ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Алла Роль
2017.06.24 16:48
Сьогодні сірий чоловік
Підступливо
Встромив мені словесного
меча у спину.-
Боліло,
Думала загину.
По-ханжеськи улесливий,
Як кат,

Іван Потьомкін
2017.06.24 14:56
Себе він начебто в печеру ув’язнив.
Од клопотів і чвар одбувавсь молитвами.
Покірно щоку підставляв, коли нізащо били.
Осуджувать боявсь навіть мерзенні вчинки,
бо змалечку завчив: «Не суди і будеш не судимий!»
Узимку сорочку віддав на пропиття

Олена Балера
2017.06.24 12:41
Печерний люд сказав: «Бувай,
Романтико! Вона пішла
Разом із кісткою. Вбива
Вірніше кременем стріла.
З богами ловів полишай
Життя, Романтико! Бувай!»

Зітхнув озерний рід: «Бувай!

Олена Балера
2017.06.24 12:34
Ми біля батьківських могил,
Де часом вражено хрести.
В них залишки безладних тіл,
Що Схід зі сталлю освятив.

Пошанування все нові
І кожен голову схиля,
І посивілий чоловік,

Микола Дудар
2017.06.24 10:51
Віднайшой кілька слів на День Поезії… але метушня, робота, погода і поріз коліна зробили свою справу. Краще пізно - чим ніколи: …я десь з півроку злився на себе за те, що редактор бачив недоліки, а не я, і пропонував наполегливо правки того чи іншого вір

Ірина Вовк
2017.06.24 10:05
Ця ніч – у п о в н і. Свіжоп'яна кров
по краплі крапля зблискує калинно...
Невинна душе, тішся, мов дитина,
допоки дух твій смерч не поборов.
Ще на твої розкрилені орбіти
не вибрехав з яруги чорний лис,
і ще в нетлінній зелені праліс
манить тебе р

Ірина Вовк
2017.06.24 09:57
Заполони мене, одвічна птахо,
високій пробі тонкості пера...
Це наче пломеніє дітвора
не знаючи ні болю, ані страху...
Над плахою чуттєвих катастроф,
над цвітом невідлюблено зів'ялим –
рятуймо душі від безглуздих спалень!
праотчим кличем висне Сав

Вячеслав Семенко
2017.06.23 23:29
Серед ночі плач та крик
жалібними нотами -
вітер віє, рип та рип,
грається воротами.

Очі виховательки
вікнами побитими,
за дверима вже роки

Микола Дудар
2017.06.23 20:03
Два дні тому.
О девятій ранку одвіз сина до Вишгорода. Йому до Києва… у нього прослуховування. Групу «Драма Квін» - відберуть на фестваль. Приємна новина. ( Пісні на мої слова. ) Повернувся додому. Трохи кави... пора на працю, заодно і
доцю підвезти на

Микола Дудар
2017.06.23 19:48
Оце так ніч - дива суцільні…
все як по нотах: кава… «цьом»
торкався губ її весільних
а наче пив столітній ром…
і захмелів і втратив розум
ех, прощавай весь білий світ!!!
на вік сп’янів з одної дози
і заразив тим родовід

Микола Соболь
2017.06.23 15:58
Жбуляє небо блискавиці.
У серці зачаївся щем.
Бо залишився наодинці
У полі під рясним дощем.

Стою і мокну я уперто
І справа зовсім не у тім…
Сьогодні вперше чув, відверто –

Олена Багрянцева
2017.06.23 11:01
Ти знайдешся колись.
Запливеш у шифоновий вечір.
Загойдаєш мій дім білим смерком суничних розмов.
Будеш гріти мене, пригортаючи сонячно плечі.
Ніжну квітку немов.

У волосся моє заплетеш помаранчеве літо.
Станеш блюзом легким, залоскочеш в обіймах

Олександр Сушко
2017.06.23 10:48
Звичка

Для нас чуже добро - суцільна мука.
І ліпиться воно до наших лап.
А як спіймають злодія за руку,
То винуватий, звісно, що кацап.

Не нам писали заповіді Божі,

Ірина Вовк
2017.06.23 08:46
Мій чуйний Лелю пізньої весни,
Мій буйний хмелю втомленого літа,
Купайлоньку, сьогодні я – Леліта,
А завтра відійду у сни, у сни.

Я ще цей день і ніч переживу…
Засвічуся, освідчуся, а потім –
Немов бліда Морена у скорботі

Ірина Вовк
2017.06.23 08:39
Княгине, ще твій серпень не пробив!
Ще на вінці женців ти не просила.
Іще журавка воду не носила,
Іще журавлик трав не покосив…
Навпроти, красень Місяць-Молодик
на тебе визира сліпучим Оком,
і білоткані ризи над потоком
пильнує з очеретів Водяник…

Ірина Вовк
2017.06.22 19:22
Іван Франко поглиблено цікавився сходознавством, аби в процесі сходознавчих студій поглиблювати свої знання з української історичної лінгвістики та лексикології і доказати невігласам та політиканам, що коріння праукраїнської мови має ті ж часові виміри, щ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Артем Ємченко
2017.06.19

Роман Сливка
2017.06.14

Еліза Зіртецька
2017.06.10

Ірина Вовк
2017.06.10

Юлия Дубовая
2017.06.08

Полу Профік
2017.06.06

Козенець Дар'я Козенець Дар'я
2017.06.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Сповідь перед священними гаями
Образ твору Природи чуєш тихий видих, вдих –
Зійшла ти знову, Благодате Божа.
Хіба тепер до сварок голосних,
Як день сміється солов`ями кожен?!

П`янкі обійми розкриває гай
І вітер гілля майже не колише…
Лежи собі, від щастя завмирай
У пахощах розтьохканої «тиші».

Квітує все, і хмарна верховіть
Зливає з небом сонця позолоту.
А трохи нижче – голосне «віть-віть!» -
Аж листя загойдалося достоту.

І щоки ніжить лагідна трава,
Ще комарів – цілунки несміливі.
І зелень буйна, свіжістю жива
Пронизує мій погляд, наче диво.

…Я сповідаюсь у натхненну мить
Отут, перед священними гаями –
Не хочу більше лаятись – простіть,
Кого періщив слова нагаями,

Кого образив і кого кольнув,
Про світлу Музу темного наплів я.
Тепер обняти можу лиш Весну,
В самотині ридать од безголів`я.

Поет – Природи мов би син чи зять,
Злітає в небо крізь пекельні кола -
Любов, красу і світло щоб узять
І розливати в слові їх довкола!

18.05.7525 р. (Від Трипілля) (2017)





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-05-18 23:28:10
Переглядів сторінки твору 405
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.447 / 6  (5.053 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 5.363 / 6  (5.105 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Духовна поезія
Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2017.06.23 22:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-05-20 22:46:19 ]
Ну, коли Ліна Василівна була в розповені літ, то вона таким бійцем і була. А вже під старість, згадайте, коли Малкович возив її Україною із "Записками українського самашедшого", вона поводилася значно м`якше і тактовніше! Мудріші і стриманіші її вислови, коли вже було за 80. Я гадаю, що все відносне і періодичне - як у житті, так і на сайті. Іде полоса війни, потім певного затишшя - щоб перевести подих, а тоді знову в бій. В язичницькі часи наші пращури постійно воювали, і не лише оборонялися, а й нападали, як відомо. І в Ліни Василівни були десятилітні періоди затишшя, коли вона їздила, зокрема, у Чорнобильську зону і досліджувала тамтешнє життя. То, може, варто і нам бодай перевести подих?!..
Дякую за цікаве спілкування!))