Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.05
13:44
Розлився туман велемудрий, тужавий,
Розлився, як ціла аморфна держава.
Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!
Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.
Розлився, як ціла аморфна держава.
Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!
Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.
2026.05.05
12:08
Літа лебедіють, мов кужіль прядуть,
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.
Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.
Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча
2026.05.05
10:16
Можливо десь за вісім днів до свят
Тут Фіміам кадив задорого у ямі -
На шиї каганець, на вигляд як архат*
На грудях золото, в долонях оригамі.
В китайських косах бігали дівки
І…, ніби у записаному стрімі
Лимонний сік, бамбук і огірки
Тут Фіміам кадив задорого у ямі -
На шиї каганець, на вигляд як архат*
На грудях золото, в долонях оригамі.
В китайських косах бігали дівки
І…, ніби у записаному стрімі
Лимонний сік, бамбук і огірки
2026.05.05
08:36
Цвіла магнолія, бузок
схиляв додолу віти.
В кишені загубивсь квиток
на потяг «Інтерсіті».
Не встигла сісти у вагон —
спіткнулась, то й не варто.
Давно згорів пустий перон
схиляв додолу віти.
В кишені загубивсь квиток
на потяг «Інтерсіті».
Не встигла сісти у вагон —
спіткнулась, то й не варто.
Давно згорів пустий перон
2026.05.05
05:47
Передпокій літа - травень духовитий
І мрійливий дуже, і ледь-ледь хмільний, -
Сонечком південним лагідно зігрітий,
За собою двері щільно зачинив.
Потепліло різко, заквітчало всюди,
Вигляду ясного світу надало, -
Ніби відбулося дивовижне чудо,
Ніби
І мрійливий дуже, і ледь-ледь хмільний, -
Сонечком південним лагідно зігрітий,
За собою двері щільно зачинив.
Потепліло різко, заквітчало всюди,
Вигляду ясного світу надало, -
Ніби відбулося дивовижне чудо,
Ніби
2026.05.04
23:35
Дражнити ведмедя погано,
Не варто дражнити ведмедя.
Дражнив якось ведмедя Фєдя-
Ну і де тепер цей ваш Фєдя?
Дражніть краще власну дружину,
Або назвіть тещу "мамо!",
Але дражнити ведмедя-
Не варто дражнити ведмедя.
Дражнив якось ведмедя Фєдя-
Ну і де тепер цей ваш Фєдя?
Дражніть краще власну дружину,
Або назвіть тещу "мамо!",
Але дражнити ведмедя-
2026.05.04
22:00
Не витримує кишка
Сатиричну штангу.
А зате мої прогнози -
Як у баби Ванги!
Сатиричну штангу.
А зате мої прогнози -
Як у баби Ванги!
2026.05.04
21:14
Ще трішки, і засвітиться каштан,
Свічки запалить білі в канделябрах.
Між іншими каштан - ошатний пан,
Що живиться у потаємних надрах.
Шипи у квітах настовбурчив глід -
Дивись, перестраховуйся як слід!
Свічки запалить білі в канделябрах.
Між іншими каштан - ошатний пан,
Що живиться у потаємних надрах.
Шипи у квітах настовбурчив глід -
Дивись, перестраховуйся як слід!
2026.05.04
21:13
смак має значення однак
естетики христові рани
хтось каравани дерибанить
красиво та не аби-як
уп’явся снайпер у приціл
утримуючи зброю рівно
і реагуючи підшкірно
полює вишукану ціль
естетики христові рани
хтось каравани дерибанить
красиво та не аби-як
уп’явся снайпер у приціл
утримуючи зброю рівно
і реагуючи підшкірно
полює вишукану ціль
2026.05.04
18:34
Напишу вам віланелу,
І частівку, і сонет…
Станцював би тарантелу -
Та не стану - я ж поет!
Я розбурхую болото!
«Рясно-згасне-передчасно»…
Ось така моя робота -
І частівку, і сонет…
Станцював би тарантелу -
Та не стану - я ж поет!
Я розбурхую болото!
«Рясно-згасне-передчасно»…
Ось така моя робота -
2026.05.04
15:38
Наша зима розлуки не минула з лютим,
а триває синіми ночами полотен,
писаних під ван Гога –
з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
за кожною з яких – і моя нехолонуча тривога.
