ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Матвій Смірнов
2020.01.21 14:37
Він дивиться на вулицю з вікна
На самоті із пляшкою вина
В просторій і неприбраній вітальні
І вже не знає сам, коли востаннє
Виходив з дому. За вікном - війна,
Пожежа тощо, і лише стіна
Його рятує від вогню і сталі -
Крихка, непереконлива, скляна.

Сергій Губерначук
2020.01.21 13:57
Три лікті полотна
грубого сірого
принесла стара й убога,
подає і відає і:
…до Бога зверталася
дев’яносто з гаком літ,
де й взявся – Бог, привернув до мене
долю,

Ігор Деркач
2020.01.21 12:45
Жура і сум не додають снаги.
Ідилія ілюзією буде –
немає завтра. Та дають боги
ясні надії, що і ми ще люди.

Не ігноруймо засоби мети,
які не оживуть самі собою.
Ще буду я, і є у мене ти,

Олександр Сушко
2020.01.21 11:59
У всього своя межа,
Ціна за красу і вади.
І вирвати зуба жаль,
І совість за так віддати.

За усмішку - гострий ніж,
За слово огуди - дяка.
Ночами не плачу більш -

Ірина Білінська
2020.01.21 11:49
Одягнула б твої обійми,
загорнулася міцно-міцно,
щоб ніхто не знайшов,
не вийняв...
І пішла би гуляти містом...

Ідучи, я б лічила зорі,
забуваючи все на світі...

Іван Потьомкін
2020.01.21 07:52
Дощеві стачило терплячки
(принаймні так мені здалося),
щоб на роботу я прийшов сухим,
включив як завше музику класичну
і «Капуччіно» з приємністю попив.
Тільки тоді продовжив дощ свою пісню,
нудну для птаства і людей,
та життєдайну для землі

Олександр Сушко
2020.01.21 06:06
Зайшов на сайт, а там людей орава
Мене уздріла і одразу: - Ки-и-и-иш!
Зеленобобіки волають: - Буде вава!
Порохоботи: - Ти на гузні нашім прищ.

Відбитись зась! Стару розбито ліру,
Сатира відсьогодні - вже не щит.
- Не поважаєш нашого кумира!

Тетяна Левицька
2020.01.21 05:56
Все буде добре, любий, чуєш?
І навіть краще, ніж колись.
Мені тебе завжди бракує.
Погляну в неосяжну вись,
там сизі голуби літають,
крилами ніжуть небозвід.
Я так далеко, від одчаю
й так близько до твоїх воріт.

Володимир Бойко
2020.01.20 23:19
В моем дому немытые стаканы
Повсюду громоздятся тут и там,
И ходят на прогулку тараканы
Табачный дым вдыхать по вечерам.

Везде окурки да огрызки да объедки,
Да разный хлам давно ушедших лет.
Мне все равно – меня не видят предки,

Сергій Губерначук
2020.01.20 13:57
–– сюр ––

І навіть не поцікавилась.
Є коло у парку імені Ґолікава,
по якому щовечора чиркає відчай,
його камуфлює незвичний
для цих місць
ароматно блакитний дим

Пиріжкарня Асорті
2020.01.20 10:10
у нашій славній пиріжкарні
печуть найкращі пиріжки
смачні пухкі поживні гарні
але бувають з тарганом

Олександр Сушко
2020.01.20 10:10
В безодні мрій затоплено причали,
Втонули в Леті роки молоді.
Я не шукав у суєті печалі -
Сама прийшла непрошеною в дім.

Огрійна блаж - для праведників, чистих,
А я пішов, беззбройний, на війну.
Сніжок уп'яте білить сіре листя,

Олена Музичук
2020.01.20 09:12
Повіває тепло
Як було восени.
На осонні – зело.
Ні зими, ні весни.

Щось у лісі не те.
Поздихали вовки.
Омела не цвіте,

Сергій Губерначук
2020.01.19 18:57
Збав ходу, і я поруч піду,
обережно ступаючи кроки,
біля тебе, півночі, півроку,
півжиття без знаття проведу.

Ти розгледь, це моя напівсмерть,
щоб отак про одне лиш благати –
зачекати мене, пригадати,

Ігор Шоха
2020.01.19 16:33
Процеси хаосу – дорога у нікуди,
якщо це засоби досягнення мети.
Але ідуть по ній наївні люди –
природа сущого боїться пустоти.

