ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Білінська
2019.09.23 15:50
Вчора відлітали журавлі,
а сьогодні ми -
по різні сторони…
Так уже бувало на Землі.
І душа перебродила штормами.

Не зникай так швидко...
Обійми.

Олександр Сушко
2019.09.23 15:08
Без дум серйозних, може б і прожив
Своє життя, щасливо й безтурботно.
Але чи личить бути ідіотом,
Коли країна власна на межі?

В раю цвітуть хурма, айва, гранат,
А тут - у пеклі - трупи, гільзи, рани...
Мені не бути ліриком нірванним -

Домінік Арфіст
2019.09.23 14:21
я з морем у самотньому човні
зітхає море одиноким звіром
ми знову один одному повіримо
і знов слова залишаться – мені…
голодні сенси питимуть мене
як молоко імперської вовчиці
їх лапи вигинатимуть ключиці
любов дитяча будь-кого розпне…

Юлія Ляхович
2019.09.23 12:05
Тут ночі приходять швидко і стають сірі як дим
Тут пахне печаллю і тільки трохи дощем
Ти вдихаєш бабине літо і тобі стає тепло з цим
Забуваєш закрити в квартирі вікно а там
затікає вересень за шпалери. Ти торгуєшся з ним:
Віддай мені, вересне, літа щ

Лілія Ніколаєнко
2019.09.23 11:57
Хто муза для митця? – гірка свобода,
Із піднебесся таємничий глас.
Душа в мистецтві пілігримом бродить,
Ламає простір і спиняє час.

Пізнає у стражданні насолоду
Співець добра, паломник на Парнас.
Хоч глумляться навколо гріховоди,

Іван Потьомкін
2019.09.23 11:49
Не хлібом єдиним і птахи живуть.
Нектар, насіння,плоди, комахи
та ще те, що люди вряди-годи підкинуть –
річ, звісно, важлива й першорядна.
І все ж, коли не розкриває дзьобики малеча,
так хочеться змагатися поміж собою й з вітром:
розпростерши кр

Ігор Деркач
2019.09.23 11:44
Іще лишаються у моді
бої, погода й чудеса.
Такі прогнози у природі
віщують Божі небеса.

ІІ
Тай буде те, що є і нині –
орда й агонія яси,

Любов Бенедишин
2019.09.23 09:48
Ти створений з неба
І трохи… з вершини.
Зі спокою лева,
З амбіцій орлиних.

З ходінь по карнизу,
З мети марафонця.
З невловності бризу

Олена Малєєва
2019.09.22 22:34
На вербі дозрівають грушки —
Сталося диво з див.
Краще буду вірити в це,
Ніж, що ти мене розлюбив.
Хто йде в ліс, а хто по дрова.
І у мене тернистий путь:
Я шукаю зерно в полові,
Відшукаю коли-небудь.

Сергій Губерначук
2019.09.22 17:04
Ходім зі мною в ліс далеко,
де гриб, зіскочивши на гриб, росте,
де сонце, в мох закутане, цвіте
і в кущиках багна парує терпко.

Ходім, я покажу, де спить сова,
те місце, де в дуплі здихає здобич,
де по воздвиженню хрестів повзе гадва,

Іван Потьомкін
2019.09.22 13:41
Не вір, що мудрість прибува з літами самотужки.
Себто тобі лишилось тільки жить і жить.
Не дочекаєшся, як думка не освячена здоровим глуздом,
Як знемогла вона під натиском спокус
Брать все собі – і не пізніш сьогодні.
Як діяти і говорить ти призвич

Микола Соболь
2019.09.22 12:52
Чи завтра зійде сонце?
Зійде!
Але для кого?
На сході – вирва,
Дороги на захід немає.
Життя хіба з мусу?
Швидше з полину гіркого.
День за днем

Ольга Паучек
2019.09.22 11:59
Свято літа минає,
Сивина покриває
Роззолочені сльози
В журавлиних краях,
Що розсипались світом
Дорогим заповітом
Найсолодшого дива
У дзвінких ручаях.

Ярослав Чорногуз
2019.09.22 11:47
Сиза мряка затисла мене,
І осінні дощі обмотали,
Розтоптали каштанів опали,
Навівають у душу сумне.

І не знаю, подітись куди?
(Так радів я, що спеки позбувся!)
А тепер в монотонному русі

Ніна Виноградська
2019.09.22 11:38
Про нас напишуть, як усе мине -
Сніги розтануть і осінні зливи
Заплачуть листопадом. А мене
Згадають люди, що була щаслива.

Злітала до небес, хоча негод
Вітрами нанесло, також тобою.
Та я з усіх небажаних пригод

Олександр Сушко
2019.09.22 11:02
Є роботящі телепні й пани,
Партійні бонзи й бевзі безідейні.
Не віриш владі? Отже, ти дурний.
А я люблю. Підлещуюсь до неї.

Скупив земельку в лохів Беня Кац,
Сусіди на війні умились кров'ю...
Яку б дурницю не утнув паяц -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Ігор Якименко
2019.07.12

Сергій Губерначук
2019.07.07

Зоя Войтович
2019.04.04

Костянтин Головко
2018.09.05

Томаш Кучерук
2018.06.04

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11

Сергій Булат
2017.09.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Булат (1980) / Поеми

 Півник і Сонце
Ходив ліском упертий Півник,
Такий малесенький розбійник.
Шукав собі гучних пригод,
Щоб заговорив про них лісовий народ.
Ходив блудив і тут натрапив,
Так ніби хтось насправді квапив.
Подружок жабок гамірний квартет,
Піднявши бризок бруду пірует,
В болоті чинно так скакали,
Під музику і пісні жваво танцювали.
- «Привіт, подружки мої дорогії.
Як у вас справи жабки зеленії?»
- «Справи прекрасно, добре нам
На дворі літо, досить снам.
А ти куди ідеш, куди прямуєш?
Можливо й нам нові розваги запропонуєш?»
- «Шукаю я де живе велике Сонце,
Що кожного ранку стукає промінням у віконце.
Іду в той край де воно ночує.
Можливо мене побачить і почує,
Як я співаю, тягну гарну пісню
До тих пір доки вистачає кисню».
- «Так Сонце бачимо і знаєм,
І любим ми його навзаєм.
Проте високо увесь час
Воно знаходиться від нас.
З тобою ми мабуть сходили б
Та ми далеко так ніколи не бродили.
Втомитись можем, або заблукати
І не знайдемо потім рідної хати».
- «Ну добре жабки, зрозумів,
Сидіти вам тут до старих пнів.
Піду мабуть туди я сам,
Хоч страшно йти по чужим по лісам.
Бувайте тут, радійте, жийте,
Тепло від Сонця пригоршнями пийте».
Пішов поволі посміхнувся
В нові чоботи, що на плечі ніс, узувся.
Дорога ж бо далека
Аж тут летить білий Лелека.
Знайомий також, що у дворі
Живе на стовпі на горі.
- «Привіт мій Півнику, куди,
Ти обійшов всі городи,
Тепер вже лісом кудись йдеш.
Чи не боїшся Лиса, вжеж?»
- «Та йду до Сонця, хоч й боюся.
Від Лиса, Вовка вборонюся.
Про Сонце все я маю взнати,
Хоч і не вмію я літати».
- «Я ж бо високо так літаю
І про велике Сонце все я знаю.
Де спить, ночує, де живе,
Як часто по небу синьому пливе.
Присядь, я все те тобі розкажу.
І від далекої подорожі все ж вбережу.
Не треба йти в далекі далі,
Ніхто не дасть тобі медалі.
Бо Сонце в небі в нас живе,
Не спить і завжди ділове.
Земля ж бо кругла і велика,
То тут ще бачиш, там вже зникла.
Йому роботи вистачає,
Усіх нагріє, пробуджає.
Усе воно по колу ходить,
Поки тут сплять, Сонце ще робить.
Йому ти можеш лиш радіти,
Як роблять всі його діти.
Підеш тепер мабуть додому,
І Сонце бачитимеш ти по-новому.
Воно ж бо нас насправді любить,
Все пестить світлом і голубить».
Добре що Півник тай сидів,
А то б упав, чи підлетів.
- «Оце так новість, та знання,
Світу старого пізнання.
Я ж думав, що дійду до хатки,
Сонця великого кімнатки.
Оце так сильна новина,
Для мене це є дивина.
У нас ж бо всі уночі сплять,
Бо вдень у них гора занять.
Так Сонце в нас одне єдине,
Не зна спокою, ні спину.
Ну що ж, мабуть тепер додому йду
І всім розкажу я до ладу.
Що б всі ту правду краще знали
І сонце наше цінували!»
Вертався Півник по дорозі
І всім казав на кожнім розі
І жабкам милим, пташенятам,
І свинкам в дворі, ще й цуценятам,
Про Сонце і його роботу
Про Землю нашу і турботу.
З тих пір він перш усіх встає,
Сонце вітає, воду пє.
Також у ночі нагадає,
Що сонце робить, знов співає.
Півника отим тепер всі знають
Розбудить вранці, вже вітають.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-04-12 21:57:27
Переглядів сторінки твору 900
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Композиції для сцени
Автор востаннє на сайті 2019.03.23 15:04
Автор у цю хвилину відсутній