Вона відчутно пронизує мене,
і згасає в регістрах невгамовної німоти
а триває синіми ночами полотен,
писаних під ван Гога –
з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
за кожною з яких – і моя нехолонуча тривога.
Вона відчутно пронизує мене,
і згасає в регістрах невгамовної німоти
2026.05.04
15:10
Не дає болоту жити
Клятий Куриловський!
Ще одна припхалась Кака -
Білгород-Дністровська!
Клятий Куриловський!
Ще одна припхалась Кака -
Білгород-Дністровська!
2026.05.04
14:15
Там вечір п’є із горщика туман,
І мама в коси заплітає літо...
Там ще не знаєш, що таке обман,
А знаєш тільки, як дощам радіти.
Там кущ порічок — розсип рубінІв,
І червень в очі дивиться так синьо,
Що вистачає тих щасливих снів
На все життя, на кож
І мама в коси заплітає літо...
Там ще не знаєш, що таке обман,
А знаєш тільки, як дощам радіти.
Там кущ порічок — розсип рубінІв,
І червень в очі дивиться так синьо,
Що вистачає тих щасливих снів
На все життя, на кож
2026.05.04
10:58
Розвиднюються обриси зникомі
Забутих міст, запилених споруд.
Не пропустивши у пророцтвах коми,
Вони прийдуть, щоб здійснювати суд.
І це говорить - забуття не вічне,
Циклічність часу знову поверне
Забуті голоси, погаслі свічі,
Забутих міст, запилених споруд.
Не пропустивши у пророцтвах коми,
Вони прийдуть, щоб здійснювати суд.
І це говорить - забуття не вічне,
Циклічність часу знову поверне
Забуті голоси, погаслі свічі,
2026.05.04
09:12
Твори уяву, Незбориме -
Овечий скарб від прабатьків
На вівцях стежкою вовків
Торує шлях до полонини.
Мовчать Пенати*, страх Господній,
Але двоногий неземний
Овечий скарб від прабатьків
На вівцях стежкою вовків
Торує шлях до полонини.
Мовчать Пенати*, страх Господній,
Але двоногий неземний
2026.05.04
08:23
Літо п'є ставки джерельні,
знищує посадки.
На розпеченій пательні
смажить день оладки.
Не тримають воду греблів
репані колоди,
журавлем курличе в небі
зношений колодязь.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...знищує посадки.
На розпеченій пательні
смажить день оладки.
Не тримають воду греблів
репані колоди,
журавлем курличе в небі
зношений колодязь.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Аргумент три... Чотири аргумент...
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Аргумент три... Чотири аргумент...
(спроба простої логічної схеми)
Реальність...
... однак, мені, зійде тепер на сумнів: Якась сумнівна та реальність є. Все миготить - міняється летить... Свідомість всього не встигає охопити й одне напевне знає, що сумнівається реально... А все сумнівне - наче камінь в котрому засумнівалася реальність, що він насправді камінь – прах... порохи тепер... Коли таку реальність осягаю умом та оглядаю – ото-то смітничок... тепер ще й інтернет... щоб порох людських душ десь мав всідатись... сфото-фо-графую “щось бекіні”, ляпну – думаю – ага, десь там собі подінеться... бо там – безодня, типу.
Неправильно, старих нас, досі вчили, що смітник погано... лиш треба хлам той попалити та закопати та насадити кущиків всіляких... а там... прийде добра зима... то й замете все білим снігом і душа возра... Душа ж то знає, що той білий сніг – то прах води... і що вона, душа, прахом теж уже припала добре... порохами всіляких там Шевченків та Кантів... та Лесь Українок... і що кожна-всяка душенька, тепер-вже, має своє безконечне право на всілякі-власні порохи... в реальності...
От думаю собі – помру... кудись подіну-ся, а хоч на смітничок минулого - тай спо-о-окій... Але нема минулого і не хоче світ дівати-ся... за щораз цупкіше тримає купи доокола все, глянь: за ногами тягнеться тепер до хати з інтернету... якесь там “Лєнін - порно”… та лайно собаче... сумнівна реальність - сумнівна... вірніше реальна сумнівність - реальна... за щораз.
Така то вже зараза та реальність...
... все вона зверху та зверху... ще пів біди, як ідеться про якусь конкретну матерію... та про звичайний собі атеїзм. Але те, що ми насправді маємо, тепер, за матерію – тепер суцільна фантазія самої ж матерії про саму ж матерію (в комп’ютері - а ми ж то думали, що тільки в людській голові), ще й незнищенна вона, згідно тих-її фантазій... а той атеїзм – виявилось - один суцільний доказ Бога, ще з самого початку, як якась, ну зовсім не логічна, спроба позбутись Неприсутнього а далі – все химерніша й химерніша потреба доказувати відсутність відсутнього, що, навіть в межах матеріалістичної логіки, - доказів, завідомо, не потребує... Нема-є, той нема – чо верещиш? І що, насправді там, шкребе порожню душу того атеїста, то є – потребою показати комусь, свою-власну, дулю... навсього.
Той самий сумнів, котрий тре камінь в порохи - тепер на дні морському шар за шаром пресує ті порохи на камінь... і хай сумніваєшся ти обґрунтовано – реально говорити можеш лиш про природу свого сумніву, бо перед тим щоб щось відкинути...
Така вже та реальність – тепер і зверху так*!
*Тепер...
... кажуть про сьогоднішній вимір часу. - Десь те, що буде – ось те, що було... таке наше хибне уявлення дійсності - час. Насправді ж, що буде – що було, усе тепер є.
“... und die Vernunft zeigt hier ein doppeltes, einander widerstreitendes Interesse... - ... і розум показує тут один подвійний, взаємно-суперечливий інтерес...” (І Кант Критика чистого розуму Додаток до трансцендентальної діалектики Про регулятивне вживання ідей чистого розуму).
17.12.2016 р.
Чотири аргумент...
(спроба простої логічної схеми)
Із 1000 Дверей - 999 Ілюзія,
Одні - Реальність
За бажаннями
Нічого ми не бачим,
Бо це-світ ілюзій,
Не життя,
Забирає всю нашу
Увагу,
А у двох світах
Відразу - ну, ніяк.
Мольфар*
Варіативність...
...це технічне слово, здавалось би, й не римується, навіть... і в філософії у Канта, дотично, можна цитувати як численну різноманітність єдиного: “... deren einige (die vorzüglich spekulativ sind), der Ungleichartigkeit gleichsam feind, immer auf die Einheit der Gattung hinaussehen, die anderen (vorzüglich empirische Köpfe) die Natur unaufhörlich in so viel Mannigfaltigkeit zu spalten suchen... - ... його деякі (переважно спекулятивні посилання), маючи неоднорідність за ворожу, завжди на єдність ґатунку (родів, видів) посилаються, інакші (переважно досвідні голови) готові природу безперервно на численну різноманітність розколюючи шукати...” (І Кант Критика чистого розуму Додаток до трансцендентальної діалектики Про регулятивне вживання ідей чистого розуму).
Та коли застосовувати до поняття реального визначення тепер (навмисне оминаючи поняття часу), то та, всяка там, різноманітність є тепер лише варіативністю одного й того самого тепер...
Але реальність – то така зараза – усе що є, чи тисяча ілюзій – чи мільйон - усе тепер** реальність так!
*Василь Мольфар - Ілюзія-Реальність https://www.facebook.com/868881799863548/videos/vb.868881799863548/1184831344935257/?type=2&theater¬if_t
** Тепер...
... кажуть про сьогоднішній вимір часу. - Десь те, що буде – ось те, що було... таке наше хибне уявлення дійсності - час. Насправді ж, що буде – що було, усе тепер є.
17.12.2016 р.
Реальність...
... однак, мені, зійде тепер на сумнів: Якась сумнівна та реальність є. Все миготить - міняється летить... Свідомість всього не встигає охопити й одне напевне знає, що сумнівається реально... А все сумнівне - наче камінь в котрому засумнівалася реальність, що він насправді камінь – прах... порохи тепер... Коли таку реальність осягаю умом та оглядаю – ото-то смітничок... тепер ще й інтернет... щоб порох людських душ десь мав всідатись... сфото-фо-графую “щось бекіні”, ляпну – думаю – ага, десь там собі подінеться... бо там – безодня, типу.
Неправильно, старих нас, досі вчили, що смітник погано... лиш треба хлам той попалити та закопати та насадити кущиків всіляких... а там... прийде добра зима... то й замете все білим снігом і душа возра... Душа ж то знає, що той білий сніг – то прах води... і що вона, душа, прахом теж уже припала добре... порохами всіляких там Шевченків та Кантів... та Лесь Українок... і що кожна-всяка душенька, тепер-вже, має своє безконечне право на всілякі-власні порохи... в реальності...
От думаю собі – помру... кудись подіну-ся, а хоч на смітничок минулого - тай спо-о-окій... Але нема минулого і не хоче світ дівати-ся... за щораз цупкіше тримає купи доокола все, глянь: за ногами тягнеться тепер до хати з інтернету... якесь там “Лєнін - порно”… та лайно собаче... сумнівна реальність - сумнівна... вірніше реальна сумнівність - реальна... за щораз.
Така то вже зараза та реальність...
... все вона зверху та зверху... ще пів біди, як ідеться про якусь конкретну матерію... та про звичайний собі атеїзм. Але те, що ми насправді маємо, тепер, за матерію – тепер суцільна фантазія самої ж матерії про саму ж матерію (в комп’ютері - а ми ж то думали, що тільки в людській голові), ще й незнищенна вона, згідно тих-її фантазій... а той атеїзм – виявилось - один суцільний доказ Бога, ще з самого початку, як якась, ну зовсім не логічна, спроба позбутись Неприсутнього а далі – все химерніша й химерніша потреба доказувати відсутність відсутнього, що, навіть в межах матеріалістичної логіки, - доказів, завідомо, не потребує... Нема-є, той нема – чо верещиш? І що, насправді там, шкребе порожню душу того атеїста, то є – потребою показати комусь, свою-власну, дулю... навсього.
Той самий сумнів, котрий тре камінь в порохи - тепер на дні морському шар за шаром пресує ті порохи на камінь... і хай сумніваєшся ти обґрунтовано – реально говорити можеш лиш про природу свого сумніву, бо перед тим щоб щось відкинути...
Така вже та реальність – тепер і зверху так*!
*Тепер...
... кажуть про сьогоднішній вимір часу. - Десь те, що буде – ось те, що було... таке наше хибне уявлення дійсності - час. Насправді ж, що буде – що було, усе тепер є.
“... und die Vernunft zeigt hier ein doppeltes, einander widerstreitendes Interesse... - ... і розум показує тут один подвійний, взаємно-суперечливий інтерес...” (І Кант Критика чистого розуму Додаток до трансцендентальної діалектики Про регулятивне вживання ідей чистого розуму).
17.12.2016 р.
Чотири аргумент...
(спроба простої логічної схеми)
Із 1000 Дверей - 999 Ілюзія,
Одні - Реальність
За бажаннями
Нічого ми не бачим,
Бо це-світ ілюзій,
Не життя,
Забирає всю нашу
Увагу,
А у двох світах
Відразу - ну, ніяк.
Мольфар*
Варіативність...
...це технічне слово, здавалось би, й не римується, навіть... і в філософії у Канта, дотично, можна цитувати як численну різноманітність єдиного: “... deren einige (die vorzüglich spekulativ sind), der Ungleichartigkeit gleichsam feind, immer auf die Einheit der Gattung hinaussehen, die anderen (vorzüglich empirische Köpfe) die Natur unaufhörlich in so viel Mannigfaltigkeit zu spalten suchen... - ... його деякі (переважно спекулятивні посилання), маючи неоднорідність за ворожу, завжди на єдність ґатунку (родів, видів) посилаються, інакші (переважно досвідні голови) готові природу безперервно на численну різноманітність розколюючи шукати...” (І Кант Критика чистого розуму Додаток до трансцендентальної діалектики Про регулятивне вживання ідей чистого розуму).
Та коли застосовувати до поняття реального визначення тепер (навмисне оминаючи поняття часу), то та, всяка там, різноманітність є тепер лише варіативністю одного й того самого тепер...
Але реальність – то така зараза – усе що є, чи тисяча ілюзій – чи мільйон - усе тепер** реальність так!
*Василь Мольфар - Ілюзія-Реальність https://www.facebook.com/868881799863548/videos/vb.868881799863548/1184831344935257/?type=2&theater¬if_t
** Тепер...
... кажуть про сьогоднішній вимір часу. - Десь те, що буде – ось те, що було... таке наше хибне уявлення дійсності - час. Насправді ж, що буде – що було, усе тепер є.
17.12.2016 р.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
