Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.03
16:49
Ми пливемо у світ
На човнах мертвяків
Між пожовклих дошок,
Випадкових батьків,
Над очима зоря,
Під очима синці,
Весла вицвілих брів ,
На човнах мертвяків
Між пожовклих дошок,
Випадкових батьків,
Над очима зоря,
Під очима синці,
Весла вицвілих брів ,
2026.05.03
16:43
Ти завела собі кота.
А кіт завів мишей.
І скоро тріїця свята
поповнилась уже.
Наш друг-поет спустився з гір
давно трагічних лір
і, наче допотопний звір,
А кіт завів мишей.
І скоро тріїця свята
поповнилась уже.
Наш друг-поет спустився з гір
давно трагічних лір
і, наче допотопний звір,
2026.05.03
15:04
Отих думок розпалене багаття
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
2026.05.03
14:44
Хитрим, кажуть, свого часу був Павло Тетеря.
Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о
Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о
2026.05.03
13:26
Здається, холод - назавжди...
Лишається себе картати
За невідвідані пенати,
Забуті краплі теплоти.
Пишу проникливі листи -
Цього для щастя малувато!
Здається, холод - назавжди...
Лишається себе картати
За невідвідані пенати,
Забуті краплі теплоти.
Пишу проникливі листи -
Цього для щастя малувато!
Здається, холод - назавжди...
2026.05.03
13:01
В котрімсь містечку раннього ранку
Сидів Бааль Шем Тов і крізь кільця диму
Раз по раз вдивлявся в перехожих.
«Хто це за один, що немовби
У ворота Небес задумав увійти?»-
Питає раббі в учня.
«Той, що шкарпетки шиє.
Він так щодня простує в синагогу
Сидів Бааль Шем Тов і крізь кільця диму
Раз по раз вдивлявся в перехожих.
«Хто це за один, що немовби
У ворота Небес задумав увійти?»-
Питає раббі в учня.
«Той, що шкарпетки шиє.
Він так щодня простує в синагогу
2026.05.03
11:10
Мріями не ходиться — ними літається.
Вони займають простір невагомості,
де речі були розкладені по місцях.
Лад не наводиться, і подовгу там ніхто
не затримується.
Місія з поверненням –
в оточенні плазми спротиву.
Назад не приймають без ризику згор
Вони займають простір невагомості,
де речі були розкладені по місцях.
Лад не наводиться, і подовгу там ніхто
не затримується.
Місія з поверненням –
в оточенні плазми спротиву.
Назад не приймають без ризику згор
2026.05.03
10:42
Озираюсь на прожиті роки:
Було вдосталь і грошей, і слави.
Та, до фінішу наближаючись,
Розгубив все, наліво й направо.
Піддавався спокусам неправедним,
Все хотілось чогось, іще кращого,
Чогось більшого, чогось солодшого,
Було вдосталь і грошей, і слави.
Та, до фінішу наближаючись,
Розгубив все, наліво й направо.
Піддавався спокусам неправедним,
Все хотілось чогось, іще кращого,
Чогось більшого, чогось солодшого,
2026.05.03
10:31
Япа-тапа та-па
Япа-тапа чі-па
О хей-о, о хей-да
Тапа-хей-хей-да
Рікі-тата ті-да
Ха, ха, ха, ха, ха, ха
Ей
Япа-тапа чі-па
О хей-о, о хей-да
Тапа-хей-хей-да
Рікі-тата ті-да
Ха, ха, ха, ха, ха, ха
Ей
2026.05.03
09:50
звернення поета України
до суспільства планети Земля)
Ти споглядаєш, як убивця
вже п’ятий рік дітей вбиває,
як смерть регоче білолиця,
як шлях убивцю прокладає.
Війна для тебе – телепоказ
до суспільства планети Земля)
Ти споглядаєш, як убивця
вже п’ятий рік дітей вбиває,
як смерть регоче білолиця,
як шлях убивцю прокладає.
Війна для тебе – телепоказ
2026.05.03
09:43
Щотижня складає сонети,
заупокійні куплети -
чергові «останні ноти»:
могильні плити, скорботи…
Вилизує наївних метрів -
живих і мертвих,
щоб стати членом й лавреатом,
заупокійні куплети -
чергові «останні ноти»:
могильні плити, скорботи…
Вилизує наївних метрів -
живих і мертвих,
щоб стати членом й лавреатом,
2026.05.03
08:49
Ти там, де обіцяє Бог блаженство,
немає: болю, горя і пітьми,
облуди, зради і жалоби ремства,
зміїної спокуси сатани.
Де зорі пестять вічності простори,
чумацьким шляхом ходить вітровій.
Гойдає тиша спокій, наче море
папірусні кораблики надій.
немає: болю, горя і пітьми,
облуди, зради і жалоби ремства,
зміїної спокуси сатани.
Де зорі пестять вічності простори,
чумацьким шляхом ходить вітровій.
Гойдає тиша спокій, наче море
папірусні кораблики надій.
2026.05.03
07:12
То замру, неначе тиша,
То, як вітер, засвищу, -
То писати геть полишу,
То щодня беру й пишу.
То бажаю розказати
Ким я є та звідкіля, -
То змовкаю винувато,
Мов повільна течія.
То, як вітер, засвищу, -
То писати геть полишу,
То щодня беру й пишу.
То бажаю розказати
Ким я є та звідкіля, -
То змовкаю винувато,
Мов повільна течія.
2026.05.02
23:45
Я, як Антоніо Бандерас
Хотів тебе іще й іще раз.
Та ти сказала: скільки можна?
Сьогодні ж піст іще, безбожник!
Хотів тебе іще й іще раз.
Та ти сказала: скільки можна?
Сьогодні ж піст іще, безбожник!
2026.05.02
20:57
я дійсно знаю
про сніги
про відчуття відлиги
подячний сонцю
що колись
зринає з-поза криги
у цім нема фальшивих нот
мій пульс ритмічний рівний
про сніги
про відчуття відлиги
подячний сонцю
що колись
зринає з-поза криги
у цім нема фальшивих нот
мій пульс ритмічний рівний
2026.05.02
16:50
назбирав доріг
осінній день
у торбину виткану
зірками
не забрав мене
туди лишень
де міняють
серця стук
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...осінній день
у торбину виткану
зірками
не забрав мене
туди лишень
де міняють
серця стук
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Аргумент три... Чотири аргумент...
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Аргумент три... Чотири аргумент...
(спроба простої логічної схеми)
Реальність...
... однак, мені, зійде тепер на сумнів: Якась сумнівна та реальність є. Все миготить - міняється летить... Свідомість всього не встигає охопити й одне напевне знає, що сумнівається реально... А все сумнівне - наче камінь в котрому засумнівалася реальність, що він насправді камінь – прах... порохи тепер... Коли таку реальність осягаю умом та оглядаю – ото-то смітничок... тепер ще й інтернет... щоб порох людських душ десь мав всідатись... сфото-фо-графую “щось бекіні”, ляпну – думаю – ага, десь там собі подінеться... бо там – безодня, типу.
Неправильно, старих нас, досі вчили, що смітник погано... лиш треба хлам той попалити та закопати та насадити кущиків всіляких... а там... прийде добра зима... то й замете все білим снігом і душа возра... Душа ж то знає, що той білий сніг – то прах води... і що вона, душа, прахом теж уже припала добре... порохами всіляких там Шевченків та Кантів... та Лесь Українок... і що кожна-всяка душенька, тепер-вже, має своє безконечне право на всілякі-власні порохи... в реальності...
От думаю собі – помру... кудись подіну-ся, а хоч на смітничок минулого - тай спо-о-окій... Але нема минулого і не хоче світ дівати-ся... за щораз цупкіше тримає купи доокола все, глянь: за ногами тягнеться тепер до хати з інтернету... якесь там “Лєнін - порно”… та лайно собаче... сумнівна реальність - сумнівна... вірніше реальна сумнівність - реальна... за щораз.
Така то вже зараза та реальність...
