ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віта Парфенович
2018.08.17 13:23
Я часто роздумую над поняттям Любов. І з роками все більше розумію, що воно включає не лишень романтичні мотиви, оспівані у піснях і жіночих романчиках. Це набагато обширніше поняття, наскільки набагато, що уявити це можна лише після того, як наб’єш не о

Адель Станіславська
2018.08.17 09:34
Дай си на стримок, дівче,
та не пилуйся.
Жити - не бігти,
броди - не глибочінь.
Світ ходить колом,
світ у постійнім русі.
Світ - полотно неткане:
сліпот- прозрінь...

Сонце Місяць
2018.08.16 23:42
як нам вернутися, чи відповідь даси
задуха й кіптява, у цій місцині
самі прокляті & провинні
ані краплини крові ні сльози

дерева із гілляками-кістками
відчитані бездумно молитви
усе промовлено, хіба лише живи

Ластівка Польова
2018.08.16 15:06
Я, ніби первісна жінка, даю імена речам.
З них кожне лунає дзвінко і втілюється в початок,
З якого постануть інші, прапредки усіх пра-пра...
Я жінка, мені видніше. Я перша, мої й права.

…Так річ здобуває назву і разом із нею – сенс.
Ось Річка, ось

Володимир Бойко
2018.08.16 14:16
Заблудилися туристи
І взялись дерева гризти.

Одурілі тупорилі
Півгороду тупо зрили.

До фіктивної контори
Завітали кредитори.

Микола Соболь
2018.08.16 09:53
Кому іще котлету в тісті?
Рефрижератор. Вантаж 200.

Ця тема звісно не нова.
Там – руки, ноги, голова…

Повоювало бидло з нами.
Тепер у цинку пре до мами.

Олександр Сушко
2018.08.16 08:47
З парубоцтва шугаю між перса дівочі,
Клав у ліжка, м'які спориші.
Утомився, солодкого меду не хочу,
Ти одну мені, Боже, лиши.

Ніц не маю багатства, лиш музу й Пегаса,
На любов лиш настроєний ген.
Та на золото мавки персисті не ласі -

Ігор Шоха
2018.08.16 07:08
Що є, то є! Рубаю із плеча.
Ні міфами, ні радістю, ні горем
уже не завоюєш читача,
якому завше по коліна море.

Беруся до пера як до меча
і невідомо, хто кого поборе.
Арена потребує глядача...

Серго Сокольник
2018.08.16 00:21
сенсозмістовне. Андеграунд***

Ну що, дівчатко? Серце має... ?
Чи "...ться"?.. Чи ні?.. Тобі видніш...
Іди повз вий "шалалулаїв"
Обабіч вОгнищ (чи... вогнИщ?..)))

І недаремно... "Офіследі"-

Сонце Місяць
2018.08.15 23:30
серпень~місяць імлисті жнива жне
сягаючи за береги ахеронтські
поневіряння петельне~кружне
у воді сутінковій свинцеве сонце
філософи снять цикути & секс
під гіллям ялівцевим що мовби мощі
цвілий вітер здобич ламку несе
тіла марсіанські маршують крі

Вікторія Лимарівна
2018.08.15 22:08
Згадую вкотре життєвий свій шлях,
Інколи навіть сльоза на очах
Зрадливо блисне ще й згадка, що доля
Досі тримає в самотньому колі.

Так і живу все один – тільки ліс,
Рідний для серця, бо в ньому я зріс.
Він, як жива неповторна істота.

Тетяна Левицька
2018.08.15 21:40
Подала у суд дружина
Та й на чоловіка.
«Б'є, - жаліється, - скотина!
Вся розпухла пика».

Пан суддя її питає:
"За що потерпіла?"
«Не второпаю, кохаю...

Олена Багрянцева
2018.08.15 17:31
Усе послідовно. Все сходить колись нанівець.
Засохнуть жоржини і листя пожовкне на клені.
І стануть вершковими ночі колишні шалені.
Затихнуть розмови, сповільняться ритми сердець.

Усе послідовно. За втіху нам буде жура.
І кожна дрібниця чомусь надз

Ігор Деркач
2018.08.15 14:28
Кому цілуєш очі уві сні
і не літаєш феєю до мене,
як це не раз бувало навесні,
коли були ми юні і зелені?

Чому забула мрії чарівні
веселої моєї Мельпомени,
коли ми залишалися одні

Ластівка Польова
2018.08.15 10:34
Ігноруй мене, Боже, і вибачай за мат.
Я так, с*ка, не можу. Я далі піду сама.
Хай розхристана, боса – у душу мою не лізь.
Замальовує осінь усе, що лишилось із...

Ця ось втратила сина, а та он – уже вдова.
Що кричати у спину, які їм знайти слова?

Олександр Сушко
2018.08.15 09:38
Бачу острів журби. А довкруж море сліз,
Тут мій батько працює за плугом
Та цей берег не мій, бо володарі злі,
Люди втомлені мруть, наче мухи.

