
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.05
19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
2025.07.05
10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
2025.07.05
06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
2025.07.04
17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
2025.07.04
16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
2025.07.04
12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
2025.07.04
06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
2025.07.03
21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
2025.07.03
21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
2025.07.03
10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
2025.07.03
08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
2025.07.03
05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
2025.07.02
21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
2025.07.02
17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
2025.07.02
05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
2025.07.02
03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2024.05.20
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Аргумент три... Чотири аргумент...
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Аргумент три... Чотири аргумент...
(спроба простої логічної схеми)
Реальність...
... однак, мені, зійде тепер на сумнів: Якась сумнівна та реальність є. Все миготить - міняється летить... Свідомість всього не встигає охопити й одне напевне знає, що сумнівається реально... А все сумнівне - наче камінь в котрому засумнівалася реальність, що він насправді камінь – прах... порохи тепер... Коли таку реальність осягаю умом та оглядаю – ото-то смітничок... тепер ще й інтернет... щоб порох людських душ десь мав всідатись... сфото-фо-графую “щось бекіні”, ляпну – думаю – ага, десь там собі подінеться... бо там – безодня, типу.
Неправильно, старих нас, досі вчили, що смітник погано... лиш треба хлам той попалити та закопати та насадити кущиків всіляких... а там... прийде добра зима... то й замете все білим снігом і душа возра... Душа ж то знає, що той білий сніг – то прах води... і що вона, душа, прахом теж уже припала добре... порохами всіляких там Шевченків та Кантів... та Лесь Українок... і що кожна-всяка душенька, тепер-вже, має своє безконечне право на всілякі-власні порохи... в реальності...
От думаю собі – помру... кудись подіну-ся, а хоч на смітничок минулого - тай спо-о-окій... Але нема минулого і не хоче світ дівати-ся... за щораз цупкіше тримає купи доокола все, глянь: за ногами тягнеться тепер до хати з інтернету... якесь там “Лєнін - порно”… та лайно собаче... сумнівна реальність - сумнівна... вірніше реальна сумнівність - реальна... за щораз.
Така то вже зараза та реальність...
... все вона зверху та зверху... ще пів біди, як ідеться про якусь конкретну матерію... та про звичайний собі атеїзм. Але те, що ми насправді маємо, тепер, за матерію – тепер суцільна фантазія самої ж матерії про саму ж матерію (в комп’ютері - а ми ж то думали, що тільки в людській голові), ще й незнищенна вона, згідно тих-її фантазій... а той атеїзм – виявилось - один суцільний доказ Бога, ще з самого початку, як якась, ну зовсім не логічна, спроба позбутись Неприсутнього а далі – все химерніша й химерніша потреба доказувати відсутність відсутнього, що, навіть в межах матеріалістичної логіки, - доказів, завідомо, не потребує... Нема-є, той нема – чо верещиш? І що, насправді там, шкребе порожню душу того атеїста, то є – потребою показати комусь, свою-власну, дулю... навсього.
Той самий сумнів, котрий тре камінь в порохи - тепер на дні морському шар за шаром пресує ті порохи на камінь... і хай сумніваєшся ти обґрунтовано – реально говорити можеш лиш про природу свого сумніву, бо перед тим щоб щось відкинути...
Така вже та реальність – тепер і зверху так*!
*Тепер...
... кажуть про сьогоднішній вимір часу. - Десь те, що буде – ось те, що було... таке наше хибне уявлення дійсності - час. Насправді ж, що буде – що було, усе тепер є.
“... und die Vernunft zeigt hier ein doppeltes, einander widerstreitendes Interesse... - ... і розум показує тут один подвійний, взаємно-суперечливий інтерес...” (І Кант Критика чистого розуму Додаток до трансцендентальної діалектики Про регулятивне вживання ідей чистого розуму).
17.12.2016 р.
Чотири аргумент...
(спроба простої логічної схеми)
Із 1000 Дверей - 999 Ілюзія,
Одні - Реальність
За бажаннями
Нічого ми не бачим,
Бо це-світ ілюзій,
Не життя,
Забирає всю нашу
Увагу,
А у двох світах
Відразу - ну, ніяк.
Мольфар*
Варіативність...
...це технічне слово, здавалось би, й не римується, навіть... і в філософії у Канта, дотично, можна цитувати як численну різноманітність єдиного: “... deren einige (die vorzüglich spekulativ sind), der Ungleichartigkeit gleichsam feind, immer auf die Einheit der Gattung hinaussehen, die anderen (vorzüglich empirische Köpfe) die Natur unaufhörlich in so viel Mannigfaltigkeit zu spalten suchen... - ... його деякі (переважно спекулятивні посилання), маючи неоднорідність за ворожу, завжди на єдність ґатунку (родів, видів) посилаються, інакші (переважно досвідні голови) готові природу безперервно на численну різноманітність розколюючи шукати...” (І Кант Критика чистого розуму Додаток до трансцендентальної діалектики Про регулятивне вживання ідей чистого розуму).
Та коли застосовувати до поняття реального визначення тепер (навмисне оминаючи поняття часу), то та, всяка там, різноманітність є тепер лише варіативністю одного й того самого тепер...
Але реальність – то така зараза – усе що є, чи тисяча ілюзій – чи мільйон - усе тепер** реальність так!
