ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2019.04.20
23:00
По мотивам телепередачі "Світ навиворіт"
В цікавий світ відкриє дверці,
Щоб зміст його розкрити й суть.
Тріпоче в хвилюванні серце,
Коли обставини несуть
В жахливу неймовірну прірву,
В цікавий світ відкриє дверці,
Щоб зміст його розкрити й суть.
Тріпоче в хвилюванні серце,
Коли обставини несуть
В жахливу неймовірну прірву,
2019.04.20
22:57
Повітря з лиману підсолений запах
Вчувається за кільканадцять км*.
І більше буває на інших етапах -
Як вітер навіє та звідки подме.
Я ним упиваюся на Хаджибеї
Від кожного понюху та від ковтка,
Охоплений силою спраги моєї -
Вчувається за кільканадцять км*.
І більше буває на інших етапах -
Як вітер навіє та звідки подме.
Я ним упиваюся на Хаджибеї
Від кожного понюху та від ковтка,
Охоплений силою спраги моєї -
2019.04.20
21:49
На Нього чекали, а потім збагнули – дарма.
Він мав на коня пересісти і взятись за зброю,
І бути таким, як належало бути герою –
Очолити місто, звільнити його від ярма.
Єдиному Богу звели білокамінний храм.
А потім встелили одежею пильну дорогу
І п
Він мав на коня пересісти і взятись за зброю,
І бути таким, як належало бути герою –
Очолити місто, звільнити його від ярма.
Єдиному Богу звели білокамінний храм.
А потім встелили одежею пильну дорогу
І п
2019.04.20
21:49
На Нього чекали, а потім збагнули – дарма.
Він мав на коня пересісти і взятись за зброю,
І бути таким, як належало бути герою –
Очолити місто, звільнити його від ярма.
Єдиному Богу звели білокамінний храм.
А потім встелили одежею пильну дорогу
І п
Він мав на коня пересісти і взятись за зброю,
І бути таким, як належало бути герою –
Очолити місто, звільнити його від ярма.
Єдиному Богу звели білокамінний храм.
А потім встелили одежею пильну дорогу
І п
2019.04.20
21:45
Звалило дерево буревієм
з могутнім тілом, зеленим зіллям.
Лежало, впершись руками-гіллям...
Здіймався ранок над ним повільно.
Ще вчора хмарами лоскоталось,
гніздо плекав ще на ньому сокіл,
сміялось сонце йому звисока,
з могутнім тілом, зеленим зіллям.
Лежало, впершись руками-гіллям...
Здіймався ранок над ним повільно.
Ще вчора хмарами лоскоталось,
гніздо плекав ще на ньому сокіл,
сміялось сонце йому звисока,
2019.04.20
18:55
Впала на аркуш поезії крапля,
Перезирнулись Венера й Ерот:
З горя ридає мальована краля,
В ефемериді ерзацних жагот.
Заздрить Ерато Танталовій карі,-
Музу хто хоче бере на приціл.
Ані рицин, ні цианістий калій
Перезирнулись Венера й Ерот:
З горя ридає мальована краля,
В ефемериді ерзацних жагот.
Заздрить Ерато Танталовій карі,-
Музу хто хоче бере на приціл.
Ані рицин, ні цианістий калій
2019.04.20
13:46
Ходять янголи по світу -
білосніжні крила,
зазирають в кожну хату
чи добро вродило.
Чи достатньо на причілку
світлячків ласкавих,
запускають в тишу бджілку,
білосніжні крила,
зазирають в кожну хату
чи добро вродило.
Чи достатньо на причілку
світлячків ласкавих,
запускають в тишу бджілку,
2019.04.20
10:45
Знаю – кожної весни,
Наче поторочі,
Довгохвості нявкуни
Верещать щоночі.
Я на виклики оці
Вчасно реагую –
Сплю в зимові місяці,
Наче поторочі,
Довгохвості нявкуни
Верещать щоночі.
Я на виклики оці
Вчасно реагую –
Сплю в зимові місяці,
2019.04.20
05:47
Кохана, серцем тихо завесній,
Чекає квітка на любові благо.
Розкрийся, мов пелюсточка, мені,
Сідає джмелик чарівний на пагін.
І вже тремтить суцвіття молоде,
Вібрує все, хмеліючи від ласки.
І струм єством окриленим іде,
Чекає квітка на любові благо.
Розкрийся, мов пелюсточка, мені,
Сідає джмелик чарівний на пагін.
І вже тремтить суцвіття молоде,
Вібрує все, хмеліючи від ласки.
І струм єством окриленим іде,
2019.04.19
21:32
Козацький цвинтар. Вікові хрести
Вросли наполовину в рідну землю.
Тримати і у вічність їх нести
Так важко їй від болю.Час недремний
Оберігає воїв, що з могил
Уже ніколи на коней не скочуть.
Бо віддали життя і стільки сил
Вросли наполовину в рідну землю.
Тримати і у вічність їх нести
Так важко їй від болю.Час недремний
Оберігає воїв, що з могил
Уже ніколи на коней не скочуть.
Бо віддали життя і стільки сил
2019.04.19
18:27
Пригадаю - і світ мені світиться,
і бентежить душі тихе озеро.
Як же нам пощастило зустрітися
в цьому безмірі: Часу і Простору?
