ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.10
14:43
Звивайте сни у свитки пелюсткові
Як ніч весни в безсонні має вади,
І вадить більше, як слова любові
Бажаючи поцупити в троянди
Її чесноту. Світ у тім захланний,
І кожному із двох дарує вміння:
Комусь барвисту щедрість Тіціана,
А іншим смуток пензля
Як ніч весни в безсонні має вади,
І вадить більше, як слова любові
Бажаючи поцупити в троянди
Її чесноту. Світ у тім захланний,
І кожному із двох дарує вміння:
Комусь барвисту щедрість Тіціана,
А іншим смуток пензля
2024.05.10
12:55
Жебрак несе на горбу крик,
він пронизує тишу мечем страху.
Крик поглинув місто,
розриваючи барабанні перетинки.
Крик поселився в головах людей
і розбив реальність на шматки.
Жебрак несе з собою гнів століть,
який може спалити місто.
він пронизує тишу мечем страху.
Крик поглинув місто,
розриваючи барабанні перетинки.
Крик поселився в головах людей
і розбив реальність на шматки.
Жебрак несе з собою гнів століть,
який може спалити місто.
2024.05.10
10:02
«Все просто. У мене немає нічого святого…»
Олександр Сушко
Якщо немає у тебе
того, що дається Небом,
немає нічого святого,
що дарується Богом,
Олександр Сушко
Якщо немає у тебе
того, що дається Небом,
немає нічого святого,
що дарується Богом,
2024.05.10
05:42
Вже відстрілялися жаринки
І не курить зловіще дим, –
З’явився час для відпочинку
Від невтоленної біди.
У вогкім затишку окопу
Принишкли втомлені бійці,
Бо дрон ворожий може оком
Оптичним виявити ціль.
І не курить зловіще дим, –
З’явився час для відпочинку
Від невтоленної біди.
У вогкім затишку окопу
Принишкли втомлені бійці,
Бо дрон ворожий може оком
Оптичним виявити ціль.
2024.05.09
21:35
Індигові волошки піднімають вії
Межи ажуру зеленавих трав.
Щемить в душі моїй примарою надія,
Немов свердлить безжалісний бурав.
Індигові волошки дивляться на мене,
Цикадами пострибують думки.
Квітчастим килимом вселяється натхнення,
Межи ажуру зеленавих трав.
Щемить в душі моїй примарою надія,
Немов свердлить безжалісний бурав.
Індигові волошки дивляться на мене,
Цикадами пострибують думки.
Квітчастим килимом вселяється натхнення,
2024.05.09
20:14
Волієш мовчати. Мовчиш. Але серце кричить.
Вітер шукає притулку на схилах Дніпрових.
Як вимовиш слово правдиве у відповідь: «Цить!» –
щастя не буде, віддав для Пегаса підкови.
Це плачуть весною берізки чи тануть сніги?
Розталь дими притискає між сіри
Вітер шукає притулку на схилах Дніпрових.
Як вимовиш слово правдиве у відповідь: «Цить!» –
щастя не буде, віддав для Пегаса підкови.
Це плачуть весною берізки чи тануть сніги?
Розталь дими притискає між сіри
2024.05.09
20:09
Обоз великий вулицею мчав.
Та не купецький. Пахолки на конях.
На них добротні кунтуші суконні.
Ридван слідом колесами гурчав.
То князь Острозький вибрався у світ.
Десь поспішав у справах, очевидно.
Перевіряв маєтність принагідно.
Народ цікаво пози
Та не купецький. Пахолки на конях.
На них добротні кунтуші суконні.
Ридван слідом колесами гурчав.
То князь Острозький вибрався у світ.
Десь поспішав у справах, очевидно.
Перевіряв маєтність принагідно.
Народ цікаво пози
2024.05.09
12:44
Час не наспів іще для газових печей.
У Сталіна ще Гітлер тільки вчиться,
Як нищити людей.Чужих, щоправда, не своїх.
Далеко фюреру до комуністів.
