ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2022.10.04 05:57
Ми всі чекаємо світання,
Ми всі чекаємо на день
В яскраво-сонячнім убранні
І без розривів аніде.
Ростуть на краще сподівання,
Мов чиста синь межи хмарин, –
Ми всі чекаємо світання
І тільки радісних новин.

Микола Соболь
2022.10.04 05:53
Коли душі захочеться співати,
нехай співає, що їй тій душі.
Вона знайшла у тілі свої ґрати
і сльози їй, немов комусь дощі.
Нехай співає, не переч, не треба,
поринь і ти до світлих перемін.
Настане час злетіти їй у небо,
як заячить про те церковний

Олексій Могиленко
2022.10.03 21:44
Скільки їх, безвинно убитих?
Закатованих,замордованих,замучених
на очах у маленьких дітей,
в міцних обіймах батьків ,
в лоні материнському, коли
мамине серце до останнього імпульсу
боролося за життя крихітки-кровиночки.

Козак Дума
2022.10.03 18:24
«Життя без виміру» – то треш чи парадокс?
Але таким його господар бачить…
Хто любить волейбол, хокей чи бокс,
а хто натхненно по танцполу скаче.

«Життя прожить – не поле перейти!»
Слова ці мудрі чуємо ми часто.
Воно охоплює галактики, світи,

Богдан Манюк
2022.10.03 18:14
Ти гортаєш свою самотність,
як гортають книжки старезні
ті, у кого персти, як гості,
що до затишку геть замерзли.
Все твоє в ній
в кільці чужого -
від іудів і від пілатів...
Не здіймаються в руки Бога

Віктор Кучерук
2022.10.03 05:31
Молитви, зойки і прокльони,
Рішучість, впевненість і злість, –
Працюють теж на оборону
І захист рідної землі.
Нема нечулих і бездушних,
Усі відчули біль сповна, –
Іде запекла й відчайдушна
Війна…

Микола Соболь
2022.10.03 04:54
Павук у лісі плів тенета,
гукав кохану тетерук,
а вже стріла із арбалета
летіла на пташиний звук.
На жаль так створена людина –
вбивати будь-що, будь-коли,
підступно ціляться у спину
іржею з’їдені стволи.

Іван Потьомкін
2022.10.02 23:26
Старе вино в міхи нові переливаю.
Колись воно гуло і вирувало...
Настояне на почуттях і мріях,
Воно й сьогодні грати не вгаває…
Угамуватися в нових міхах не вміє.

Євген Федчук
2022.10.02 19:32
Іван злютований метавсь
По переходах і кімнатах.
Служилий люд увесь ховавсь,
Бо поміж них кому ж не знати,
Що краще схоронитись десь,
Аніж потрапити під руку.
І увесь гнів тоді впаде
На нього – та й помре у муках.

Микола Соболь
2022.10.02 18:39
Ні бабиного літа, ні тепла.
Дощі, дощі…,
а поміж ними зливи
і клен стоїть самотній, сиротливо
розглядує себе крізь сльози скла…
Одна скотилась, як моя печаль.
А інші вслід їм байдуже, що осінь.
Крик журавлиний пролетів між с

Сергій Губерначук
2022.10.02 18:06
Я раніше – був добрішим?..
Злішим став – то й став старішим!
(З лішим спав – і пострашнішав…)
Але більш не подобрішав…
Тільки колобка зліпивши –
дещо віршики поліпшив…

24 липня 2007 р., Богдани

Віктор Кучерук
2022.10.02 06:59
Г. С...

Мовчазна, запізніла, непрохана,
Ніби осінь в ошатнім гаю, –
Ти своєю красою сполохала
Угамовану душу мою.
Золотистими, довгими віями,
На краях ворухливих повік, –

Микола Соболь
2022.10.02 05:41
Пізнавши ночі божевілля
назад не буде вороття
коли твого торкнувся тіла
була ти грішна і свята.
І подиху легке тремтіння,
і плоть розбурхана вогнем…
Чи то було гріхопадіння?
Чи шлях, що двох веде в Едем?

Іван Потьомкін
2022.10.01 19:35
Двадцять літ зі сходу на захід, з півночі на південь ходив імператор Діоклетіан, усмиряючи різномовних бунтівників. Час його названо «поверненням золотого століття». Заглянув імператор на якусь часину в Рим. І не сподобалось йому тут жити, а закортіло на

Микола Соболь
2022.10.01 05:44
Тихими переливами, дзвонами зорі
заспівала пісню квітневу Десна.
Небо ще холодне й скупе, але десь в горі
вперше чорногузи клекочуть. Весна
цього року воєнна ні сну, ні спокою…
птахи ледь взнають місцевість згорілу.
Попелища сіл. Кружляючи над рікою

Віктор Кучерук
2022.10.01 05:41
Непроглядні осінні тумани
Від світань аж до смерків щодня, –
Повз світіння листочків багряних
Без стежинок ходжу, навмання.
Мов крізь сон, поглядаю під ноги,
Щоб об щось не спіткнутись ніде, –
Час так скручує трави вологі,
Наче пряжу старанно пря
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юрій Гундарєв
2022.09.01

