ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Любов Бенедишин
2018.09.23 17:33
Нечитані книги…
Оцю з понеділка зачну –
як світ пізнаватиму,
створений тільки для мене.
Та вже понад вечір
кладу намір свій у труну.
І зранку – бігом –
у життя нетерпляче й шалене.

Іван Потьомкін
2018.09.22 21:11
Якщо похилий вік і похилив мене
То це над тим, що відкладалося на завтра.
Тепер силкуюся перетягти його в сьогодні.
А це не теж, що перетягувать в змаганнях линву...
...Такий собі урок для тих,
Хто мріяв про спокійну старість.
Урок, який мало кому

Нінель Новікова
2018.09.22 19:57
Я подякую осінь за ласку,
За емоції, що через край,
За кохання даровану казку,
За поезій рясний урожай.

Не зігріти душі оксамитом –
Почуття догоріли до тла!
Прощавай, моє бабине літо,

Василина Іванина
2018.09.22 16:45
З ранку нині хмарно. І це добре, бо ми збираємо виноград, а сонце нам не дозволено. Уперше в таку пору, тобто у вересні, почали збирати, але вже мусай, бо надовго відкладати не можемо... У Бога на цю осінь інші щодо нас плани, які нам ще не зовсім відомі.

Ірина Вовк
2018.09.21 22:48
Протягом осінньо-зимового періоду календарного року українців є Три Пречистi – 28 серпня, 21 вересня і 4 грудня. Про них у народi кажуть: ”Перша Пречиста жито засiває, Друга - дощем поливає, а Третя - снігом покриває”. Пiсля Успіння Пресвятої

Шон Маклех
2018.09.21 22:07
День,
Коли хочеться помовчати,
Коли в жовтих автобусах
Дозволяється їздити божевільним**,
Коли осінь лишає на дзеркалі пил,
І можна намалювати пальцями
На його відвертій поверхні
Крислаті пальми Борнео

Ольга Паучек
2018.09.21 13:17
Ніжну душу скував у кайдани,
Для бажання поставив капкан,..
Очі твої - то злі океани,
А слова, як безжальний вулкан...

Все ж я вдячна тобі за синочків,
За моїх пречудових дітей...
А між нас... пересохли струмочки,

Анонім Я Саландяк
2018.09.21 12:42
Аргумент двадцять сім-вісім: точка абсурду...     ... розум має право на абсурд, я так думаю; Кант* - мені здається, всіляко обминає слово абсурдний - Absurditat-absurd-безглуздий... а коли, його ж, “дисципліна доказів” вимагає, від нього ж, відпов

Віта Парфенович
2018.09.21 12:30
Налаштована рішуче, охоплена пристрастю, Ніка вирішила, будь що буде . І якщо навіть красень натякне на секс, вона наперед вирішила, що прийме пропозицію. Їй хотілося шаленої пригоди, сповненої інтриги і новизни. Думки про Гліба заволоділи дівчиною повніс

Світлана Майя Залізняк
2018.09.21 11:14
Занадто доброю - не варто...
Чуже багаття джерґотить.
Тремку мелодію Монмартру
передає вселенська нить.

Мережу вірші блискотючі.
Лелітки досвіду ловіть.
На оксамитові онучі

Марґо Ґейко
2018.09.21 09:27
Він був такий, що міг би і до ста…
Та схибив і пішов у ті квартали,
Де двоє туй у кованих кутах
Небавом синім пологом повстали.

Сукався час, незнано звідкіля,
Вертівся на одвічне мотовило –
Тепер тобою плакало гілля,

Петро Скоропис
2018.09.21 08:39
Ми у лузі гратись в квача охочі,
хоча б не в пальтині, а у сорочці.
А як дощ і сльота пеленою з вікон,
ми, учитись охочі, стидимось хникань.

Ми посібник осилим за назву довгу.
А те, що нам сниться – яві в помогу.
М

Олександр Сушко
2018.09.21 05:08
Без "мусі-пусі" - не життя. а сон,
Ерзац снаги, сироватка чуттєва.
А я блукалець ерогенних зон,
Цю роль заповідала баба Єва.

Її наказ виконую щодня,
Цілунками освячуючи перса.
Сьогодні мавку лагідну б обняв,

Ярослав Чорногуз
2018.09.21 01:52
Очам не вірю: Київ у диму,
Спалахують будівлі і дерева…
І грізний гул по місту усьому,
І літака над садом – тінь сталева.

