
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.02
21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
2025.07.02
17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
2025.07.02
05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
2025.07.02
03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
2025.07.01
23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
2025.07.01
22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
2025.07.01
21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
2025.07.01
21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це - вперед.
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
2025.07.01
13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
2025.07.01
12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
2025.07.01
10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
2025.07.01
09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
2025.07.01
08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.
2025.06.30
21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
2025.06.30
10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
2025.06.30
09:12
Частина друга
Жовч і кров
1930 рік
Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2024.05.20
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Подвишенний (1993) /
Рецензії
Дебютна іскра Олега Рибалки
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дебютна іскра Олега Рибалки
Українська література, яка останніми десятиліттями все швидше позбувається соціал-реалістичних рис і наближається до європейського канону, починає набирати зрілих обрисів, створюючи матеріали не лише споживацькі, а й інтелектуально-філософські. Автори, які пишуть такі тексти, є самотніми вогниками, що жевріють десь далеко у степу, освітлюючи шлях читачеві. Колись, ще в юнацькі роки, до рук мені втрапила книга Марії Штельмах «P.S. Григорія Сковороди». Текст носив науково-популярний характер, однак настільки близьким мені тоді став світогляд українського просвітителя, його «дух і мисль», що довелося перелопатити гору белетристики, щоб внормувати все у своїй голові. Подібне відчуття мене відвідало під час читання «Гри в життя» Олега Рибалки, для якого тема свободи, дружби й добра також є індикаторами творчості.
Свій у видавничих колах, але дебютант на літературній ниві, автор спромігся написати справді якісний текст. Найкраще було те, що де-не-де я повертався і смакував ті сентенції, які, як часто буває в житті, лежать на поверхні, проте люди проходять повз так і не дізнавшись про банальні істини. Взагалі, мотив дороги є провідним у романі: молодий чарівник Іскра мандрує альтернативними світами, намагаючись стати Великим, здолавши в собі негативні людські якості, а заразом і все зло на планеті. Неозброєним оком видно біблійні мотиви (Триєдиний – злий чарівник; народ Долини, якому лише «років за двадцять-п’ятдесят, можливо, й відкриється дорога» до спасіння; свобода вибору, якою Бог нагороджує Іскру після здолання зла), та незважаючи на це, автор апелює й до наукових фактів, як-от чорні діри, великий вибух тощо. Філософська основа роману підкріплена алегоричною складовою. Яскравим моментом є розділ, де позбавлений пам’яті Іскра, звільняє власноруч зачаклованих людей – Людинововка, Людиноїжака та Людиногадюку, які колись бажали заподіяти зло навколишнім, за що їх і було покарано. Загалом, важливими є не тільки досвід, а й знання, пам’ять, те, що людина набуває протягом життя, а коли втрачає ці якості, то знову повертається на циклічну спіраль буття, починаючи свій шлях від початку.
Також роман-триптих Олега Рибалки насичений алюзіями на світову класику, наприклад, фрагмент про Климентія Страхотюка та його «ферму абсурду» відсилає нас до антиутопії Дж. Орвелла «Колгосп тварин», де всі люди сліпо гарують за абстрактну ідею, а потім виявляється, що їх пошили в дурні. Також цікавим є епізод, де старий чарівник та його учень на площі одного з типових міст долають Демона світла, банально його не лякаючись. Таку саму фабулу маємо і в казці чеського письменника Зденека Слабого «Три банани, або Петр на казковій горі», яка згодом стала частиною східноєвропейського фольклору.
Автор нашіптує на вухо читачеві ті думки, які неодноразово переслідують нас протягом життя, але в нас часто немає ані бажання, ані часу, щоб зупинитися й надати цим роздумам сенсу, тим самим зробивши правильні висновки. На перший погляд у романі доволі багато дійових осіб, але насправді протагоніст є лише один – це, власне, сам читач. Іскра, Ліза, Стан, дідок-вартовий, Триєдиний, Гора і Мора та інші – це лише наші іпостасі, які вряди-годи беруть у нашому житті кермо влади й матеріалізуються для навколишнього світу. По суті, роман «Гра в життя» є психологічним аналізом, під час якого ми занурюємося у свою підсвідомість, а тоді борючись зі страхами й бажаннями, торуємо стежку до духовного й поміркованого буття Людини, а не звіра.
Не виключено, що цей роман колись стане обов’язковим для вивчення на факультетах філософії або психології, а поки що його варто прочитати кожній пересічній людині, але для цього безумовно необхідно мати неабиякий вантаж знань за плечима.
Свій у видавничих колах, але дебютант на літературній ниві, автор спромігся написати справді якісний текст. Найкраще було те, що де-не-де я повертався і смакував ті сентенції, які, як часто буває в житті, лежать на поверхні, проте люди проходять повз так і не дізнавшись про банальні істини. Взагалі, мотив дороги є провідним у романі: молодий чарівник Іскра мандрує альтернативними світами, намагаючись стати Великим, здолавши в собі негативні людські якості, а заразом і все зло на планеті. Неозброєним оком видно біблійні мотиви (Триєдиний – злий чарівник; народ Долини, якому лише «років за двадцять-п’ятдесят, можливо, й відкриється дорога» до спасіння; свобода вибору, якою Бог нагороджує Іскру після здолання зла), та незважаючи на це, автор апелює й до наукових фактів, як-от чорні діри, великий вибух тощо. Філософська основа роману підкріплена алегоричною складовою. Яскравим моментом є розділ, де позбавлений пам’яті Іскра, звільняє власноруч зачаклованих людей – Людинововка, Людиноїжака та Людиногадюку, які колись бажали заподіяти зло навколишнім, за що їх і було покарано. Загалом, важливими є не тільки досвід, а й знання, пам’ять, те, що людина набуває протягом життя, а коли втрачає ці якості, то знову повертається на циклічну спіраль буття, починаючи свій шлях від початку.
Також роман-триптих Олега Рибалки насичений алюзіями на світову класику, наприклад, фрагмент про Климентія Страхотюка та його «ферму абсурду» відсилає нас до антиутопії Дж. Орвелла «Колгосп тварин», де всі люди сліпо гарують за абстрактну ідею, а потім виявляється, що їх пошили в дурні. Також цікавим є епізод, де старий чарівник та його учень на площі одного з типових міст долають Демона світла, банально його не лякаючись. Таку саму фабулу маємо і в казці чеського письменника Зденека Слабого «Три банани, або Петр на казковій горі», яка згодом стала частиною східноєвропейського фольклору.
Автор нашіптує на вухо читачеві ті думки, які неодноразово переслідують нас протягом життя, але в нас часто немає ані бажання, ані часу, щоб зупинитися й надати цим роздумам сенсу, тим самим зробивши правильні висновки. На перший погляд у романі доволі багато дійових осіб, але насправді протагоніст є лише один – це, власне, сам читач. Іскра, Ліза, Стан, дідок-вартовий, Триєдиний, Гора і Мора та інші – це лише наші іпостасі, які вряди-годи беруть у нашому житті кермо влади й матеріалізуються для навколишнього світу. По суті, роман «Гра в життя» є психологічним аналізом, під час якого ми занурюємося у свою підсвідомість, а тоді борючись зі страхами й бажаннями, торуємо стежку до духовного й поміркованого буття Людини, а не звіра.
Не виключено, що цей роман колись стане обов’язковим для вивчення на факультетах філософії або психології, а поки що його варто прочитати кожній пересічній людині, але для цього безумовно необхідно мати неабиякий вантаж знань за плечима.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію