Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.13
21:46
Уже не літо, а зима.
Фатальне листя облітає.
Так неминучості тюрма
В кайданах болісно тримає.
Зима гряде, немов тиран,
Змітаючи усе навколо.
Я прикладатиму до ран
Фатальне листя облітає.
Так неминучості тюрма
В кайданах болісно тримає.
Зима гряде, немов тиран,
Змітаючи усе навколо.
Я прикладатиму до ран
2025.11.13
19:42
Вже двісті літ минуло з тих часів,
Як москалів у поміч запросив
Богдан. Наївно, мабуть сподівавсь,
Що цар московський справді поміч дасть.
Та, де ступила лапа москаля,
Там, він вважа, що вже його земля.
Тож помочі від них було на гріш
Та вже г
Як москалів у поміч запросив
Богдан. Наївно, мабуть сподівавсь,
Що цар московський справді поміч дасть.
Та, де ступила лапа москаля,
Там, він вважа, що вже його земля.
Тож помочі від них було на гріш
Та вже г
2025.11.13
19:19
люди говорять а не зна ніхто
чому тебе я покохав ото
мовби старатель злотоносний пісок
ґо танцюймо добрий час зійшов
ей
багато хто живе в полоні мрій
ретельно бруд ховаючи у рукаві
чому тебе я покохав ото
мовби старатель злотоносний пісок
ґо танцюймо добрий час зійшов
ей
багато хто живе в полоні мрій
ретельно бруд ховаючи у рукаві
2025.11.13
19:13
Вогнем оманливих ідей
Там харчувалися потвори,
Страждання множачи і горе –
Вже, мабуть, каявсь Прометей!
«Хто був ”ніким“ – той став ”усім!“» –
Юрба вигукувала гасло.
І ті ”ніякі“ кров’ю рясно
Там харчувалися потвори,
Страждання множачи і горе –
Вже, мабуть, каявсь Прометей!
«Хто був ”ніким“ – той став ”усім!“» –
Юрба вигукувала гасло.
І ті ”ніякі“ кров’ю рясно
2025.11.13
18:52
Вирви досаду з того саду,
Що ти плекав і боронив.
У дальню путь візьми відраду,
Щоб золотавий помах нив,
Черешень квіт, гомін бджолиний
До тебе піснею прилинув.
Аби і в найщаслившім краї,
Коли, буває, розпач крає,
Що ти плекав і боронив.
У дальню путь візьми відраду,
Щоб золотавий помах нив,
Черешень квіт, гомін бджолиний
До тебе піснею прилинув.
Аби і в найщаслившім краї,
Коли, буває, розпач крає,
2025.11.13
13:07
Живи Україно
віка і віка,
Отця де і Сина
керує рука.
Бо воля як криця
танок де і спів –
слів Божих криниця
віка і віка,
Отця де і Сина
керує рука.
Бо воля як криця
танок де і спів –
слів Божих криниця
2025.11.13
08:59
Якби ж ми стрілися раніше,
коли ще весни молоді
в гаю нашіптували вірші,
а я ходила по воді.
Якби Ви зорі дарували,
метеликів у животі,
та кутали в шовкові шалі
коли ще весни молоді
в гаю нашіптували вірші,
а я ходила по воді.
Якби Ви зорі дарували,
метеликів у животі,
та кутали в шовкові шалі
2025.11.12
21:52
Перший сніг
розділяє життя
на "до" і "після".
Перший сніг бомбрдує
думки і слова.
Перший сніг розтанув,
як невидимий рукопис,
як зникомі письмена.
розділяє життя
на "до" і "після".
Перший сніг бомбрдує
думки і слова.
Перший сніг розтанув,
як невидимий рукопис,
як зникомі письмена.
2025.11.12
20:09
Ти без довгих прощань застрибнула в останній вагон,
Ти вже бачиш себе у світах на дорозі широкій.
А мені зостається хіба що порожній перон,
Де за спокоєм звичним чатує незвичний неспокій.
Ти вже бачиш себе у світах на дорозі широкій.
А мені зостається хіба що порожній перон,
Де за спокоєм звичним чатує незвичний неспокій.
2025.11.12
18:20
Все карр та карр - пісні старої тітоньки.
Коли садили верби ще діди,
Питалися у неї: птахо, звідки ти
Перенесла гніздо своє сюди?
І що облюбувала, чорнопера, тут?
Околиці затишшя чи сади?
Гукала дощ і випасала череду,
Коли садили верби ще діди,
Питалися у неї: птахо, звідки ти
Перенесла гніздо своє сюди?
І що облюбувала, чорнопера, тут?
Околиці затишшя чи сади?