Чи скине бомби у наступну мить?
Апокаліпсису настала ера?
І чуть: асфальт розтерзаний двигтить –

Ігор Шоха
2018.09.20 21:34
На орду не йди юрбою,
бо орда проклята
всіх потягне за собою
і покаже п’яти.

Краще вийди наодинці
і з усього маху
порахуйся із ординцем

Віта Парфенович
2018.09.20 20:11
Все не стається просто так,
а під надійним неба покривом,
дається успіх, дозвіл, знак,
удачею чи згоди поглядом.
І я гравець у грі буття,
якому двері відчиняються.
Якби ж знаття, яке знаття,
Пригоди де розпочинаються.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02

Лариса Пугачук
2016.03.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Мирослав Артимович (1949) / Критика | Аналітика

 «Післясмак…»

У своєму коментарі до публікації Я. Чорногузом (надалі – Автор) першої частини передмови академіка НАН України І.Михайлина « Подорож від станції Кохання до станції Любов» я писав:
«Навіть не припускаю, що поважний академік міг би злукавити, написавши передмову до згаданої книги. І я, як людина, що теж порпалася:) в особливостях такої форми віршування, як сонет, і навіть замахнулася на вінок сонетів (http://maysterni.com/publication.php?id=94421), уявляю всю складність роботи з короною сонетів – це воістину титанічна праця. На жаль, самої книги не бачив і, відповідно, не читав, хоча хотів би. Але не привітати з підкореною вершиною (дай Боже – не першою) не можу.
А оскільки , як писав В. Висоцький, - «…лучше гор могут быть только горы, на которых еще не бывал…», бажаю нових поетичних сходжень! Щасти!»


Тепер я закінчив ознайомлення з повним текстом, який почастинно публікувався в ПМ. Хотів побачити цілісну картину і тоді висловити свої враження.
Одразу зауважу: я не літературознавець, не критик. У даному випадку я – читач, і викладене мною – суб’єктивне (звісно, окрім очевидного).
Наголошую, що все, про що йтиметься нижче – виключно мої особисті враження на основі власних знань, досвіду і розуміння.
Отже.
1.Незаперечне те, що Корона сонетів, як найвища сонетна форма, є надскладною.
2.Корона повинна відповідати вимогам класичного (канонічного) сонета.
3. Лексика Канона, як і поезії взагалі, не повинна суперечити чинним правилам української граматики та словниковим вимогам, а також відповідати поетичній фоніці.
Щодо першого.
Автору вдалося структурно витримати вимоги до Канону: всі сонети кожного Вінка ув’язані у Магістрали, а останні – у головний Магістрал (в реалі – це робиться навпаки: спочатку пишеться головний Магістрал, потім – Магістрали вінків і, насамкінець – сонети кожного вінка). Це надскладна праця, яка потребує і знань, і здібності та майстерності, і терпеливості. А ще – колосальних зусиль і затрат часу. Тут я знімаю капелюха перед Автором. Детальну фахову цінку Корони у цьому аспекті залишаю фахівцям.

Щодо другого.
З відомих джерел (найперше - І. Качуровський, «Строфіка», Лесин В.М., Пулинець О.С. «Словник літературознавчих термінів») класичний сонет, окрім структурної оригінальності має відповідати наступним вимогам:

«Жодне слово в сонеті не може повторюватися (за винятком, звичайно, допоміжних слів і тих випадків, коли якесь слово за самим задумом поета свідомо повторюється…» (Лесин В.М., Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів)

«Класичний сонет пишеться п’ятистопним чи шестистопним ямбом. Повнозначні слова в ньому не повинні повторюватися, обмежується також кількість службових частин мови. Правила творення сонета не дозволяють переносити частину фрази в інший рядок, кожна строфа повинна закінчуватися крапкою, останнє слово має бути «ключовим». Якщо ознаки класичного сонета дещо порушені, то такий твір називають вільним сонетом.»
(http://dovidka.biz.ua/oznaki-soneta/);

«В канонічному сонеті речення не могло ні в якому разі переходити з «катрена» в «катрен» , а тим більше – з «катрена» в «терцет»… »(І. Качуровський, «Строфіка»)
(Виділення мої)

У Короні дійсно витримана умова неповторюваності слів у межах одного сонета. Ба більше – Автор вирішив обійтися і без повторення допоміжних слів (прийменників, сполучників, часток) і стверджує: « жодне слово (!)навіть розділові сполучники типу «і», «а», «але» і т.д. не повинні двічі повторюватись в одному і тому ж сонеті». Однак це твердження (в частині допоміжних слів) суперечить наведеним вище витягам з джерел, що і привело в окремих випадках, про що буде сказано нижче, до лексичних викрутасів. До речі, такі класики, як, для прикладу, Д.Павличко, І.Франко, М. Рильський, Л.Костенко у своїх сонетах не цуралися повторення допоміжних слів (і, мабуть, небезпідставно).

