніде стало.
Величенька в нас сім'я:
Мій кабан та я, свиня,
Та іще у нас десяток
Малолітніх поросяток.
Є просторіші хати,
Раджу вам туди піти!

Кішка
Ох, Василю, мій Василю,
І сюди нас не пустили...
Увесь світ ми обійшли,
А притулку не знайшли!

Кіт Василь
Ось навпроти ― темна хата,
І стара, і тіснувата,
І убога, і мала,
В землю нібито вросла.
Хто живе в тій хаті скраю,
Звісно, сам іще не знаю.
Спробую у цій будівлі
Попроситись на ночівлю!

Казкар
Ось чалапає дорогою
Кіт-прислужник клишоногий.
Він спіткається, бреде,
Кицю кіт старий веде.
Вниз і вгору йде доріжка,
Ледь протоптана вона,
І не знає тітка кішка,
Що в хатині край вікна
Двоє тихих кошенят,
Двоє тихих кошенят
Під віконечком сидять.
Чують дітки, наче хтось-то
Завітав до них у гості.

Голос одного з кошенят
Хто стукає біля воріт?

Кіт Василь
Старий двірник я, кицин кіт.
Візьміть нас на ночівлю,
Сховайте під покрівлю!

Кошенята
Василю, наче й справді ти?
З тобою наша тітка?
А ми ж у вас до темноти
Просились в дім, сирітки.
А ти, старий двірник, нас гнав
І до воріт не підпускав!

Кіт Василь
Який без двору я двірник?
Нема двора, і дім наш зник...

Кішка
Простіть мене, якщо була
Колись-то винувата.

Кіт Василь
Тепер наш дім згорів дотла,
Впустіть нас, кошенята!

1-е кошеня
Забути можу назавжди
Образи я дошкульні,
Але ж в притулки йдуть коти
Голодні й безпритульні!

Кішка
В нічліжник я не добіжу.
Я ледве йду і вся дрижу!

Кіт Василь
Якщо в обхід ― туди путі
З чотири кіломе́три йти.

Кішка
А навпростець якщо піти,
То можна й зовсім не дійти!

2-е кошеня
Хай вирішить мій старший брат.
Відперти їм ворота?

Кіт Василь
Сказати правду, то назад
Іти нам неохота...

1-е кошеня
Ну, що ж! У дощ і сніговій
Надворі не прожити.
Хто сам просився в дім чужий,
Це може зрозуміти.
Хто знав, як мокнути в воді,
Який мороз дошкульний,
Той не залишить у біді
Нещасних безпритульних!

2-е кошеня
Але ж у нас убогий дім,
Ні печі, ні покрівлі.
Ми змерзли просто неба в нім,
Підлогу миші з'їли.

Кіт Василь
Учотирьох, малята,
Підправимо цю хату!
Я вам і тесля, і пічник,
А ще мишей ловити звик!

Кішка
Я буду вам як мати.
Мишей навчусь ганяти,
Вершки знімати вмію
І тарілки помию.
Пустіть же в хату ви рідню!

1-е кошеня
Та я вас, тітко, не гоню!
Хоч у нас і тісно,
Хоч у нас і тяжко,
Та знайти нам місце
Для гостей неважко.

2-е кошеня
Тут у нас ні грубки,
Ані покривала.
Тулимось докупки,
Щоб тепліше стало.

Кішка
Мерзнуть лапи й вушка?
Бідні кошенята!
Шко́да, що подушки
Не дали ми в хату...

Кіт Василь
Не дали ряднини
І перини з пуху...
Нині би в перині
Всі ми гріли вуха!

Змерзла ваша тітка,
Я вже застудився...
А у вас, сирітки,
Хлібчик не лишився?

1-е кошеня
Ось черствий шматочок,
Можу поділитись.

2-е кошеня
Ось води ковточок,
Можете напитись.

Кошенята
(разом)
Хоч у нас і тісно,
Хоч у нас і тяжко,
Та знайти нам місце
Для гостей неважко.

Кішка
Спати хочу ― сил немає!
Я знайшла нарешті дім.
На добраніч... Засинаю....
Ділі-ділі... ділі... дім!

(засинає)

Хор
Дінь-дон! Ділі-дім!
Був на світі кицин дім.
Справа-зліва ― ґанки,
Вишиті фіранки,
Стіни пофарбовані,
Вікна розмальовані.

Ділі-ділі-ділі-дім!
Погорів у кішки дім.
Не знайти його й у сні.
Чи то був він, а чи ні...
Але є в нас новина ―
Киця наша не одна,
А в племінників своїх,
Хазяйнує киця в них.

І така вже домосідка!
За ворота ходить рідко.
Няньчить з радістю дітей,
Ловить у льоху мишей.

Розумнішим став і кіт.
Не кричить біля воріт,
На роботу ходить зрання,
А вночі ― на полювання.

Вечорами він охоче
Пісеньки́ малим муркоче...
Скоро виростуть сирітки,
Стануть більшими за тітку.

Тісно вчотирьох усім ―
Треба ставити їм дім.

Кіт Василь
Нам потрібен дім чудовий!
Нумо, дружно! Нумо, знову!
Ми збудуємо свій дім,
Разом житимемо в нім!

Кошенята
За колодою колоду ―
Стіни рівно кладемо́.

Кіт Василь
Двері ставимо і сходи,
Прорізаємо вікно.

Кішка
Вікна розмалюємо,
Стіни пофарбуємо!

1-е кошеня
Ось і пічка і лежанка.

2-е кошеня
Ось і два стовпи для ґанку.

1-е кошеня
Зведемо горище.

2-е кошеня
І покрівлю вище.

Кішка
Стіни зашпаруємо.

Усі
(разом)
Дім новий будуємо!

Кішка
Ось уже й готовий дім,
Завтра вхідчини у нім.

Кіт Василь
На всю вулицю в нас свято,
Завітайте й ви, малята!

Усі
(разом)
Ділі-ділі-ділі-дім!
У новий приходьте дім!

13.09.2016

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Вікторія Торон 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Василь Мартинюк 5 Майстер-клас / Любитель поезії


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-09-13 23:34:12
Переглядів сторінки твору 771
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.652 / 5.25  (4.793 / 5.32)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.798 / 5.36)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.03.01 20:39
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./Л.П.) [ 2016-09-13 23:41:18 ]
Починаючи перекладати улюблений з дитинства твір, ще не знала, як не соромно, що існує давній переклад «Кицин дім» видатного українського письменника Грицька Бойка. А коли побачила текст в Інтернеті, вирішила не читати, поки не завершу роботу. Це додало азарту. Порівнюючи, побачила, що й мій переклад має певний шанс.

На прохання кількох мам-читачок вказано правильні наголоси в деяких словах (окрім слова краде).
Дієслова, кличний відмінок, наголоси вжиті відповідно до норм правопису.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2016-09-14 03:34:14 ]
Дуже гарний переклад -- багатою,соковитою мовою, легкий для для сприйняття. І вибір чудовий: "Кошкин дом" -- один з найкращих творів Маршака (і мій улюблений також). Велика, старанно виконана робота.
Два маленьких зауваження:"По узорам тим щоранку" -- правильніше: "По узорах тих щоранку".
Також я не впевнена, чи існує слово "приют" українською. Завжди знала тільки "притулок" або "пристановисько", "пристановище", можливо, "прихисток", "сховок". Дякую за одержане задоволення від повернення в дитинство.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Мартинюк (М.К./Л.П.) [ 2016-09-14 20:46:38 ]
Дуже гарно. Сподобалося.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./Л.П.) [ 2016-09-15 06:38:17 ]
Дякую, Вікторіє й Василю! Особлива подяка за ретельне прочитання й зауваження, зараз виправлю "узори" ;). Ще два виправлення зроблю, придумала краще. А з "приютом" не знаю що й робити: знайшла в Академічному тлумачному й в інш. словниках як звичайно вживане слово. Так гарно римується, а ніби й ріже вухо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./Л.П.) [ 2016-09-15 07:19:39 ]
Так! Замінила!Маршак і підказав.