Самослав Желіба
2022.05.01

Алекс Чеська
2022.04.12

Чоловіче Жіноче
2022.03.19

Радченко Рудий Гриб Рудольф
2022.03.12

Сібіл Нотт
2022.03.09

Саша Серга
2022.02.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Микола Дудар (1950) / Проза

 Продовження ( Ну як тебе не любити, Києве... )
3.
- На Вишгородську, - людина всілась спереду, посміхнулась. Таке буває рідко.
- На Вишгородську?- перепитуєш. - Якщо можна, без цигарок? - відразу розставляєш все на свої місця… Оглянеш. Задоволений. Людина одягнена зі смаком. Шикарний парфум. Добротне осіннє взуття. Сіра спортивна куртка на спортивній фігурі… В очі кидається модний кашкет. Обручка на правій… Акцент. Звідки? Через хвилину:
- А ви звідкіля? І як вам Київ, надовго?… - звичайні питання, воно завжди так… З Воскресенки на Вишгородську через Московський. Тягучка. Перед мостом дтп. Нічого серйозного. Треба ж згаяти час якось…
- Бізнес. Откуда я? З Чорногорії… А Кієв очень красивей, очень… - і знову посміхнувся. - А как у вас?, - мабуть про те, чим ти займаєшся і як живеш. А то він не бачить? По твоїх очах усе видно. По твоїй машині - все зрозуміло.
- Кінці з кінцями, як більшість - відповідь коротка. - Вона спасає, - маєш на увазі жигулі, бо обидві руки саме на кермі, і ти легенько прицмокуєш язиком… - Ласточка. З усіх, а їх було, різних… більше двадцяти, ця найрозумніша - зайвий раз нюні не розпускає. Хіба що допече, то прямо на подвір’ї ляже, вгрузне в землю і стогне за всі болячки разом… Ні метра із двору. А щоби там, десь на дорозі, посеред траси - ні, тільки дома. Збрехав. Було. На Виноградарі, під лісом, накрився трампльор… Тягти на буксирі в село - дурня. Залишив. Двері не замикаються. Багажник так. Знімаєш акумулятор. Просиш у Господа Бога, читаєш молитви до усіх янгелів зразу… Зранку в магазин, знайомий довіз на Виноградар. Боже! Усе на своїх місцях. А могло бути як Молдавії? Приїхав до знайомої ще по Комсомольську-на-Амурі, котра вийшла заміж… Наранок без колес, усі чотири зразу… З Оленкою ви дійсно друзі, вона гарнюща… ой гарнюща! приїхав - бо обіцяв… тим паче, півтора роки віддав службі в Кишиневі - чому б не провідати? Розказуєш своєму пасажиру ще кілька дивних історій… А він тобі про своє, далеке від твого…. Бізнесові люди! Ти його розумієш… Класний пасажир! Жаль, що так швидко доїхали…
- Щас нада направо, на свєтофорі…
- Єс, бу сдєлано.
Чудовий день. Рибний… Ти задоволений. Добре попрацював. Притомило. Недалеко площа Шевченка… а там на Водогін, крізь Вишгород через продуктовий… Ще встигнеш на річку освіжитись… Сьогодні бокс. Молодший Кличко, правда старший імпонує більше….
- Вот возле етово под’єзда. І нужно будєт почекать… Всєво пару мінут… Вдруг дома нету?! Пєрвий поверх… окна вот на нас смотрят… - його акцент викликає повагу, посмішку… Ти погоджуєшся, і згоден чекати скільки завгодно. За цей короткий час ти і про себе розповів, і його вислухав - ви майже друзі… так повино бути. Він сує сотку долларов… Ти вигрібаєш з потайної кишені усе, що награчував… Цього недостатньо, щоб різійтися. І знову він приходить на поміч: протягує руки, в руках у нього вже не сотка, а ще купа долларів… В одній руці свої доляри, інша тягнеться до твоїх грошей, і ти сам віддаєш, те, що так важко тобі дістається… Півдня гасаєш по Києву не одну сотню кілометрів… дихаєш Бог знає чим, одне яблуко замість обіду. Спина інколи горить вогнем… І все це на одних нервах, навіть коли приходиться підігравати, підспівувати… тобі вкрай потрібні рублі, купони, марки, доллари, гривні. Твоя сім’я чекає від тебе заробітку. Вони далеко. Дружина не працює. Син і доця… Ти ж батько? У тебе святі обов’язки. Заради цього ти ризикуєш бути… Він обіцяє через хвилину повернутися…там, у друзів він розміняє, добавить, відніме… одним словом ти сидиш хвилину, три, двадцять… В очах світлішає. Ти бачиш кольори: зелений опускється на листя, сірий - на латаний асфальт. Чорні кружляють за лобовим шклом. Вороньйо… Приходиш в себе… О, і сонечко он… Тебе розвели. Кинули. Під’їзд на дві вулочки. Чому? Чому саме тебе?!.. Бокс відпаде. Все спочатку. Ти все одно віддіб’єш своє, щоб там не було. Приповзеш під ранок. Тебе зустріне кіт Петя. Вляжеться на груди, витягне шию до підборіддя і засопе з тобою в унісон як людина, тільки справжня…
2017.
(Далі буде )

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-02-11 02:56:36
Переглядів сторінки твору 618
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.864 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.012 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.746
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.09.25 19:41
Автор у цю хвилину відсутній