ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.09.07 18:24
Святе догорає обійстя,
а ти загубилась в тумані.
Не бійся, рідненька, не бійся,
від зостраху серце зів'яне.

Я знаю, що важко втрачати
набуті скарби мозолями —
дитячу колиску, санчата,

Ольга Садкова
2026.09.07 16:46
Хильнув — і позбувся болю.
А може, позбувся себе?
І хтось замість тебе долю
скеровує вже: цоб-цабе.

На інше чекати годі.
«В обійми бери, сатано!»
Що зараз буде, що потім

Борис Костиря
2026.09.07 14:08
Вода розлилася в долини.
Мовчання панує в степах.
І правда тополі й калини
Кричить, як поранений птах.
Чекаємо світлої днини,
Яка відкидатиме страх.

Вода розлилася степами,

Вячеслав Руденко
2026.09.07 13:38
Холодний бовдур
Скляної печі,
Рукою злидня
Під плач малечі,
Ще теплій миші —
Шпаркій, голодній —
Даруй зернину,
Як преподобний!

Олександр Сушко
2026.09.07 09:48
Старі бульбульці - публіка нервова,
Вони самі для себе сомельє.
Глитають чикилдиху із полови,
Носи вмочають потім в олів'є.

Сивуха з часником - найліпша страва ,
А шнапс із пивом - це делікатес!
За штоф винця кумасю кум вкривавив,

Віктор Кучерук
2026.09.07 07:43
Занадився тхір
У бабусин двір, -
Уночі проник
Знову у курник.
Ухопив курча
І мерщій помчав
Звично до нори,
Де малі тхори

Ірина Вовк
2026.09.07 07:40
ЦИКЛ V: АНТИЧНИЙ СВІТ (ТРОЯ-ІЛІАДА)

ГЕКТОР І АНДРОМАХА: Захід сонця над Іліоном
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Гектор – царевич, вождь троянського війська, надія Іліона, щит і жертовна кров троянського роду

Кока Черкаський
2026.09.07 03:17
Ми всі складаємось з нічого,
Із вакууму, пустоти.
І тільки наша віра в Нього
Нас робить гідними мети.

Наше життя- то плід реакцій,
Плюсів та мінусів зв'язок,
Розділення на сотні фракцій

Борис Костиря
2026.09.06 20:46
Відшуміла епоха на нас поглядає здаля.
Ці актори давно відіграли улюблені ролі.
Залишається тінь відлітаючого журавля,
Ніби спалах важкої, тремкої юдолі.

Залишаються фільми. У вічність паролю нема.
Залишається дух, у епоху закутий.
Ця енергія нас

Світлана Пирогова
2026.09.06 19:12
Перегортаю я альбом світлин з дитинства,
І знову зайчик сонячний стрибає.
Думки летять лелеками біля хатини,
В якій співає мати : баю, баю...

А потім білу ризу одягне світанок,
Щасливі йдемо у пшеничне поле.
Радію я землі заквітчаній, коханій,

Вячеслав Руденко
2026.09.06 18:52
«Ти дослухайся звітних!» —
Шерхотіла у простір канва.
Неупинно тремтить
На обличчях життя бахрома
Білим сріблом завчасним,
Якого не в змозі спинить
Над рубіновим тлом
Злих думок відокремлена хіть…

Євген Федчук
2026.09.06 16:41
Здавалося, що усе добре йшло.
Хоч на душі його тривожно було,
Мов небезпеку та якусь відчула.
Десь бойовище у степу гуло.
Монголи налетіли, але їх
Вдалося досить легко відігнати,
Взялись коней із криками вертати
І то у війську запалило всіх.

Ольга Садкова
2026.09.06 15:10

1

Давно живу, та не збагну і досі
в природі перетворень весняних.
Дедалі краще розумію осінь.
А паростки? Що знаю я про них?

Володимир Мацуцький
2026.09.06 11:41
Вірші, мої діти,
щодня підростають,
осені квіти
ще зацвітають,
умиваються росами
і втираються травами,
стають вірші дорослими
вірою й правдою;

хома дідим
2026.09.06 08:46
заніміло поскучавши
розбрелися сірі сни
не залишивши у чаші
неживої рідини
все на ліпше
все на краще
все кінець іще війни
й перемога наша завше

Віктор Кучерук
2026.09.06 07:34
Я тебе, веселу і лукаву,
Пестити не хочу напоказ, -
Зігріваю поглядом ласкавим,
Подумки голублю повсякчас.
Росами вмиваю пишну вроду,
Витираю сонячним теплом
І, твоєму серцю на догоду,
Вітерцем цілую перед сном.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Олехо (1954) / Проза

 Принц

Всю жизнь ждала его – принца на коне. На белом, само собой разумеется, как символе чистоты и лучезарной совместной жизни. Долго ждала. Лет двадцать. А когда перестала, в двери позвонили. На пороге стоял слегка помятый, немного небритый и малость опухший мужчина со взглядом алчущим любви и возлияния.
- Ты кто? – спросила Она.
- Конь в пальто! – некрасиво ответил Он. Соврал, конечно. Совсем без пальто и на лошадь, если и был схож, то семенящим нетерпением ног.
- Давай, заходи – непонятно зачем для самой себя сказала Она. - Пить будешь? – попыталась угадать его желания.
- Не-а – как ни странно, ответил Он. - В завязке. Или отходняк. Ещё не решил.
- А чё пришёл?
- Соли одолжить, я здесь напротив поселился. Квартиру снимаю. А ты ничего.
- В смысле?
- Ну, опрятная и личиком приятная…
- Да ну… - не поверила. - Ты какой то странный. Опухший с похмелья, а пить не хочешь. Звать –то как?
- Принц – ответил Он. Меня вообще-то Принципом при рождении нарекли, в честь одного радикального киллера из прошлого столетия. Но друзья принцем зовут.
- Ха-ха. Как смешно. А принцесса есть?
- Была, выгнала из дому.
- За что?
- За всё, чего не было…
- А чего не было?
- Любви огня, тысячу мелочей для жизни…и коня.
- И что теперь?
- Королеву ищу. Чтобы накормила, напои… ой, нет, не буду. И спать уложила.
- Поняла, не дурра. Борщ будешь?
- Наливай! Ух ты, как я удачно.. . за солью сходил. Слушай, давай поженимся. Это ничего, что я без коня?
- Ничего. У меня стойла нет. А где цветы? Коленопреклонение?
- Завтра. Ты же видишь, я не в настроении. Голодный, не обласканный…
- Ох, сказка ты моя запоздалая. Любовь зла – полюбишь и без коня. Садись к столу, Принц…
06.10.2017




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-10-07 12:00:34
Переглядів сторінки твору 2412
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.778 / 5.25  (5.265 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.319 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2026.01.16 14:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-10-08 22:45:36 ]
коли жінка перестає бути "восторженной дурой", до неї приходить щастя)
гарна казка, Олександре, з добрим поглядом на людей


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2017-10-10 07:35:39 ]
Мабуть, це такий період у житті - рожеві окуляри... Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Зоря (Л.П./Л.П.) [ 2017-12-22 23:10:45 ]
Дуже добре. Сподобалося.
А що, Олександре, тут за російську мову зараз не дуже гноблять? В мене уривок з оповідання такого ж розміру на ГАКу вілучили, а тут ще ні.

А Ви в мене вже колись були - я Вас впізнав.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2017-12-22 23:25:46 ]
угу. "смірілась" девушка... хоч і стібається ішшо трошкі ))