Гукала дощ і випасала череду,
2025.11.12
10:31
Підійди сюди тихенько
Роздивись, не пожалкуєш
Тут і білі, і опеньки
Не спіши, ще поцілуєш…
Хтось садив, а ми збираєм
Ось би встрітить слід провидця
Ти диви, природа дбає
Берем ще і ще — згодиться
Роздивись, не пожалкуєш
Тут і білі, і опеньки
Не спіши, ще поцілуєш…
Хтось садив, а ми збираєм
Ось би встрітить слід провидця
Ти диви, природа дбає
Берем ще і ще — згодиться
2025.11.12
08:53
Пам'яті сестри
Людмили
Сил нема спинити,
Хоч я так хотів, -
Метушливі миті
Найкоротших днів.
Квапляться аж надто
Людмили
Сил нема спинити,
Хоч я так хотів, -
Метушливі миті
Найкоротших днів.
Квапляться аж надто
2025.11.11
23:09
Накуй зозуленько роки ті
де все цвіте у оксамиті,
де почуття несамовиті,
де Сонце гріє, ще в зеніті,
і сяє золотом в блакиті.
Щасливі люди тої миті,
бо наслідки гріха відмиті,
ех, відати б, що люди ми ті.
де все цвіте у оксамиті,
де почуття несамовиті,
де Сонце гріє, ще в зеніті,
і сяє золотом в блакиті.
Щасливі люди тої миті,
бо наслідки гріха відмиті,
ех, відати б, що люди ми ті.
2025.11.11
22:06
Осінь - час збирати каміння,
важке, мов голова Чингісхана.
Осінь - час підбивати підсумки,
але рахівницю
засипало листям.
Терези зламалися і заіржавіли.
Осінь - час збирати ідоли
на дикому зарослому полі.
важке, мов голова Чингісхана.
Осінь - час підбивати підсумки,
але рахівницю
засипало листям.
Терези зламалися і заіржавіли.
Осінь - час збирати ідоли
на дикому зарослому полі.
2025.11.11
19:39
Цей нестямний час
Видиш як округ тебе міняють маски
Цей нестямний час
І робиш те чому нема ще назви
Щодо любові твоєї
Хоч у негоду хоч би у розмай
Цей нестямний час(4x)
Видиш як округ тебе міняють маски
Цей нестямний час
І робиш те чому нема ще назви
Щодо любові твоєї
Хоч у негоду хоч би у розмай
Цей нестямний час(4x)
2025.11.11
19:33
Бабине літо пішло по-англійськи —
не набулися достатньо із ним.
Листя опале танком одаліски
губить красу в арабесках чудних.
Вже листопад скинув тоги багряні,
красень бульвар на очах облисів.
День статуеткою із порцеляни
брякнувся ниць. А ти дуже х
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...не набулися достатньо із ним.
Листя опале танком одаліски
губить красу в арабесках чудних.
Вже листопад скинув тоги багряні,
красень бульвар на очах облисів.
День статуеткою із порцеляни
брякнувся ниць. А ти дуже х
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юля Костюк (1999) /
Проза
"Здобувайте знання теоретичне й практичне". Чи не розчаруємо ми Франка?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Здобувайте знання теоретичне й практичне". Чи не розчаруємо ми Франка?
Для початку розберемося в тому, для чого саме нам необхідно «здобувати знання теоретичне і практичне…» . Адже кожне вагоме звершення, кожна грандіозна праця починається саме зі встановлення цілей і усвідомлення всієї необхідності завдання. Не знаю як для вас, а особисто для мене, коли мова йде про знання, одразу перед очима постають нудні уроки, нецікаві підручники і засвоєння матеріалу, який, будемо відверті, в майбутньому точно не знадобиться. Хоча, насправді, це далеко не так. Самі того не підозрюючи, більшу частину корисних знань ми здобуваємо у звичайному повсякденному житті. Так-так, навіть тоді, коли повертаємося зі школи додому, або поїдаємо чергову булочку в їдальні. Ні, я не хочу сказати, що переглядаючи комікси ми зрозуміємо теорію Всесвіту, або відкриємо у собі приховані здібності суперфізика. А з іншого боку, чому б ні!? Ньютон також, гуляючи в парку, навіть подумати не міг, що одне банальне, хоч і дуже гарне яблуко повністю переверне його уявлення про силу земного тяжіння. Тоді чому з нами не може статися щось подібне? Може, і, більше того, обов’язково станеться, але тільки у випадку, якщо сильно цього захотіти. Але не потрібно забувати і про те, що одного бажання катастрофічно мало для досягнення великих цілей. Коли ми чогось прагнемо, нам вигідно на когось покладатися. Хтось просить допомоги в мами, брата чи подруги, а хтось – в Бога, Ктулху чи керівника підозрілої секти. І тут є цілком логічне пояснення. Чомусь людям не притаманна така корисна якість, як віра в себе. Їм набагато легше повірити у існування надприродних сил, які