Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.12
12:23
Я іду в елегійнім тумані
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.
2026.10.12
10:02
Пам’ятаю тебе, абрикосовий дух серед липня,
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…
Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…
Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за
2026.10.12
06:18
Щуляться під вітром осокори,
Осінь тче із листя килими, -
То мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.
Осінь тче із листя килими, -
То мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.
2026.10.11
23:17
Не на жарт розкис маслюк:
час пливе, а він — малюк.
Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.
Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:
час пливе, а він — малюк.
Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.
Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:
2026.10.11
22:15
часу дрібязок все що лишилося
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив
2026.10.11
18:04
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
2026.10.11
16:56
Ще з часів радянської влади у літературному колі поетами вважалися тільки ті, хто був членом спілки письменників. З моїх пошуків я зрозумів, що Володимир Мацуцький не є членом спілки, а ви називаєте його поетом. Може це ваша особиста думка?
Ні, це не о
2026.10.11
16:33
Господи! Як зимно! Як же зимно!
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.
Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.
Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї
2026.10.11
15:33
Дрімай, дрімай, - шепоче в'ялий вітер,
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден
2026.10.11
12:30
Вже кілька днів гриміло десь на сході
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів
2026.10.11
08:34
Зазираю у очі бездонні,
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.
2026.10.11
07:16
Сталось так, як сталось,
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.
2026.10.11
00:18
На вакації до Печеніжина
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
2026.10.10
19:17
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
2026.10.10
16:37
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
2026.10.10
16:03
Дивлюсь я на колишню повінь,
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.
На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.
На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юля Костюк (1999) /
Проза
"Здобувайте знання теоретичне й практичне". Чи не розчаруємо ми Франка?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Здобувайте знання теоретичне й практичне". Чи не розчаруємо ми Франка?
Для початку розберемося в тому, для чого саме нам необхідно «здобувати знання теоретичне і практичне…» . Адже кожне вагоме звершення, кожна грандіозна праця починається саме зі встановлення цілей і усвідомлення всієї необхідності завдання. Не знаю як для вас, а особисто для мене, коли мова йде про знання, одразу перед очима постають нудні уроки, нецікаві підручники і засвоєння матеріалу, який, будемо відверті, в майбутньому точно не знадобиться. Хоча, насправді, це далеко не так. Самі того не підозрюючи, більшу частину корисних знань ми здобуваємо у звичайному повсякденному житті. Так-так, навіть тоді, коли повертаємося зі школи додому, або поїдаємо чергову булочку в їдальні. Ні, я не хочу сказати, що переглядаючи комікси ми зрозуміємо теорію Всесвіту, або відкриємо у собі приховані здібності суперфізика. А з іншого боку, чому б ні!? Ньютон також, гуляючи в парку, навіть подумати не міг, що одне банальне, хоч і дуже гарне яблуко повністю переверне його уявлення про силу земного тяжіння. Тоді чому з нами не може статися щось подібне? Може, і, більше того, обов’язково станеться, але тільки у випадку, якщо сильно цього захотіти. Але не потрібно забувати і про те, що одного бажання катастрофічно мало для досягнення великих цілей. Коли ми чогось прагнемо, нам вигідно на когось покладатися. Хтось просить допомоги в мами, брата чи подруги, а хтось – в Бога, Ктулху чи керівника підозрілої секти. І тут є цілком логічне пояснення. Чомусь людям не притаманна така корисна якість, як віра в себе. Їм набагато легше повірити у існування надприродних сил, які допомогли їм у досягненні поставленої мети, у банальний збіг обставин, але аж ніяк не в себе. А даремно. Ви щиро думаєте, що якщо пожертвуєте якихось 500 грн в церкву Пресвятого Голуба, або помолитеся Богу – це допоможе вам написати контрольну на 12 балів чи поступити до омріяного вузу? Спішу вас розчарувати, ніяким чином подібні дії вам не допоможуть. Проте, напевне у кожного в житті траплявся випадок, коли саме після щирої молитви ваше прохання здійснювалось. Чому так відбувається? Попросивши в Бога, Ктулху чи будь-кого іншого допомоги у вирішенні важливого для вас питання, ви починаєте щиро вірити у те, що воно дійсно збудеться, і твір за допомогою вищих сил таки напишеться на 12, або «карти стануть» так, що ви пройдете на бюджет до омріяного вузу. А ось тут вже в гру вступає давно відомий людству «ефект плацебо». Ми так щиро віримо у те, що наші мрії дійсно збудуться, що починаємо робити все можливе для їхнього досягнення. Здавалось би, невже, все так просто? Ні, людська природа, насправді, є до жаху складною, саме тому ми можемо повірити в існування Макаронного монстра, через якого отримали відмінно на іспиті, але вперто проігнорувати той факт, що сиділи за підручниками до півночі, готуючись. Натомість, потрібно почати співпрацювати зі своїм розумом, зрозуміти його і навчитися використовувати всі його приховані можливості. Як писав Мартін Лютер Кінг: « Всередині нас криються потенційні творчі можливості, й ми повинні працювати щосили, щоб розкрити цей потенціал». Давайте дивитися правді в очі – кожна людина є талановитою. Тоді чому ж хтось досягає успіху і таки розкриває в собі цей потенціал, а хтось так і залишається середньостатистичним працівником? Це відбувається тому, що людині притаманна ще одна неприємна, але до біса поширена риса, яка заважає ставати успішними в житті – це лінь. Всі ми лінимося, і це цілком нормальна захисна реакція нашого організму. Але варто тільки задуматися над тим, як багато ми б змогли досягти, якби ніколи не відчували ліні і одразу ж з’являється просто нереальний приплив мотивації, яка наштовхує нас на нові звершення, дає сили творити щось нове, слідувати своїм цілям і тому подібне. От ми плавно дійшли і до позитивних якостей нашого організму, які, на відміну від попередніх, всіляко сприяють новим починанням і навчанню. В чому ж полягає природа мотивації? Якщо логічно розібратися, чітко визначеного поняття, як такого не існує. Хтось черпає мотивацію в історіях успіху відомих людей, а комусь достатньо прочитати звичайну рекламу в газеті, яка навіть не має жодного відношення до науки/творчості. Мотивація – це, безперечно, добре, але необхідно виробити в собі силу волі. Змотивована людина буде натхненно працювати тиждень, від сили – місяць. А от людина з силою волі, почавши, вже просто не дозволить собі зупинитися і, безумовно, досягне набагато більших результатів. Я вважаю, що люди досі відкладають навчання на задній план тільки тому, що до кінця не усвідомили всю його користь і необхідність. Розумні люди створюють успішні компанії, заробляють шалені гроші, досліджують способи лікування онкологій, керують країнами. Ми дивимося на Марка Цукерберга, Макса Кідрука або Любка Дереша з шаленим захопленням і заздрістю. Бажаємо опинитися на їхньому місці і свято віримо, що все це їм дісталось просто так. Ні, вони працювали на це, навчалися в школах, опрацьовували море літератури, шукали потрібну інформацію і розвивали свої вміння практично, ставили цілі, розставляли пріоритети, переживали злети і падіння як і кожна людина. Вони нам здаються якимись незвичайними, певною мірою навіть далекими, але це не так. Кожен з нас може досягти успіху, створити власний винахід або написати книгу, яка стане бестселером. Та для цього потрібно усвідомити, що все в наших руках, і нічого не дійтається просто так, відкинути свою лінь і почати наполегливо навчатися, щоб уже на нас дивились поглядом захоплення і заздрості.
Львів, 2016 р.
Львів, 2016 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Чому я не подобаюсь собі на фото?"
• Перейти на сторінку •
""Для народу і науки" Володимира Стойка"
• Перейти на сторінку •
""Для народу і науки" Володимира Стойка"
Про публікацію