***
Було їх п’ятеро у лебединій зграї –
«П’ятірне гроно нездоланих співців».
Лиш двоє з них зуміли уціл
У Сталіна ще Гітлер тільки вчиться,
Як нищити людей.Чужих, щоправда, не своїх.
Далеко фюреру до комуністів.
***
Було їх п’ятеро у лебединій зграї –
«П’ятірне гроно нездоланих співців».
Лиш двоє з них зуміли уціл
2024.05.09
11:48
Весна – уві сні, а літо – серед мрій,
і осінь охолоне під кінець,
а там – зима, і присиплятиме мороз:
такий закон нестримної природи.
11 серпня 1987 р., Київ
і осінь охолоне під кінець,
а там – зима, і присиплятиме мороз:
такий закон нестримної природи.
11 серпня 1987 р., Київ
2024.05.09
07:54
Як тільки зацвітає виноград,
Мені приходять виноградні рими.
Його цвітіння потайне, незриме,
Й вечірній під лозою променад
Укутується золотавим димом:
Летить пилок, торкається до вуст ,
Хоча від нього і не захмеліти,
Мені приходять виноградні рими.
Його цвітіння потайне, незриме,
Й вечірній під лозою променад
Укутується золотавим димом:
Летить пилок, торкається до вуст ,
Хоча від нього і не захмеліти,
2024.05.09
06:54
Співати й говорити краще хором!
Якщо не хочеш хором - мовчки стій!
Сиділи ми у камері брудній,
Наповненій отруйним газом - хлором.
За що нас засудили - невідомо,
Але якщо сказали - треба йти!
Ми між собою перейшли на "ти".
Якщо не хочеш хором - мовчки стій!
Сиділи ми у камері брудній,
Наповненій отруйним газом - хлором.
За що нас засудили - невідомо,
Але якщо сказали - треба йти!
Ми між собою перейшли на "ти".
2024.05.09
06:20
сатира на твір Юрія Гундарєва
"Намалюй перемогу"
Ось хлопчик малює танк,
А я малюю віршатко.
Хай вас ухопить зляк,
Нащо - не маю гадки.
"Намалюй перемогу"
Ось хлопчик малює танк,
А я малюю віршатко.
Хай вас ухопить зляк,
Нащо - не маю гадки.
2024.05.09
05:31
В духовиті буркуни
Поховались цвіркуни
І весь день співають монотонно
Про незримі для очей,
Співом втомлених, людей
Комашині сховки безборонні.
З-під листочків буркунів,
Завжди чути тільки спів,
Поховались цвіркуни
І весь день співають монотонно
Про незримі для очей,
Співом втомлених, людей
Комашині сховки безборонні.
З-під листочків буркунів,
Завжди чути тільки спів,
2024.05.08
19:21
Ось хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога,
вгорі - синьо-жовтий стяг
і літери: «Перемога».
Цей хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога…
А в серці лунає: «Так,
широка вільна дорога,
вгорі - синьо-жовтий стяг
і літери: «Перемога».
Цей хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога…
А в серці лунає: «Так,
2024.05.08
18:54
Пародія на пародію
Олександр Сушко опублікував на мій вірш «Зоряні очі» пародію «Пописати» такого змісту:
«Я трішки попрацював з оригіналом і вийшло.
Оце.
Олександр Сушко опублікував на мій вірш «Зоряні очі» пародію «Пописати» такого змісту:
«Я трішки попрацював з оригіналом і вийшло.
Оце.
2024.05.08
18:10
Двадцять четвертого лютня -
рівно в четвертій за дня:
Київ бомбили,
нам зголосили,
що почалася війна.
Місто здригнулось огнями -
та не здригнулись серця.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...рівно в четвертій за дня:
Київ бомбили,
нам зголосили,
що почалася війна.
Місто здригнулось огнями -
та не здригнулись серця.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Булат (1980) /
Поеми
Півник і Сонце
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Півник і Сонце
Ходив ліском упертий Півник,
Такий малесенький розбійник.
