ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2019.11.13 15:48
На слові "ніколи" замкнулося коло.
Моя аномалія – ніби Австралія.
Могло б моє серце поїхати в Грецію.
І вже до печінки дісталися б інки.
Мізки б захотіли в часи до Аттіли.
Та тіло по спину впряглось в Україну.

Чому я не вірю у смерть ніколи?

Тетяна Левицька
2019.11.13 14:39
Вибирай із ким дружити -
чи тепло, чи лезо в спину.
Друг не той, що оковиту
наливає в чорну днину.

Змовчувати май терпіння -
не суди, чого не знаєш.
Кинь у грішника камінням,

Микола Дудар
2019.11.13 12:25
Ти вибираєш "не плакати"
Я вибираю твій сміх
На "ельдорадо" потрапити -
Буде, їй-богу, не гріх…
Наші з тобою коштовності -
Щирість і вірність обох
Щодо ж і жертв, і жертовності
Тут не про Сина, як Бог…

Петро Скоропис
2019.11.13 11:06
О, мій рахманний, мій кільчастий дим!
Ні клопотів, ані керунку.
Які запросини до смутку.
Я полюбив свій дерев'яний дім.

Західне сонце пестить піч, ослін,
з недопалком затерплі пальці.
У синій дим обмотуються п'яльці

Тамара Шкіндер
2019.11.13 10:44
Скільки незгод - розбігаються очі.
Тільки чомусь відчайдушно не хочу
Правду і кривду зливати в одне.
Не продихне

Світ цей лукавий, тривожно-сумнівний,
Де у "цукерки" закладено міни
Та підміняється всує святе.

Олександр Сушко
2019.11.13 09:54
Я воюю за Неньку, черпаючи ложкою борщ,
Гладжу перса коханій у ліжку з м'якеньким матрасом.
Перемога вже близько! І ти так воюєш? Отож.
НавзаЄм рукопашної - з тещею точаться ляси.

Ох війна і тяжка! Набираю потроху ваги,
Обирати між салом і шинкою

Віктор Кучерук
2019.11.13 08:38
Уже б давно забув про самоту

І жур на муку крадькома не множив,

Якби не був закоханим в оту,

Котра на мрію нездійсненну схожа.

Микола Соболь
2019.11.13 05:32
Мо, написати оду про любов?
Бо про єврейців божевільне діло.
Останнім часом наламали дров,
А, дехто, навіть цапа подоїли.

Тому: лямур, коханнячко, жага…
Усупереч подумувати всує!
Як сепар свої ноги протяга,

Ярослав Чорногуз
2019.11.13 02:33
До смурного віршаря
Знов прийшло нещастя…
Бо напала й «витворя»
Слова швидка Настя.

Із породи він ослів,
Хлопець не ледачий.
І летять кавалки слів

Сонце Місяць
2019.11.13 00:36
ось & танці що яничари
їхні чари ~ твої божі квіти
незвичайне & надзвичайне
доломіти початку літ

& огнів попелиста приязнь
прояв здогадів & відтінку
клеопатро моя провинносте

Наталя Мазур
2019.11.12 23:40
В кав'ярні людно. Вийду в листопад,
У сутінки вечірніх меланхолій.
Невипитий гарячий шоколад
Залишу десь біля трамвайних колій.

І хай трамвай позаду дзеленчить,
Мені із ним тепер не по дорозі.
Побачити б ту елегійну мить,

Микола Дудар
2019.11.12 22:41
Били байдики… Груші цупили
День на виворіт - в самий раз
Серед зелені - ми як руккало
Поміж кольору - бурий наш…

Поцілунками зав’язь вечора
Забинтовані... сонним рай
Із кастрюлі щось… щось із глечика

Іван Потьомкін
2019.11.12 22:11
І знов валізи пакувать...
Здається, пройдено півсвіта,
Та серце, невгамовністю зігріте,
Нізащо не хоче спочивать.
Уже відкрито всі материки,
Та їх він самотужки відкрива для себе:
Поміж реліктових секвой шукає просинь неба,
Змагається із норовом св

Серго Сокольник
2019.11.12 20:53
пам"яті Іловайського оточення*
***роздум. алегоричний складноструктурований вірш***

Йшла химерою ніч.
А розвиднілось- Боже святий...
Артилерії клінч
Охопив і нещадно гатив
Поле болем оте

Сергій Губерначук
2019.11.12 15:48
Симфонію життя присвячено коханню!
На цій найвищій ноті я завис
у вашій партії фортепіанній
і час тягну, не падаючи вниз!

Тепер я соло мрію в обертнах,
позбавлений музичної канви!
Невже кінець?! Ще домінанта стогне!

Тамара Шкіндер
2019.11.12 14:26
Зірвався вітер, мов оскаженів.
Всією міццю тузає дерева.
У кронах кленів вимістив свій гнів.
Нуртує світом буря-королева.

Сипне дощем над персами полів,
Які лягли недавно відпочити.
Зволожить зерна, сховані в ріллі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Станіслав Н
2019.11.12

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19

Юлія Савіцька
2019.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Госпіталь
Відвідувачі у бійців бувають різні. Родичі, знайомі, друзі, бойові побратими – це основна обойма. Але є й інша публіка.
От, скажімо, волонтери. Як правило на них ніхто не звертає уваги. А дарма. Бо праця їхня неоціненна. І те, чим вони займаються, людину незацікавлену може ввести в ступор. Їм до всього є діло, скрізь вишукують негаразди, намагаються заткнути кожну діру в людському недогляді. А такий величезний організм як медична установа їх має немало.
Багато поранених не мають у що вдягтися і взутися, потребують особливого піклування, урізноманітнення харчового раціону, просто людської уваги. А скільки вояків втратило здатність самотужки пересуватися!
Госпіталь – це живий організм зі своїми проблемами та негараздами, які не вирішувалися роками. Нікому не було діла до того, що у неврології та травматології не було пандуса та ліфта якими людей могли б доставляти в операційні та палати. Ніхто не подумав, що людям необхідно зробити з’їзд аби вони мали змогу спуститися на своїх колясках на прогулянку у внутрішній двір. З’явилися вперті волонтери, пригнали звідкілясь вантажівки з будматеріалами та будівельниками. І все зробили. За два місяці. Так само тихо щезли. Ні імен благодійників, ні фотографій людей, які долучилися до цієї благородної справи не залишилося.
У ваннній кімнаті собратчики миють бійця без ніг. Але допотопний дощик одірвано, через прокладки фонтанує вода, змішувач доводиться прокручувати плоскогубцями. Дивитися на цю катівню неможливо.
Телефоную керівнику мережі київських будівельних гіпермаркетів «Епіцентр». Пояснюю проблему, прошу подарувати військовому госпіталю дощик. У відповідь лунає «Ми з аферистами не працюємо. Єдина організація якій довіряємо - «Червоний хрест»». І поклав слухавку, попередивши аби більше не телефонував.
І я, і він знаємо, що ця поважна організація такими речами не займається. Тому відмовка рівнозначна словам «пішов ти на…».
Пішов... на «Шпалерний ринок», знайшов адміністратора. Пройшлися по рядах торговців. За півгодини торбу було набито всім необхідним. Вистачить облаштувати кілька відділень.
Скалічені на все життя люди потребують особливої уваги. Їх не можна залишати наодинці зі своїми похмурими думками про суїцид та безглуздість подальшого існування. Потрібно заміщувати ці думки іншими. Волонтери закупили стелажи для книжок, змонтували їх у кожному відділенні і почали збір відповідної літератури.
Попервах вони наповнювалися різноманітним літературним хламіттям: то віруючі несуть гори літератури про спасіння душі, кару господню, гріхи, спокути та іншу ахінею, яка ще більше роз'ятрює гнітючі думки. І майже все – російською мовою. Цей літературний кал доводиться щодня одфільтровувати. Починають переважати вірші, казки тощо.
Був запущений акваріум у якому плавало два найбільш витривалих сома, які чудом не здохли. А нині ця водойма – місце відпочинку та психологічної реабілітації. І все завдяки волонтерам.
Минулого тижня приїхали гості з політичної партії яку вголос до ночі називати не можна. Був сам керівник з кількома посіпаками. Привезли меду. Кажу, треба розлити по баночках і дати кожному окремо. Кажуть, не подумали, привезли два бідони. Пропоную один бідон віддати на фронт. Згодилися, залишили у волонтерському пункті. Можна не перевіряти: завтра машина повезе цей скарб на «передок».
Гаразд, купили баночки, розфасували. Веду благодійників в палату. І тут починається вистава: з'являється фотограф, керівник партії тисне руку безногому каліці, а іншою простягає медок. Лагідні посмішки, обійми з каліками в ліжку та завчені до автоматизму побажання якнайшвидшого одужання викликають відразу. Кожен потиск руки зафільмовано і я знаю, що завтра ці кадри будуть розмножені багатотисячними тиражами.
Блискавичний галоп закінчено, гості сідають в «Мерседеса» і хутко їдуть.
З палати вийшов молодий хлопець років двадцяти на костурах. Його підтримує побратим, оскільки парубок не тільки втратив ногу, але й залишився без ока. А назустріч сину бігли батько з матір'ю. Побачивши синочка матір зомліла і впала. Батько розгубився і сів поруч з нею на коліна. А син радісно посміхається, бо нарешті побачив своїх рідних. Йду приводити до тями сиву жінку.
У госпіталі розпочався новий день.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-01-25 07:40:06
Переглядів сторінки твору 694
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.158 / 5.5  (5.012 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.980 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Війна
Автор востаннє на сайті 2019.11.12 22:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-01-25 07:55:02 ]
Можна було б вказати у творі і прізвища, проте волонтери мені це зробити заборонили. А жаль.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-01-25 09:23:01 ]
Незнаю про волонтерів... а читачу можна було б і абзацы залишити...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-01-25 09:29:12 ]
Як саме? Табуляція не спрацьовує. Хоча, якщо йдеться про інші абзаци - душевні - то так. Хай дописують, багатьом є що сказати на цю тему.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Соболь (Л.П./Л.П.) [ 2018-01-26 06:19:15 ]
Та досить просто - поміж абзаці поставити пустий рядок і все. (у віршах ми ж робимо саме так)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2018-01-26 17:46:38 ]
... слів не маю - мокро лиш...