Нащо я прилетів? Ностальгія гризе?
Тут не феї панують, а орки.
Запах крадених благ просмердів тут усе,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02

Лариса Пугачук
2016.03.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Вовк (1973) / Критика | Аналітика

 Марія Заньковецька в матеріалах 1890-их-1940-их років. (Продовження9)

Штрихи до портрета МАРІЇ ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ
(Марія Заньковецька у відгуках і витягах з рецензій)

Зі статті О.БОРЩАГІВСЬКОГО «Артистка-громадянка»:

С.67 «Марія Костянтинівна зробила дуже багато для зростання й існування українського театру. Десять довгих років – з 1883 до 1893 – лежала заборона на влаштування українських вистав у межах київського генерал-губернаторства Дрентельна. Величезна частина України – Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Поділля, Волинь – перестала існувати для українського театру. І Заньковецькій належить далеко не остання роль у тій «облозі» Києва, про яку докладно говорить у своїх спогадах Микола Садовський.
Не один раз в Одесі і в ряді інших міст Марія Костянтинівна домагалась скасування наказу міністра внутрішніх справ графа Толстого від 22 липня 1884 року, що виголошував:

« …поставити за обов’язок всім трупам ставити нарівні з малоруськими п’єсами однакову кількість актів руських п’єс…».

І тільки згодом за допомогою зв’язків, які мала Заньковецька, при активному протесті найзначніших українських труп (зокрема, скарга Саксаганського 1891 року) поступово втрачає значення і силу наказ міністра і частково касується. 1897 року Марія Костянтинівна робить доповідь про український театр та проблеми його «нежиттєвого, мертвотного і шаблонного» репертуару, зумовленого численними мовними заборонами царського уряду, на І всеросійському з’їзді сценічних діячів, організованому в Москві.
Прекрасна і чутлива людина, Заньковецька завжди була душею того театру, де працювала, користувалася величезною любов’ю всього, особливо низового, допоміжного персоналу. Вміла розрізняти людські «душі», відгукуватися на горе кожного і допомагати, витягати з біди друзів, знайомих, а часто і випадково зустрінутих людей.
Особливої уваги заслуговують зусилля Заньковецької, вжиті до визволення з ув’язнення, з заслання деяких її знайомих і близьких (Карпенка-Карого, брата дружини Миколи Лисенка). Ось уривок з листа Ольги Лисенко «Дорогій, милій Марії Костянтинівні».

«Чи не маєте Ви змоги допомогти мені визволити брата… У Вас, мабуть, найдуться впливові люди, які могли б для Вас щонебудь зробити, я вірю; адже вп’яте відмовляють…». І далі: «Коли б треба було неодмінно взяти на поруки, Ви виявились би його родичкою і просили б взяти його на поруки собі. Потім би Ви його послали до мене, але хоч би звільнити, можливо, вони іншій особі і віддали б. Маріє Костянтинівно, голубонько, Ви вибачте мені, що говорю з Вами так одверто й прошу Вас такого, яке я не в кожного б відважилась попросити…».

І справді з такими листами зверталися до небагатьох. До тих, хто розумів людське горе, глибоко ненавидів устрій насильства і феодальної реакції, хто вмів допомагати друзям, ризикуючи власним добробутом. До таких рідкісних людей належала Марія Костянтинівна Заньковецька.
Про це говорив на 25-літньому ювілеї сценічної її діяльності талановитий комедійний актор, в минулому робітник-гравер І. Загорський, що не раз за час своєї праці в театрі просив допомоги і підтримки в Заньковецької.

«… Як про людину і товариша по сцені, можу сміливо сказати, співчутливішу за неї я мало зустрічав, у неї нема різниці між першим актором і хористом. На моїх очах захворів на сухоти хорист Селецький, якого вона понад рік тримала у себе на хуторі. Потім на її ж руках помер другий хорист – Поляков. Взагалі скажу, що я знаю багато фактів її співчуття і варто тільки кому-небудь заявити їй про свою нужду і горе – і вона зараз же допоможе». ( «Київська мисль»,15 січня 1908).

С.74 Особиста трагедія, повне гіркоти і чвар сімейне життя з Миколою Садовським, що завдав їй багато горя, фізична недуга, довгий час цілковитий розрив із рідними лише загартовували мужність Заньковецької, підсилювали любов до людей, що її оточували, стимулювали бажання робити життя друзів і товаришів радісним і щасливим. Ні особисте життя, ні театральні каверзи і плітки, і наклепи, які в ті часи не обминали навіть таких акторів як Заньковецька, не могли звести її з цього вірного шляху, яким сміливо і здебільшого одинцем пробиралася вона. Цей «гуманізм» не був звичайною «філантропією», піклування її було скероване саме на допомогу покривдженим, хто потребував підтримки, всім тим, кого насамперед можна було зачислити до «паріїв» тогочасного суспільства».
Ще кілька слів про Заньковецьку-людину. У 1915 році до Заньковецької прийшов один біженець з Галичини. Гаряче просив помогти, бо він тяжко бідує. Ну, словом. Довго говорити, а коротенько: Заньковецька майже останні гроші, не будемо говорити скільки (досить крупні суму) віддала цій людині. Він подякував і пішов. М.Устенко (був тоді такий молодий актор) ще почав казати:

«Мамочко! (так майже вся молодь називала Заньковецьку) …навіщо ви? Може він і бреше».
– «А, мовчи, що ти тямиш!», - відповіла Заньковецька і рвучко вийшла з хати».