... все вона зверху та зверху... ще пів біди, як ідеться про якусь конкретну матерію... та про звичайний собі атеїзм. Але те, що ми насправді маємо, тепер, за матерію – тепер суцільна фантазія самої ж матерії про саму ж матерію (в комп’ютері - а ми ж то думали, що тільки в людській голові), ще й незнищенна вона, згідно тих-її фантазій... а той атеїзм – виявилось - один суцільний доказ Бога, ще з самого початку, як якась, ну зовсім не логічна, спроба позбутись Неприсутнього а далі – все химерніша й химерніша потреба доказувати відсутність відсутнього, що, навіть в межах матеріалістичної логіки, - доказів, завідомо, не потребує... Нема-є, той нема – чо верещиш? І що, насправді там, шкребе порожню душу того атеїста, то є – потребою показати комусь, свою-власну, дулю... навсього.
Той самий сумнів, котрий тре камінь в порохи - тепер на дні морському шар за шаром пресує ті порохи на камінь... і хай сумніваєшся ти обґрунтовано – реально говорити можеш лиш про природу свого сумніву, бо перед тим щоб щось відкинути...
Така вже та реальність – тепер і зверху так*!
*Тепер...
... кажуть про сьогоднішній вимір часу. - Десь те, що буде – ось те, що було... таке наше хибне уявлення дійсності - час. Насправді ж, що буде – що було, усе тепер є.
“... und die Vernunft zeigt hier ein doppeltes, einander widerstreitendes Interesse... - ... і розум показує тут один подвійний, взаємно-суперечливий інтерес...” (І Кант Критика чистого розуму Додаток до трансцендентальної діалектики Про регулятивне вживання ідей чистого розуму).
17.12.2016 р.
Чотири аргумент...
(спроба простої логічної схеми)
Із 1000 Дверей - 999 Ілюзія,
Одні - Реальність
За бажаннями
Нічого ми не бачим,
Бо це-світ ілюзій,
Не життя,
Забирає всю нашу
Увагу,
А у двох світах
Відразу - ну, ніяк.
Мольфар*
Варіативність...
...це технічне слово, здавалось би, й не римується, навіть... і в філософії у Канта, дотично, можна цитувати як численну різноманітність єдиного: “... deren einige (die vorzüglich spekulativ sind), der Ungleichartigkeit gleichsam feind, immer auf die Einheit der Gattung hinaussehen, die anderen (vorzüglich empirische Köpfe) die Natur unaufhörlich in so viel Mannigfaltigkeit zu spalten suchen... - ... його деякі (переважно спекулятивні посилання), маючи неоднорідність за ворожу, завжди на єдність ґатунку (родів, видів) посилаються, інакші (переважно досвідні голови) готові природу безперервно на численну різноманітність розколюючи шукати...” (І Кант Критика чистого розуму Додаток до трансцендентальної діалектики Про регулятивне вживання ідей чистого розуму).
Та коли застосовувати до поняття реального визначення тепер (навмисне оминаючи поняття часу), то та, всяка там, різноманітність є тепер лише варіативністю одного й того самого тепер...
Але реальність – то така зараза – усе що є, чи тисяча ілюзій – чи мільйон - усе тепер** реальність так!
*Василь Мольфар - Ілюзія-Реальність https://www.facebook.com/868881799863548/videos/vb.868881799863548/1184831344935257/?type=2&theater¬if_t
** Тепер...
... кажуть про сьогоднішній вимір часу. - Десь те, що буде – ось те, що було... таке наше хибне уявлення дійсності - час. Насправді ж, що буде – що було, усе тепер є.
17.12.2016 р.
Реальність...
... однак, мені, зійде тепер на сумнів: Якась сумнівна та реальність є. Все миготить - міняється летить... Свідомість всього не встигає охопити й одне напевне знає, що сумнівається реально... А все сумнівне - наче камінь в котрому засумнівалася реальність, що він насправді камінь – прах... порохи тепер... Коли таку реальність осягаю умом та оглядаю – ото-то смітничок... тепер ще й інтернет... щоб порох людських душ десь мав всідатись... сфото-фо-графую “щось бекіні”, ляпну – думаю – ага, десь там собі подінеться... бо там – безодня, типу.
Неправильно, старих нас, досі вчили, що смітник погано... лиш треба хлам той попалити та закопати та насадити кущиків всіляких... а там... прийде добра зима... то й замете все білим снігом і душа возра... Душа ж то знає, що той білий сніг – то прах води... і що вона, душа, прахом теж уже припала добре... порохами всіляких там Шевченків та Кантів... та Лесь Українок... і що кожна-всяка душенька, тепер-вже, має своє безконечне право на всілякі-власні порохи... в реальності...
