Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.08
16:08
Наснись мені, кохана мамо,
Хоча б словечком обізвись…
Уже лелеки за морями
Полинули в холодну вись.
Погомони зі мною, рідна,
І розкажи, як далі жить,
І що тобі із неба видно,
Хоча б словечком обізвись…
Уже лелеки за морями
Полинули в холодну вись.
Погомони зі мною, рідна,
І розкажи, як далі жить,
І що тобі із неба видно,
2026.03.08
15:58
Сидять діди, розмовляють, згадують минуле.
Як воно в молоді роки гарно жити було.
Старий Кіндрат про Союз той тільки і торочить,
Чи молодість, чи порядки повернути хоче,
Які були при Союзі. Отож не змовкає:
- А я, хлопці, уже в котрий раз сказати ма
Як воно в молоді роки гарно жити було.
Старий Кіндрат про Союз той тільки і торочить,
Чи молодість, чи порядки повернути хоче,
Які були при Союзі. Отож не змовкає:
- А я, хлопці, уже в котрий раз сказати ма
2026.03.08
14:49
Зима пішла, весна надходить,
Лайно з-під снігу дружно сходить
І радує неабиЯк
Палких любителів собак.
Радійте, песики і сучки –
На світ явились ваші «кучки».
Собаколюбам не до того…
Лайно з-під снігу дружно сходить
І радує неабиЯк
Палких любителів собак.
Радійте, песики і сучки –
На світ явились ваші «кучки».
Собаколюбам не до того…
2026.03.08
13:07
Це молоде вино терпке, жагуче
Тече із горла пристрасних століть.
І після нього хоч стрибай із кручі.
Так прийде час молитв, немов політь.
Це молоде вино, таке незріле,
Тече вогнем непізнаних рядків.
Воно народить думку уцілілу
Тече із горла пристрасних століть.
І після нього хоч стрибай із кручі.
Так прийде час молитв, немов політь.
Це молоде вино, таке незріле,
Тече вогнем непізнаних рядків.
Воно народить думку уцілілу
2026.03.08
12:08
Ще оживаю думкою. Моя
жива душа не вміє умирати,
вона усе ще Муза нічия
і нікому за нею жалкувати.
Роняє сльози українська мати.
Мов Ярославна на валу, так я
оплакую оазу житія,
жива душа не вміє умирати,
вона усе ще Муза нічия
і нікому за нею жалкувати.
Роняє сльози українська мати.
Мов Ярославна на валу, так я
оплакую оазу житія,
2026.03.08
12:03
Мені ночами ще, буває, сниться
уже далека, та близька мені
і нічия непіймана жар-птиця
у наші юні незабутні дні.
Буває, що у темному вікні
упізнаю чиїсь знайомі лиця
і поміж ними лиш її іскриться
уже далека, та близька мені
і нічия непіймана жар-птиця
у наші юні незабутні дні.
Буває, що у темному вікні
упізнаю чиїсь знайомі лиця
і поміж ними лиш її іскриться
2026.03.08
04:40
був ти хоч колись
чи бував хоч раз гостем леді електричної
чар-килим біля ніг
не запізнись
тебе чекають
чуття й принуки
до тебе линуть
рухи і звуки
чи бував хоч раз гостем леді електричної
чар-килим біля ніг
не запізнись
тебе чекають
чуття й принуки
до тебе линуть
рухи і звуки
2026.03.07
18:07
Не гадав ще молодий Тарас, що слава набагато швидша, ніж тарантас, що віз його вперше на батьківщину: усім хотілось не просто бачить, а щонайкраще пригостить речника Вкраїни.
От і в Лубнах не було кінця-краю запрошенням.
«Відбийся якось,- попросив Тара
2026.03.07
18:00
Не покоряю майбуття,
але у полі і на волі
природи вічної дитя
на колесі своєї долі
алюром їду у життя.
ІІ
Блукаю, наче, менестрель
але у полі і на волі
природи вічної дитя
на колесі своєї долі
алюром їду у життя.
ІІ
Блукаю, наче, менестрель
2026.03.07
13:57
Коли, змінивши темний фон,
В яру синіє звабно ранок, -
Стрекоче сойка в унісон
Веселим наспівам веснянок.
Де тче павук сріблясту нить,
Сховавши працю від загалу, -
Шугають протяги щомить
Поміж цвітіннями конвалій.
В яру синіє звабно ранок, -
Стрекоче сойка в унісон
Веселим наспівам веснянок.
Де тче павук сріблясту нить,
Сховавши працю від загалу, -
Шугають протяги щомить
Поміж цвітіннями конвалій.
2026.03.07
10:12
Вуж, який поселився в обійсті,
Як чаклунський неназваний дух,
Що гуляє в розтерзанім місті
У симфоніях злих завірюх.
Вуж крадеться, як пізнє прозріння,
Ніби правда забута, жорстка.
І постане, як ніжне творіння,
Як чаклунський неназваний дух,
Що гуляє в розтерзанім місті
У симфоніях злих завірюх.
Вуж крадеться, як пізнє прозріння,
Ніби правда забута, жорстка.
І постане, як ніжне творіння,
2026.03.07
00:36
Народний голос і народна пісня
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.
І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.
І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн
2026.03.06
21:15
Світлини в підгаєцькому підземеллі
Фірма
З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.
Фірма
З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.
2026.03.06
18:18
Нарешті я збагнув,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,
2026.03.06
17:20
На подвір’ї кляштору містики
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,
2026.03.06
16:15
Зле дівча, повне вроди
Порятунок людського роду
Личко горде
Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Порятунок людського роду
Личко горде
Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Космос 11...
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Космос 11...
(роздуми невігласа)
Велике хвилювання...
... сталося в механіці, коли учена свідомість, конкретно, добралася до атомів та впритул підійшла до поняття світла* - так званих квантів... А до тої миті хвилювання, у механіці, було хвилюванням стабільних часток у певному нестабільному (рухомому) полі, чи це хвилі на воді – чи завихрення планет-зірок у гравітації небесних полів... А тут тобі на – завихрення самого завихрення, бо вже далі: усякої матерії частка-корпускул-квант є - хвилькою...
А перед тим, начебто, за хвилювання малося саме явище самого хвилювання, бо вода, в своїй суті, начебто тут й ні до чого – хоча ще й як до чого – бурі на морі без води не буває, але вода без бурі, начебто буває?.. І от виявилось що... сама вода, ба! Навіть сам камінь, на квантовому (атомному) рівні, то: частинка-хвилька - буря... І тут, начебто, з поняття матеріального, нараз, випадає поняття нерухомого-стабільного-визначеного, вже тепер, начебто, щось нерухоме - є виключно ідеальним поняттям... Тепер, начебто (а так відбувається завжди), свідомість мусить тлумачити матеріальне, за щораз, в відносності до ідеального: годинник для одного рухомого предмета, годинник для іншого рухомого предмета (в роздумах Ейнштейна про залежність часу від швидкості світла), і годинник для стороннього, непорушного (отже ідеального), суб’єкта... беручи умовні предмети з годинниками як стабільні (ідеальні) на рухомому... а суб’єкт (сам Ейнштейн) з своїм годинником, в силу природи матерії, стабільним бути може лише як ідеальний... Отже, як тут не хвилюватись – одна, тобі, лиш відносність за реальність.