Шукав собі гучних пригод,
Щоб заговорив про них лісовий народ.
Ходив блудив і тут натрапив,
Так ніби хтось насправді квапив.
Подружок жабок гамірний квартет,
Піднявши бризок бруду пірует,
В болоті чинно так скакали,
Під музику і пісні жваво танцювали.
- «Привіт, подружки мої дорогії.
Як у вас справи жабки зеленії?»
- «Справи прекрасно, добре нам
На дворі літо, досить снам.
А ти куди ідеш, куди прямуєш?
Можливо й нам нові розваги запропонуєш?»
- «Шукаю я де живе велике Сонце,
Що кожного ранку стукає промінням у віконце.
Іду в той край де воно ночує.
Можливо мене побачить і почує,
Як я співаю, тягну гарну пісню
До тих пір доки вистачає кисню».
- «Так Сонце бачимо і знаєм,
І любим ми його навзаєм.
Проте високо увесь час
Воно знаходиться від нас.
З тобою ми мабуть сходили б
Та ми далеко так ніколи не бродили.
Втомитись можем, або заблукати
І не знайдемо потім рідної хати».
- «Ну добре жабки, зрозумів,
Сидіти вам тут до старих пнів.
Піду мабуть туди я сам,
Хоч страшно йти по чужим по лісам.
Бувайте тут, радійте, жийте,
Тепло від Сонця пригоршнями пийте».
Пішов поволі посміхнувся
В нові чоботи, що на плечі ніс, узувся.
Дорога ж бо далека
Аж тут летить білий Лелека.
Знайомий також, що у дворі
Живе на стовпі на горі.
- «Привіт мій Півнику, куди,
Ти обійшов всі городи,
Тепер вже лісом кудись йдеш.
Чи не боїшся Лиса, вжеж?»
- «Та йду до Сонця, хоч й боюся.
Від Лиса, Вовка вборонюся.
Про Сонце все я маю взнати,
Хоч і не вмію я літати».
- «Я ж бо високо так літаю
І про велике Сонце все я знаю.
Де спить, ночує, де живе,
Як часто по небу синьому пливе.
Присядь, я все те тобі розкажу.
І від далекої подорожі все ж вбережу.
Не треба йти в далекі далі,
Ніхто не дасть тобі медалі.
Бо Сонце в небі в нас живе,
Не спить і завжди ділове.
Земля ж бо кругла і велика,
То тут ще бачиш, там вже зникла.
Йому роботи вистачає,
Усіх нагріє, пробуджає.
Усе воно по колу ходить,
Поки тут сплять, Сонце ще робить.
Йому ти можеш лиш радіти,
Як роблять всі його діти.
Підеш тепер мабуть додому,
І Сонце бачитимеш ти по-новому.
Воно ж бо нас насправді любить,
Все пестить світлом і голубить».
Добре що Півник тай сидів,
А то б упав, чи підлетів.
- «Оце так новість, та знання,
Світу старого пізнання.
Я ж думав, що дійду до хатки,
Сонця великого кімнатки.
Оце так сильна новина,
Для мене це є дивина.
У нас ж бо всі уночі сплять,
Бо вдень у них гора занять.
Так Сонце в нас одне єдине,
Не зна спокою, ні спину.
Ну що ж, мабуть тепер додому йду
І всім розкажу я до ладу.
Що б всі ту правду краще знали
І сонце наше цінували!»
Вертався Півник по дорозі
І всім казав на кожнім розі
І жабкам милим, пташенятам,
І свинкам в дворі, ще й цуценятам,
Про Сонце і його роботу
Про Землю нашу і турботу.
З тих пір він перш усіх встає,
Сонце вітає, воду пє.
Також у ночі нагадає,
Що сонце робить, знов співає.
Півника отим тепер всі знають
Розбудить вранці, вже вітають.
Такий малесенький розбійник.
Шукав собі гучних пригод,
Щоб заговорив про них лісовий народ.
Ходив блудив і тут натрапив,
Так ніби хтось насправді квапив.
Подружок жабок гамірний квартет,
Піднявши бризок бруду пірует,
В болоті чинно так скакали,
Під музику і пісні жваво танцювали.
- «Привіт, подружки мої дорогії.
Як у вас справи жабки зеленії?»
- «Справи прекрасно, добре нам
На дворі літо, досить снам.
А ти куди ідеш, куди прямуєш?
Можливо й нам нові розваги запропонуєш?»
- «Шукаю я де живе велике Сонце,
Що кожного ранку стукає промінням у віконце.
Іду в той край де воно ночує.
Можливо мене побачить і почує,
Як я співаю, тягну гарну пісню
До тих пір доки вистачає кисню».
- «Так Сонце бачимо і знаєм,
І любим ми його навзаєм.
Проте високо увесь час
Воно знаходиться від нас.
З тобою ми мабуть сходили б
Та ми далеко так ніколи не бродили.
Втомитись можем, або заблукати
І не знайдемо потім рідної хати».
- «Ну добре жабки, зрозумів,
Сидіти вам тут до старих пнів.
Піду мабуть туди я сам,
Хоч страшно йти по чужим по лісам.
Бувайте тут, радійте, жийте,
Тепло від Сонця пригоршнями пийте».
Пішов поволі посміхнувся
В нові чоботи, що на плечі ніс, узувся.
Дорога ж бо далека
Аж тут летить білий Лелека.
Знайомий також, що у дворі
Живе на стовпі на горі.
- «Привіт мій Півнику, куди,
Ти обійшов всі городи,
Тепер вже лісом кудись йдеш.
Чи не боїшся Лиса, вжеж?»
- «Та йду до Сонця, хоч й боюся.
Від Лиса, Вовка вборонюся.
Про Сонце все я маю взнати,
Хоч і не вмію я літати».
- «Я ж бо високо так літаю
І про велике Сонце все я знаю.
Де спить, ночує, де живе,
Як часто по небу синьому пливе.
Присядь, я все те тобі розкажу.
І від далекої подорожі все ж вбережу.
Не треба йти в далекі далі,
Ніхто не дасть тобі медалі.
Бо Сонце в небі в нас живе,
Не спить і завжди ділове.
Земля ж бо кругла і велика,
То тут ще бачиш, там вже зникла.
Йому роботи вистачає,
Усіх нагріє, пробуджає.
Усе воно по колу ходить,
Поки тут сплять, Сонце ще робить.
Йому ти можеш лиш радіти,
Як роблять всі його діти.
Підеш тепер мабуть додому,
І Сонце бачитимеш ти по-новому.
Воно ж бо нас насправді любить,
Все пестить світлом і голубить».
Добре що Півник тай сидів,
А то б упав, чи підлетів.
- «Оце так новість, та знання,
Світу старого пізнання.
Я ж думав, що дійду до хатки,
Сонця великого кімнатки.
Оце так сильна новина,
Для мене це є дивина.
У нас ж бо всі уночі сплять,
Бо вдень у них гора занять.
Так Сонце в нас одне єдине,
Не зна спокою, ні спину.
Ну що ж, мабуть тепер додому йду
І всім розкажу я до ладу.
Що б всі ту правду краще знали
І сонце наше цінували!»
Вертався Півник по дорозі
І всім казав на кожнім розі
І жабкам милим, пташенятам,
І свинкам в дворі, ще й цуценятам,
Про Сонце і його роботу
Про Землю нашу і турботу.
З тих пір він перш усіх встає,
Сонце вітає, воду пє.
Також у ночі нагадає,
Що сонце робить, знов співає.
Півника отим тепер всі знають
Розбудить вранці, вже вітають.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Важко не ходити"
• Перейти на сторінку •
"Сложные системы управления предприятиями и результаты их внедрения"
• Перейти на сторінку •
"Сложные системы управления предприятиями и результаты их внедрения"
Про публікацію