Впала зірка. Скотилася жеребом
у бажання моє незагадане...
Пахне спогад тюльпанами й березнем,
і бентежить душі тихе озеро.
Як же нам пощастило зустрітися
в цьому безмірі: Часу і Простору?
Впала зірка. Скотилася жеребом
у бажання моє незагадане...
Пахне спогад тюльпанами й березнем,
2019.04.19
18:25
Кажуть, вибір до двох спростився...
Кажуть, вибору в нас нема.
Хоч би з Неба Христос спустився,
бо надворі така зима
серед цвіту весни,
аж страшно...
...Вербний хід і осанни спів...
Українонько горопашна,
Кажуть, вибору в нас нема.
Хоч би з Неба Христос спустився,
бо надворі така зима
серед цвіту весни,
аж страшно...
...Вербний хід і осанни спів...
Українонько горопашна,
2019.04.19
13:59
Сповіддю спокутувала гріх,
з молитвами протяг тихо хлипав.
Теплі сльози крапали до ніг,
- Я люблю чужого чоловіка!
Ніжності не пити із лиця -
чуйний, зорепадний, білий сокіл.
Не зривай горіха до вінця
з молитвами протяг тихо хлипав.
Теплі сльози крапали до ніг,
- Я люблю чужого чоловіка!
Ніжності не пити із лиця -
чуйний, зорепадний, білий сокіл.
Не зривай горіха до вінця
2019.04.19
10:42
Коли розвіються тумани
І зникнуть запахи весни, –
Про мене згадувати стане
Хтось несподівано сумний.
І не очікувано буде
Звучати чийсь далекий спів
Про щем посіяний у грудях
Весняним чудом почуттів.
І зникнуть запахи весни, –
Про мене згадувати стане
Хтось несподівано сумний.
І не очікувано буде
Звучати чийсь далекий спів
Про щем посіяний у грудях
Весняним чудом почуттів.
2019.04.19
09:11
Впускаємо троянського коня
У дім наш, у світлицю, в серце й душу.
Щоб вже не знати спокою ні дня,
Розшукуючи в океані сушу.
Бо хтозна, що чекає нас тепер,
Тож балансуєм між війною й миром.
Живеш сьогодні, а назавтра – вмер,
У дім наш, у світлицю, в серце й душу.
Щоб вже не знати спокою ні дня,
Розшукуючи в океані сушу.
Бо хтозна, що чекає нас тепер,
Тож балансуєм між війною й миром.
Живеш сьогодні, а назавтра – вмер,
2019.04.19
08:14
Який же цей чудовий світ!
Достоєн полотна і вірша!
... Упав у грязь пахучий плід -
На тин дружок садок мій ріже.
Шляхами з товченого скла
Ступаю босою ногою.
А юнь безхмарною була,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Достоєн полотна і вірша!
... Упав у грязь пахучий плід -
На тин дружок садок мій ріже.
Шляхами з товченого скла
Ступаю босою ногою.
А юнь безхмарною була,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2019.04.01
2019.01.29
2019.01.26
2019.01.21
2019.01.16
2019.01.14
2019.01.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Олехо (1954) /
Проза
Операція
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Операція
Хірург Ескулап, оперуючи апендицит, випадково вирізав душу.
- Ач, ще тепленька – зауважив він, вкидаючи її до целофанового пакету разом із апендиксом. - Хіба ж я хотів… І так проживе.
- Тебе за що? – запитала агонізуюча душа у апендикса, що корчився поруч.
- За глибоке внутрішнє наповнення – прохрипів той. - А тебе за що?
- За те саме… мабуть – зітхнула душа і замовкла навіки.
Виписуючи хворого, лікар Ескулап довго і нудно говорив про малу заробітну платню, старе обладнання, відсутність ліків, важкі умови праці. Колишній хворий байдуже слухав, а в кінці потиснув лікарю руку і, дивлячись йому у вічі якимось особливо відстороненим поглядом, сказав:
- Співчуваю, докторе. На таких, як ви, тримається вся медицина. Усе буде добре.
Пацієнт пішов, а Ескулап ще довго сидів за столом, думаючи: І чому це люди такі невдячні – ні презенту, ні конверта…
22.12.2016
- Ач, ще тепленька – зауважив він, вкидаючи її до целофанового пакету разом із апендиксом. - Хіба ж я хотів… І так проживе.
- Тебе за що? – запитала агонізуюча душа у апендикса, що корчився поруч.
- За глибоке внутрішнє наповнення – прохрипів той. - А тебе за що?
- За те саме… мабуть – зітхнула душа і замовкла навіки.
Виписуючи хворого, лікар Ескулап довго і нудно говорив про малу заробітну платню, старе обладнання, відсутність ліків, важкі умови праці. Колишній хворий байдуже слухав, а в кінці потиснув лікарю руку і, дивлячись йому у вічі якимось особливо відстороненим поглядом, сказав:
- Співчуваю, докторе. На таких, як ви, тримається вся медицина. Усе буде добре.
Пацієнт пішов, а Ескулап ще довго сидів за столом, думаючи: І чому це люди такі невдячні – ні презенту, ні конверта…
22.12.2016
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ | Підтримка сайту "Altopix"
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1022 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1022 seconds