допомогли їм у досягненні поставленої мети, у банальний збіг обставин, але аж ніяк не в себе. А даремно. Ви щиро думаєте, що якщо пожертвуєте якихось 500 грн в церкву Пресвятого Голуба, або помолитеся Богу – це допоможе вам написати контрольну на 12 балів чи поступити до омріяного вузу? Спішу вас розчарувати, ніяким чином подібні дії вам не допоможуть. Проте, напевне у кожного в житті траплявся випадок, коли саме після щирої молитви ваше прохання здійснювалось. Чому так відбувається? Попросивши в Бога, Ктулху чи будь-кого іншого допомоги у вирішенні важливого для вас питання, ви починаєте щиро вірити у те, що воно дійсно збудеться, і твір за допомогою вищих сил таки напишеться на 12, або «карти стануть» так, що ви пройдете на бюджет до омріяного вузу. А ось тут вже в гру вступає давно відомий людству «ефект плацебо». Ми так щиро віримо у те, що наші мрії дійсно збудуться, що починаємо робити все можливе для їхнього досягнення. Здавалось би, невже, все так просто? Ні, людська природа, насправді, є до жаху складною, саме тому ми можемо повірити в існування Макаронного монстра, через якого отримали відмінно на іспиті, але вперто проігнорувати той факт, що сиділи за підручниками до півночі, готуючись. Натомість, потрібно почати співпрацювати зі своїм розумом, зрозуміти його і навчитися використовувати всі його приховані можливості. Як писав Мартін Лютер Кінг: « Всередині нас криються потенційні творчі можливості, й ми повинні працювати щосили, щоб розкрити цей потенціал». Давайте дивитися правді в очі – кожна людина є талановитою. Тоді чому ж хтось досягає успіху і таки розкриває в собі цей потенціал, а хтось так і залишається середньостатистичним працівником? Це відбувається тому, що людині притаманна ще одна неприємна, але до біса поширена риса, яка заважає ставати успішними в житті – це лінь. Всі ми лінимося, і це цілком нормальна захисна реакція нашого організму. Але варто тільки задуматися над тим, як багато ми б змогли досягти, якби ніколи не відчували ліні і одразу ж з’являється просто нереальний приплив мотивації, яка наштовхує нас на нові звершення, дає сили творити щось нове, слідувати своїм цілям і тому подібне. От ми плавно дійшли і до позитивних якостей нашого організму, які, на відміну від попередніх, всіляко сприяють новим починанням і навчанню. В чому ж полягає природа мотивації? Якщо логічно розібратися, чітко визначеного поняття, як такого не існує. Хтось черпає мотивацію в історіях успіху відомих людей, а комусь достатньо прочитати звичайну рекламу в газеті, яка навіть не має жодного відношення до науки/творчості. Мотивація – це, безперечно, добре, але необхідно виробити в собі силу волі. Змотивована людина буде натхненно працювати тиждень, від сили – місяць. А от людина з силою волі, почавши, вже просто не дозволить собі зупинитися і, безумовно, досягне набагато більших результатів. Я вважаю, що люди досі відкладають навчання на задній план тільки тому, що до кінця не усвідомили всю його користь і необхідність. Розумні люди створюють успішні компанії, заробляють шалені гроші, досліджують способи лікування онкологій, керують країнами. Ми дивимося на Марка Цукерберга, Макса Кідрука або Любка Дереша з шаленим захопленням і заздрістю. Бажаємо опинитися на їхньому місці і свято віримо, що все це їм дісталось просто так. Ні, вони працювали на це, навчалися в школах, опрацьовували море літератури, шукали потрібну інформацію і розвивали свої вміння практично, ставили цілі, розставляли пріоритети, переживали злети і падіння як і кожна людина. Вони нам здаються якимись незвичайними, певною мірою навіть далекими, але це не так. Кожен з нас може досягти успіху, створити власний винахід або написати книгу, яка стане бестселером. Та для цього потрібно усвідомити, що все в наших руках, і нічого не дійтається просто так, відкинути свою лінь і почати наполегливо навчатися, щоб уже на нас дивились поглядом захоплення і заздрості.
Львів, 2016 р.
Львів, 2016 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Чому я не подобаюсь собі на фото?"
• Перейти на сторінку •
""Для народу і науки" Володимира Стойка"
• Перейти на сторінку •
""Для народу і науки" Володимира Стойка"
Про публікацію
