ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2020.06.01
17:06
Барвисте літо -
світ малахітом,
яскраве сонце,
як мандарин.
З ковша сузір'я
в день перелито
сусальні зорі -
в'язкий бурштин.
світ малахітом,
яскраве сонце,
як мандарин.
З ковша сузір'я
в день перелито
сусальні зорі -
в'язкий бурштин.
2020.06.01
16:52
Вразумейте, граждане тупые –
В речке не ворОтится вода.
Украина – это не Россия,
И не будет ею никогда.
В речке не ворОтится вода.
Украина – это не Россия,
И не будет ею никогда.
2020.06.01
11:52
З Мавкою ніколи не прощаюсь,
бо ширяю з нею у віках.
У дугу зінуло, а не каюсь,
як її утішу, – ах-ах-ах!
Бо вона м'яка як та резина –
поки натягаєш, каже, – вйо!
А коли потягне чим по спині,
бо ширяю з нею у віках.
У дугу зінуло, а не каюсь,
як її утішу, – ах-ах-ах!
Бо вона м'яка як та резина –
поки натягаєш, каже, – вйо!
А коли потягне чим по спині,
2020.06.01
10:59
Ґеніальний спосіб був і є –
книгою…
напиши її рукою
лівою –
не виходить!
піт цигкий на пучках
стане кригою –
надто холод розуму
книгою…
напиши її рукою
лівою –
не виходить!
піт цигкий на пучках
стане кригою –
надто холод розуму
2020.06.01
10:53
Вийшла заміж я, мойри. А чи з тим...
- Ні. Змирися,- не нарікай.
Не пізнаєш оази ніжності,
Зрада чорна - твоя ріка.
Від любові не буде користі,
І з твоєї до нас мольби.
Той, що поруч, - козак безсовісний,
- Ні. Змирися,- не нарікай.
Не пізнаєш оази ніжності,
Зрада чорна - твоя ріка.
Від любові не буде користі,
І з твоєї до нас мольби.
Той, що поруч, - козак безсовісний,
2020.06.01
09:13
Дощ уперіщив і швидко калюжі
Стали глибокими – ого-го-го, –
Хочеться, хочеться, хочеться дуже,
Тільки не знаю, не знаю чого.
Мокрі дерева шурхочуть, як мітли, –
Тихо, задумливо і спроквола, –
Хочеться, хочеться, хочеться світла,
Тільки немає, н
Стали глибокими – ого-го-го, –
Хочеться, хочеться, хочеться дуже,
Тільки не знаю, не знаю чого.
Мокрі дерева шурхочуть, як мітли, –
Тихо, задумливо і спроквола, –
Хочеться, хочеться, хочеться світла,
Тільки немає, н
2020.06.01
08:02
Зелене й короноване мине,
хоча не діє поки-що вакцина.
Єдине обнадіює мене,
що вилікує рани Україна.
Відлунює небесний камертон
усі її духовні обертони
і гасне у етері моветон
хоча не діє поки-що вакцина.
Єдине обнадіює мене,
що вилікує рани Україна.
Відлунює небесний камертон
усі її духовні обертони
і гасне у етері моветон
2020.06.01
06:43
Яка жінка не хоче аби її любили? Яка жінка, я вас питаю, шановне чоловіцтво, не потребує уваги та душевного спокою?
Так нащо ви їх берете собі за дружин, а потім нещадно морально ґвалтуєте чи лупцюєте як лукавих кіз?
« Випери шкарпетки!», «Звари їсти!»,
2020.06.01
04:49
Буря розхитує крони дерев,
Шелест здійнявся в зеленому листі
З неба краплинами срібне намисто
І громовиці звершається рев.
Чуєш там хтось мене зве за вікном?:
«Вийди до дуба я дам тобі сили,
Сльози мої щойно землю зросили
Шелест здійнявся в зеленому листі
З неба краплинами срібне намисто
І громовиці звершається рев.
Чуєш там хтось мене зве за вікном?:
«Вийди до дуба я дам тобі сили,
Сльози мої щойно землю зросили
2020.05.31
23:25
Смарагдове сяйво, як полум`я ніжне,
Голубить воно, не пече.
Тону у вогні я оцім дивовижнім –
Смарагдових бранець очей.
ПРИСПІВ:
Смарагдові очі, смарагдові очі
Мене огорнули теплом.
Голубить воно, не пече.
Тону у вогні я оцім дивовижнім –
Смарагдових бранець очей.
