Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Драма "Горизонт Хуфу". Візія VІІ "Оселя Хет-Ка-Пта"
На тлі зір досить чітко проглядаються колонади напівзруйнованого заупокійного храму фараона Хуфу.*108
Сюди щоночі прилітає його КРИЛАТА "БА", розпачливо шукає і мумію, і величне скульптурне "Ка" -- і не знаходячи, б'ється крильми об холодні храмові стіни та слізно жаліється про щось Мовчазному Сфінксу,*109 що непричетно споглядає її на алеї собі подібних.
Жалі крилатої "Ба" і лопотіння її крил напочатку відлунюють Алеєю Сфінксів, далі приглушено проминають вузькі тунелі "пілонів" -- плоских похилених храмових веж. Крилатій "Ба" байдуже до розкошів - розписів у проходах, вона, одержима летом, в розпачі натрапляє на погрозливі тверді культових обелісків і все вдивляється в обличчя статуй упокоєних ранньо-династійних*110 фараонів та їх почту, а також божественного сонму богів Великої і Малої Еннеади. Між богами Малої Еннеа́ди виринає благородне обличчя Імхоте́па*111 -- сина Птаха -- покровителя мистецтва храмобудови. Недалеко, поруч нього -- скульптурне "Ка" царевича Хеміу́на, великого Будівничого "Епохи будівників пірамід". Тут КРИЛАТА "БА" ХУФУ сповільнює літ, торкається крилами голови статуї і ронить сльозу, промовляючи;
"Крилата Ба шукає зникле Ка,
мій Будівничий, чи впізнаєш Ху́фу ..."
КРИЛАТА "БА" ХЕМІУНА німує. Треба летіти далі ...
За пілонами -- колонний двір для творців безкоштовної молитви*112 -- він відчутно пошкоджений, довкола сліди р у й н а ц і ї, а отже -- з н е в а г и.
Крилата "Ба" Хуфу заходиться голосним плачем ...
При завершальних колонах двору окреслюється вхід у "гіпостильну" колонну залу -- тут порядкують жреці і моляться нащадки царського роду -- молода парость "Дерева Ішед, або Хатхор".
У залі -- порожньо, тьмяне зоряне світло проникає через вікна у стелі, залишаючи на розписаних стінах ілюзію кольорових світлових фресок. Капітелі колон прикрашені в'язками папіруса і пуп'янками божественних лотосів. Стиль колонної зали ніби відтворює плавні Небесного Нілу: розвиті стебла папірусів підводяться над пуп'янками квітів, що розкриваються. Такий глибинний зміст символіки Дому Молитви -- молитва, породжена богом, як і бог, народжений із квітки лотоса.*113 Крилатий Сонячний Диск, зображений над дверима колонної зали, немовби вилітає із Очеретяних Небесних піль. І крилата "Ба" Хуфу щосвітанку теж вилітає звідти. Вона -- промінчик Сонячного Ра - Атума, знак в о с к р е с і н н я по смерті, умиротворення і в с е п р о щ е н н о ї божої благодаті. На які ж поневіряння приречена вона тепер: шукати і не знаходити, і бути як неприкаяній ...
Крилата "Ба" Хуфу досягає заповітної кімнати, де у священній Ладді Вічності -- "Ладді Мільйонів Літ" утаємничено возвеличується бог Птах, що с о т в о р и в світ зі с л о в а. Се ж його олюднене "Ка" охороняє оселі богів і людей у місті "Хет - Ка - Пта". Поруч нього -- ... порожні місця царственних володарів "божественних одкровеній" (статуї "Ка" Хуфу і Хафрі, ясна річ, відсутні). Серед "присутніх" у заповітній кімнаті -- скульптурне "Ка" Менкаури,*114 сина Хафрі, внука Хуфу, спадкоємця "тронного імені Ра": вслухайтесь бо "Хаф - Ра", "Менкау - Ра", "Небмаат - Ра", тощо ...
КРИЛАТА "БА" ХУФУ, помітивши "Ка" Менкаури,
подає голос удруге:
"Крилата Ба шукає зникле Ка,
внук Менкау́ра, де ховаєш Ху́фу ..."
І знову у відповідь -- мовчання. Утомивши крила, "Ба" Хуфу сідає на корму Ладді Вічності -- і завмирає.
... Поволі світає. Заупокійний храм Хуфу і таємна кімната "Ка" бога Птаха наповнюються духом життя. Сюди прямує Менкау - Ра з жрецями, аби віддати шану померлим і проспівати хвалу Сонцю, що допіру народжується.
МЕНКАУ-РА переступає таємничу кімнату у розпалі краси і сили. Молодий, вродливий, повний щиросердних задумів служіння богам обох Еннеад і народові "Та - Кемет". У його руках -- згорток папіруса з ієрогліфом "Хуфу" і букет свіжозірваних лотосів.
Перед величною постаттю "Ка" бога Птаха у Ладді Вічності Менкау - Ра упадає доземно, потім привстає, клякаючи на одне коліно ...
МЕНКАУ-РА:
Мен - Ка́' - У - Ра́' в Оселі "Хет - Ка - Пта́" ...
... Піднімається, наближається до скульптури бога і кладе згорток із квітами до Ладді, поруч із непоміченою Крилатою "Ба" Хуфу.
(МЕНКАУ-РА до "Ка" бога Птаха):
... У Барці Ра -- завітне ймення ... Хуфу ...
Крилата "Ба" ніби прокидається від тяжкого, химерного сну, а чи скидає із себе непосильну жалісливу ношу. Легко і радісно відривається вона від корми Ладді, підлітаючи вгору, ген аж під стелю заповітної кімнати, у косий просвіт прорізаного вікна.Вона поспішає у розчинені "Д в е р і Н е б е с н о г о Г о р и з о н т у", вона летить назустріч Сонцю - Ра "Хепрі", себто "Сонцю, що виникає" ...
Озирнувшись востаннє на внука Менкау - Ра у просвіті храмового вікна, Крилата "Ба" Хуфу втретє промовляє луною:
"Крилата Ба шукає зникле Ка!
Твоє ім'я -- це я!.. Промов: я --
Х у ф у ... у ... у ..."*115
... "Я -- Х у ф у - у - у", -- промовляє Менкаурі голос пташки із Неба.
... "Я -- Х у ф у - у - у", -- відлунює заупокійний храм.
... "Я -- Х у ф у - у - у", -- повторює "Горизонт Хуфу".
... "Я -- Х у ф у - у - у", -- гуде кам'яними устами пересохла криниця.
... "Я -- Х у ф у - у - у", -- вишумовує очеретами Хапі-Ніл. Вода у Нілі п р о з о р о - г о л у б а.
Ще мить -- і відлуння Крилатої "Ба" Хуфу поглине молитовний багатоголосний хор Землі "Та - Кемет", що співає гімн життєдайним променям Сонця.
Воно вже н а Г о р и з о н т і ...
9 липня - 19 серпня 2002р.
_______________________________________________________
106 Геб -- з найдавніших часів -- бог, що уособлює землю і її природні функції (плодороддя і розливи Нілу). Уявлявся, очевидно, в образі Змія, або людини зі зміїною головою. У Додинастійний період змії завжди пов'язувалися із землею і водою. В епоху Древнього Царства -- бог землі,один із богів Великої Дев'ятки -- Еннеади. Як бог Дуату -- батько і захисник Озіріса та померлого фараона.
107 згідно з найдревнішими віруваннями, зафіксованими у Текстах Пірамід, богиня Неба - Нут в образі Зоряної Корови щоранку народжувала від бога Землі Геба Золоте Сонячне Теля -- Ра. Рожевий відтінок світанкової Зорі -- "кров богині при родах".
108 Заупокійні храми -- місце поминання і принесення жертв душі "Ка" померлого". Первісно, у Єгипті заупокійні храми прибудовувалися до пірамід зі східної сторони. Пізніше, храми будували на лівому березі Нілу -- там, де під час розливів доходила вода (на "кордоні" життя і смерті).
109 Сфінкс -- символ, пов'язаний із сонячним культом. Зображав, як правило,конкретного фараона, інколи богів Гармахиса і Амона - Ра. Іконографія сфінкса у вигляді синкретичної істоти з левиним тілом і головою людини (рідше - з тілом бика, левиними лапами і головою людини) обумовлена тим, що в епоху Древнього Царства в офіціальні титули фараонів входили епітети - порівняння із силою бика і могутністю лева. Можливо, образ єгипетського сфінкса через посередництво греків ввійшов у християнську іконографію.
110 Фараони Раннього династійного періоду -- I (р.ц. 3000 до н.е. - 2770 до н.е.) Аха, або Мина, Джер, Уаджи, Ден, Аджиб, Семерхет, Каа; II (р.ц. 2770 до н.е. - 2640 до н.е.) Ранеб, Нінечер, Сенд, Перібсен, Хасехемуі.
111 Імхотеп -- історична особа, візир фараона Джосера (III династія, Древнє царство), зодчий, будівничий ступінчастої піраміди Джосера в Санкарі. Імовірний автор "Книги планів храму". В Пізній період переведений у сонм богів. В Єгипті шанувався як "Син бога Птаха", покровитель ремесел,мистецтва, мудрості, освіти і науки.
112 на відміну від "гіпостильної" колонної зали, вхід до якої був платним(жрецям уплачували пеню), у колонному дворі перед нею можна було молитися безкоштовно.
113 згідно із найдревнішими космогонічними міфами (міста Гермополя),бог Сонця - Ра народжується з лотоса, і лотос стає "Оком" бога. Бог ночує у лотосі, а вдень покидає його і облітає землю.
114 Менкаура -- р.ц. (2490 - 2471); внук Хуфу, син Хафрі, спадкоємець
"тронного імені Ра", що веде свій почин від I ранньо-династійного фараона Менеса, або Мини, звідси ім'я "Мен"-"Ка". Єгиптяни запам'ятали його справедливим, добрим та розумним фараоном. Легенди про нього записані Геродотом.
115 за древніми віруваннями єгиптян, людина живе доти (її душа "Ка"),доки ім'я покійного-"Рен" пам'ятають нащадки. Тому у тронних і нетронних іменах Стародавнього Єгипту повторюються і частково, і повністю імена померлих фараонів (до п'ятого коліна родинності, а в деяких випадках навіть тоді, коли нитка родинності втрачена).
КІНЕЦЬ
З авторського циклу "Міфологія Стародавнього Сходу". - Львів:Логос,2013.
http://irynavovk.blog.net.ua/
(Увійшло в двотомник "Сонцетони. Тон ІІ - Драматичний", - Львів: Сполом,2016).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Драма "Горизонт Хуфу". Візія VІ. "Червоний Ніл ""