Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.03
10:48
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
2026.02.03
05:30
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
2026.02.02
14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
2026.02.02
10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
2026.02.02
08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
2026.02.02
08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
2026.02.02
08:07
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.
Всміхається мило, кому — невідомо?
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.
Всміхається мило, кому — невідомо?
2026.02.01
21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига
2026.02.01
21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?
2026.02.01
16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.
Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.
Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.
2026.02.01
13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство
немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство
немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль
2026.02.01
13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка
така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка
така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості
2026.02.01
12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
2026.02.01
11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.
І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.
І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти
2026.02.01
11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.
Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.
Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,
2026.02.01
08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Ляшкевич (1963) /
Публіцистика
Біблія. З "а" (алеф), чи з "б" (береш)?
Або чому - не з "а" (алеф), а з "б" (береш)? ))
Уривок із Захарія Сітчина
"Ми переконані, що такого роду твердження, що свідчать про те, що Єгова створив не тільки Небо і Землю, але також Елогім, «богів» -аннунаков, мають відношення до загадки, яка протягом багатьох століть не дає спокою дослідникам Біблії.
Чому найперша строфа Біблії, в якій мова йде про Початки, починається не з першої літери алфавіту, а з другої?
Важливість точного початку повинна була бути очевидною для укладачів священного тексту, проте вони запропонували нам наступне:
"Брешит бара Елогім ет Ха-Шамаим вет Ха-Арец"
що, зазвичай, перекладається як
«На початку створив Бог небо і землю».
Оскільки літери єврейського алфавіту використовуються і в якості цифр, алеф (від неї сталася грецька альфа) має значення «одиниця, перший» - тобто початок. Чому ж, дивувалися вчені і теологи, створення світу починається з другої літери, бет, значення якої - «два, другий»?
Причина цього невідома, але якби першою літерою Біблії була алеф, то результат вийшов би просто неймовірний!
Перший рядок виглядав би так:
"Аб– решит бара Елогім ет Ха-Шамаим вет Ха-Арец"
"Отець Початку створив Богів, небо і землю"
З цією невеличкою зміною, коли «Початок» починається з першої літери, з первозданного хаосу проступає фігура Творця всього сущого - Аб-решит, «Батька Початку». Сучасні вчені придумали теорію «великого вибуху», що пояснює походження Всесвіту, але вони не можуть сказати, хто викликав сам «великий вибух». Якби Книга Буття починалася належним чином, то Біблія - яка дає точний опис еволюції і дотримується найбільш розумної космогонії теорії - давала б нам відповідь на це питання: Творець, Який створив все суще."
......................................................
"Не підлягає сумніву, однак, що колись перший вірш Біблії починався з першої літери алфавіту. Наша впевненість заснована на рядках з Апокаліпсису (Одкровення Іоана Богослова, Новий Завіт), що передають слова Господа:
"Я Альфа і Омега, початок і кінець, перший і останній"
Ця заява, що повторюється три рази (1: 8, 21: 6, 22:13), пов'язує першу букву алфавіту (грецького) з Початком, а останню букву з Кінцем, причому Господь є не тільки початком всього сущого, але й кінцем."
Дивно, що Сітчин в той же час, нмсд, робить очевидну помилку, проголошуючи що біблейний господь (що строго за текстом не Бог-Творець Яхве, а саме господь-бог Єгова) - це щось інше, аніж один із т.з. богів, можливо навіть широко відомий Мардук, що царював якраз в часи проголошення "обраного народу".
Чому це вкрай важливо? Щодо першої букви?
Бо якщо ставити, як і було "алеф", то вся перекручена "Тора" розсипається. Бо там всюди юдейський господь-бог бореться з іншими богами, заповідає не знатися з "іншими" богами, що точно не властиво Творцеві богів. )
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Біблія. З "а" (алеф), чи з "б" (береш)?
"Я Альфа і Омега, початок і кінець, перший і останній"
Що приховує в собі Біблія з найперших слів (Тори)?
Або чому - не з "а" (алеф), а з "б" (береш)? ))
Уривок із Захарія Сітчина
"Ми переконані, що такого роду твердження, що свідчать про те, що Єгова створив не тільки Небо і Землю, але також Елогім, «богів» -аннунаков, мають відношення до загадки, яка протягом багатьох століть не дає спокою дослідникам Біблії.
Чому найперша строфа Біблії, в якій мова йде про Початки, починається не з першої літери алфавіту, а з другої?
Важливість точного початку повинна була бути очевидною для укладачів священного тексту, проте вони запропонували нам наступне:
"Брешит бара Елогім ет Ха-Шамаим вет Ха-Арец"
що, зазвичай, перекладається як
«На початку створив Бог небо і землю».
Оскільки літери єврейського алфавіту використовуються і в якості цифр, алеф (від неї сталася грецька альфа) має значення «одиниця, перший» - тобто початок. Чому ж, дивувалися вчені і теологи, створення світу починається з другої літери, бет, значення якої - «два, другий»?
Причина цього невідома, але якби першою літерою Біблії була алеф, то результат вийшов би просто неймовірний!
Перший рядок виглядав би так:
"Аб– решит бара Елогім ет Ха-Шамаим вет Ха-Арец"
"Отець Початку створив Богів, небо і землю"
З цією невеличкою зміною, коли «Початок» починається з першої літери, з первозданного хаосу проступає фігура Творця всього сущого - Аб-решит, «Батька Початку». Сучасні вчені придумали теорію «великого вибуху», що пояснює походження Всесвіту, але вони не можуть сказати, хто викликав сам «великий вибух». Якби Книга Буття починалася належним чином, то Біблія - яка дає точний опис еволюції і дотримується найбільш розумної космогонії теорії - давала б нам відповідь на це питання: Творець, Який створив все суще."
......................................................
"Не підлягає сумніву, однак, що колись перший вірш Біблії починався з першої літери алфавіту. Наша впевненість заснована на рядках з Апокаліпсису (Одкровення Іоана Богослова, Новий Завіт), що передають слова Господа:
"Я Альфа і Омега, початок і кінець, перший і останній"
Ця заява, що повторюється три рази (1: 8, 21: 6, 22:13), пов'язує першу букву алфавіту (грецького) з Початком, а останню букву з Кінцем, причому Господь є не тільки початком всього сущого, але й кінцем."
Дивно, що Сітчин в той же час, нмсд, робить очевидну помилку, проголошуючи що біблейний господь (що строго за текстом не Бог-Творець Яхве, а саме господь-бог Єгова) - це щось інше, аніж один із т.з. богів, можливо навіть широко відомий Мардук, що царював якраз в часи проголошення "обраного народу".
Чому це вкрай важливо? Щодо першої букви?
Бо якщо ставити, як і було "алеф", то вся перекручена "Тора" розсипається. Бо там всюди юдейський господь-бог бореться з іншими богами, заповідає не знатися з "іншими" богами, що точно не властиво Творцеві богів. )
Тут надано уривки із книги Захарія Сітчина "Божество 12-тої планети"
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Божество 12-тої планети. Захарія СітчинДивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