Що стосується переходу речення з «катрена» в «катрен» , а тим більше – з «катрена» в «терцет», то у багатьох випадках у Короні не витримана умова недопустимості розриву речень між строфами сонетів (на яку посилається І. Качуровський), для прикладу, у таких сонетах (1-ша цифра –номер сонета, а в дужках – номер вінка):
VІ (ІІ), VІІІ (ІІ), ХІІ (ІV), ХІІ (Х), V (ХІІІ), Х (ХІІІ), ХІ (ХІІІ),ХІІІ-й Магістрал,
VІ (ХІV), VІІІ (ХІV), Х (ХІV), ХІ (ХІV), ХІІІ (ХІV)

Але це – всього лише констатація факту. Дотримання чи ігнорування такою нормою – питання теоретиків.

Щодо третього.

Відомо, що книжка вже вийшла друком у «широкий світ». А як кажуть наші колишні «старші брати» - «Что написано пером, того не вырубишь топором» . Не знаю, чи публікація цих сонетів на сторінці ПМ автентична книжці (я її не бачив), але якщо так, то тут я капелюха знову натягую на вуха.
Перейду до конкретики. Зазначаю, що я не відділяю реальних прогріхів від так званих одруківок, бо для рівня Майстра високого класу чистота твору – понад усе (наскільки мені відомо, редагував Корону сам Автор). І ще зазначу, що як читач, викладаю те що бачу, і як розумію, опираючись на словники і граматику. Всі місця, де мені незрозуміла суть, чи немилозвучність фрази, помічаю як власну думку – звісно, у кожного вона може бути своя.
Отже (у порядку публікації вінків; порядок нумерації вказаний вище):

Граматика і словники.

І(І) «Живи мій дух, надіє золота,» - кличний відмінок слова «дух»–«духу», так як «надія» - «надіє»; та й кома після «живи» не зайва, якщо це звертання;
V(І) «Хоч протилежні борЯться світи…» - словник: «борЮться»;
ХІІ(І) «Ми спершу сваримося віч-на-вІч» - словник: «віч-нА-віч»;

ХІV(І) «А за бортОм іскряться білопінно»- словник: «за бОртом»
ІV(ІІ) «Легкий вітрець хитає гілля гаю –
Чебрець, полин, мелісу, лободу» -
словник: ГІЛЛЯ - (боковий відросток від стовбура дерева) СТЕБЛО́ (основна частина трав'янистої рослини),
«Лиш туга ЗА тим літом журавлина.» - наголос на «ЗА» (ямб)

ІХ (ІІ) «Якби то мати до мовчання хист?!» – словник: «Якби-то»

Х(ІІ) «Любов - загАдка, пеленою вкрита» – словник: «зАгадка»
V(ІV) « Ні, знов мінором похоронних мес
Сліз болю позриватиме загати…» – словник: «позриватиме» відсутнє,
є «зриватиме»
VІІ(V) «В оці писання із дискусій-стичок» – «стичок» - щось нове в укр.мові
ХІ(VІ) «Тобі молитви я щодня говОрю» – словник: «говорЮ»
ІІІ(VІІ) «Несе до водоспаду НИЗВЕРГАННЯ?!» – Не знайшов у жодному словнику

VІІ(VІІІ) «І тихо рухайся тоді «Forewer!»*
* Forewer – вперед (англ.) – ??? по-перше ForeVer, а по-друге, до цього часу у перекладі це слово означало «НАЗАВЖДИ», а «вперед» - це «forward”