ДАЛІ БУДЕ

За машинописом сімейного архіву Дмитра Николишина. «Марія Заньковецька (Матеріали)». – Львів,1947р.

УВАГА!

www.zankovetska.com.ua/repertoire/main_stage/marija-zankovecka.html

Зараз, у ці хвилини у Львівському Театрі ім. Марії Заньковецької відбуваються хвилюючі події: прем’єрою другої постановки п’єси Івана Рябокляча «Марія Заньковецька. Нескорене серце» (перша постановка відбулася у далекому 1972 році) Театр святкує своє творче 100-ліття.
У першій постановці п’єси роль Марії Костянтинівни Заньковецької виконала (тоді ще засл. арт. УРСР Лариса Кадирова). В інтерв’ю Лариса Кадирова назвала цю роль «золотою» у своїй мистецькій скарбниці, адже в цій ролі довелось їй виходити до глядача понад 600 разів.
Відзначити ювілей заньківчан хочу знахідкою – у сімейних архівах збереглася театральна програмка 1972 року з переліком дійових осіб першої постановки вистави «Марія Заньковецька». Хочу видрукувати її, аби теперішні читачі знали про старше покоління знаменитих нині акторів, багатьох з яких уже нема серед нас! (Не здивуйте, коли побачите деякі ознаки минулої для усіх нас епохи, а саме йдеться про титули акторів – н.а. СРСР та лауреат Державної премії СРСР, на зміну якій прийшла Національна премія ім. Т.Шевченка)

І. Рябокляч
МАРІЯ ЗАНЬКОВЕЦЬКА (Нескорене серце)
Драма на 3 дії

Режисер-постановник – Олекса Ріпко

Художник – з.д.м. України Мирон Кипріян

Консультант - н.а. СРСР, лауреат Державної премії СРСР, лауреат Державної премії УРСР ім. Т.Шевченка Борис Романицький

Музичне оформлення - Дмитра Іванюка

Асистент режисера – з.а. УРСР Федір Стригун

Помічник режисера – Зоя Коноваленко

Дійові особи та виконавці:

Заньковецька М.К. – з.а. України Лариса Кадирова.

Кропивницький М.Л. – н.а. УРСР В.Максименко

Садовський М.К. - з.а. УРСР Федір Стригун

Саксаганський П.К. – В.Коваленко

Старицький М.П. – з.а. УРСР Б.Антків, С. Максимчук

Адасовський К.К., батько Заньковецької - н.а. СРСР, лауреат Державної премії СРСР, лауреат Державної премії УРСР ім. Т.Шевченка Б. Романицький; М.Біловодський

Марія Василівна, її мати – н.а. УРСР Л.Кривицька; з.а. УРСР Г.Босенко; н.а. УРСР В.Полінська

Хлистов С.М., її чоловік – Б.Козак, Б.Ступка.

Горпина Захарівна, тітка Хлистова – н.а. УРСР Н.Доценко, Т.Колесник.

Єсипов І.В., генерал - н.а. СРСР, лауреат Державної премії СРСР В.Яременко; з.а. УРСР А.Тимошенко

Іда Гаврилівна, його дружина – Г.Шайда

Троян, актор – Б.Ступка, Є.Федорченко, В.Заярний

Барська, актриса – О.Журавльова, О.Піцишин, М.Телішевська

Стасов – з.а. УРСР О.Гринько

Суворін, критик – Б.Мірус, С.Максимчук.

Погожев, представник дирекції імператорських театрів – Б.Кох, П.Голота.

Дрентельн, київський генерал-губернатор – В.Розстальний, В.Сухицький.

Полковник – з.а. УРСР А.Тимошенко, В.Сухицький, Ю.Брилинський.

Поліцмейстер – н.а. УРСР В.Аркушенко, П.Бенюк.

Лірник – В.Глухий, К.Губенко.

Хлопчик – Н.Міносян, І.Шик.

Городовий – А.Кириленко, Л.Рега.

Ад’ютант – В.Бероєв, Є.Козак.

Студенти, молодь, службовці театру – артисти театру


За програмкою «Театральний Львів», 7 листопада 1972 року
(З сімейного архіву).

www.zankovetska.com.ua/repertoire/main_stage/marija-zankovecka.html








Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-11-11 20:03:47
Переглядів сторінки твору 331
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.943 / 5.55)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.945 / 5.78)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
ПРО МИСТЕЦТВО
Соціум
Автор востаннє на сайті 2018.08.15 09:03
Автор у цю хвилину відсутній