ПРИСПІВ:
Смарагдові очі, смарагдові очі
Мене огорнули теплом.
2020.05.31
21:52
ці сутінки, наче примарна стіна.
мій демоне ночі, ця темінь - антанта.
з плечей і верхів'їв спускають атланти
на плеса бруківки старі письменА.
усесвіте! бачиш, ці зорі крихкі
шляхи обирають в небесній неволі...
цей серпень печалі й тонких алегорі
мій демоне ночі, ця темінь - антанта.
з плечей і верхів'їв спускають атланти
на плеса бруківки старі письменА.
усесвіте! бачиш, ці зорі крихкі
шляхи обирають в небесній неволі...
цей серпень печалі й тонких алегорі
2020.05.31
19:50
Колись земля ця називалась Диким полем
І звіра, й птаха тут водилося доволі,
І море риби у річках. Лише єдине –
У цьому краї не було тоді людини.
Бо бусурмани так степи ці сплюндрували,
Що всі, хто жив, в краї далекі повтікали
І назавжди лишили земл
І звіра, й птаха тут водилося доволі,
І море риби у річках. Лише єдине –
У цьому краї не було тоді людини.
Бо бусурмани так степи ці сплюндрували,
Що всі, хто жив, в краї далекі повтікали
І назавжди лишили земл
2020.05.31
19:12
Сенс життя полягає у пошуку оптимальної температури.
Мало бути впевненим у собі, у тобі повинні бути впевнені й інші.
Людина слова і людина діла – то різні, не пов'язані між собою особи.
Люди не надто мудрі вважають інших занадто мудрими.
Тво
2020.05.31
17:45
А сенс твоєї вищої освіти
Коли ти лізеш ближньому в кишеню,
Останніх мідяків поцупиш жменю
І будеш надбанню цьому радіти…
Чи пройдеш повз людину, що присіла
Раптово біля дерева у парку.
А що тобі? Ні холодно, ні жарко…
Коли ти лізеш ближньому в кишеню,
Останніх мідяків поцупиш жменю
І будеш надбанню цьому радіти…
Чи пройдеш повз людину, що присіла
Раптово біля дерева у парку.
А що тобі? Ні холодно, ні жарко…
2020.05.31
17:28
Ніч кине зажуру за ґрати,
розправивши хмари вітряк.
Навчиш мене в небі літати
і марочний пити коньяк.
На біле руно алергія,
тополі солодкі меди.
Чи зболене серце зігріє,
розправивши хмари вітряк.
Навчиш мене в небі літати
і марочний пити коньяк.
На біле руно алергія,
тополі солодкі меди.
Чи зболене серце зігріє,
2020.05.31
16:41
Потаємно казали - "Чаклунка",
Та вона безтуротна була,
Юна дівчина, перша красуня,
Незнайомця в село привела.
Від людей відрізнявся місцевих,
В обладунках з плащем на плечах,
Коливався у хлопця свинцевий
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та вона безтуротна була,
Юна дівчина, перша красуня,
Незнайомця в село привела.
Від людей відрізнявся місцевих,
В обладунках з плащем на плечах,
Коливався у хлопця свинцевий
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2020.01.18
2020.01.05
2020.01.01
2019.12.29
2019.11.28
2019.11.14
2019.10.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександра Камінчанська (2014) /
Інша поезія
***
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
***
Жінка-янгол, жінка-богиня, невіста.
Помежи істин
Вальсує із вітром… вітряна панна,
Осінь, осанна…
Крила білого птаха, що ніби вросли у небо.
Чи треба
Любити осінь – діву, жінку, невісту?
Вечір і місто,
Розгублені зорі, вітрини, клени,
Учора зелені.
М’яко торкаю рукою ніч,
Що зіткана зі свіч,
Що пахне сном, кардамоном, єлеєм
…я поруч із нею,
Вдихаю її – прозору осінню ніч
…поклич…
Крізь осінь і ніч – клич!
Помежи істин
Вальсує із вітром… вітряна панна,
Осінь, осанна…
Крила білого птаха, що ніби вросли у небо.
Чи треба
Любити осінь – діву, жінку, невісту?
Вечір і місто,
Розгублені зорі, вітрини, клени,
Учора зелені.
М’яко торкаю рукою ніч,
Що зіткана зі свіч,
Що пахне сном, кардамоном, єлеєм
…я поруч із нею,
Вдихаю її – прозору осінню ніч
…поклич…
Крізь осінь і ніч – клич!
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0925 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0925 seconds