*Знайшов в Інтернеті: “корпускулярно-хвильовий дуалізм був покладений Бором... відтворює логічне співвідношення між двома способами опису або наборами уявлень, які, хоча і виключають один одного, обидва необхідні для вичерпного опису”. А настирливі математики тут як тут – “Джон Белл: P(a,c)-P(b,a)-P(b,c)≤1”. А далі: “групі європейських фізиків під керівництвом Рональда Хенсона (Ronald Hanson) з Технологічного університету Делфта (Нідерланди) вдалося здійснити повноцінну перевірку нерівності Белла, навчивши електрони та фотони "обмінюватись" станом заплутаності. Дві віддалені на 1,3 км. лабораторії з допомогою майже 250 пар заплутаних фотонів та електронів змогли показати що нерівність Белла дійсна і...” , хоча – що це має значити? Насправді це була формула (P(a,c)-P(b,a)-P(b,c)≤1) для перевірки давнього спору (Ейнштейна з Бором), десь на рівні наукового анекдоту, і в результаті тої перевірки виявилось (опускаючи дрібниці, бо я ледве-ледве розумію саму суть), що вийшло число більше одиниці і тому Ейнштейн помилявся... а Бор ні! Хоча...
Але, надіємось – людська свідомість, і тут, знайде свою вигоду.
06.04.2017 р.
Велике хвилювання...
... сталося в механіці, коли учена свідомість, конкретно, добралася до атомів та впритул підійшла до поняття світла* - так званих квантів... А до тої миті хвилювання, у механіці, було хвилюванням стабільних часток у певному нестабільному (рухомому) полі, чи це хвилі на воді – чи завихрення планет-зірок у гравітації небесних полів... А тут тобі на – завихрення самого завихрення, бо вже далі: усякої матерії частка-корпускул-квант є - хвилькою...
А перед тим, начебто, за хвилювання малося саме явище самого хвилювання, бо вода, в своїй суті, начебто тут й ні до чого – хоча ще й як до чого – бурі на морі без води не буває, але вода без бурі, начебто буває?.. І от виявилось що... сама вода, ба! Навіть сам камінь, на квантовому (атомному) рівні, то: частинка-хвилька - буря... І тут, начебто, з поняття матеріального, нараз, випадає поняття нерухомого-стабільного-визначеного, вже тепер, начебто, щось нерухоме - є виключно ідеальним поняттям... Тепер, начебто (а так відбувається завжди), свідомість мусить тлумачити матеріальне, за щораз, в відносності до ідеального: годинник для одного рухомого предмета, годинник для іншого рухомого предмета (в роздумах Ейнштейна про залежність часу від швидкості світла), і годинник для стороннього, непорушного (отже ідеального), суб’єкта... беручи умовні предмети з годинниками як стабільні (ідеальні) на рухомому... а суб’єкт (сам Ейнштейн) з своїм годинником, в силу природи матерії, стабільним бути може лише як ідеальний... Отже, як тут не хвилюватись – одна, тобі, лиш відносність за реальність.
*Знайшов в Інтернеті: “корпускулярно-хвильовий дуалізм був покладений Бором... відтворює логічне співвідношення між двома способами опису або наборами уявлень, які, хоча і виключають один одного, обидва необхідні для вичерпного опису”. А настирливі математики тут як тут – “Джон Белл: P(a,c)-P(b,a)-P(b,c)≤1”. А далі: “групі європейських фізиків під керівництвом Рональда Хенсона (Ronald Hanson) з Технологічного університету Делфта (Нідерланди) вдалося здійснити повноцінну перевірку нерівності Белла, навчивши електрони та фотони "обмінюватись" станом заплутаності. Дві віддалені на 1,3 км. лабораторії з допомогою майже 250 пар заплутаних фотонів та електронів змогли показати що нерівність Белла дійсна і...” , хоча – що це має значити? Насправді це була формула (P(a,c)-P(b,a)-P(b,c)≤1) для перевірки давнього спору (Ейнштейна з Бором), десь на рівні наукового анекдоту, і в результаті тої перевірки виявилось (опускаючи дрібниці, бо я ледве-ледве розумію саму суть), що вийшло число більше одиниці і тому Ейнштейн помилявся... а Бор ні! Хоча...
Але, надіємось – людська свідомість, і тут, знайде свою вигоду.
06.04.2017 р.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
