
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.02
05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
2025.07.02
03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
2025.07.01
23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
2025.07.01
22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
2025.07.01
21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
2025.07.01
21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це - вперед.
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
2025.07.01
13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
2025.07.01
12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
2025.07.01
10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
2025.07.01
09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
2025.07.01
08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.
2025.06.30
21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
2025.06.30
10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
2025.06.30
09:12
Частина друга
Жовч і кров
1930 рік
Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
2025.06.30
08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.
На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.
На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —
2025.06.30
05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Олехо (1954) /
Проза
Поспішаю
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Поспішаю
Поспішаю. Таке життя – треба встигати. По дорозі до тебе забіг до себе. Наче все гаразд – ковток мутного пива у пластиковій пляшці, нікчемні запаси їжі у вигляді кусня пліснявого сиру, голодна кішка і твої панчохи. З минулого місяця стоять. Я їх не чіпаю. Коли хочу тебе згадати, вдихаю їх запах. Трохи паморочиться в голові і хочеться чхати. Ставлю назад і відчиняю кватирку. Тепер до тебе. Спішу, хоча нема сенсу. Віддала ключі і сказала, що їдеш у творчу відпустку. Щовечора спішу, намагаючись потрапити до твоєї квартири… з метою економії, звичайно. Світло горить, крізь двері чути, як розмовляє з глядачами телевізор, як шкварчить щось на плиті, а у ванні хлюпає вода. У мене слух найвищого ґатунку. Інколи чую, як шльопають тапки до дверей і хтось, стримуючи дихання, дивиться крізь дверне очко мені у вічі. Мабуть, то злодій хазяйнує. Користується скотиняка комунальними послугами, які оплачуєш ти… От би відкрити двері, я б йому показав… Відпустка затяглася на цілий місяць. Мабуть, дуже творча. Не припускаю думки, що ти не хочеш мене бачити. Як казав один мій знайомий: Такіє парні на дорозі не валяються… Ото ж бо і є. І я не валяюсь. Раз на двійко місяців не рахується. Треба ж якось ту суєтну пару випускати. Я такий, що якщо й упаду, то завжди в напрямку до дому. Відданість родинному колу, так би мовити. Згадую, як ти тоді сказала: Прощавай! А я пожартував: Давай, дасвіданія, дарагая… Я, взагалі, людина весела. Люблю жартувати. Пам'ятаєш, як на твій день народження я подарував тобі дохлого щура в картонці для торта. Ти тоді так верещала, що аж сльозу пустила. І чого? Мені одному довелося сміятися. А ще образилася, коли я на людній автобусній зупинці підійшов до тебе ззаду і голосно запитав на вухо: Тьотю, як доїхати до крематорію?
Ха-ха… Смішно, еге ж? Та тільки не тобі. І ще кілька випадків, де ти не змогла оцінити мій гумор. Після останнього, коли я в балончик для духів підлив трохи самогонки, ти і сказала мені: Прощавай! Терпець урвався. Вибач, але це виглядає, наче ти мені дала відкоша… І це після цілого року спільного проживання? От, дурепа… Та таких, як ти, у мене вагон і маленький візочок. Тільки встигай колеса накачувати... Жартую, звичайно. Я чого до тебе щодня бігаю? Світло вимкнути, воду перекрити, злодія витурити, якщо він є… А найбільше хочеться, наче пес, приповзти на животі до твоїх ніг з твоїми панчохами у зубах і, п'яніючи від їх запаху і вигляду красивих ніжок знизу, заскавчати, заскавуліти : Вибач, кохана. Я такий телепень. Дай мені ще шанс і ти мене не впізнаєш. Повертайся, дорогенька. Без тебе спорожнів холодильник і сенс мого існування. Без тебе кішка схуднула на 0,5 кг. Я зважував. Без тебе фікус почав чахнути. Виглядає, як бомж. Та і я не в кращому вигляді.
Отак я і зроблю. Тільки панчохи трохи виперу, щоб свідомості, поки повзу, не втратити. Ти обов'язково відкриєш. Я ж бо скавулітиму на килимку під дверима, а ти завжди бездомних песиків жаліла…
10.2017
Ха-ха… Смішно, еге ж? Та тільки не тобі. І ще кілька випадків, де ти не змогла оцінити мій гумор. Після останнього, коли я в балончик для духів підлив трохи самогонки, ти і сказала мені: Прощавай! Терпець урвався. Вибач, але це виглядає, наче ти мені дала відкоша… І це після цілого року спільного проживання? От, дурепа… Та таких, як ти, у мене вагон і маленький візочок. Тільки встигай колеса накачувати... Жартую, звичайно. Я чого до тебе щодня бігаю? Світло вимкнути, воду перекрити, злодія витурити, якщо він є… А найбільше хочеться, наче пес, приповзти на животі до твоїх ніг з твоїми панчохами у зубах і, п'яніючи від їх запаху і вигляду красивих ніжок знизу, заскавчати, заскавуліти : Вибач, кохана. Я такий телепень. Дай мені ще шанс і ти мене не впізнаєш. Повертайся, дорогенька. Без тебе спорожнів холодильник і сенс мого існування. Без тебе кішка схуднула на 0,5 кг. Я зважував. Без тебе фікус почав чахнути. Виглядає, як бомж. Та і я не в кращому вигляді.
Отак я і зроблю. Тільки панчохи трохи виперу, щоб свідомості, поки повзу, не втратити. Ти обов'язково відкриєш. Я ж бо скавулітиму на килимку під дверима, а ти завжди бездомних песиків жаліла…
10.2017
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію