... не мати нічого як і мати нічого –
можна голову зламати...

сам сказав

(роздуми невігласа)

Кубометр нічого...

    ... з поміж словникових визначень терміну “нічого” візьмемо таке: вживається для позначення запереченого об’єкта дії або його відсутності. Цей термін i, таке його тлумачення, часто завдають нашій логіці клопоту. Ми ж, так смакуючи кожне слово, можемо пафосно виголосити: я не маю нічого! Хоч це очевидно суперечить цьому, словниковому, визначенню та й здоровому, здавалось би, глузду... А що, казати: я маю нічого? А як тебе попросять показати те що маєш... Покажеш дулю... Здавалось би вихід простий – казати без маю-не маю, просто: “нічого”! Маючи на увазі: чогось з того, що вас цікавить... Або просто казати: не маю!.. В розумінні відсутності у мене будь чого з того, що вас цікавить... Взагалі то, в такому разі, свідомість послуговується конкретно визначеними іменами предметів та стверджує: я не маю того, того і того...
    Але, однак, з словника випливає начебто “нічого” є констатацією факту відсутності чогось конкретного... і як можливий варіант - чогось всього конкретного, як беззастережну, повну, неконкретність... Здавалось би для усіх часів це, - нікчемна проблема, але сьогодні це поняття “нічого” набирає космологічної ваги. Уявіть собі, як стверджують вчені: щось, в результаті вселенського вибуху, одної миті, з розміру макового зерняти, перетворилося в безмежний космос... А до того на місці всесвіту було не було... згідно словникового визначення, “нічого” - в розумінні відсутності всесвіту. Тож яких розмірів мається на увазі те “нічого”... тобто та відсутність конкретного, щоб на його місці помістилася вся нинішня конкретність? - Настала та мить, коли логіка мусить дати якесь інше визначення поняттю “нічого”, тобто визначити (конкретизувати) притаманні для нього, “нічого”, якісь певні властивості...
    Візьмемо у своїй свідомості таке собі “нічого”: порожню кімнату. Однак промінчик сонця легко виявить в кімнаті порох, а свідомість запримітить у куточку павука... котрий має насолоду мордувати мух... Але візьмемо герметичний куб та висмокчемо з нього повітря... але знаємо, що в тому кубі ще є: мікроби, радіохвилі, магнітне поле, гравітація, якийсь там ефір... Тобто: величезний перелік конкретного. Далеко ще до “нічого”... Але хай, допустимо – одне за одним забиратимемо конкретне щось і... досягнемо повної відсутності, тобто “нічого”... тобто й самого поняття куба... і що – матерія з усіх боків стечеться враз докупи?..
22.11.2016 р.

варіант 2 - Космос 8...
(роздуми невігласа)
Immanuel Kant*: “Lasset von eurem Erfahrungsbegriffe eines Körpers alles...”
Відкиньте з вашого усвідомлення єдиного тіла все...
Кубометр нічого...

    ... з поміж словникових визначень терміну “нічого” візьмемо таке: вживається для позначення запереченого об’єкта дії або його відсутності. Цей термін i, таке його тлумачення, часто завдають нашій логіці клопоту. Ми ж, так смакуючи кожне слово, можемо пафосно виголосити: я не маю нічого! Хоч це очевидно суперечить цьому, словниковому, визначенню та й здоровому, здавалось би, глузду... А що, казати: я маю нічого? А як тебе попросять показати те що маєш... Покажеш дулю... Здавалось би вихід простий – казати без маю-не маю, просто: “нічого”! Маючи на увазі: чогось з того, що вас цікавить... Або просто казати: не маю!.. В розумінні відсутності у мене будь чого з того, що вас цікавить... Взагалі то, в такому разі, свідомість послуговується конкретно визначеними іменами предметів та стверджує: я не маю того, того і того...
    Але, однак, з словника випливає начебто “нічого” є констатацією факту відсутності чогось конкретного... і як можливий варіант - чогось всього конкретного, як беззастережну, повну, неконкретність... Здавалось би для усіх часів це, - нікчемна проблема, але сьогодні це поняття “нічого” набирає космологічної ваги. Уявіть собі, як стверджують вчені: щось, в результаті вселенського вибуху, одної миті, з розміру макового зерняти, перетворилося в безмежний космос... А до того на місці всесвіту було не було... згідно словникового визначення, “нічого” - в розумінні відсутності всесвіту. Тож яких розмірів мається на увазі те “нічого”... тобто та відсутність конкретного, щоб на його місці помістилася вся нинішня конкретність? - Настала та мить, коли логіка мусить дати якесь інше визначення поняттю “нічого”, тобто визначити (конкретизувати) притаманні для нього, “нічого”, якісь певні властивості...
    Візьмемо у своїй свідомості таке собі “нічого”: порожню кімнату. Однак промінчик сонця легко виявить в кімнаті порох, а свідомість запримітить у куточку павука... котрий має насолоду мордувати мух... Але візьмемо герметичний куб та висмокчемо з нього повітря... але знаємо, що в тому кубі ще є: мікроби, радіохвилі, магнітне поле, гравітація, якийсь там ефір... Тобто: величезний перелік конкретного. Далеко ще до “нічого”... Але хай, допустимо – одне за одним забиратимемо конкретне щось і... досягнемо повної відсутності, тобто “нічого”... тобто й самого поняття куба... і що – матерія з усіх боків стечеться враз докупи? чи – як Кант каже: “... doch der Raum übrig... - однак простір останній ...”
    І стався там великий вибух чи ляп... вогненний...
... а в “трубі” Вели́кого адро́нного кола́йдера (англ. Large Hadron Collider, LHC) якого роду порожнеча?
    * I Kant: “Lasset von eurem Erfahrungsbegriffe eines Körpers alles, was daran empirisch ist, nach und nach weg: die Farbe, die Härte oder Weiche, die Schwere, selbst die Undurchdringlichkeit, so bleibt doch der Raum übrig, den er (welcher nun ganz verschwunden ist) einnahm, und den könnt ihr nicht weglassen.- Відкиньте з вашого усвідомлення єдиного тіла все, що до того-тому емпіричне є, на і на-згідно і згідно геть-далеко: колір, твердість чи м’ягкість, вага, сама непроникність, так залишиться однак простір останній, що-бо він (який тепер-ось весь-цілий марно-потрачений є) займає-одержує, і що-бо може їх не пропускати”. (згідно словника)
    Вичитка: От спробуйте-но відкидати потрохи від вашого розуміння тіла (ідеально-матеріального об’єкта) все, що у ньому є досвідного (емпіричного - взятого з досвіду мислення, очевидно, також і апріорного (передуючого) у досвідному (здобутому через досвід)) : колір, твердість чи м’якість, вагу, непроникність… тоді… все-таки залишиться щось – простір, який тіло (знання про тіло) (тепер уже зовсім зникле) займало, і… його (простір) ви уже не зможете відкинути.
( І Кант Критика чистого розуму Вступ ІІ. Ми перебуваємо у володінні апріорних знань, і навіть звичайного розуму без таких знань не буває, другий абзац).

27.09.2018 р.