І (ХІІ) «Ще й оксамит, розкішніший замшІ». – словник: «зАмша»
VІІ(ХІІ) «Хто онкохворий, буде тОму амба!» – словник: «томУ»
VІІІ (ХІІ) «Дитині, старцю, жінці АЧИ мужу, – словник: а чи
« Тоді для сексу буде все «зер гут!*» – у словнику – «all gut»
Х (ХІІ) «Ріка душі НЕНАЧЕ Б ТО зміліла, – словник: «неначебто»
ХІV (ХІІІ) «Мов нОвий світ, ця темрява німая» – словник: «новИй»
ХІІІ (ХІV) «Спокус потуги всі минуться дАрма.» – словник: «дармА»

Примітка: відомо, що є таке поняття, як «авторський наголос» (їх, до речі, можна знайти і у класиків). Але тоді (доцільність такого наголошення – окреме питання мовників) цей наголос позначається, так як зроблено Автором у сонеті ХІІ (V):

«Ми люблячі і ніжні навзаЄм*»
*НавзаЄм – авторський наголос, як на мене, значно більш поетичніший, ніж словниковий – навзАєм.



Пропущено розділові знаки: (на місці, позначеному ?)


ІІІ (І) Як небо, сонцем вигріте до дна?
Моя душа закохана розквітла

ІХ (І) Затемнення світило зачорнить ?
Куди мені сховатися від горя?

Х (І) Ростить розлука біля скронь сивини ?
Усю укрила голову зима.

ІІ (ІІІ) Здіймається мов хвилями бурхливо?
Так галопує сильний, бистрий кінь,

ІІІ (ІІІ) То задрімала сила жизняна?
А потім прокидається охоче.

Все огортає ніжністю сповна?
Немовби чую раптом серед ночі –

VІ (ІІІ) Щемить, тече, тривожиться сміливо?
Неначе струни скрипок золоті,

ХІІ (ІІІ)Всі слабкості від себе віджену?
Нехай ота завія люта гине,

Ніяк мені його не обійти?
Воно з`єднає нас обох коханням,

ХІІІ (ІІІ) Відновлюючи спалені мости?
Лікуючи свої сердечні рани,


ІХ (ХІІ), ХІІ-й Магістрал
Чом на землі холодний вітер віє?
Одвічний сум так болем груди стис

Окрім вказаних – в наступних вінках пропущено ще близько 30 розділових знаків


Небажані збіги приголосних, подвоєння тощо:


Ві(д д)ум брудних,
Натхнення і кохання що(б б)уло.
Що(в ф)ільмах сиплять кулі навкруги
Пресвітли(м сн)ом це видиво минуло,
Предивни(м хм)елем душі оповито
І ось обійми… Це бу(в спр)авжній шок.
Він щастя(м ст)ав – цей звуковий міраж
Ранесенько, що(б хт)ось не перегнав
Приро(ди ди)во – гляньте і знайдете

Що нас омріяний чекає вирі(й
Й) тебе у диво-казку поведу…

і так далі…


Власна думка:

VІ (ІІ)
Вони – ці чорні лебеді - ячать –
Краси мов крила в мареві-видінні… –

ячать (тобто кричать,лементують тощо) мов
крила краси -?

ХІ (ІІ)
І ось тепер – у царстві мов Аїда,
Шукаю порятунку із багна, –

не зрозуміло (звучить як царство різних мов)

І (ІІІ)
Здіймається мов хвилями бурхливо. – можна «мов хвилями здіймається бурхливо"

ІІІ (ІІІ)
То задрімала сила жизняна, – це що – новотвір від слова «жизнь»?

ХІІІ (ІІІ)
Своєї зло чекає теж пори - – можна «чекає зло своєї теж пори»

ХІV (ІІІ)
«У мудрості є сила рятівна,
Яку дає усім житейське море,
І музику, де плаче глибина.

не зрозуміло: якщо море дає силу і музику, тоді
речення неправильно побудоване. Окрім того,
пропущені кома і незакриті лапки

ІІІ-Магістрал
І музику, де плаче глибина,
Здіймається мов хвилями бурхливо,
Акордами в душі моїй зрина,
Спадає звуками, неначе злива. -

здіймається, зрина, спадає – хто: музика, чи глибина;
але у будь-якому випадку родовий відмінок «музики»
робить речення беззмістовним;
Окрім того, хіба не природніше звучало б: «мов хвилями здіймається бурхливо»?