Цивілізація являється пустою
породою землі. Це той же діатез
на мапі океанів, суші і небес,

Олена Музичук
2020.01.19 16:23
Ай! Моє брязкальце
троїсто лунає,
як циганська пісня
мре і серце крає!
Мре і серце крає
на циганській мові.
Кінець пісні, танку, горю
і моїй любові.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Писака Писав
2019.11.07

Ігор Якименко
2019.07.12

Сергій Губерначук
2019.07.07

Зоя Войтович
2019.04.04

Костянтин Головко
2018.09.05

Томаш Кучерук
2018.06.04

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Булат (1980) / Поеми

 Півник і Сонце
Ходив ліском упертий Півник,
Такий малесенький розбійник.
Шукав собі гучних пригод,
Щоб заговорив про них лісовий народ.
Ходив блудив і тут натрапив,
Так ніби хтось насправді квапив.
Подружок жабок гамірний квартет,
Піднявши бризок бруду пірует,
В болоті чинно так скакали,
Під музику і пісні жваво танцювали.
- «Привіт, подружки мої дорогії.
Як у вас справи жабки зеленії?»
- «Справи прекрасно, добре нам
На дворі літо, досить снам.
А ти куди ідеш, куди прямуєш?
Можливо й нам нові розваги запропонуєш?»
- «Шукаю я де живе велике Сонце,
Що кожного ранку стукає промінням у віконце.
Іду в той край де воно ночує.
Можливо мене побачить і почує,
Як я співаю, тягну гарну пісню
До тих пір доки вистачає кисню».
- «Так Сонце бачимо і знаєм,
І любим ми його навзаєм.
Проте високо увесь час
Воно знаходиться від нас.
З тобою ми мабуть сходили б
Та ми далеко так ніколи не бродили.
Втомитись можем, або заблукати
І не знайдемо потім рідної хати».
- «Ну добре жабки, зрозумів,
Сидіти вам тут до старих пнів.
Піду мабуть туди я сам,
Хоч страшно йти по чужим по лісам.
Бувайте тут, радійте, жийте,
Тепло від Сонця пригоршнями пийте».
Пішов поволі посміхнувся
В нові чоботи, що на плечі ніс, узувся.
Дорога ж бо далека
Аж тут летить білий Лелека.
Знайомий також, що у дворі
Живе на стовпі на горі.
- «Привіт мій Півнику, куди,
Ти обійшов всі городи,
Тепер вже лісом кудись йдеш.
Чи не боїшся Лиса, вжеж?»
- «Та йду до Сонця, хоч й боюся.
Від Лиса, Вовка вборонюся.
Про Сонце все я маю взнати,
Хоч і не вмію я літати».
- «Я ж бо високо так літаю
І про велике Сонце все я знаю.
Де спить, ночує, де живе,
Як часто по небу синьому пливе.
Присядь, я все те тобі розкажу.
І від далекої подорожі все ж вбережу.
Не треба йти в далекі далі,
Ніхто не дасть тобі медалі.
Бо Сонце в небі в нас живе,
Не спить і завжди ділове.
Земля ж бо кругла і велика,
То тут ще бачиш, там вже зникла.
Йому роботи вистачає,
Усіх нагріє, пробуджає.
Усе воно по колу ходить,
Поки тут сплять, Сонце ще робить.
Йому ти можеш лиш радіти,
Як роблять всі його діти.
Підеш тепер мабуть додому,
І Сонце бачитимеш ти по-новому.
Воно ж бо нас насправді любить,
Все пестить світлом і голубить».
Добре що Півник тай сидів,
А то б упав, чи підлетів.
- «Оце так новість, та знання,
Світу старого пізнання.
Я ж думав, що дійду до хатки,
Сонця великого кімнатки.
Оце так сильна новина,
Для мене це є дивина.
У нас ж бо всі уночі сплять,
Бо вдень у них гора занять.
Так Сонце в нас одне єдине,
Не зна спокою, ні спину.
Ну що ж, мабуть тепер додому йду
І всім розкажу я до ладу.
Що б всі ту правду краще знали
І сонце наше цінували!»
Вертався Півник по дорозі
І всім казав на кожнім розі
І жабкам милим, пташенятам,
І свинкам в дворі, ще й цуценятам,
Про Сонце і його роботу
Про Землю нашу і турботу.
З тих пір він перш усіх встає,
Сонце вітає, воду пє.
Також у ночі нагадає,
Що сонце робить, знов співає.
Півника отим тепер всі знають
Розбудить вранці, вже вітають.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-04-12 21:57:27
Переглядів сторінки твору 964
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Композиції для сцени
Автор востаннє на сайті 2020.01.12 14:02
Автор у цю хвилину відсутній