*Василь Мольфар - Ілюзія-Реальність https://www.facebook.com/868881799863548/videos/vb.868881799863548/1184831344935257/?type=2&theater¬if_t
** Тепер...
... кажуть про сьогоднішній вимір часу. - Десь те, що буде – ось те, що було... таке наше хибне уявлення дійсності - час. Насправді ж, що буде – що було, усе тепер є.
17.12.2016 р.
Реальність...
... однак, мені, зійде тепер на сумнів: Якась сумнівна та реальність є. Все миготить - міняється летить... Свідомість всього не встигає охопити й одне напевне знає, що сумнівається реально... А все сумнівне - наче камінь в котрому засумнівалася реальність, що він насправді камінь – прах... порохи тепер... Коли таку реальність осягаю умом та оглядаю – ото-то смітничок... тепер ще й інтернет... щоб порох людських душ десь мав всідатись... сфото-фо-графую “щось бекіні”, ляпну – думаю – ага, десь там собі подінеться... бо там – безодня, типу.
Неправильно, старих нас, досі вчили, що смітник погано... лиш треба хлам той попалити та закопати та насадити кущиків всіляких... а там... прийде добра зима... то й замете все білим снігом і душа возра... Душа ж то знає, що той білий сніг – то прах води... і що вона, душа, прахом теж уже припала добре... порохами всіляких там Шевченків та Кантів... та Лесь Українок... і що кожна-всяка душенька, тепер-вже, має своє безконечне право на всілякі-власні порохи... в реальності...
От думаю собі – помру... кудись подіну-ся, а хоч на смітничок минулого - тай спо-о-окій... Але нема минулого і не хоче світ дівати-ся... за щораз цупкіше тримає купи доокола все, глянь: за ногами тягнеться тепер до хати з інтернету... якесь там “Лєнін - порно”… та лайно собаче... сумнівна реальність - сумнівна... вірніше реальна сумнівність - реальна... за щораз.
Така то вже зараза та реальність...
... все вона зверху та зверху... ще пів біди, як ідеться про якусь конкретну матерію... та про звичайний собі атеїзм. Але те, що ми насправді маємо, тепер, за матерію – тепер суцільна фантазія самої ж матерії про саму ж матерію (в комп’ютері - а ми ж то думали, що тільки в людській голові), ще й незнищенна вона, згідно тих-її фантазій... а той атеїзм – виявилось - один суцільний доказ Бога, ще з самого початку, як якась, ну зовсім не логічна, спроба позбутись Неприсутнього а далі – все химерніша й химерніша потреба доказувати відсутність відсутнього, що, навіть в межах матеріалістичної логіки, - доказів, завідомо, не потребує... Нема-є, той нема – чо верещиш? І що, насправді там, шкребе порожню душу того атеїста, то є – потребою показати комусь, свою-власну, дулю... навсього.
Той самий сумнів, котрий тре камінь в порохи - тепер на дні морському шар за шаром пресує ті порохи на камінь... і хай сумніваєшся ти обґрунтовано – реально говорити можеш лиш про природу свого сумніву, бо перед тим щоб щось відкинути...
Така вже та реальність – тепер і зверху так*!
*Тепер...
... кажуть про сьогоднішній вимір часу. - Десь те, що буде – ось те, що було... таке наше хибне уявлення дійсності - час. Насправді ж, що буде – що було, усе тепер є.
“... und die Vernunft zeigt hier ein doppeltes, einander widerstreitendes Interesse... - ... і розум показує тут один подвійний, взаємно-суперечливий інтерес...” (І Кант Критика чистого розуму Додаток до трансцендентальної діалектики Про регулятивне вживання ідей чистого розуму).
17.12.2016 р.
Чотири аргумент...
(спроба простої логічної схеми)
Із 1000 Дверей - 999 Ілюзія,
Одні - Реальність
За бажаннями
Нічого ми не бачим,
Бо це-світ ілюзій,
Не життя,
Забирає всю нашу
Увагу,
А у двох світах
Відразу - ну, ніяк.
Мольфар*
Варіативність...
...це технічне слово, здавалось би, й не римується, навіть... і в філософії у Канта, дотично, можна цитувати як численну різноманітність єдиного: “... deren einige (die vorzüglich spekulativ sind), der Ungleichartigkeit gleichsam feind, immer auf die Einheit der Gattung hinaussehen, die anderen (vorzüglich empirische Köpfe) die Natur unaufhörlich in so viel Mannigfaltigkeit zu spalten suchen... - ... його деякі (переважно спекулятивні посилання), маючи неоднорідність за ворожу, завжди на єдність ґатунку (родів, видів) посилаються, інакші (переважно досвідні голови) готові природу безперервно на численну різноманітність розколюючи шукати...” (І Кант Критика чистого розуму Додаток до трансцендентальної діалектики Про регулятивне вживання ідей чистого розуму).
Та коли застосовувати до поняття реального визначення тепер (навмисне оминаючи поняття часу), то та, всяка там, різноманітність є тепер лише варіативністю одного й того самого тепер...
Але реальність – то така зараза – усе що є, чи тисяча ілюзій – чи мільйон - усе тепер** реальність так!
*Василь Мольфар - Ілюзія-Реальність https://www.facebook.com/868881799863548/videos/vb.868881799863548/1184831344935257/?type=2&theater¬if_t
** Тепер...
... кажуть про сьогоднішній вимір часу. - Десь те, що буде – ось те, що було... таке наше хибне уявлення дійсності - час. Насправді ж, що буде – що було, усе тепер є.
17.12.2016 р.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію