Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Ніяких не існує нам кордонів.
Людина, мов незвідана планета.
Пізнати, зрозуміти її важко,
А ще й на відстані такій великій.
Це ж ніби в небесах літає пташка,
Удалині тріпочут
Крізь сон все ж мамин голос долетів-
Ти ж до Гелону нині їдеш з татом!
Вставай! Ти ж сам поїхати хотів.
Сон враз пропав. Хлопчина підхопився.
Ледь не проспав. Хоч не змикав очей
Але під ранок сну таки скорився.
травою освіжиться оболонь.
Настане час, візьму сюди онуків,
нехай нап’юся сонця із долонь.
Бо, що вони у стольнім граді бачать?
Куди не кинеш оком скрізь асфальт.
Чи, то пощезла нація козача,
чи душі скам’яніли на ба
Стрічі до світань, -
Думи парубочі,
Повні сподівань.
Не забулись досі
Весняні гаї
І в рудім волоссі
Пальці рук моїх.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Драма "Горизонт Хуфу". Візія V. "Поля Іалу"
-- Упокоється Поле Велике!
І вийшли Поля Упокою -- Загробнеє Царство.
-- І будуть для мене рости очерети між трав соковитих! -- і вийшли Поля Очерету.*83
-- Сотворю я тутечки речі для піль всеможливі, -- і с у м е р к и вийшли.
-- Хай змії і всі вороги споглядають творіння, бо хоч я віддаляюсь невпинно, усе ж возсіяю над ними".
(Фрагмент ієрогліфів "Книги Корови")*84
"Поля Іалу" з видом Нічного Нілу, оточені "З а х і д н и м" гірським краєвидом.
Ось перший Нільський "п о р і г" -- Ворота в Дуа́т*85 -- у фіолетово-голубо-рожевих сумерках. Тут зійшлися дві барки (денна і нічна) Ра - Атума. Денна -- осяяна жовтогарячими відтінками сонця в з е н і т і, нічна, відповідно, пригашена багряним відсвітом З а х о д у.
На З а х і д н і й стороні барку Ра виглядає о д в і ч н а Сторожа Д у а т у, сотворена ним же: бог Розуму - Сіа, Гірські Павіани; персоніфіковані Уреї - Сонячні Ока та Змії, за йменнями "Сторож Пустелі", "Той, хто світить для Ра", "Той, чиє Око спалює ..."*86
Під урочисті піснеспіви Гірських Павіанів, Ра - Атум покидає барку денного Нілу - "Мандже́т" і переходить у барку Нілу нічного - "Месекте́т". Вона вестиме Ра - Атума "Полями Іалу").
ХОР ГІРСЬКИХ ПАВІАНІВ:
"Хвала тобі, боже богів, Ра - Атуме,
що нас сотворив ти.
Вітаєм тебе у Ладді Віковічній,
зі світла у тінь приходящій.
Кинь Око своє на пустелю,*87
дихни -- й відгукнеться!
До тебе прилинуть усі,
чиє тіло в пеле́нах".*88
(На цей раз спів набуває особливого звучання. У Ладді Вічності поруч Ра перепливла в Нічний Ніл і душа "Ка" фараона Хуфу. Перепливла, аби відкрилися для неї запашні та затишні "Поля Іалу", а душа "Ка" поєдналася з душею "Ба".
Але попереду -- грізна і невмолима С т о р о ж а Д у а т у та єдиносправедливий Суд Озіріса.)
БОГ РОЗУМУ-СІА (до змієголового "Сторожа Пустелі"):
-- "О, Стороже грізний Пустелі,
отверзни своє Царство для Ра,
відкрий Ворота свої,
пребуваючому на Г о р и з о н т і".
"СТОРОЖ ПУСТЕЛІ" ("відкриває" Ворота Дуату).
(Барка "Месекте́т" минає "поріг" і пливе уздовж полів бога урожаю Не́прі та його дружини Непі́т. Божественна пара на відстані вітає прибульців. Тіло Непрі увито пшеничним колоссям, він годує померлих в Дуаті. Його епітет -- "Той, хто живе після смерті".
Із пшеничних піль бога Непрі виходять до Нічної Ладді мумії померлих єгиптян, і Ра - Атум посилає їм ж и в о т в о р я щ е сяєво своїх променів. Серед мумій померлих -- "Ка" фараонів Нармера, Мини, Джера, Уаджи, Аджиба, Семерхета, Каа, Ранеба, Сенда, Джосера, Сехемхета та Снофру.*89 Померлі насолоджуються присутністю Сонця, осяяні, о т в е р з а ю т ь устами).*90
ХОР "КА" ПОМЕРЛИХ ФАРАОНІВ:
"Слава тобі, Ра - Ату́ме, восходим до тебе,
клонімося низько тобі у колоссях Дуа́ту.
