ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Софія Кримовська
2017.12.15 22:05
Які п'янкі у тебе... Ні, та ні!
Твої цілунки не бентежать більше.
Не очі, ні! Не еротичні вірші....
П'янять мене оці солодкі вишні.
Натрусиш у полумисок мені?..

Марія Дем'янюк
2017.12.15 15:31
Все буде так як завжди:
Місяць,зорі, небо...
Тільки без тебе!
Улюблений святковий торт,
Солодкі апельсини,
І Дід Морз радіє без упину...
Тільки без тебе!!
На склі вікна сніжинки паперові,

Світлана Майя Залізняк
2017.12.15 14:57
Призабула, що таке любов...
Падають каркаси, град, колоси.
О жаго моя, ти де? Агов...
Так весталка храму, що в облозі,
Відчиняє двері всім вітрам.
Там за планом будуть каруселі.
Надрукую фото в Instagram...
І пошлю ідилію за Делі.

Іван Потьомкін
2017.12.15 14:55
Почти всех, кто в это время – начало седьмого – отправляется на работу или подработки, я знаю в лицо. Вот человек десять румынских рабочих. Все как один курят. Чтобы не попасть в их дымовую завесу, стараюсь подойти к автобусной остановке не прямо, а в об

Петро Скоропис
2017.12.15 12:51
Я би волив жить, Фортунатус, в полісі, де ріка
висовувалась би з-під мосту, що із рукава – рука,
і щоб вона впадала в затоку, у всі п’ять пальців,
як Шопен, що нікому не показував кулака.

І щоб там була Опера, і щоб в ній ветеран-
тенор в арії М

Ігор Шоха
2017.12.15 11:24
За обрії білого світу
поволеньки котиться віз
до осені нашого літа,
до гаю, у коло беріз.

Було у нас біле і чорне –
сніги, заметілі, рілля,
де іноді доля пригорне,

Любов Бенедишин
2017.12.15 09:46
В долині зла, як на долоні,
Пасе війна залізних коней…

Кривавий схід. Пекельні кола.
Небес журба високочола:
Під жовто-синьою габою –
Герої зрадженої Трої.

Олександр Бобошко Заколотний
2017.12.15 08:55
Аскетів не люблять. Панують черевані.
(Крізь них не пролізти у жодну з потрібних ніш).
Купюрами смітять направо, наліво… тощо –
і їм віддають серця жінки чарівні.


2

Ігор Шоха
2017.12.14 22:42
Життя минає, мов кіно,
як течія в ріці.
Але живемо все одно,
коли спускаємось на дно
при самому кінці.

***
Коли описую ясу,

Іван Потьомкін
2017.12.14 18:18
«Тиждень вже минає – дружини немає.
Як без жінки жити? Слід її провчити».
На другому тижні жінка входить в хату,
А старий давай-но лайкою стрічати.
Тільки заікнувся, з ким вона гуляла,
Жінка - за качалку, а старий - під лавку.
Жінка - за лопату, ст

Олександр Сушко
2017.12.14 15:34
Аж під хмари злітають орли,
Еверестом здираються шерпи.
Чумаки! Розпрягайте воли!
Будем сало із бульбою жерти!

Після пляшки - у космос гуртом.
Після другої - висохне море.
Нам пороблено. Взято в полон.

Лариса Пугачук
2017.12.14 14:24
з марева пухнастої ніжності
висотати радість тонку
згорнути в клубочок щастя
і з нього вив'язувати тепло

вагітність любов'ю
простір заповнює тихо

Сергій Гупало
2017.12.14 11:03
Йди за мною у дощ, органічний, як доторки уст
І логічний опісля єднально-інтимних історій.
А не можеш – чекай: я з тобою іще розберусь,
Віднайду почуття, що і досі відверті, прозорі.

Гострота символічна дощу електронно тече.
Розуміємо: близькості т

Микола Соболь
2017.12.14 06:18
Світлина – радісне дитинство.
Мене ще не торкнувся гріх.
Ні меркантильності, ні втіх,
Ані підлоти, ані свинства.

Все чітко визначене днями –
Там у «чомучках» я тону
І на мої оті, – чому?

Володимир Бойко
2017.12.13 23:26
А потім не буде нічого
І вічна простелеться путь.
Тоді заволаєш до Бога,
Та буде вже пізно.
Мабуть.

Олександр Козинець
2017.12.13 19:59
Дві жінки вростають одна в одну теплом.
Між ними – мовчання, злегка помітні блиски.
Між ними, насправді, усе вже давно відбулось.
Та це не важливо. Між ними – близькість.
Вона визрівала з їхніх різних світів,
Ніжних доторків, що й непомітні ніком
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11

Сергій Булат
2017.09.17

Роман Сливка
2017.06.14

Ірина Вовк
2017.06.10

Гористеп Іван Кирчей
2017.04.20

Микола Соболь
2017.01.25

Яна Правобережная
2016.05.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Вовк (1973) / Поеми

 Драма "Горизонт Хуфу". Візія V. "Поля Іалу"
("Злетівши у Небо, Ра-Ату́м* 82 продовжував т в о р и т и світ, бо сотворене було ще не все. Він промовив таємне:

-- Упокоється Поле Велике!

І вийшли Поля Упокою -- Загробнеє Царство.

-- І будуть для мене рости очерети між трав соковитих! -- і вийшли Поля Очерету.*83

-- Сотворю я тутечки речі для піль всеможливі, -- і с у м е р к и вийшли.

-- Хай змії і всі вороги споглядають творіння, бо хоч я віддаляюсь невпинно, усе ж возсіяю над ними".
(Фрагмент ієрогліфів "Книги Корови")*84

"Поля Іалу" з видом Нічного Нілу, оточені "З а х і д н и м" гірським краєвидом.
Ось перший Нільський "п о р і г" -- Ворота в Дуа́т*85 -- у фіолетово-голубо-рожевих сумерках. Тут зійшлися дві барки (денна і нічна) Ра - Атума. Денна -- осяяна жовтогарячими відтінками сонця в з е н і т і, нічна, відповідно, пригашена багряним відсвітом З а х о д у.
На З а х і д н і й стороні барку Ра виглядає о д в і ч н а Сторожа Д у а т у, сотворена ним же: бог Розуму - Сіа, Гірські Павіани; персоніфіковані Уреї - Сонячні Ока та Змії, за йменнями "Сторож Пустелі", "Той, хто світить для Ра", "Той, чиє Око спалює ..."*86
Під урочисті піснеспіви Гірських Павіанів, Ра - Атум покидає барку денного Нілу - "Мандже́т" і переходить у барку Нілу нічного - "Месекте́т". Вона вестиме Ра - Атума "Полями Іалу").

ХОР ГІРСЬКИХ ПАВІАНІВ:

"Хвала тобі, боже богів, Ра - Атуме,
що нас сотворив ти.
Вітаєм тебе у Ладді Віковічній,
зі світла у тінь приходящій.
Кинь Око своє на пустелю,*87
дихни -- й відгукнеться!
До тебе прилинуть усі,
чиє тіло в пеле́нах".*88

(На цей раз спів набуває особливого звучання. У Ладді Вічності поруч Ра перепливла в Нічний Ніл і душа "Ка" фараона Хуфу. Перепливла, аби відкрилися для неї запашні та затишні "Поля Іалу", а душа "Ка" поєдналася з душею "Ба".
Але попереду -- грізна і невмолима С т о р о ж а Д у а т у та єдиносправедливий Суд Озіріса.)

БОГ РОЗУМУ-СІА (до змієголового "Сторожа Пустелі"):

-- "О, Стороже грізний Пустелі,
отверзни своє Царство для Ра,
відкрий Ворота свої,
пребуваючому на Г о р и з о н т і".

"СТОРОЖ ПУСТЕЛІ" ("відкриває" Ворота Дуату).

(Барка "Месекте́т" минає "поріг" і пливе уздовж полів бога урожаю Не́прі та його дружини Непі́т. Божественна пара на відстані вітає прибульців. Тіло Непрі увито пшеничним колоссям, він годує померлих в Дуаті. Його епітет -- "Той, хто живе після смерті".
Із пшеничних піль бога Непрі виходять до Нічної Ладді мумії померлих єгиптян, і Ра - Атум посилає їм ж и в о т в о р я щ е сяєво своїх променів. Серед мумій померлих -- "Ка" фараонів Нармера, Мини, Джера, Уаджи, Аджиба, Семерхета, Каа, Ранеба, Сенда, Джосера, Сехемхета та Снофру.*89 Померлі насолоджуються присутністю Сонця, осяяні, о т в е р з а ю т ь устами).*90

ХОР "КА" ПОМЕРЛИХ ФАРАОНІВ:
"Слава тобі, Ра - Ату́ме, восходим до тебе,
клонімося низько тобі у колоссях Дуа́ту.
Утішені серцем, у час, як тебе споглядаєм.

Нам очі -- відкрили небачене, з серця уста
промовляють.
Тобі, Ра - Ату́ме, возносим молитву успення.
Почуй упокоєних в тінях, повергни печалі.
Діткни наші лиця, нехай опроміниться врода,
Насититься світлом -- бо далі пітьма сновидіння,
Допоки, Промінний, ти знову до нас не прибудеш".

РА-АТУМ (до "Ка" померлих фараонів):

"Утіштеся, сильні, в жертовних молитвах
у с п і н н я !
Узлийте, блаженні, питво у Ріку
Подаяння !
Не будуть погублені душі, де Рен, там і Ша́і.*91
Підносини ваші в Дуаті прийму і примножу.
Воістину знаю, Поля вам належать по праву,
Бо хто ж би мені допоміг у борні із Апо́пом,
Що з ним я опівночі в Царстві Підземнім
в о ю ю ..."*92

(Барка "Месекте́т" з Ра - Атумом і "Ка" фараона Хуфу підпливає до Воріт "Владики Часу - Озіріса". Їх охороняє с т о р о ж а: "Правдивий Серцем" і "Сокровенний Серцем", а також два У р е ї - б л и з н ю к и з іменами "Той, хто світить для Ра").

СТОРОЖА та УРЕЇ-БЛИЗНЮКИ (закликають Ра-Атума):

Прийди до нас, Боже Великий, у тайни входящий!
Ти перший -- на Г о р и з о н т і -- скажи заклинання,
Подумай уголос -- і двері таємні
п р о ч и н и ш !

БОГ РОЗУМУ-СІА (до Сторожі Воріт "Владики Часу"):

Це Ра - Атум і його Ка!

(вказуючи на "Ка" фараона Хуфу):

Це фараон Ху́фу і його Ка!

РА-АТУМ (проголошує заклинання):

Хай споглядає присутність
Озіріса м і с я ч н и й "А х"! *93

(Сторожа "прочиняє" Ворота "Владики Часу". За Ворітьми в ореолі сліпучого м і с я ч н о г о сяйва персонажі "Таємного Суду Озіріса"*94 у Великій Залі "Чертозі Двох істин *95 на чолі з Озірісом і богинею Істини -- Маа́т.
У руках Маа́т несхибна, правомірна Вага Істини.*96 Голови всіх Суддів Великої і Малої Еннеа́ди прикрашає "перо Маат" -- перо Істини).

ХОР БОГІВ-СУДДІВ:
Хто ти? Промов імена, назовися ...

"КА" ФАРАОНА ХУФУ":
"Я нижній росток від папіруса.
Той, хто в своїй Оливі.
Я -- Хуфу.

ХОР БОГІВ-СУДДІВ:
А звідки прибув ти?

"КА" ФАРАОНА ХУФУ":
... Прибув я із міста,
де Птах у верхах пребуває,
воно від Оливи на пів-ніч *97 ...

... Я чистий, я чистий, я чистий!
Моя чистота -- перед вами ...

ХОР БОГІВ-СУДДІВ:
Кому возвістити її?

"КА" ФАРАОНА ХУФУ":
... Тому, в Кого стелі -- з вогню,
Чиї стіни -- зі змій живих,
під ногами у Кого -- вода тече ...

ХОР БОГІВ-СУДДІВ:
Хто це?

"КА" ФАРАОНА ХУФУ:
Озіріс, в устах Ра - Атума!
Той, Чиї Ока - Уреї, Владика Двох Істин!

(безпосередньо до Озіріса):

Я знаю Тебе і наймення богів Еннеа́ди,
я прибув до Таємної Зали на зустріч з Тобою,

я приніс тобі Істину двічі, і серце - на Вагах -
подаруй мені "Ба", схорони, пропусти мене далі,
у гріхах -- сповідаюся, починаючи словом
"я ч и с т и й"!*98

... Я не притісняв ближніх!

(Вага Істини перехиляється в бік "пера Істини", що свідчить
про гріховність Хуфу).*99

БОГИНЯ ІСТИНИ-МААТ:
Маат важить більше!

"КА" ФАРАОНА ХУФУ:
... Я не грабував бідних!

(Вага Істини перехиляється вдруге в бік "пера Істини", що знову потверджує гріховність Хуфу).

БОГИНЯ ІСТИНИ-МААТ:
Маат важить більше!

"КА" ФАРАОНА ХУФУ:
... Я не чинив несправедливості супроти людей!

(Вага Істини втретє перехиляється в бік "пера Істини", що остаточно переконує Суд у гріховності Хуфу).

ОЗІРІС (проголошує Істину):

- М а а т важить б і л ь ш е !

(Таємну Залу -- "Чертог Двох Істин" стрясають підземні двигтіння. Панорама світла у Залі щоразу міниться: то спалахує болісним, ріжучим, неймовірно яскравим блиском, то майже зовсім пригасає. Врешті западає суцільна темрява. Наближається п і в н і ч. Час боротьби з Апопом).