І (ІV)
Наївний… Як же захопився нею!
Вже опустися трохи з піднебесь –
Метаєш бісер ти перед свинею…

Та все одно вона мені - The Best!* –

вульгарно. Як це – свиня і The Best! Сказано: «не
розсипайте перел своїх перед свинЬМИ»

VІ (ІV)
Згадай же квіти водяні колись
Ти сяйво їх, цю стрункість тополину. – не зрозуміло



VІІІ (ІV)
«простимулюй», «ексцес» – не поетично

ХІ (ІV)
Кохані пасма пахнуть, наче хна. – як на мене – невдале порівняння.

ХІV (ІV)
Січневий дощ карнизи б`є коліном, – сумнівне поєднання «дощ» – «коліно»

VІ-й Магістрал
Де - чи на радість, а бува і горе –

жертва уникнення повторення «в» ( в сонетах
ХІІ(VІ) і ХІІІ(VІ) ця фраза звучить так: «В якій - на
радість, а бува – і горе»

І (VІІ)
І вітерець ізлегка напина,
Як східний газ, вітрило-покривало. – а що, буває ще газ західний, південний чи
північний ?

ІІ (VІІ)
Бо не каналізація брудна,
Ні, чиста річка щастя нам відновить… – непоетично

Преамбула до VІІІ-го вінка –

здається, Петрарка російською не писав (автор
перекладу?)

І (VІІІ)
Умлівши в горизонту ясній сині
Перисті хмари, мов комети хвіст. –

не зрозуміло (мабуть, розділові знаки не ті)

ІV (VІІІ)
Де океан за Монте-Крісто* плаче? – Але ж замок Іф у Середземному морі


VІІ (Х)
Грибів немов отруєних поїв, – можна «немов грибів отруєних»

ХІ (ХІІІ)
Як пропаганди Путіна іржа –

хіба місце цьому «герою» у масштабному
ліричному творі?


У творі (вінки ІХ – ХІV) багато строф зі спрощеними римами ( переобтяженими прикметниками із закінченням –ая, -еє, -ую, юю, -ії):
злая, оцюю, золотую(2), нелегкую(2), лихую, вороная, наживная , світовая, гробовая, хоровая, простая, рятівная., вічномолодая, хоровії , живії, отії, молодії, непрямая, гнилая, луговая , живая, димовая , неземная , сумная, наливная,


Бажання обійтися без допоміжних (службових) слів приводить до порушення евфонії, наприклад:

«Люблю тебе, небесна(я й )земна!» – замість «Люблю тебе, небесна і земна!»( у двох
сонетах і двох Магістралах)

І це ще не повний перелік зауважених тільки мною «огріхів».

Вражений такою кількістю, м’яко кажучи, недоречностей, перед публікацією цього матеріалу на сторінці ПМ, вирішив перевірити через щасливців примірника книжки чи, може, все вище приведене – не останній варіант, який до друку вже був виправлений. Зателефонувавши, попросив вибірково звірити окремі фрагменти. На жаль – мої спостереження підтвердилися. Тоді це – FOREVER…

Вражає отаке самовпевнене ставлення до власного ж твору, що мав би стати віхою у творчому здобутку Автора, бо існують у літературному і видавничому середовищі редактори, коректори.

Залишається висловити жаль, що така солідна складна поетична конструкція пістрявіє подібними «огріхами.» Але є ще шанс – виправлене друге видання.

Звичайно, не слід лукавити – хто з нас не «грішив» подібними неоковирностями. Але не треба ставити знак рівності між публікаціями у ПМ, де переважна більшість – учні, і публікаціями тих авторів, що вважають себе учителями-Майстрами (з великої букви), тим паче, що такі твори уже видані друком і претендують на якусь винятковість.

І насамкінець:

У своїй відповіді на один із коментарів Автор звертається до ПМ-мівського загалу словами:
« Так хочеться вигукнути: учіться, люди! Не кожного дня на "ПМ" друкують корону сонетів. Це - школа найвищої поетичної майстерності! Читайте, ставте запитання!))))»

То ж кожному, хто тримає в руках (чи ще придбає) «гарячий» примірник книги, самим вирішувати, як саме реагувати на отой заклик Автора.