От думаю собі – помру... кудись подіну-ся, а хоч на смітничок минулого - тай спо-о-окій... Але нема минулого і не хоче світ дівати-ся... за щораз цупкіше тримає купи доокола все, глянь: за ногами тягнеться тепер до хати з інтернету... якесь там “Лєнін - порно”… та лайно собаче... сумнівна реальність - сумнівна... вірніше реальна сумнівність - реальна... за щораз.
Така то вже зараза та реальність...
... все вона зверху та зверху... ще пів біди, як ідеться про якусь конкретну матерію... та про звичайний собі атеїзм. Але те, що ми насправді маємо, тепер, за матерію – тепер суцільна фантазія самої ж матерії про саму ж матерію (в комп’ютері - а ми ж то думали, що тільки в людській голові), ще й незнищенна вона, згідно тих-її фантазій... а той атеїзм – виявилось - один суцільний доказ Бога, ще з самого початку, як якась, ну зовсім не логічна, спроба позбутись Неприсутнього а далі – все химерніша й химерніша потреба доказувати відсутність відсутнього, що, навіть в межах матеріалістичної логіки, - доказів, завідомо, не потребує... Нема-є, той нема – чо верещиш? І що, насправді там, шкребе порожню душу того атеїста, то є – потребою показати комусь, свою-власну, дулю... навсього.
Той самий сумнів, котрий тре камінь в порохи - тепер на дні морському шар за шаром пресує ті порохи на камінь... і хай сумніваєшся ти обґрунтовано – реально говорити можеш лиш про природу свого сумніву, бо перед тим щоб щось відкинути...
Така вже та реальність – тепер і зверху так*!
*Тепер...
... кажуть про сьогоднішній вимір часу. - Десь те, що буде – ось те, що було... таке наше хибне уявлення дійсності - час. Насправді ж, що буде – що було, усе тепер є.
“... und die Vernunft zeigt hier ein doppeltes, einander widerstreitendes Interesse... - ... і розум показує тут один подвійний, взаємно-суперечливий інтерес...” (І Кант Критика чистого розуму Додаток до трансцендентальної діалектики Про регулятивне вживання ідей чистого розуму).
17.12.2016 р.
Чотири аргумент...
(спроба простої логічної схеми)
Із 1000 Дверей - 999 Ілюзія,
Одні - Реальність
За бажаннями
Нічого ми не бачим,
Бо це-світ ілюзій,
Не життя,
Забирає всю нашу
Увагу,
А у двох світах
Відразу - ну, ніяк.
Мольфар*
Варіативність...
...це технічне слово, здавалось би, й не римується, навіть... і в філософії у Канта, дотично, можна цитувати як численну різноманітність єдиного: “... deren einige (die vorzüglich spekulativ sind), der Ungleichartigkeit gleichsam feind, immer auf die Einheit der Gattung hinaussehen, die anderen (vorzüglich empirische Köpfe) die Natur unaufhörlich in so viel Mannigfaltigkeit zu spalten suchen... - ... його деякі (переважно спекулятивні посилання), маючи неоднорідність за ворожу, завжди на єдність ґатунку (родів, видів) посилаються, інакші (переважно досвідні голови) готові природу безперервно на численну різноманітність розколюючи шукати...” (І Кант Критика чистого розуму Додаток до трансцендентальної діалектики Про регулятивне вживання ідей чистого розуму).
Та коли застосовувати до поняття реального визначення тепер (навмисне оминаючи поняття часу), то та, всяка там, різноманітність є тепер лише варіативністю одного й того самого тепер...
Але реальність – то така зараза – усе що є, чи тисяча ілюзій – чи мільйон - усе тепер** реальність так!
*Василь Мольфар - Ілюзія-Реальність https://www.facebook.com/868881799863548/videos/vb.868881799863548/1184831344935257/?type=2&theater¬if_t
** Тепер...
... кажуть про сьогоднішній вимір часу. - Десь те, що буде – ось те, що було... таке наше хибне уявлення дійсності - час. Насправді ж, що буде – що було, усе тепер є.
17.12.2016 р.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
