ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2017.08.19 00:55
На сірих днях малюєш писанки
спиваєш спеку зувсіма
пора погодитись на висілки
не передумаєш? хіба…
он сливи спіють за черешнями
ой не успіти в попихах
і шершень в листях вічно вештає
а може краще до мурах?

Володимир Бойко
2017.08.18 19:56
Нап’юся з чарівного джерела
Живої, чудодійної водиці,
І враз мені примариться-насниться
Позареальна суть добра і зла.

Збагну природу видимих речей,
І сокровенні помисли таємні,
Всі пристрасті людські страшні і темні

Ігор Шоха
2017.08.18 18:21
Уже по-осінньому душі ятрить
руде і опалене листя.
Над нами – прозорого неба блакить
і обрії, наче намисто.

Ідемо за луки до плеса озер,
де доля описує коло
і, наче, пливуть силуети галер

Леся Геник
2017.08.18 18:03
Наступного тижня уже відлетять журавлі.
Іще одне літо збиратись почне у дорогу.
Ранковий туман припадатиме знов до землі,
рихтуючи серцю найпершу осінню залогу.

В повітрі уже відчувається інше тепло.
І тіні вечірні влягаються значно раніше.
О, скі

Олександр Сушко
2017.08.18 15:29
Нарешті скінчається літо,
Не буде кусати мушва.
Очиці вилазять з орбіти -
Від гедзів спасіння нема.

Чигає комар на городі,
У литку встромляє вертлюг.
- Кровицю не пий мою, годі!

Ніна Виноградська
2017.08.18 14:37
Четвертий рік у селах і в містах
Всі цвинтарі у паперових квітах.
І поїдає нас (чи по лімітах?)
Голодний вічно смерті чорний птах.

Той заздрісник, йому оця земля
Застрягла в злому горлі жирним шматом.
Тому й під ніж нас, в тому винуватих,

Адель Станіславська
2017.08.18 11:23
Співом цикад загусає у травах тепло.
Се'рпневі ніч розмережила злотом сорочку:
стигле індиго в дрібні мерехкі пелюсточки...
Місячне сяйво блідим молоком потекло
і розлилося на крони дерев на дахи...
Літо розніжене сюркотом диво-мелодій.
Линуть акор

Ірина Вовк
2017.08.18 09:55
Так затишно у тебе на плечі...
Присів метелик в утворі тюльпана...
Зімлілим тілом талої свічі –
о Жінко - з'яво, речнице жадана...

Твої уста – божественний потік,
твої уста тернові... колючками,
у них жагуча спрага до безтями –

Ірина Вовк
2017.08.18 09:51
Зелених слів зелене море,
зелених струн зелений ліс,
зелена віхола просторів,
зелений доторк теплих сліз.
Зелені очі – проти ночі,
зелено свічечка димить,
зелено листя затріпоче,
зелено вітер прошумить.

Ірина Білінська
2017.08.17 23:57
Двоє заховались під дощем,
десь отут, між небом і землею,
де так пахне сонцем і елеєм,
огорта серця предивний щем.

Тут, у цьому диханні дощу,
де ревуть вітри сумні і дикі,
він збирав в букети слів гвоздики

Юрій Лях
2017.08.17 22:39
Над хмарами, над хмарами,
мов птахами, літали ми.
І змахами, мов сагами,
кохання написали ми.

І сяяло з небес воно,
І лило в жили хміль-вино.
Нам ложе - з хмар, та всеодно,

Вітер Ночі
2017.08.17 21:07
Говорим все чаще о погоде –
Нет других у нас с тобой проблем.
«Летний зной» давно уже не в моде,–
Проще избегать тревожных тем.

Кофе вреден, пьешь его с опаской,
Шоколад – каприз хмельного рта.
С головой пропасть в любовных ласках

Іван Потьомкін
2017.08.17 20:57
Гай Фабрицій Лусцин – цю історичну постать найчастіше пов’язують з уславленим Пірром. З тим, кого уславлений Ганнібал ставив вище над себе,чиє застереження: «Якщо ми отримаємо ще одну таку перемогу над римлянами, то остаточно загинемо» не втратило своєї

Микола Дудар
2017.08.17 20:44
Я облию тебе наймилішим із
світла
і всаджу на стілець під вербовим шатром
будем тихо печаль відгортати від літа
предосінній етюд - саме впору обом
і тепло наше спільне підійметься вгору
там далеко-далеко такі ж як і ми…
а як вийде на берег загубле

Лариса Пугачук
2017.08.17 20:26
Хороша студiя. Наче й невеличка, але простора i свiтла. Вперше зайшовши в цю квартиру, вiдразу побачила, що з неї можна зробити. Нi, не так — що вона зробить з неї. Останнiй поверх висотки. Вище тільки небо. Виробила потрiбнi документи по переплануванню

Петро Скоропис
2017.08.17 12:40
Узимку смеркає разом після обіду.
У цю пору голодних неважко мати за ситих.
Зівок заганяє в барлогу словесну форму.
Сухе, знерухоміле світло, з виду –
сніг – обрікає вільхи, які обсипав,
на безсоння і на полегшу зору

уві млі. Розі і незабудц
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілля Рибалко
2017.08.09

Семенюк Світлана Семенюк Світлана
2017.08.09

Віта Ренай Віта Ренай
2017.07.29

лучана лучана
2017.07.27

Христина Татіана
2017.07.27

Любов Матузок
2017.07.04

Віктор Северин
2017.07.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Сповідь перед священними гаями
Образ твору Природи чуєш тихий видих, вдих –
Зійшла ти знову, Благодате Божа.
Хіба тепер до сварок голосних,
Як день сміється солов`ями кожен?!

П`янкі обійми розкриває гай
І вітер гілля майже не колише…
Лежи собі, від щастя завмирай
У пахощах розтьохканої «тиші».

Квітує все, і хмарна верховіть
Зливає з небом сонця позолоту.
А трохи нижче – голосне «віть-віть!» -
Аж листя загойдалося достоту.

І щоки ніжить лагідна трава,
Ще комарів – цілунки несміливі.
І зелень буйна, свіжістю жива
Пронизує мій погляд, наче диво.

…Я сповідаюсь у натхненну мить
Отут, перед священними гаями –
Не хочу більше лаятись – простіть,
Кого періщив слова нагаями,

Кого образив і кого кольнув,
Про світлу Музу темного наплів я.
Тепер обняти можу лиш Весну,
В самотині ридать од безголів`я.

Поет – Природи мов би син чи зять,
Злітає в небо крізь пекельні кола -
Любов, красу і світло щоб узять
І розливати в слові їх довкола!

18.05.7525 р. (Від Трипілля) (2017)





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-05-18 23:28:10
Переглядів сторінки твору 625
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.447 / 6  (5.053 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 5.363 / 6  (5.105 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Духовна поезія
Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2017.08.17 15:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-05-20 22:46:19 ]
Ну, коли Ліна Василівна була в розповені літ, то вона таким бійцем і була. А вже під старість, згадайте, коли Малкович возив її Україною із "Записками українського самашедшого", вона поводилася значно м`якше і тактовніше! Мудріші і стриманіші її вислови, коли вже було за 80. Я гадаю, що все відносне і періодичне - як у житті, так і на сайті. Іде полоса війни, потім певного затишшя - щоб перевести подих, а тоді знову в бій. В язичницькі часи наші пращури постійно воювали, і не лише оборонялися, а й нападали, як відомо. І в Ліни Василівни були десятилітні періоди затишшя, коли вона їздила, зокрема, у Чорнобильську зону і досліджувала тамтешнє життя. То, може, варто і нам бодай перевести подих?!..
Дякую за цікаве спілкування!))