02.03.2018





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-03-02 22:49:43
Переглядів сторінки твору 1069
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.207 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.176 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.782
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.03.30 09:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2018-03-03 10:59:35 ]
Такий розбор польоті також велика праця - і потрібна.
Подобається те, що виголошені не тільки недоліки, а присутнє й знімання капеляха. Гідно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2018-03-03 14:41:27 ]
Нічого особистого...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-03-03 11:12:50 ]
Хороша критика, грунтовна. Міг би теж дещо додати, але я не спеціаліст у сонетярстві. Автор помилки виправить неодмінно, у другому виданні. Перше, з помилками, стане раритетом. Причину такої кількості ляпів у виданні бачу не тільки у рівні майстерності автора, але й у відсутності літредактора та коректора. Є технічний редактор Є.Онишко. Мабуть, це людина, яка верстала книжку. І все.
Самовпевненість пішла не на користь.
Власне бачення після прочитання твору двояке. Розуміючи всю складність побудови такої надскладної поетичної комбінації залишилося відчуття холостого пострілу. Це моя суб'єктивна точка зору, сподіваюся що помилкова, оскільки така гігантська праця просто за свою масштабність має бути якось винагороджена. Це ж не прохідний твір початківця.
Критикувати легко, а написати щось подібне - важко. Інколи просто недоступно.
Але тут мова навіть не про це. Дав прочитати корону сонетів чотирьом фахівцям. А потім тещі. Вона за 85 років багато чого такого прочитала. Всі в один голос заявили: "Нецікаво. Другий раз читати не захочеться".
Я розгублений. Сподіваюся, що це тільки точка зору окремих людей, а не загалом усієї творчої спільноти.
А Ви як гадаєте?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2018-03-03 14:43:02 ]
"Нецікаво" не означає "погано". У кожного своє бачення...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-03-03 15:09:26 ]
Абсолютно вірно. Подобається чи ні - суб'єктивне відчуття, отже не є основним критерієм оцінки твору. А ця праця - не школярська вправа початківця, а колосальний труд. Запропонував винагороди ти книжку Ярослава Шевченківською премією. Слухачі ж мовчали. Заздрили, мабуть, що на щось подібне не здатні.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2018-03-03 14:54:44 ]
Олександре, так радію тому, що Ви знову знайшли спільну мову з давнім другом. Вітаю вас обох з поверненням до витоків. Звісно, що все ще свіже і поболюватиме, але якщо берегти одне одного, то має можливість зажити. Бережіть, прошу. Не допускайте колючок - з дрібничок все йде.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2018-03-03 14:22:29 ]
Дуже цікаво все це читати. І, думаю, для всіх небайдужих - важливо.
Маю щире сподівання, що й вельмишановний автор, п.Ярослав, із властивою йому суто аристократичною посмішкою сприйме все написане, розведе руками, і скаже: "і справді цікаво, утім, буду щасливий побачити інші, схожі творчі спроби! Чим більше, тим краще!"

А ще, на мою скромну думку, дуже важливим є особливий кут зору на творчість Ярослава Чорногуза саме окрізь глибше розуміння притаманного йому ( як на мене - в більшості творів) стилю. І тут вже просто читачі не годяться, вони будуть як сільські рибалки на поверхні океану. Для них риби тут не буде, бо для них риба - це те, що в кошику. Тобто, я про стилістичний океан "маньєризму". Хто не в курсі, той легше сприйме порівняння "маньєризму" як "статичний" чи "динамічний" жест, форма (для заповнення і самими читачами), акорд - різних рівнів і способів існування.
Взагалі, вважається, що будь-який вислів завершується "жестом" чи ж бо акордом відчуттів ).
Нмсд, Ярослав Чорногуз природжений маньєрист, і сприймати його творчість інакше, це втрачати 99 відсотків із написаного. Фактично, по суті, автор пише "жестами", формами жестів, акордами, які чудово роззіповуються в зворотну сторону - до будь-якої складності сцен, характерів, описів, послідовностей. Переконаний, що це, в основному, робиться музично-підсвідомо, а як таке інакше робити? Суто інтелект не годиться.
Тож для мене і є неймовірною розкішшю в стосунках із творами автора - саме сприйняття пластики маньєризму, і заповнення цієї пластики саме моєю читацькою особистістю.
Чи всі здатні до глибшого, аніж на поверхні "декоративного сюжету", сприйняття? Ні. Тому не думаю, що саме в такому ключі ця "корона" буде кимсь написана. Шліфуємо і радіємо, що в нас таке є )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2018-03-03 14:44:10 ]
Саме тому я й скидав капелюха... Але манера теж вимагає чистоти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-03-03 15:16:48 ]
Я на таку працю нездатний. Ні досвіду, ні знань, і стилістика геть інша. Тому й кажу: такі речі може фахово коментувати тільки спкціаліст з відповідною освітою. Тому будь-яка оцінка твору мною буде необ'єктивною і упередженою.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-04 01:50:37 ]
Так, Мирославе! Я дякую Вам за конструктивну в багатьох місцях критику, на 15-20 відсотків вона корисна для мене. На жаль, чесно визнаю, майже не був знайомий з роботами Ігоря Качуровського. Заговорили про нього в письменницьких колах нещодавно і я не встиг як слід придивитися до творчості цієї особистості. Його переклади Петрарки хвалив Максим Стріха, як найкращі на сьогодні. Ця вимога крапки в катренах, терцетах, і не перетікання речення з катрена в катрен - її дотримати мені - дуже легко, це не складно, просто я не знав про її існування...
Мені здається, що вся ця критика виникла ще й значною мірою під впливом наших словесних боїв з олександром Сушком, хтось образився за "графоманський клозет", хоч я вже стомився повторювати, що мав на увазі під цими словами не весь сайт, а лише конкретну особистість одну.
Ви не критик і не аналітик, це правда. Якби Ви таким були, то почали б свій аналіз із Образного ряду, поетичних знахідок - я це десятки разів повторював у порадах молодим і початкуючим авторам. Ви цього майже не зробили, одне -два речення напочатку і до помилок одразу майже перейшли.
Якщо б я так зробив із Вашим вінком сонетів "Уставай, Україно", то моє критичне простирадло було б утричі довшим. З точки зору ритміки він не витримує ніякої критики, його треба просто викинути в кошик, а з точки зору змісту там є дещо гарне, і через те його хвалять колеги Богдан Манюк, Галя Михайлик, покійна Світлана Костюк і т.д. Є цілі строфи по 10 складів, а є всі по 11 - дике порушення канону сонетного, не витримана схема теза-антитеза, синтез майже ніде, розривання речення між картенами також наявне, хоч Ви, на відміну од мене, знали і читали Качуровського...
Як казав Платон Майборода іншим композиторам - напишіть щось подібне самі, і тоді будете мати моральне право мене критикувати. Те саме у м"якшій формі Вам сказав і Володимир Ляшкевич. Критикувати завжди легше, ніж самому таку складну форму написати. А так виходить, що дехто хоче вивищитись над колегою, втоптавши його у бруд. На жаль, життя показує, що тим самим він сам себе ще більше принижує! За вишукуванням бліх ми не бачимо великого, то стаємо самі блохами літературними, я так вважаю, якщо не згодні - заперечте мені.
Мені прикро про це казати, але за цією статтею, окрім конструктиву мені відчулися заздрість і злість. Даруйте, Мирославе!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2018-03-04 08:04:47 ]
Якщо чесно, то іншого я й не чекав.
Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2018-03-04 11:09:02 ]
Що таке аристократичне середовище? Воно, звичайно, поруч із простонародністю, але окреме. Відрізняється тонкощами, натяками, які діють краще за пряму дію рівнями нижче.

Рекомендую оглянути, як це розуміється французами. Всі ті тонкощі і різноманітні характери, і щільно і кожен окремий космос - в одній музичній постановці.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2018-03-04 17:48:54 ]
О, так. Чудова ілюстрація аристократизму у розумінні французів. Звичайно, аристократизм проявляється не тільки у танці, жестах і рухах, але й у манерах поведінки, висловлюваннях, умінні вести діалоги (навіть – гостро-критичні) та, зрештою, у всьому…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2018-03-04 20:02:58 ]
А ви думаєте, що аристократизм український був би інший, аніж французький, якби його не знищили до нинішньої голої скелі? )



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2018-03-04 16:33:18 ]
Такий поступ, коли відбувається не «відціджування комахи, а ковтання верблюда»,заслуговує поваги, бо тоді він дійсно спрямований на збудування (доповнення) титанічної авторської праці.

Сподіваюся, Мирославе, що тут все так і було...
а все інше не вартує того, щоб розмінюватися на особисте, бо з процесом очікування добра від добра сьогодні, на жаль, доводиться зустрічати все рідше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2018-03-04 17:50:21 ]
Для мене вся ця історія – вже вчорашній день. Тому зосередьмося на часі нинішньому. Тим більше, що він сприятливий для самоаналізу та самооцінки власного «я».
Дякую УСІМ за висловлені особисті міркування і бажаю творчої наснаги та внутрішньої гармонії.

З повагою.