ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.07.23 12:51
Я - воїн. Ще учора був піїт,
В куточку пилом припада погруддя.
Творив, аби гармонію у світ
Приносити щодня на радість людям.

Вдягав Ерато в шати дорогі,
З віршаток їй стелив м'яку перину.
Тепер мій дар - душити ворогів,

Олена Побийголод
2019.07.23 11:48
Із Івана Буніна

В’ється шлях в снігах одноманітних.
Потім - міст, яруга, чагарі,
під горою - селище самітне,
та забутий цвинтар на горі.

Ні душі в селі; не червоніють

Олександр Сушко
2019.07.23 10:03
Цвітом покрился яблуні,
Сад одягнув оксамит.
Хто ти, мій брате скацаплений -
Друг чи з гнилизною плід?

І на вороні є пір'ячко,
Каркає мудро з небес...
Брат, наче й рідна кровиночка,

Світлана Майя Залізняк
2019.07.23 09:59
Варани - місцеві, приїжджі.
Канапки на таці травистій.
Вечірка влаштована Іржі.
Йде травесті-кралечка Христя...

Лягає, просовує ногу
в кільце від гранати повія.
До туї прив'язано дога.

Надія Тарасюк
2019.07.23 08:58
Синичка шукала поживу… Я ж відшукувала щастя. Хай коротке, як заячий хвостик. * * * У садку виросли маргаритки. Рожевощокі, мов карапузи. Чи помічу їх біля твоєї лілії? * * * Розглядаю хмарини. Квітка, коник, динозавр… Котра з них МОЯ? * *

Микола Соболь
2019.07.23 06:47
Пульсує джерело, струмить.
Не відкладайте дня на завтра.
Бо зрештою настане мить –
Лиш гай про тебе прошумить
Й життя-буття погасне ватра.

Від пострілу стікає час.
Вбивати люди не повинні!

Віктор Кучерук
2019.07.23 06:32
Смієшся ти - і я радію,
Сумуєш ти - і я журюсь,-
Розчарування і надії
Знедавна ділимо чомусь.
Немов злились в єдине ціле
Озерце змушено струмки,
А там на двох і штиль, і хвилі,
І риби, й полиски луски.

Ярослав Чорногуз
2019.07.23 03:12
На листі потьмяніла бірюза,
І ніч ковтнула обриси пресвітлі.
Осінній смуток в душу заповза,
Вогні у небі, як відьомські мітли.

Літак у темряві летить, свистить,
І сопла випускають скрип і скрегіт.
У моторошних призвуках на мить

Іван Потьомкін
2019.07.22 22:06
Коли од раббі Нахмана я був далеко.
Набагато далі, ніж Умань од Єрусалима,
І був наївним, бо гадав, що потім
Побачу, прочитаю,послухаю, зустрінусь...
Роки громадили слухняно сподівання
І чи не полетіли б вони зі мною в надсвіти,
Якби на старості, уж

Серго Сокольник
2019.07.22 22:01
День закінчує вечір
Нескінченності літа. І ось
В небі пташка щебече,
Що замерзне в зимовий мороз...
І метелик літає
Від кульбаби до хмелю... Та ні...
Він свою відшукає
Поміж скелець труну у вікні.

Світлана Майя Залізняк
2019.07.22 17:34
Ще не бачу таємної кнопки.
Викликати спецназівців - зась.
Йде нападник: перевертнем, гопки...
Таргану висота не здалась.

Висихає невдаха тропічний.
Дві петарди по ньому... і тиш.
Повз до мене повз Ямпіль та Ічню,

Сергій Губерначук
2019.07.22 15:18
Мурчить і грається з тобою, мов з клубком,
смугастий тигр з оранжевим оскалом.
Це ти вдихнув і видихнув магічне "Ом"
і приручив його своїм язичним жалом.

Ти не псуєш нас, мову джунґлів знаєш ти,
і кожне дерево тобі підзвітне над тобою.
Ти сірій

Олександр Сушко
2019.07.22 13:19
Варить гарно в торгаша кебета,
Не потрібна бізнесу війна.
Мають дезертири президента
Не солдата, а веселуна.

Цирк на дроті років п'ять ітиме,
Віп-паяца полк охороня...
Мій окоп патьоками рудими

Тетяна Левицька
2019.07.22 13:16
Не впаду! Уже трималась
за життя прозорі весни,
за ковток води причала,
кригу, що повік не скресне.

Так трималася за небо,
що аж пальці заніміли -
над хатиною, іще ж бо

Олександр Бобошко Заколотний
2019.07.22 11:25
За Фаренгейтом
вже під чотириста п’ятдесят.
Рею! Ще зовсім трохи – і…
все спалахне,
й не врятуватись нам від невігластва (свят-свят-свят!),
хоч би і Світязь на полум’я вилити. Ч

Світлана Майя Залізняк
2019.07.22 10:00
А брехня не куля і не меч -
змій лускатий, з-за ліани виліз.
Обирай війну чи не переч,
друг мовчить, покашлює: "Не в силі...".

Із пащеки ллється лабуда,
виверти фіксуються на плівку.
Снивсь у зливу дух-Сковорода,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10

Лариса Пугачук
2016.03.01

Богдан Завідняк
2016.02.29

Вадим Василенко
2015.05.16

Іолана Тимочко
2015.03.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Вовк (1973) / Рецензії

 Із сімейних публікацій: Устина-Златоуста Вовк „Приречені на успіх:„ЗАГАДКОВІ ВАРІАЦІЇ” Е.-Е. ШМІТТА”

Мова піде про вистави „Загадкові варіації” Е.-Е.Шмітта, що йдуть (чи йшли до недавна) на сценах різних театрів України – у Львові та Києві, не кажучи вже про чудову виставу Театру Вахтангова „Посвята Єві” за участю Василя Ланового і Євгенія Князева. Усі постановки „Загадкових варіацій”, неодноразово бачені мною упродовж попередніх 7 років - приречені на успіх, це вистави із „золотого фонду” режисерських підходів та незабутніх акторських втілень. Мабуть, спричинилася до цього унікальна за жанром і темою п’єса Еріка Еммануеля Шмітта.
Не знаю, чи такі постановки порівнювані, кожна з них – і Львівського академічного драматичного театру ім. М.Заньковецької, за участю н.а. України Богдана Козака та Олега Стефана (артиста Театру ім. Леся Курбаса), режисура Вадима Сікорського, і Київського академічного Молодого театру, за участю н.а. України Станіслава Боклана та н.а. України Олексія Вертинського, режисура Андрія Білоуса, авторський переклад Неди Неждани – оригінальна акторськими непересічними постатями, що вносять в характеристики персонажів Шмітта щось від своєї психофізики, портретності, органіки тіла, манери спілкуватися з партнером. Нема акторського стереотипу на бачення двох персонажів «Загадкових варіацій» - Абеля Знорка і Еріка Ларсена, тому все в них, окрім заданого автором тексту, (а звідси і певна стабільність їх сценічних мотивацій), все інше – це акторство у чистому вигляді. Під таким кутом зору глядач, який вже знає сюжет п’єси, іде подивитися на акторські дуети, які мають рівноцінні шанси в дуельному просторі Шміттового тексту.
Абель Знорко (і н.а. України Богдан Козак - Театр ім.Заньковецької, Львів, і н.а. України Станіслав Боклан – Молодий театр, Київ) – дивиться на світ дещо цинічно, він самотній геній, який втік від метушливої суєти життя у створений собою ж світ (за сюжетом – острів), і йому так комфортно. Комфортно… але все ж нудно, час-від-часу він потребує спілкування – жінки, журналісти, обслуга, лікарі… У нього вже відбувся сильний спалах пристрасті, тепер він спочиває на лаврах Нобелівського лауреата, заліковує «краба», що потихеньку нищить його легені, і живе багатолітньою перепискою на відстані з коханою жінкою – Геленою Меттернах, таким чином підтримуючи тліючі жарини почуття. Переписка з нез’ясованих обставин припинилася, тому виник задум помсти, вірніше, бажання скинути із пліч непосильний тягар давніх стосунків – така передісторія написання нової книжки у несподіваному для героя жанрі. Недавно опублікована його книжка, де цитується ніби вигадана переписка двох закоханих, приваблює до нього несподіваного гостя – «журналіста» Еріка Ларсена (Олег Стефан – Львів; н.а. України Олексій Вертинський – Київ). Це початок, експозиція дії п’єси Е.-Е. Шмітта.
За нею починається справжня дуель двох чоловіків, що були закохані в одну і ту ж жінку. То ж хто – кого…
Ерік Емануель Шмітт вклав у руки Абеля Знорка рушницю як сценічний реквізит – і він у п’єсі кілька разів за власним ритуалом гостинності стріляє повз Еріка Ларсена, але за розвитком сюжетної дії навпаки Ерік Ларсен, приїхавши до Абеля Знорка, поступово розкручуючи драматичну колізію «Загадкових варіацій», раз-по-разу вистрілює по своєму опоненту, наносячи йому сильні душевні рани. Спочатку Абель Знорко дізнається про те, що перед його очима не журналіст, а чоловік Гелени Меттернах, а згодом про те, що Гелена померла, і врешті, що померла 10 років тому. Ці постріли набагато отрутніші, ніж «ритуальні» постріли Зноркової рушниці. Тому для Еріка Ларсена драматургія Шмітта таїть несподівану нагороду - перемогу в сюжетній дуелі. Тим паче, що за задумом автора п’єси, Ерік Ларсен молодший за Абеля Знорка.
У Львівській версії «Загадкових варіацій» так і є – Ерік-Стефан молодший за Знорка-Козака, а от у Київській вони зорово одного віку…І тому, у версії Молодого Театру шанси на дуель персонажів зрівнюються. Хочу сказати, що Ларсен-Вертинський переважає Знорка-Боклана не тільки за сюжетним задумом п’єси, він перетягує увагу глядача своєю постійною емоційною динамікою гри, його обличчя постійно реагує на текстовий матеріал – до того ж міміка така багатомовна, що інколи за нею відкривається велика глибина підтексту: без слів, зіграна емоція за промовчанням… В Боклана емоційність на другому плані – у нього переважають зорові портрети-характеристики персонажа: стан сп’яніння («щось у горлі деренчить…»), лінивство, що змінюється бажанням дії (до слова, коли оживає динаміка Знорка-Боклана дует артистів стає віртуозним!), одомашнений, «халатний» зовнішній вигляд.
У Львівському варіанті, правда, в одязі персонажів відсутній натяк, що дія відбувається на острові Розваньо, неподалік від Північного полюса, якраз коли полярний день переходить в полярну ніч; у Київському варіанті про це свідчить хутрова шапка і шкіряне пальто на щойно прибулому Еріку Ларсені, та білий хутровий верхній одяг Абеля Знорка, в якому він готовий вирушати в подорож.
Зате Абель-Козак одягнений в якусь чудернацьку мантію, що свідчить про особливий вишуканий смак відлюдника-аристократа. Взагалі, Абель Знорко в баченні Богдана Козака більш трагічний герой, ніж Абель-Боклан. Кожен постріл нових відомостей про Гелену приводить його в стан душевного сум’яття, що виражається в емоційно-зоровому малюнку його ролі – при звістці про смерть він згортається в клубок , натягаючи на себе плащ, наче ковдру, і тремтячи всій тілом, до того ж в очах актора жевріє чуттєва сльоза.
Те ж саме чуттєве прочитання притаманне і Олексію Вертинському – Еріку Ларсену, особливо в розповіді про те, як Гелена вмирала і як його персонаж доглядав її, смертельно хвору. В голосі актора відчувається такий емоційний трем, а очі наповнені слізьми, що мимоволі розумієш: у ці хвилини Олексій Вертинський як людина зливається воєдино з Вертинським-актором.
Отож, дуель так визначає переможців – Абель-Козак глибший і чуттєвіший від Абеля-Боклана… Щодо Ларсенів – Олексій Вертинський і Олег Стефан зовсім різні.
Олег Стефан грав Еріка Ларсена з 1999 року, в інтернеті збереглися записи «Загадкових варіацій» ще тих часів. Він був юним, але глибоким Еріком Ларсеном – виваженим, розсудливо-логічним, отож «поціляв» у Абеля Знорка влучно, методично і без промаху.
В обох постановках – і Львівській, і Київській – звучить музика «Enigma» Едварда Елгара, правда у різних варіаціях. Так, як і власне задумав сам автор – Ерік Еммануель Шмітт.
У Театрі Вахтангова Абель Знорко – Василь Лановий чимось нагадує манеру гри Богдана Козака, своєю монументальністю пози, своєрідною «аристократичністю» в подачі тексту, у вмінні слухати і чути інформацію, що йде від Еріка Ларсена (Євгенія Князєва), і ранимо реагувати на неї.
Дуже цікаво спостерігати над акторською персоналізацією героїв «Загадкових варіацій», адже кожна із портретний версій героїв Шміттової п’єси по-своєму притягальна і неповторна.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-01-03 14:05:33
Переглядів сторінки твору 950
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.930 / 5.66)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.945 / 5.78)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми АВТОРИ
ВИДАННЯ
Автор востаннє на сайті 2019.05.11 11:36
Автор у цю хвилину відсутній