Утішені серцем, у час, як тебе споглядаєм.
Нам очі -- відкрили небачене, з серця уста
промовляють.
Тобі, Ра - Ату́ме, возносим молитву успення.
Почуй упокоєних в тінях, повергни печалі.
Діткни наші лиця, нехай опроміниться врода,
Насититься світлом -- бо далі пітьма сновидіння,
Допоки, Промінний, ти знову до нас не прибудеш".
РА-АТУМ (до "Ка" померлих фараонів):
"Утіштеся, сильні, в жертовних молитвах
у с п і н н я !
Узлийте, блаженні, питво у Ріку
Подаяння !
Не будуть погублені душі, де Рен, там і Ша́і.*91
Підносини ваші в Дуаті прийму і примножу.
Воістину знаю, Поля вам належать по праву,
Бо хто ж би мені допоміг у борні із Апо́пом,
Що з ним я опівночі в Царстві Підземнім
в о ю ю ..."*92
(Барка "Месекте́т" з Ра - Атумом і "Ка" фараона Хуфу підпливає до Воріт "Владики Часу - Озіріса". Їх охороняє с т о р о ж а: "Правдивий Серцем" і "Сокровенний Серцем", а також два У р е ї - б л и з н ю к и з іменами "Той, хто світить для Ра").
СТОРОЖА та УРЕЇ-БЛИЗНЮКИ (закликають Ра-Атума):
Прийди до нас, Боже Великий, у тайни входящий!
Ти перший -- на Г о р и з о н т і -- скажи заклинання,
Подумай уголос -- і двері таємні
п р о ч и н и ш !
БОГ РОЗУМУ-СІА (до Сторожі Воріт "Владики Часу"):
Це Ра - Атум і його Ка!
(вказуючи на "Ка" фараона Хуфу):
Це фараон Ху́фу і його Ка!
РА-АТУМ (проголошує заклинання):
Хай споглядає присутність
Озіріса м і с я ч н и й "А х"! *93
(Сторожа "прочиняє" Ворота "Владики Часу". За Ворітьми в ореолі сліпучого м і с я ч н о г о сяйва персонажі "Таємного Суду Озіріса"*94 у Великій Залі "Чертозі Двох істин *95 на чолі з Озірісом і богинею Істини -- Маа́т.
У руках Маа́т несхибна, правомірна Вага Істини.*96 Голови всіх Суддів Великої і Малої Еннеа́ди прикрашає "перо Маат" -- перо Істини).
ХОР БОГІВ-СУДДІВ:
Хто ти? Промов імена, назовися ...
"КА" ФАРАОНА ХУФУ":
"Я нижній росток від папіруса.
Той, хто в своїй Оливі.
Я -- Хуфу.
ХОР БОГІВ-СУДДІВ:
А звідки прибув ти?
"КА" ФАРАОНА ХУФУ":
... Прибув я із міста,
де Птах у верхах пребуває,
воно від Оливи на пів-ніч *97 ...
... Я чистий, я чистий, я чистий!
Моя чистота -- перед вами ...
ХОР БОГІВ-СУДДІВ:
Кому возвістити її?
"КА" ФАРАОНА ХУФУ":
... Тому, в Кого стелі -- з вогню,
Чиї стіни -- зі змій живих,
під ногами у Кого -- вода тече ...
ХОР БОГІВ-СУДДІВ:
Хто це?
"КА" ФАРАОНА ХУФУ:
Озіріс, в устах Ра - Атума!
Той, Чиї Ока - Уреї, Владика Двох Істин!
(безпосередньо до Озіріса):
Я знаю Тебе і наймення богів Еннеа́ди,
я прибув до Таємної Зали на зустріч з Тобою,
я приніс тобі Істину двічі, і серце - на Вагах -
подаруй мені "Ба", схорони, пропусти мене далі,
у гріхах -- сповідаюся, починаючи словом
"я ч и с т и й"!*98
... Я не притісняв ближніх!
(Вага Істини перехиляється в бік "пера Істини", що свідчить
про гріховність Хуфу).*99
БОГИНЯ ІСТИНИ-МААТ:
Маат важить більше!
"КА" ФАРАОНА ХУФУ:
... Я не грабував бідних!
(Вага Істини перехиляється вдруге в бік "пера Істини", що знову потверджує гріховність Хуфу).
БОГИНЯ ІСТИНИ-МААТ:
Маат важить більше!
"КА" ФАРАОНА ХУФУ:
... Я не чинив несправедливості супроти людей!
(Вага Істини втретє перехиляється в бік "пера Істини", що остаточно переконує Суд у гріховності Хуфу).
ОЗІРІС (проголошує Істину):
- М а а т важить б і л ь ш е !
(Таємну Залу -- "Чертог Двох Істин" стрясають підземні двигтіння. Панорама світла у Залі щоразу міниться: то спалахує болісним, ріжучим, неймовірно яскравим блиском, то майже зовсім пригасає. Врешті западає суцільна темрява. Наближається п і в н і ч. Час боротьби з Апопом).
ГОЛОС БОГА РОЗУМУ-СІА(з темряви):
Озовися, Володарю Жаху, чиї стіни - високі!
Твоє ймення -- зловісне, а дія одна --
п о г у б и т и !
(Простір Дуату і Нічний Ніл наповнюється ч а д о м і п о к р и к о м голодної дикої утроби. Це гігантський змій Апоп нагадав присутнім про себе. Мить -- і течія Нічного Нілу зникає у розчахнутій зловіщій пащі.
Всі сили світла, всі мешканці Дуату -- "Очеретяних піль Іалу" об'єднуються довкола Ра, супроти змія Апо́па. На устах в усіх -- м а г і я божественного з а к л и н а н н я. В руках богів - змієборців гостроконечні списи; близнюки Уреї - Ока Ра озброєні вбивчим світлом божественних променів; змій Мехен - Та впивається в тіло Апопа своїми отруйними сон-зубами).
ХОР БОЖЕСТВЕННИХ СИЛ СВІТЛА,
УСІХ МЕШКАНЦІВ ДУАТУ!
"Повстань, Ра - Атуме, у святилищі своїм!
Сильний Ра --
слабкі вороги!
Високий Ра --
низькі вороги!
Живий Ра --
мертві вороги!
Ситий Ра --
голодні вороги!
Напоєний Ра --
спраглі вороги!
Вознісся Ра --
пали вороги!
Допоки є Ра --
не живе Апоп!
Згинь, Апоп!
Пропади, Апоп!"
(При словах магічного з а к л и н а н н я, що смертельно ранить Апопа, нічна барка Ра - Атума "Месектет" запливає у тіло г і г а н т с ь к о г о змія і, пройшовши через його утробу, виходить до підніжжя С х і д н и х гір. Потім через печеру, що проглядається в одній з гір, Ладдя Вічності випливає н а небесний г о р и з о н т. Розкриваються "Д в е р і Г о р и з о н т у", Ра переможно умивається і урочисто переходить у д е н н у Ладдю -- "Манджет").
Хор мешканців Дуату(проводжає Ладдю):
"Пали підлі під ножем бога Ра,
і змій ізригнув води Нілу!
Мир тобі, Володарю Життя,
пливи з миром ..."
(У хорі Мешканців Дуату не чути голосу душі "Ка" фараона Хуфу. Поля Упокою не для неї. Змій Апоп потягнув її у безодню, у нетрі під назвою "А м д у а т".*100 Але про це мешканцям Дуату не відомо).
82 Ра - Атум -- до всіх його епітетів і ознак додається епітет "Досконалий".
Крім функції деміурга виступає як втілення вечірнього Сонця (Сонця на Заході). Поступово зливається з культом Ра. Зображався у вигляді людини і зооморфних іпостасях -- скарабея, змія, мавпи і іхневмона (мангуста). Священні тварини: іхневмон, чорний бик Мневіс і отруйна многоніжка Сепа.
83 Поля Очерету -- те ж, що і "Поля Іалу (Іару)". Це -- "оазис" в Дуаті, куди покійний потрапляє після оправдання на "Страшному" Суді Озіріса.
84 "Книга Корови" -- тексти, висічені в поховальних камерах гробівців фараонів Сеті І і Рамзеса ІІ (ХІХ династія). Їх умовно назвали "Книгою Корови", бо надписи супроводжувались зображеннями Небесної Корови.
85 Дуат -- те ж, що і "Поля Очерету". Проте місцезнаходження "Дуату" трактується по-різному. Потойбічний світ Додинастійного періоду уявлявся єгиптянам Зоряним Небом. У Древньому царстві -- він локалізувався у східній частині неба, де "воскресає" Сонце і фараон. Пізніше формується уявлення про підземний Дуат на західному горизонті, де ховається "померле" Сонце.
86 в описі "Дуату" або "Піль Очерету" використано автентичні тексти назви та імена міфології Стародавнього Єгипту, взяті з т.зв. "Книги Дня і Ночі", "Книги Воріт", "Книги про те, що в Дуаті" ("Амдуат") та інших.
87 вхід у Дуат асоціювався з уявленнях єгиптян із "мертвою зоною" -- пустелею на західному березі Нілу, яку переходять душі покійних, перед зустріччю з Озірісом.
88 Ідеться про обряд бальзамування і виготовлення мумій. "Я осяваю пустелю, я укриваю всіх, хто перебуває у ній. Я укриваю вас від тих, хто живе на землі. Я обволік у пелени тих, хто помер". (Ра-Атум про померлих, фрагмент автентичного тексту).
89 тут перечислюються імена померлих фараонів Додинастійного періоду
(до 3000р. до н.е.), Ранньодинастійного періоду (3000р. до н.е.- 2770р. до н.е., 2770р. до н.е. - 2640р. до н.е.) і Древнього Царства (2640р. до н.е - 2551р. до н.е.) до дат царювання фараона Хуфу (Хеопса).
90 обряд "отверзання уст" -- складова багатоступеневого поховального обряду Древнього Єгипту. Символізує візит бога-сина Гора до Озіріса і воскресіння великого бога після того, як Гор дає батькові проковтнути своє Око("Око Уаджет"). Жрець у масці сокола-Гора -- торкнеться "чудодійним" посохом уст обличчя, висіченого на дерев'яному саркофазі,і тим самим символічно дасть проковтнути покійному безсмертне "Око".Так до покійного повернеться життєва сила "Ба".
91 Шаі -- "Доля". Напочатку -- бог доброї долі, удачі і достатку, близький до
богині Рененутет. Пізніше, "доленосний" бог -- покровитель і хоронитель людини. Шаі і Рененутет пов'язані з культом Потойбіччя.
92 Північ -- час страшної щодобової сутички Ра з його віковічним ворогом, змієм Апопом. За єгипетським відліком часу, північ відповідала останній годині перед сходом Сонця. У цій кривавій битві довкола Ра об'єднується увесь "доброчесний" божественний пантеон Єгипту.
93 "ах" -- "сіяння". Імовірно, міфологія посмертної іпостасі людини "ах" пов'язана з богом Місяця "Аа́х" ("Аах" дослівно "Місяць"). "Ах" зображався у вигляді "чубатого" ібіса. Вірування і обряди, пов'язані з душею - "ах", практично не досліджені. В пізній період Місяць-"Аах" ототожнювався з Озірісом (Озіріс - Аах). Можливо, тут і криється таємниця мумії - "ах":покійний, подібно Озірісу", воскресає в Нічному
Небі при Світлі Місяця.
94 персонажами Таємного Суду Озіріса вважалися боги Великої та Малої Еннеа́д. Крім знайомої "Великої Дев'ятки" сюди ще входили Гор, Хатхор, Ху (Воля) і Сіа (Розум). До Малої Еннеади належали 42 боги міст і номів Єгипту.
95 "Великий Чертог Двох істин "(дослівно "обох Маат"). Назва пов'язана з тим, що померлий повинен був двічі доказати свою "правоту" -- перед Великою і Малою Еннеадами. Тому існують канонічні дві "Сповіді заперечення": одна - для Великої, друга - для Малої Еннеади.
96 "Вага Істини" -- незмінний атрибут Суду Озіріса, "Рука Правосуддя", що присутня в усіх міфологіях цивілізацій Стародавнього Світу."Зважування" серця покійного відбувалося так: на одну чашу клалося серце, на іншу - перо богині Маат. Якщо стрілка Ваг відхилялася, покійник вважався грішним. Якщо чаші Ваг були врівноважені, покійник вважався оправданим.
97 тут ідеться про міфологічне окреслення простору: північ Єгипту -- край
пустелі і Потойбіччя, південь Єгипту -- край олюднення і перебування живородних божих сил.
98 тут ідеться про т.зв. "Сповідь заперечення", що промовлялася з метою очищення перед Великою Еннеадою богів. Вона закінчувалася словами: "я чистий, я чистий, я чистий!"
99 "Вага Істини" на Суді Озіріса завжди була своєрідним "детектором брехні" і "карала" грішника втратою рівноваги обох чаш.
100 "Амдуат" -- місце для покарання грішних душ, протилежне "Дуатові".
Коли на Суді Озіріса, "серце" покійного виказувало свою гріховність, тіло покійного (його мумію) пожирало чудище Амт, і душа його була приречена на постійне поневіряння в Амдуаті, бо тепер крилата душа "Ба" не могла вселитися у мумійоване тіло "Сах". Ім'я-"рен" такого грішника щезало безслідно.
Далі буде: ВІЗІЯ VІ "КРИВАВИЙ НІЛ"
З авторського циклу [b>"Міфологія Стародавнього Сходу/уклала Ірина Вовк". - Львів:Логос,2013.
(Увійшло в двотомник "Сонцетони". Тон ІІ - Драматичний. - Львів:Сполом,2016)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Драма "Горизонт Хуфу". Візія ІV "Пісня Семи Хатхор"*64 "