ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.26
00:16
Ой, Сергію, Сергію,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
2025.11.25
22:19
Безсонні ночі. Вічне катування,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.
Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.
Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,
2025.11.25
18:07
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
2025.11.25
15:00
Коли попса озвучує «шедеври»,
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
2025.11.25
13:49
Маню манюсіньке до рук…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
2025.11.25
13:06
Любо жити зайчику
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
2025.11.25
12:59
А зла Феміда спати не дає
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
2025.11.25
10:42
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
2025.11.25
07:19
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
2025.11.24
22:14
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
2025.11.24
12:28
Мій любий щоденнику!
Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч
2025.11.24
10:47
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
2025.11.24
06:12
Ксенії Кучерук
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
2025.11.24
00:00
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій.
Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі.
Жадоба влади нестерпніша за сверблячку.
Ніщо так не дістає, як чужі достатки.
2025.11.23
22:14
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
2025.11.23
20:03
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.
Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.
Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Хто вони?..
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хто вони?..
***маленька філософська еротична сюрреалістична поема***
Жрець. І Діва, дарунок у жертву Богам...
-що за діло до них мені? Я не віддам
Їм Данини Богів. В них удосталь всього.
Ти- моє і моя. Не зречуся свого!
........................................................
-жити хочеш?.. Тріпоче рука у руці.
Очі в очі... І ми у сторіччі оцім...
Знову долі єднають круті віражі.
Пам"ять серця чекає світлин вітражів,
Де були ми удвох у минулі віки...
Як не взяти таку? Не віддатись такій?...
...копіюю у пам"яті серця скріншот,
Як ВІН довго від НЕЇ до НЕЇ ішов...
Ким була ТИ ЙОМУ? Подарунком небес,
Бо булатом у жертву принести тебе
Він не дав... І вівтар не заляпала кров...
Жрець пішов проти Віри... Основа основ
Кожна Віра... Часи вимагали того,
Аби сталося так... Ти з бажання свого
Віддалася Жерцеві не без насолоди?
(вільний вітер не завжди бажання свободи)
Та й життя в ті часи цінували не стільки,
Як бажання віддатись (ні, не на постІльці
Із гламурно-слинявим коханцем- "героєм",
І дівоче оголення- це не покрою
Від Версачі нап"ялений одяг на тіло...
Жрець його не схотів би... І ТИ не схотіла б...)
Ким ВІН був? Глядачем еротичного шоу?
Ще той час не прийшов... (взагалі- час пішов у!!!...
"лайкарі"- "недолугопоети" пішли ви...)
Як земля пересохла очікує зливи!..
Мов дівоче бажання належати... НАщо
Є життя?- у Жерця запитати- чи краще
Проживати його у закутості буднів?
Лід і пломінь. Не бути чи бути? То БУДЬМО
Цілу вічність у миті запліднення лона,
Ніби вірш, що написаний проти шаблону
У часи, у які і писать розучили,
У часи, де З ТОБОЮ ЙОГО розлучили...
...та догідно пасьянсу розкиданих днів
Відтворилось... ЙОГО ти зустріла. МЕНІ
Ти знайома, мов Став на кохання Жерцеві.
Поза сумніву- ВІН! Ти пізнала? Оце він-
Може Я... Може ні... Пам"ять стерли віки.
-підійди і торкнися МОЄЇ руки,
Та ВОНА, що до НЬОГО прибігла по хвилях,
Та ВОНА, що на стінах Путивля заквилить,
Та ВОНА, що за Майстра віддасть свою душу...
Я ТЕБЕ пізнаю... Ніби равлик із мушлі,
Ти виходиш, звільнивши розкутості гени,
На жіночий вівтар, простягнувши до мене
Спраглі руки... І губи цілунку бажають,
І закуті тіла ланцюги розривають,
Що скували нам пам"ять, змінивши часи...
Ти- ОТА, про яку у Богів я просив,
І собі залишив, у Богів відібравши,
І бажання відпив приворотної чаші...
.........................................................
Світ маленький, мов час. Мов годинник і глобус.
Ми зустрілись. Та нас розлучає автобус.
Так було. Так і буде. І прісно... І завше...
Та все рівно. Тебе у Богів відібравши,
Вивів істину я у догматі простім-
Я тебе відбирати у кожнім житті
Маю право в усіх, хто стоїть на шляху.
Я впізнАю тебе... ВІН ЇЇ... Who is who?...
***термін "ЛАЙКАРІ" патентую***)))
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118041100047
Жрець. І Діва, дарунок у жертву Богам...
-що за діло до них мені? Я не віддам
Їм Данини Богів. В них удосталь всього.
Ти- моє і моя. Не зречуся свого!
........................................................
-жити хочеш?.. Тріпоче рука у руці.
Очі в очі... І ми у сторіччі оцім...
Знову долі єднають круті віражі.
Пам"ять серця чекає світлин вітражів,
Де були ми удвох у минулі віки...
Як не взяти таку? Не віддатись такій?...
...копіюю у пам"яті серця скріншот,
Як ВІН довго від НЕЇ до НЕЇ ішов...
Ким була ТИ ЙОМУ? Подарунком небес,
Бо булатом у жертву принести тебе
Він не дав... І вівтар не заляпала кров...
Жрець пішов проти Віри... Основа основ
Кожна Віра... Часи вимагали того,
Аби сталося так... Ти з бажання свого
Віддалася Жерцеві не без насолоди?
(вільний вітер не завжди бажання свободи)
Та й життя в ті часи цінували не стільки,
Як бажання віддатись (ні, не на постІльці
Із гламурно-слинявим коханцем- "героєм",
І дівоче оголення- це не покрою
Від Версачі нап"ялений одяг на тіло...
Жрець його не схотів би... І ТИ не схотіла б...)
Ким ВІН був? Глядачем еротичного шоу?
Ще той час не прийшов... (взагалі- час пішов у!!!...
"лайкарі"- "недолугопоети" пішли ви...)
Як земля пересохла очікує зливи!..
Мов дівоче бажання належати... НАщо
Є життя?- у Жерця запитати- чи краще
Проживати його у закутості буднів?
Лід і пломінь. Не бути чи бути? То БУДЬМО
Цілу вічність у миті запліднення лона,
Ніби вірш, що написаний проти шаблону
У часи, у які і писать розучили,
У часи, де З ТОБОЮ ЙОГО розлучили...
...та догідно пасьянсу розкиданих днів
Відтворилось... ЙОГО ти зустріла. МЕНІ
Ти знайома, мов Став на кохання Жерцеві.
Поза сумніву- ВІН! Ти пізнала? Оце він-
Може Я... Може ні... Пам"ять стерли віки.
-підійди і торкнися МОЄЇ руки,
Та ВОНА, що до НЬОГО прибігла по хвилях,
Та ВОНА, що на стінах Путивля заквилить,
Та ВОНА, що за Майстра віддасть свою душу...
Я ТЕБЕ пізнаю... Ніби равлик із мушлі,
Ти виходиш, звільнивши розкутості гени,
На жіночий вівтар, простягнувши до мене
Спраглі руки... І губи цілунку бажають,
І закуті тіла ланцюги розривають,
Що скували нам пам"ять, змінивши часи...
Ти- ОТА, про яку у Богів я просив,
І собі залишив, у Богів відібравши,
І бажання відпив приворотної чаші...
.........................................................
Світ маленький, мов час. Мов годинник і глобус.
Ми зустрілись. Та нас розлучає автобус.
Так було. Так і буде. І прісно... І завше...
Та все рівно. Тебе у Богів відібравши,
Вивів істину я у догматі простім-
Я тебе відбирати у кожнім житті
Маю право в усіх, хто стоїть на шляху.
Я впізнАю тебе... ВІН ЇЇ... Who is who?...
***термін "ЛАЙКАРІ" патентую***)))
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118041100047
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1585 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1585 seconds