ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександра Камінчанська
2018.06.24 00:45
шалений вік летовищ і торговища –
кудись летять, крамують, десь крадуть.
між молитов набожника і покруча,
немов гриби, святилища ростуть.
і невідомо Боже чи не Богове,
оте усе в золочених вбраннях.
то лиш до свят – поезіями, догмами,
а далі: хто ку

Ярослав Чорногуз
2018.06.24 00:31
Неначе в задницю оса,
Вкусила, мовби хмар омана.
Поблякли раптом небеса,
Немовби очі в графомана.

Йому неначе, мовби, мов
І наче стало - ніби мати...
Збагнув - дурницю він впоров -

Ігор Шоха
2018.06.23 21:28
Я уночі чатую площу.
А ти сльозу мою утри,
коли дощі мене полощуть
і не висушують вітри.
                                    Кого,
кого побачу на світанні,
коли твої розтанули сліди?
                                    Чого,

Володимир Бойко
2018.06.23 20:42
Хазяїн мій мене на шанував,
Не чув, не бачив, не хотів і знати,
Проте мене він, як вогню, боявсь,
Ненавидів похмуро і затято.

Як перед ним я голову схиляв,
Йому здавалось: посмішку ховаю,
Як плакати мене він спонукав,

Микола Дудар
2018.06.23 20:20
Не жури і пробач, що проліз крізь затвірок
Екскурсійний заплив на столичну красу
Хай загнали у стрій і водили як звіра
Хай крутили по колу наче літо осу…
Ти гнучкий як і батько, як мати, як Травень…
Свій окремий підручник… і свій Поводир
Ти злітаєш

Леся Геник
2018.06.23 16:55
Цей дощ затягнувся надовго.
Небесний розгойдано дзвін.
Втонула в калюжах дорога.
І річка набрала розгін.

Вдягнулися гори в корону
важких нерозчесаних хмар.
З горішнього стиглого лона

Олександр Сушко
2018.06.23 15:02
Кохану муха укусили,
Чи, гейби, зголоднілий гедзь.
Од гніву стала синя мила!
Вже думав, що ухопить грець.

Сказав: - Дружино, годі, пробі!
Не варто брать пера до рук!
Немовби, начебто і мовби

Світлана Майя Залізняк
2018.06.23 08:59
Приклади мене подорожником,
шепочи: "Не для всіх... о ні"...
Тектонічними, надтривожними
проростають слова рясні.

Ти - то птах з-понад Псла, то ящірка.
Рань циноброва... явори...
Як же сіро поміж путящими

Сергій Гупало
2018.06.22 21:11
Вгамуй себе, коли проходиш поруч.
Я більшого у тебе не прохав.
Ніщо твоя таємна непокора,
Бо знаю: скрізь незмигні очі ґав.

Навколо нас оземлено кружляє
Цей дивосвіт, де від початку ми.
І подорожником, і молочаєм

Іван Потьомкін
2018.06.22 18:56
Такого ще не знали в цьому краї...
З гори, що підпирала крайні хати.
Каміння покотилося... Поповз ядучий дим.
Ряднину начебто накинули на небо.
Впали люди на коліна непритомні...
І раптом гуркіт стих. Небо заясніло.
Настала тиша: гуркіт сердець лиш

Наталка Пілігрим
2018.06.22 12:43
Квадрат апельсинного сонця у рамі моєї кватирки
Сполохує тінь в зіницях, цяткує полотна щік,
І полудень згорда дивить, і вечір з-під лоба зирка,
А стіни, вуста і очі заляпав сонцевий сік.

Так липко і мляво-жовтаво стікає по тілу повітря,
Здається,

Світлана Майя Залізняк
2018.06.22 10:50
Жертовна зона розрослась...
Тебе спонукують до вчинку.
Вовки - між тлустих вань та ась -
деруть сім шкур... одну овчинку.

За що загинули оті,
що мали б чистити картоплю -
десь у солдатському куті

Кристіан Грей
2018.06.22 09:06
Твоє тіло – наче пахлава медова,
Яку пропонують галасливі торговці на кримських пляжах.
Хоча я її ніколи так і не спробував.
Як і твоє тіло.
І ніколи вже не спробую, бо
Ти сказала: «Ти втратив свій шанс».
І вбила в мені віру, надію і любов.
Що д

Ярослав Чорногуз
2018.06.22 08:13
Неначе диво в Божім раю,
В гаю троянду я стрічаю...
Не відвести очей, та й годі!
Таку красу не бачив зроду!

Коханням серце зайнялося
І до троянди потяглося...
Душа, та й тіло, аж тремтіли.

Олександр Сушко
2018.06.22 07:28
Без фітнесу сьогодні пропадеш,
Не знає люд ні рала, ні лопати.
У руки чоловік стромляє кеш:
- Іди качати жир! Шуруй із хати!

В сучасників хороший апетит,
Дитятко увіпхнути важко в двері.
Півкабана – легесенький обід,

Серго Сокольник
2018.06.21 23:49
Золотом сонця слід
Зблисками по воді.
Сколоте донце від
Чари минулих діб...

Світлом зоріє день.
Світло стіка у ніч.
Де відшукати, де
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Александра Макуха
2018.06.14

Ясен Лад
2018.06.08

Юлія Джа
2018.05.24

Настя Камінська
2018.05.20

Лія Олексієнко
2018.04.20

Володимир Дубровський
2018.03.23

Тамара Швець
2018.03.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 П'ять слів
Бува, ранок – а ти схопився вдосвіта, як завжди, плиг-стриб ніжками на килимку, туди-сюди ручками, тиґдим-тиґдим у кухню кавки зварити… Цить та диш, дурню, сплять же ж усі! – А, так, так, котячими оманливими крочками уздовж стіночки в кухоньку шасть, кава, новини, книжечка, аж тут – БАЦ!

Осяйнула твій мозок думка, і не думка, а думище, одкровення в п’ять слів, і такі ті п’ять слів влучні, ні додати, ні відняти, і в такому порядку – ой, філігрань-фініфть, 32 карати, антік маре, найглибший респект.

А тут і чайничок закипів, кавку в горняточко закинути, ласуючи думищею та обережно торкаючись отих п’яти заповітних слів кінчиками дрібнесеньких, нетривких, тричі перетравлених думок: а що як оце – сюди?

Нннннііііі, голубе мій, не займай, а натомість у філіжанку поклади собі цукру. Йой, цукорниця порожня – до шухлядки, пакетик цукру дістаємо – в цукорницю його! Цур тобі, пек тобі, порозсипав скрізь, бісова ковінька, десь тут віничок…

А за вікном рожеве – мати моя жінка, ранок сьогодні неймовірний, ну й нехай, що таке тисячу разів бачене-фотане, а ну-мо, а ну-мо мені телефончика. Клац, клац, клац! – ет, на великому моніторі не теє буде, розбавиться піксель, розрідиться колір, попливе картинка, та оце за вікном – впасти-вмерти, а на дисплеї телефону – лєпотааааааа...

Ой, кава хлюпнула на плиту. Тек-с, зараз ми її ганчірочкою… Нема ганчірочки. Закінчилася ганчірочка. І не придбана. Ай-вей, кепські справи… А в мене ж думище! – ой, так я вам скажу без жодної брехні та облуди, що таку думку треба зразу золотими літерами на скрижалі. В пантеон її! В глобальні ефіри! Як там воно? Зара, зара, витру каву з плити, сяду за стіл, відкрию ноута – і моментально надрукую.

Трам-тарарам! Година вже ж яка – ой-йой-йой! Та-да-да-та, та-даааа!!! Прокидаємось, до школи, зуби, кава, цьом, жетони, гроші, портфелі, зуби, кава, бігцем-риссю-миттю, цьом, метро, двері закриваються, не притуляємося, не вперше, їдемо-їдемо, Господи, який Дніпро, привіт-привіт, авжеж, день розпочався, ну, так, давай… Ніби я щось забув? А, так, а як же, п’ять слів, неодмінно, так, бувай, до завтра…

…Впав абияк, заснув стурбовано, зате спав недовго, вдосвіта підхопився, плиг-стриб ніжками на килимку, мах-мах ручками, тиґдим-тиґдим у кухню кавки зварити… Нишкни, дураче, сплять усі! – А, так, так, котячою ходою в кухоньку шасть, кава, новини, книжечка, аж тут – БАЦ!

…П’ять слів. Уся правда. Фініфть-філігрань. WTF. Нічогісінько не пам’ятаю. Най ти качка копне. Твою ж дивізію. Таке ж один раз за ціле життя. Це Нобель. Пулітцер. Гремі з шаблями, хрестами, рожевими стрічками та дубовим листям. Це ж…

А тут і чайничок закипів.

2017

Контекст : Мысль



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2017-12-15 14:41:20
Переглядів сторінки твору 130
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.287 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.924 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2018.06.19 15:47
Автор у цю хвилину відсутній