ГОЛОС БОГА РОЗУМУ-СІА(з темряви):
Озовися, Володарю Жаху, чиї стіни - високі!
Твоє ймення -- зловісне, а дія одна --
п о г у б и т и !

(Простір Дуату і Нічний Ніл наповнюється ч а д о м і п о к р и к о м голодної дикої утроби. Це гігантський змій Апоп нагадав присутнім про себе. Мить -- і течія Нічного Нілу зникає у розчахнутій зловіщій пащі.
Всі сили світла, всі мешканці Дуату -- "Очеретяних піль Іалу" об'єднуються довкола Ра, супроти змія Апо́па. На устах в усіх -- м а г і я божественного з а к л и н а н н я. В руках богів - змієборців гостроконечні списи; близнюки Уреї - Ока Ра озброєні вбивчим світлом божественних променів; змій Мехен - Та впивається в тіло Апопа своїми отруйними сон-зубами).

ХОР БОЖЕСТВЕННИХ СИЛ СВІТЛА,
УСІХ МЕШКАНЦІВ ДУАТУ!
"Повстань, Ра - Атуме, у святилищі своїм!
Сильний Ра --
слабкі вороги!
Високий Ра --
низькі вороги!
Живий Ра --
мертві вороги!
Ситий Ра --
голодні вороги!
Напоєний Ра --
спраглі вороги!
Вознісся Ра --
пали вороги!
Допоки є Ра --

не живе Апоп!
Згинь, Апоп!
Пропади, Апоп!"

(При словах магічного з а к л и н а н н я, що смертельно ранить Апопа, нічна барка Ра - Атума "Месектет" запливає у тіло г і г а н т с ь к о г о змія і, пройшовши через його утробу, виходить до підніжжя С х і д н и х гір. Потім через печеру, що проглядається в одній з гір, Ладдя Вічності випливає н а небесний г о р и з о н т. Розкриваються "Д в е р і Г о р и з о н т у", Ра переможно умивається і урочисто переходить у д е н н у Ладдю -- "Манджет").

Хор мешканців Дуату(проводжає Ладдю):
"Пали підлі під ножем бога Ра,
і змій ізригнув води Нілу!
Мир тобі, Володарю Життя,
пливи з миром ..."

(У хорі Мешканців Дуату не чути голосу душі "Ка" фараона Хуфу. Поля Упокою не для неї. Змій Апоп потягнув її у безодню, у нетрі під назвою "А м д у а т".*100 Але про це мешканцям Дуату не відомо).

82 Ра - Атум -- до всіх його епітетів і ознак додається епітет "Досконалий".
Крім функції деміурга виступає як втілення вечірнього Сонця (Сонця на Заході). Поступово зливається з культом Ра. Зображався у вигляді людини і зооморфних іпостасях -- скарабея, змія, мавпи і іхневмона (мангуста). Священні тварини: іхневмон, чорний бик Мневіс і отруйна многоніжка Сепа.

83 Поля Очерету -- те ж, що і "Поля Іалу (Іару)". Це -- "оазис" в Дуаті, куди покійний потрапляє після оправдання на "Страшному" Суді Озіріса.

84 "Книга Корови" -- тексти, висічені в поховальних камерах гробівців фараонів Сеті І і Рамзеса ІІ (ХІХ династія). Їх умовно назвали "Книгою Корови", бо надписи супроводжувались зображеннями Небесної Корови.

85 Дуат -- те ж, що і "Поля Очерету". Проте місцезнаходження "Дуату" трактується по-різному. Потойбічний світ Додинастійного періоду уявлявся єгиптянам Зоряним Небом. У Древньому царстві -- він локалізувався у східній частині неба, де "воскресає" Сонце і фараон. Пізніше формується уявлення про підземний Дуат на західному горизонті, де ховається "померле" Сонце.

86 в описі "Дуату" або "Піль Очерету" використано автентичні тексти назви та імена міфології Стародавнього Єгипту, взяті з т.зв. "Книги Дня і Ночі", "Книги Воріт", "Книги про те, що в Дуаті" ("Амдуат") та інших.

87 вхід у Дуат асоціювався з уявленнях єгиптян із "мертвою зоною" -- пустелею на західному березі Нілу, яку переходять душі покійних, перед зустріччю з Озірісом.

88 Ідеться про обряд бальзамування і виготовлення мумій. "Я осяваю пустелю, я укриваю всіх, хто перебуває у ній. Я укриваю вас від тих, хто живе на землі. Я обволік у пелени тих, хто помер". (Ра-Атум про померлих, фрагмент автентичного тексту).

89 тут перечислюються імена померлих фараонів Додинастійного періоду
(до 3000р. до н.е.), Ранньодинастійного періоду (3000р. до н.е.- 2770р. до н.е., 2770р. до н.е. - 2640р. до н.е.) і Древнього Царства (2640р. до н.е - 2551р. до н.е.) до дат царювання фараона Хуфу (Хеопса).

90 обряд "отверзання уст" -- складова багатоступеневого поховального обряду Древнього Єгипту. Символізує візит бога-сина Гора до Озіріса і воскресіння великого бога після того, як Гор дає батькові проковтнути своє Око("Око Уаджет"). Жрець у масці сокола-Гора -- торкнеться "чудодійним" посохом уст обличчя, висіченого на дерев'яному саркофазі,і тим самим символічно дасть проковтнути покійному безсмертне "Око".Так до покійного повернеться життєва сила "Ба".

91 Шаі -- "Доля". Напочатку -- бог доброї долі, удачі і достатку, близький до
богині Рененутет. Пізніше, "доленосний" бог -- покровитель і хоронитель людини. Шаі і Рененутет пов'язані з культом Потойбіччя.

92 Північ -- час страшної щодобової сутички Ра з його віковічним ворогом, змієм Апопом. За єгипетським відліком часу, північ відповідала останній годині перед сходом Сонця. У цій кривавій битві довкола Ра об'єднується увесь "доброчесний" божественний пантеон Єгипту.

93 "ах" -- "сіяння". Імовірно, міфологія посмертної іпостасі людини "ах" пов'язана з богом Місяця "Аа́х" ("Аах" дослівно "Місяць"). "Ах" зображався у вигляді "чубатого" ібіса. Вірування і обряди, пов'язані з душею - "ах", практично не досліджені. В пізній період Місяць-"Аах" ототожнювався з Озірісом (Озіріс - Аах). Можливо, тут і криється таємниця мумії - "ах":покійний, подібно Озірісу", воскресає в Нічному
Небі при Світлі Місяця.

94 персонажами Таємного Суду Озіріса вважалися боги Великої та Малої Еннеа́д. Крім знайомої "Великої Дев'ятки" сюди ще входили Гор, Хатхор, Ху (Воля) і Сіа (Розум). До Малої Еннеади належали 42 боги міст і номів Єгипту.

95 "Великий Чертог Двох істин "(дослівно "обох Маат"). Назва пов'язана з тим, що померлий повинен був двічі доказати свою "правоту" -- перед Великою і Малою Еннеадами. Тому існують канонічні дві "Сповіді заперечення": одна - для Великої, друга - для Малої Еннеади.

96 "Вага Істини" -- незмінний атрибут Суду Озіріса, "Рука Правосуддя", що присутня в усіх міфологіях цивілізацій Стародавнього Світу."Зважування" серця покійного відбувалося так: на одну чашу клалося серце, на іншу - перо богині Маат. Якщо стрілка Ваг відхилялася, покійник вважався грішним. Якщо чаші Ваг були врівноважені, покійник вважався оправданим.

97 тут ідеться про міфологічне окреслення простору: північ Єгипту -- край
пустелі і Потойбіччя, південь Єгипту -- край олюднення і перебування живородних божих сил.

98 тут ідеться про т.зв. "Сповідь заперечення", що промовлялася з метою очищення перед Великою Еннеадою богів. Вона закінчувалася словами: "я чистий, я чистий, я чистий!"

99 "Вага Істини" на Суді Озіріса завжди була своєрідним "детектором брехні" і "карала" грішника втратою рівноваги обох чаш.

100 "Амдуат" -- місце для покарання грішних душ, протилежне "Дуатові".
Коли на Суді Озіріса, "серце" покійного виказувало свою гріховність, тіло покійного (його мумію) пожирало чудище Амт, і душа його була приречена на постійне поневіряння в Амдуаті, бо тепер крилата душа "Ба" не могла вселитися у мумійоване тіло "Сах". Ім'я-"рен" такого грішника щезало безслідно.

Далі буде: ВІЗІЯ VІ "КРИВАВИЙ НІЛ"

З авторського циклу [b>"Міфологія Стародавнього Сходу/уклала Ірина Вовк". - Львів:Логос,2013.

(Увійшло в двотомник "Сонцетони". Тон ІІ - Драматичний. - Львів:Сполом,2016)






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-07-22 10:35:52
Переглядів сторінки твору 215
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.909 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.746 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.804
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Композиції для сцени
ІСТОРИЧНЕ
Автор востаннє на сайті 2017.12.14 12:01
Автор у цю хвилину відсутній